Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 680/886/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 680/886/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яцина О.І. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 03 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Совгири Д. І. Кузьменко Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора ВБДР Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Чорноокого Богдана Олексійовича на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови, В С Т А Н О В И В : В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позов до інспектора ВБДР Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Чорноокого Б.О. про скасування винесеної відповідачем постанови серії ЕАК №1789400 від 25 листопада 2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у сумі 340 грн. за порушення п.6.8.5 ДСТУ 3649 2010 та п.31.4.7 Правил дорожнього руху та закриття провадження у справі. Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області позов ОСОБА_1 задоволено. Постанову серії ЕАК №1789400 від 25 листопада 2019 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Чорнооким Б.О., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП, скасовано, а справу про адміністративне правопорушення - закрито. Не погодившись з ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу. Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необ`єктивним, упередженим, необґрунтованим та таким, що ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, ухваленим без повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, без надання оцінки всім доказам та аргументам учасників справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач перевозив небезпечний вантаж, керуючи автомобілем, що мав технічні несправності, а саме тріщини вітрового скла в зоні дії склоочисників, чим порушив п.31.4.7 ПДР України та п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, у зв`язку з чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Розглядаючи справу, суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки встановленим обставинам справи, неправильно застосував у справі норми матеріального права, оскільки позивачем були недотримані норми стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху - ДСТУ 3649:2010, а тому постанова прийнята правомірно. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Судом встановлено, що 25 листопада 2019 року інспектором ВБДР Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Чорнооким Б.О. винесена постанова серії ЕАК №1789400 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно позивача ОСОБА_1 . За змістом постанови, водій ОСОБА_1 , 25 листопада 2019 року близько 10 год. 12 хв. в м. Хмельницькому по вул. Шевченка керував транспортним засобом DAF FI XF 105 480 номерний знак НОМЕР_1 та перевозив небезпечний вантаж на вітровому склі якого були тріщини в зоні роботи склоочисників, чим порушив п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «Колісні ТЗ» та п.31.4.7 «в» ПДР України. Отже, як встановлено з матеріалів справи, підставою для складення оскаржуваної постанови слугував встановлений відповідачем факт керування автомобілем з несправністю, відповідно до якої забороняється експлуатація, а саме тріщиною лобового скла в зоні склоочисників, чим порушено п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «Колісні ТЗ», п. 31.4.7 «в» ПДР, а дії позивача кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова винесена відповідачем без наявності достатніх доказів правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР), наказом Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки» від 26.11.2012 р. № 710 (далі - Наказ № 710), ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» (далі - ДСТУ 3649:2010). Так, відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 31.1 ПДР передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. У п. 1.3.1 Вимог, затвердженим Наказом № 710, передбачено, що національним стандартом, зокрема є ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання». Пунктом 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 передбачено, що на вітровому склі колісного транспортного засобу не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Випадки, коли експлуатація транспортних засобів заборонена, встановлені пунктами 31.2. - 31.7 Правил дорожнього руху. Серед інших забороняється експлуатація транспортних засобів у разі відсутності передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду, а також у разі встановлення на склі додаткових предметів або нанесення покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість (підпункти «а», «в» пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху). Згідно частини першої статті 121 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Зі змісту наведеної норми вбачається, що ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за наявність технічних несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація транспортного засобу забороняється. У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Статтею 40 Закону України "Про національну поліцію" встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Як вбачається з матеріалів справи, жодного доказу на підтвердження встановлених інспектором обставин порушення, не подано. Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з п.1 ст.247КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Як вбачається з оскаржуваної постанови водій керував транспортним засобом та перевозив небезпечний вантаж, що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатації рух забороняється, зокрема мав тріщини вітрового скла в районі роботи склоочисників. Аналіз положень статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Проте, як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджується матеріалами справи, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП, окрім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано. Колегія суддів зазначає, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 (адміністративне провадження №К/9901/15804/18). Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, а отже не виконано обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення. Колегія суддів також звертає увагу і на те, що вказана постанова містить належну кваліфікацію виявленого адміністративного правопорушення, оскільки в постанові поліцейським вказано, що позивач порушив п. 31.4. ПДР, проте не вказано, який саме підпункт вказаного пункту порушено позивачем. Таким чином, суть адміністративного правопорушення, зазначена в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1789400 не відповідає об`єктивній стороні правопорушення. Враховуючи встановлені обставини та приписи чинного законодавства, висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині скасування постанови серії ЕАК №1789400 від 25.11.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, є правомірними, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанцій, а тому підстави для її задоволення відсутні. Окремі помилкові тлумачення судом першої інстанції норм правового регулювання, на правильність висновків суду не впливають і не є підставою для скасування рішення суду. Підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін визначені ч. 1 ст. 316 КАС України, за якою суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу інспектора ВБДР Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Чорноокого Богдана Олексійовича залишити без задоволення, а рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 03 лютого 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Кузьменко Л.В.