Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/2126/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 29 січня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/2126/19 Головуючий у першій інстанції Маслюк Н. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/13/20 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Скрипки А.А. суддів: Онищенко О.І., Харечко Л.К. секретар: Поклад Д.В. сторони: позивач ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова у складі судді Маслюк Н.В. від 15 травня 2019 року, місце ухвалення рішення м.Чернігів, дата складання повного тексту рішення 20 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів, в якому з врахуванням уточнення позовних вимог (а.с.122), просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 143 214 грн. 64 коп. безпідставно утримуваного майна. Вимоги заявленого позову обґрунтовані тим, що постановою Гар`юського повітового суду від 26.11.2013 року над ОСОБА_4 до 26.11.2018 року було встановлено опікунство та її опікуном було призначено ОСОБА_5 . ОСОБА_6 була перевезена до міста Чернігова, і проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з онуком ОСОБА_7 . Доводи позовної заяви вказують, що відповідач використовувала на власний розсуд та у своїх інтересах банківську картку підопічної. Доводи позовної заяви зазначають, що ОСОБА_3 продала належний ОСОБА_1 гараж, при цьому заволоділа грошовими коштами від його реалізації. У зв`язку з даними обставинами ОСОБА_2 18.06.2018 року подав до Гар`юського повітового суду заяву про звільнення ОСОБА_3 від обов`язків опікуна ОСОБА_8 та призначення нового опікуна. На виконання рішення суду ОСОБА_3 подала письмові пояснення, відповідно до яких станом на 10.07.2018 року у ОСОБА_8 немає у власності жодної нерухомості. При цьому відповідач підтвердила, що вона переказала отримані від продажу гаража грошові кошти до України, і вказані грошові кошти знаходяться у неї в готівковій формі. Відповідно до звітів, які знаходились в матеріалах справи, протягом п`яти років з розрахункових рахунків ОСОБА_8 було знято 31 468,31 євро. Доводи позовної заяви стверджують, що від продажу належного ОСОБА_9 гаражу отримано 4 700 євро. При цьому відповідач не надала доказів на підтвердження тих обставин, що грошові кошти підопічної зберігаються в іншому місці або зберігаються у готівковій формі чи інвестовані. Доводи позовної заяви вказують, що відповідач набула майно, а саме, 4 700 євро від продажу належного її підопічній майна за наявності достатніх правових підстав, як законний представник - опікун, у спосіб, що не суперечив цивільному законодавству. Проте, кошти безпідставно знаходяться у колишнього опікуна, при цьому сплинуло більше 6 місяців після винесення рішення про припинення опікунства, і за даних обставин відповідач зберігає спірні грошові кошти без достатньої правової підстави. Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 15.05.2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів. Судом стягнуто з ОСОБА_2 , який є законним представником ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 27.03.2019 року у вигляді заборони ОСОБА_3 відчуження у будь-якій спосіб (продажу, дарування, обміну) нерухомого майна: 1/5 частини квартири АДРЕСА_2 та 11/ АДРЕСА_3 частин будинку АДРЕСА_4 В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 15.05.2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 15.05.2019 року є необґрунтованим, суд неправильно та неповно встановив обставини справи, а також порушив норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції неправильно встановив обставину відносно того, що 10.07.2018 року відповідач звернулась до Гар`юського повітового суду із заявою про продовження опікунства над ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги стверджують, що відповідач не зверталась до суду з такою заявою. 18.06.2018 року ОСОБА_10 подав до Гар`юського повітового суду заяву про звільнення відповідача від обов`язків опікуна ОСОБА_8 та призначення нового опікуна. Прохання щодо продовження опікунства відповідач висловила в процесі розгляду Гар`юським повітовим судом справи про позбавлення її опікунства, як це вбачається з рішення суду. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції при розгляді даного спору по суті необґрунтовано не прийняв до уваги тієї обставини, що з рахунку Лариси Олдекоп ЕЕ 2200221011828568 (верхній лівий кут виписки) 12.03.2018 року на рахунок Діани Семеняги ЕЕ 76220022105841 переказано 4 100 євро, № транзакції - НОМЕР_1 . Загалом на рахунку ОСОБА_8 на час звернення до суду з питання припинення опіки залишилось 4.80 євро. