Постанова 4855 № 640/4543/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4543/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Шрамко Ю.Т. ПОСТАНОВА Іменем України 05 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Федотова І.В., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Трейдінг" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування або відмову в такій реєстрації №1061102/41987990 від 28.01.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної; - зобов`язати відповідача зареєструвати податкову накладну №1 від 28.12.2018 позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного находження - 28.12.2018. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року позов задоволено. Головне управління ДФС у місті Києві в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відмова у реєстрації спірної накладної є правомірною. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 02.07.2018 між ТОВ "Пролог Трейдінг" (виконавець) та ТОВ «Пролог ЛТД» (замовник) (ЄДРПОУ 16282325) укладено Договір №1/18. Згідно з п. 2.1 Договору, в порядку, об`ємі і на умовах, визначених цим договором і додатковими угодами до нього, замовник доручає а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання інформаційно-консультаційних послуг та організаційної підтримки у сфері здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти (код ДК 016-2010:6399.1- послуги інформаційні, інші н.в.і.у, код ДК 016-2010: 7022-консультування з питань комерційної діяльності та керування, код ДК 021-2015:79418000-7 - консультаційні послуги з питань закупівель) - з питань документального супроводження тендерних процедур в яких потенційно становлять інтерес для замовника, в яких планує взяти участь або бере участь замовник. Відповідно до п. 5.2. Договору, вартість послуги за даним договором на момент його складання визначена сторонами в сумі 10 670 000 грн. Остаточна вартість послуг дорівнює сумі всіх актів виконаних робіт (наданих послуг) підписаними виконавцем та замовником по цьому договору. Вказані акти підписуються сторонами після виконання обов`язків що випливають з цього договору, станом на останній календарний день кварталу в якому надані такі послуги. Згідно з п. 5.4 Договору, замовник в строк, що не перевищує 30.12.2018 перераховує виконавцю попередню оплату в розмірі 30% від суми договору, визначеної на момент його складання в п. 5.2. На виконання умов Договору №1/18 від 02.07.2018, позивач отримав грошові кошти в загальній сумі 3 201 000 грн що підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку та відповідними платіжними дорученнями. Позивачем сформовано та подано податкову накладну №1 від 28 грудня 2018 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з отриманої квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №9304293242 від 14.01.2019, вказану податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено відповідно до п.201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація ПН/РК №1 від 28 грудня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем 22.01.2019 подано до контролюючого органу бухгалтерську довідку №1 для підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній №1 від 28 грудня 2018 року, реєстрація яких зупинена, а також додано вище вказані договір, платіжні доручення та виписку банку. Рішенням комісії Державної фіскальної служби України про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №1061102/41987990 від 28.01.2019 року відмовлено у реєстрації податкових накладних №1 від 28 грудня 2019 року у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання придбання товарів/послуг зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності і певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. За результатами адміністративного оскарження, рішення комісії залишено без змін. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 28 грудня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправним. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. В апеляційній скарзі скаржник стверджує про те, що оскаржуване рішення приймалося комісією ГУ ДФС у м. Києві, а не ДФС України. Згідно пунктів 19, 20 Порядку комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Отже, рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної приймається не лише комісіями контролюючих органів регіонального рівня, а й комісією центрального рівня (ДФС). Як вбачається з оскаржуваного рішення, у ньому не ідентифіковано орган, що його прийняв. Підписане рішення «головою комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації», що також не дозволяє ідентифікувати конкретний контролюючий орган. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 рогу у ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України судом було витребувано інформацію із підтвердженням відповідними доказами щодо утворення та складу, а також органу, що утворив комісію, яка прийняла оскаржуване у даній справі рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.01.2019 №1061102/41987990 про відмову ТОВ "Пролог Трейдінг" в реєстрації податкової накладної №1 від 28.12.2018. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 28.01.2020 судом додатково наголошувалося представнику скаржника на необхідності виконання вимог зазначеної ухвали щодо подання витребуваних доказів. Не зважаючи на викладене, станом на час прийняття цієї постанови, ні ГУ ДФС у м. Києві, ні ДФС України жодних відомостей та витребуваних документів до суду апеляційної інстанції не надали. Колегія суддів також звертає увагу на те, що Державна фіскальна служба України ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не навела жодних заперечень щодо її належності як відповідача у даній справі, а також і будь-яких доводів щодо прийняття оскаржуваного рішення іншим органом. Частиною дев`ятою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -0 КАС) передбачено, що у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, У світлі викладеного, оскільки ні відповідач, ні скаржник не надали будь-яких доказів, які б могли визначити конкретний податковий орган, яким прийнято оскаржуване рішення, враховуючи висловлення своєї позиції щодо предмета спору ГУ ДФС у м. Києві в апеляційній скарзі та те, що Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику та якому підпорядковуються відповідні регіональні податкові органи, у тому числі і ГУ ДФС у м. Києві, то колегія суддів дійшла висновку про належний склад учасників даної справи. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 вказаного Кодексу). Розділ V Податкового кодексу України (статті 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК). Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Для платників податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, встановлені особливі терміни складання податкової накладної (пункт 201.4. статті 201 ПК). Згідно з абз. 1 - 3, 5 пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Положеннями п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок) передбачено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями пп. 3 п. 13 Порядку передбачено зазначення «критерій(ї) ризиковості платника податку» та/або «критерій(ї) ризиковості здійснення операцій». Критерії ризиковості платника податку і здійснення операцій на час виникнення спірних правовідносин були затверджені в.о. Голови ДФС України 05 листопада 2018 року (далі - Критерії): критерії ризиковості платника податку визначені у п. 1, а критерії ризиковості здійснення операцій - у п.

