Постанова 4850 № 264/6759/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 року справа №264/6759/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т. Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2019 р. у справі № 264/6759/19 (головуючий І інстанції Литвиненко Н.В.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 поліцейського 1 батальйону роти №2 заступника командира роти старшого лейтенанта Управління патрульної поліції в Донецькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Іллічівського районного суду м. Маріуполя з позовом до ОСОБА_2 поліцейського 1 батальйону роти №2 заступника командира роти старшого лейтенанта Управління патрульної поліції в Донецькій області (далі відповідач), в якому просив: скасувати постанову серії ЕАК № 1591482 від 06.10.2019, а провадження по справі закрити.. Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2019 року відсовлено у задоволені адміністративного позову. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду яке на його думку прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач мав намір на перехресті повернути праворуч та включив відповідний світловий покажчик, проте при повороті, покажчик виключився у зв`язку з тим, що він працює в автоматичному режимі. Апелянт зазначає, що п.9.2.б Правил дорожнього руху України передбачає обов`язок подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку саме перед поворотом. З надано відеозапису та відзиву відповідача, вбачається, що позивач при повороті не увімкнув світловий покажчик повороту при повороті, разом з цим, в діях позивача відсутні ознаки порушення вищезазначених вимог ПДР України, оскільки, позивачем світловий покажчик повороту був увімкнений саме перед поворотом. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. 06 жовтня 2019 року постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1591482 заступником командира роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Донецькій області ДПП Чебаненком К.І. було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 425 грн. 00 коп. Відповідно до вищезазначеної постанови, позивач 06 жовтня 2019 року близько 00.30 годині, керуючи автомобілем «Nissan Sunny» державний номерний знак НОМЕР_1 , біля перехрестя пр. Миру та пр.Металургів в Центральному районі м.Маріуполя, при повороті праворуч не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку, чим було порушено п.9.2.б Правил дорожнього руху України. У пункті 9 вищевказаної постанови вказано, що до неї додаються відеореєстратор Xiaomy та бодікамера АН01033. Відмовляючи в задоволені позовних вимогах, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було надано докази на користь вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 35 Закону № 580-VIII, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Відповідно до статті 52 Закону № 580-VIII, контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль). Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини 2 статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Частиною 2 статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР ). Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до п. 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно з пунктом 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Абз. 1 п. 1.5 Розділу 1 ПДР України: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Пунктом 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Відповідно до визначення п. 1.10 ПДР України, маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом. Відповідно до пункту 9.2. ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом. За положенням пункту 9.4 ПДР України, подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху. Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів. Отже починаючи рух, водій зобов`язаний проінформувати інших учасників дорожнього руху про початок виконання маневру, при цьому, вказана норма визначає перелік маневрів перед виконанням яких водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту. Суд зазначає, що подачу попереджувального сигналу водії транспортних засобів зобов`язані закінчити відразу ж після виконання маневру. Таким чином, ПДР України встановлює обов`язок водія подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку завчасно перед початком маневру і припиняти його негайно після закінчення маневру. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд, досліджуючи наявні в матеріалах справи відеозаписи, встановив, що на ньому зафіксовано момент початку руху автомобіля позивача перед перехрестям, початок здійснення маневру (повороту) та його закінчення. При цьому, з відеозапису вбачається, що сигнал світлового покажчика повороту позивач не подавав перед початком маневру та на протязі усього часу до його закінчення. Суд не приймає посилання апелянта на те, що світловий покажчик повороту був увімкнений саме перед поворотом, оскільки вказане спростовується відеозаписом, а саме те, що позивач рухався прямо після чого почав здійснювати маневр (поворот), проте, світловий покажчик не був увімкнений перед поворотом коліс та відповідно перед поворотом (здійсненням маневру). Щодо посилання позивача на те, що при повороті, покажчик виключився у зв`язку з тим, що він працює в автоматичному режимі, суд зазначає, що вказане не може бути підставою для невиконання позивачем вимог ПДР України, а позивач як водій зобов`язаний стежити за технічним станом транспортного засобу. Зважаючи на викладене, суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення ним правил дорожнього руху, ознаки якого підпадають під дію ч.2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно ч.2 статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд зазначає, що наданим відеозаписом зафіксовано факт порушення позивачем вимог п.9.2 (б) ПДР України, будь-яких протиріч при дослідженні цих доказів щодо наявності в діях позивача адміністративного правопорушення, не має. Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Враховуючи вищенаведене, перевіривши доводи, викладені скаржником в скарзі, суд не вбачає обставин, які б давали підстави ставити під сумнів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статями 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2019 р. у справі № 264/6759/19 - залишити без задоволення. Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2019 р. у справі № 264/6759/19 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Повне судове рішення проголошено та підписано 05 лютого 2020 року Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді А.В. Гайдар Т.Г. Гаврищук