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги рішення Гар`юського повітового суду від 19.09.2018 року, яким встановлено вину відповідача у розтраті коштів підопічної, до яких додаються отримані від реалізації гаражу 4 700 євро, які відповідно до виписки з банківського рахунку, були переведені з рахунку ОСОБА_8 відповідачу. При цьому доводи апеляційної скарги посилаються на статтю 13 Договору між Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, ратифікованого Законом №450/95-ВР від 22.11.1995 року, статтю 462 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги вказують, що обставини надходження грошових коштів на рахунок ОСОБА_8 в розмірі 4 700 євро, а в подальшому переказу вказаних коштів на свій рахунок відповідачем підтверджуються: рішенням Гар`юського повітового суду, банківською випискою від 26.10.2019 року, поясненнями ОСОБА_3 під час розгляду Гар`юським повітовим судом справи про позбавлення її опікунства. Доводи апеляційної скарги зазначають, що відповідач набула майно, а саме, 4 700 євро від продажу належного її підопічній майна за наявності достатніх правових підстав, як законний представник - опікун, у спосіб, що не суперечив цивільному законодавству, проте такі підстави перестали існувати відповідно до рішення Гар`юського повітового суду від 19.09.2018 року. Доводи апеляційної скарги стверджують, що кошти безпідставно знаходяться у колишнього опікуна, при цьому вже більше 6 місяців сплинуло після винесення рішення про припинення опікунства, і за даних обставин відповідач зберігає спірні грошові кошти без достатньої правової підстави. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції при розгляді даного спору по суті необґрунтовано не застосував статтю 1212 ЦК України та не задовольнив вимоги заявленого позову. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача - адвокат Переверзєв О.О. підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги. В судовому засіданні апеляційного представник відповідача - адвокат Бабинець С.П. просив залишити без задоволення апеляційну скаргу у зв`язку із її безпідставністю та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 15.05.2019 року. В судове засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з`явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 18.06.2018 року ОСОБА_10 подав до Гар`юського повітового суду заяву про звільнення ОСОБА_11 від обов`язків опікуна ОСОБА_12 та призначення нового опікуна. Згідно із заявою, постановою Гар`юського повітового суду від 26.11.2013 року, опікуном ОСОБА_8 була призначена її онучка ОСОБА_13 на термін п`ять років (а.с.12-18). Матеріали справи містять в собі звіт відповідача, датований 10.07.2018 року про управління майном підопічної за період з 26.11.2013 року по 15.11.2017 року та перелік майна ОСОБА_1 (а.с.22). Постановою Гар`юського повітового суду від 19.09.2018 року, звільнено ОСОБА_5 від обов`язків опікунки ОСОБА_8 , тобто з посади опікуна. Зобов`язано ОСОБА_5 подати до суду письмовий звіт про управління майном ОСОБА_8 та виконання інших завдань протягом 30 днів з дня набрання чинності цим рішенням. Призначено опікуном ОСОБА_8 (а.с.12-18). Постановою Гар`юмааського повітового суду від 11.12.2017 року, номер цивільної справи 2-13-51526 (а.с.100-104), було задоволено заяву ОСОБА_11 та надано їй згоду на відчуження належного ОСОБА_9 боксу №17 (членство у товаристві співвласників житла) товариство співвласників житла Мягер (реєстраційний код 80100655), місцезнаходження Ретке тее 15а, Таллін, за середньою ринковою ціною на наступних умовах: гроші від продажу мають бути зараховані на розрахунковий рахунок Лариси Олдекоп № НОМЕР_2 ; гроші від продажу можуть бути використані на утримання ОСОБА_8 , покриття пов`язаних із її добробутом витрат, у тому числі на її лікування та догляд за нею; ОСОБА_14 Семеняга має право сплатити за рахунок грошей, що надійдуть підопічній від укладення правочинів, пов`язані із укладенням договору купівлі-продажу витрати та платежі підопічної особи. Відповідно до повідомлення про відчуження членства в товаристві, час переходу власності: 09.03.2018 року (а.с.114-115), Талліннським нотаріусом Сірье Риим 09.03.2018 року підтверджено право на членство в товаристві та несення відповідальності (членства) договору відчуження, який зареєстрований нотаріусом в службовій книзі під №326 між ОСОБА_4 та ОСОБА_15 . Як вбачається із виписки по банківському рахунку НОМЕР_2 , який відкрито в AT Шведбанк на ім`я ОСОБА_8 , 12.03.2018 року нотаріус ОСОБА_16 здійснив переказ коштів на рахунок Лариси Олдекоп ЕЕ19 2200 2210 1182 8568 в розмірі 4 700 євро, призначення платежу: /товариство власників будівлі Мягер, членство №17, ціна покупки/, також за період з 01.01.2012 року по 26.10.2018 року вбачається надходження інших коштів та їх переказ (а.с.112-113). Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 15.05.2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів. Судом стягнуто з ОСОБА_2 , який є законним представником ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 . 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 15.05.2019 року про відмову у задоволенні вимог заявленого позову не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції неправильно встановив обставину відносно того, що 10.07.2018 року відповідач звернулась до Гар`юського повітового суду із заявою про продовження опікунства над ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги стверджують, що відповідач не зверталась до суду з такою заявою. 