2. Отже, податкові накладні / розрахунки коригування підлягають перевіряються саме на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій, що перелічені у п. 2 Критеріїв. Натомість на відповідність критеріям, передбаченим у п. 1, перевіряються саме платники податку. Положеннями п. 1 Критеріїв передбачено, що якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. У свою чергу п. 1.6 Критеріїв містить 7 критеріїв, за якими комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків. Зазначені норми вказують на те, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є встановлення невідповідності: платника податку - критеріям ризиковості платника податку, а податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції. У разі встановлення невідповідності платника податку критеріям, що перелічені у п. 1.6 Критеріїв, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної необхідно зазначити, який саме із перелічений у критеріїв було виявлено. У квитанціях № 1 в якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних зазначено, що : «ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку». Посилання на невідповідність податкової накладної критеріям, визначеним для перевірки ризиковості операцій - відсутні. Також відсутні посилання на те, який саме із семи передбачених п. 1.6 критеріїв було встановлено у даному випадку. Таким чином, приймаючи рішення про зупинення реєстрації податкової накладної, не виконано вимоги пп. 3 п. 13 Порядку, оскільки зазначені у квитанції відомості не дають можливості однозначно встановити: - критерії ризиковості чого саме було виявлено: платника податків чи податкової накладної (операції); - який саме із семи критерії, передбачених п. 1.6 листа ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 був виявлений у даному випадку. У відповідності до п. 14 Порядку перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем були надіслані контролюючому органу документи про підтвердження реальності здійснення операцій та копії документів. Відповідно до п. 21 Порядку підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. В оскаржуваному рішенні зазначено, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної стало ненадання платником податків копій: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. Колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні не зазначено (не підкреслено) яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. При цьому, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладених, який міститься у п. 14 Порядку, є загальним. При визначенні переліку документів, які є об`єктивно необхідними для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, Комісія зобов`язана враховувати особливості господарської операції, у зв`язку з вчиненням якої складено податкову накладну та у кожному випадку застосувати індивідуальний підхід до вирішення питання про те, чи є надані платником податків документи і пояснення достатніми для прийняття рішення. Згідно з постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Отже, посилаючись на відсутність окремих документів, як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних, Комісія зобов`язана була чітко вказати перелік таких документів із зазначенням обґрунтування необхідності їх надання. Саме по собі загальне посилання на ненадання певних документів не є виконанням вимог закону щодо форми і змісту індивідуального акту. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законним. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18 та від 22 липня 2019 року у справі № 815/2985/18. Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що рішення відповідачів щодо відмови в реєстрації спірних податкових накладних є необґрунтованими та незаконними і були правомірно скасовані судом першої інстанції. При цьому, колегія суддів враховує положення п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341), якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. З огляду на положення частини другої статті 77 КАС спірні господарські операції між позивачем та його контрагентом не були належним чином досліджені під час здійснення податкового контролю, а тому надання їм оцінки у ході судового розгляду є недоцільним, передчасним та не вплине на висновок суду про встановлену у ході розгляду справи неправомірність оскаржуваних рішень. При цьому, скаржник в апеляційній скарзі наводить лише виклад норм, які регулюють спірні правовідносини та зазначає, що позивачем не було надано копії первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій. Проте, відповідач не зазначає які саме документи не були надані, чому саме ті чи інші документи повинні були бути надані та чому документів, надісланих позивачем було недостатньо. З огляду на це, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав відповідача зареєструвати спірні накладні, що є цілком ефективним способом захисту порушених прав позивача, допустимість якого скаржник в апеляційній скарзі не спростував. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя І.В. Федотов