18.06.2018 року ОСОБА_10 подав до Гар`юського повітового суду заяву про звільнення відповідача від обов`язків опікуна ОСОБА_8 та призначення нового опікуна. Прохання щодо продовження опікунства відповідач висловила в процесі розгляду Гар`юським повітовим судом справи про позбавлення її опікунства, як це вбачається з рішення суду. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції при розгляді даного спору по суті необґрунтовано не прийняв до уваги тієї обставини, що з рахунку Лариси Олдекоп ЕЕ 2200221011828568 (верхній лівий кут виписки) 12.03.2018 року на рахунок Діани Семеняги ЕЕ 76220022105841 переказано 4 100 євро, № транзакції - НОМЕР_1 . Загалом на рахунку ОСОБА_8 на час звернення до суду з питання припинення опіки залишилось 4.80 євро. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги рішення Гар`юського повітового суду від 19.09.2018 року, яким встановлено вину відповідача у розтраті коштів підопічної, до яких додаються отримані від реалізації гаражу 4 700 євро, які відповідно до виписки з банківського рахунку, були переведені з рахунку ОСОБА_8 відповідачу. При цьому доводи апеляційної скарги посилаються на статтю 13 Договору між Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, ратифікованого Законом №450/95-ВР від 22.11.1995 року, статтю 462 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги вказують, що обставини надходження грошових коштів на рахунок ОСОБА_8 в розмірі 4 700 євро, а в подальшому переказу вказаних коштів на свій рахунок відповідачем підтверджуються: рішенням Гар`юського повітового суду, банківською випискою від 26.10.2019 року, поясненнями ОСОБА_3 під час розгляду Гар`юським повітовим судом справи про позбавлення її опікунства. Доводи апеляційної скарги зазначають, що відповідач набула майно, а саме, 4 700 євро від продажу належного її підопічній майна за наявності достатніх правових підстав, як законний представник - опікун, у спосіб, що не суперечив цивільному законодавству, проте такі підстави перестали існувати відповідно до рішення Гар`юського повітового суду від 19.09.2018 року. Доводи апеляційної скарги стверджують, що кошти безпідставно знаходяться у колишнього опікуна, при цьому вже більше 6 місяців сплинуло після винесення рішення про припинення опікунства, і за даних обставин відповідач зберігає спірні грошові кошти без достатньої правової підстави. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції при розгляді даного спору по суті необґрунтовано не застосував статтю 1212 ЦК України та не задовольнив вимоги заявленого позову. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 15.05.2019 року, виходячи із наступного. Приписи статті 1212 ЦК України регламентують загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. При цьому необхідно зазначити, що предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: 1) набуття або збереження майна, 2) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, 3) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутноcтi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. Відповідно до ч.1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно ч.1 статті 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі, гроші. Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Таким чином, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. А саме, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені положеннями ч.2 статті 11 ЦК України. Загальна умова ч.1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією iз сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання. Набуття однією із сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Як вбачається із вимог заявленого позову, з врахуванням уточнення позовних вимог (а.с.1-5,122), позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 143 214 грн. 64 коп. безпідставно утримуваного майна, оскільки правова підстава утримання вказаних коштів припинена. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у оскаржуваному рішенні від 15.05.2019 року, що виходячи із вимог заявленого позову до ОСОБА_3 , в ході судового розгляду справи підлягає встановленню факт безпідставного збереження відповідачем грошових коштів за відчуження права, належного ОСОБА_9 на членство в товаристві. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до повідомлення про відчуження членства в товаристві, час переходу власності: 09.03.2018 року (а.с.114-115), Талліннським нотаріусом Сірье Риим 09.03.2018 року підтверджено право на членство в товаристві та несення відповідальності (членства) договору відчуження, який зареєстрований нотаріусом в службовій книзі під №326 між ОСОБА_4 та ОСОБА_15 . Як вбачається із виписки по банківському рахунку НОМЕР_2 , який відкрито в AT Шведбанк на ім`я ОСОБА_8 , 12.03.2018 року нотаріус ОСОБА_16 здійснив переказ коштів на рахунок Лариси Олдекоп ЕЕ19 2200 2210 1182 8568 в розмірі 4 700 євро, призначення платежу: /товариство власників будівлі Мягер, членство №17, ціна покупки/, також за період з 01.01.2012 року по 26.10.2018 року вбачається надходження інших коштів та їх переказ (а.с.112-113). Відповідно до приписів ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи апеляційної скарги вказують, що при розгляді даного спору по суті суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги докази, надані позивачем на підтвердження обґрунтованості вимог заявленого позову. При цьому доводи апеляційної скарги містять в собі посилання на виписку із банківського рахунку НОМЕР_2 , який відкрито в AT Шведбанк на ім`я ОСОБА_8 , яка підтверджує, що нотаріус Сірье Риим 12.03.2018 року здійснив переказ коштів на вказаний рахунок ОСОБА_8 у розмірі 4 700 євро. Також доводи апеляційної скарги містять в собі посилання на постанову Гар`юського повітового суду від 19.09.2018 року та на пояснення відповідача, викладені в постанові Гар`юського повітового суду від 19.09.2018 року відносно того, що ОСОБА_13 переказала отримані від продажу гаража кошти в Україну та зараз вони у неї є у готівковій формі (а.с.12-18). Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 15.05.2019 року, виходячи із наступного. Відповідно до приписів статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Як вбачається із постанови Гар`юського повітового суду від 19.09.2018 року, номер цивільної справи 2-13-51526 (а.с.12-18), згідно п.7 Резолюції, Постанова набирає чинності та підлягає виконанню з моменту, коли воно буде повідомлене Георгію Іваненко. У оскаржуваному рішенні суду першої інстанції від 15.05.2019 року зазначено, що ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що про постанову Гар`юського повітового суду від 19.09.2018 року йому було повідомлено у листопаді 2018 року. При цьому суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні від 15.05.2019 року, що позивачем не надано суду будь-яких доказів відносно того, що кошти, отримані за відчуження права на членство в товаристві з моменту набрання чинності постановою Гар`юського повітового суду від 19.09.2018 року по даний час, знаходяться у відповідача. Також судом першої інстанції вказано, що позивачем не надано доказів щодо використання вказаних коштів не в інтересах підопічної, оскільки постановою Гар`юського повітового суду від 19.09.2018 року зобов`язано Діану Семенягу подати до суду письмовий звіт про управління майном ОСОБА_8 протягом 30 днів з дня набрання чинності рішенням. При цьому матеріали справи не містять в собі відповідних доказів відносно того, чи було подано відповідачем вказаний письмовий звіт на виконання постанови Гар`юського повітового суду від 19.09.2018 року. За даних обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність вимог заявленого позову, у зв`язку з чим вважав за необхідне відмовити у задоволенні позову. Відповідно до приписів ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підставі приписів статей 137, 141 ЦПК України судом першої інстанції вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами. Доводи апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції неправильно встановив обставину відносно того, що 10.07.2018 року відповідач звернулась до Гар`юського повітового суду із заявою про продовження опікунства над ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги стверджують, що відповідач не зверталась до суду з такою заявою. 18.06.2018 року ОСОБА_10 подав до Гар`юського повітового суду заяву про звільнення відповідача від обов`язків опікуна ОСОБА_8 та призначення нового опікуна. Прохання щодо продовження опікунства відповідач висловила в процесі розгляду Гар`юським повітовим судом справи про позбавлення її опікунства, як це вбачається з рішення суду. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 15.05.2019 року, оскільки висновок рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог заявленого позову узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору по суті необґрунтовано не прийняв до уваги висновків рішення Гар`юського повітового суду від 19.09.2018 року, яким встановлено вину відповідача у розтраті коштів підопічної, до яких додаються отримані від реалізації гаражу 4 700 євро, які відповідно до виписки з банківського рахунку, були переведені з рахунку ОСОБА_8 відповідачу. При цьому доводи апеляційної скарги посилаються на статтю 13 Договору між Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, ратифікованого Законом №450/95-ВР від 22.11.1995 року, статтю 462 ЦПК України. На думку апеляційного суду, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 15.05.2019 року, виходячи із наступного. Постановою Гар`юського повітового суду від 19.09.2018 року, номер цивільної справи 2-13-51526, звільнено ОСОБА_5 від обов`язків опікунки ОСОБА_8 , тобто з посади опікуна; зобов`язано Діану Семенягу подати до суду письмовий звіт про управління майном ОСОБА_8 та виконання інших завдань протягом 30 днів з дня набрання чинності цим рішенням; призначено опікуном ОСОБА_8 (Резолюція 1,2,3.) (а.с.12-18). Відповідно до приписів ч.2,ч.3 статті 89 ЦПК України, яка регулює оцінку доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доводи апеляційної скарги містять в собі посилання на судові рішення апеляційних судів Миколаївської та Сумської області. Вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом в силу приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 15.05.2019 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 15 травня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: