Постанова 4855 № 826/2262/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2262/18 Головуючий у 1 інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Мельничука В.П. Федотова І.В. Борейка Д.Е розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат Системс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Клімат Системс" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005691402 від 28.08.2017 року, № 0005701402 від 28.08.2017 року, № 0044171409 від 28.08.2017 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28 серпня 2017 року №№ 0005691402, 0005701402 та 0044171409. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Джі Ес Сі", ТОВ "Кул Терм" та ПП "Гранд-Прінт", що призвело до заниження суми податкового зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. 22 січня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат Системс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в м. Києві від 28 серпня 2017 року №0005691402, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, ТОВ "Клімат Системс" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 146 805,00 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями на 117 444,00 грн. та за штрафними санкціями на 29 361,00 грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в м. Києві від 28 серпня 2017 року №0005701402, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ "Клімат Системс" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 93 953,75 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями на 75 163,00 грн. та за штрафними санкціями на 18 790,75 грн. Згідно податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в м. Києві від 28 серпня 2017 року №0044171409, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, абзацу 2 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95, за порушення пункту 2.8 глави 2, пункту 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, до ТОВ "Клімат Системс" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі, за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем "штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 61 500,00 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 09 серпня 2017 року №305/26-15-14-02-04/38905609 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат Системс" з питань, що стали предметом оскарження, згідно поданого заперечення до акта перевірки від 27 червня 2017 року №248/26-15-14-02-04/38905609". У період з 30 травня 2017 року по 13 червня 2017 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат Системс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року, результати якої, оформлені актом перевірки від 27 червня 2017 року №248/26-15-14-02-04/38905609. В акті перевірки від 27 червня 2017 року №248/26-15-14-02-04/38905609 зафіксовано порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, наслідком чого стало заниження податку на прибуток на загальну суму 1 035 352,00 грн., в тому числі: за 2014 - 461 167,00 грн., за 2015 - 574 185,00 грн.; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 322 551,00 грн., у тому числі по періодах: червень 2014 року на 18 667,00 грн., липень 2014 року на 85 121,00 грн., серпень 2014 року на 32 274,00 грн., вересень 2014 року на 46 917,00 грн., жовтень 2014 року на 106 417,00 грн., листопад 2014 року на 17 954,00 грн., грудень 2014 року на 119 542,00 грн., січень 2015 року на 8 333,00 грн., лютий 2015 року на 40 000,00 грн., березень 2015 року на 18 333,00 грн., квітень 2015 року на 33 333,00 грн., травень 2015 року на 25 833,00 грн., червень 2015 року на 43 223,00 грн., липень 2015 року на 133 632,00 грн., вересень 2015 року на 569 317,00 грн., жовтень 2015 року на 2 400,00 грн., листопад 2015 року на 21 255,00 грн.; підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, розділу 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, щодо неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), за ІІІ квартал 2014 року та подання з помилками податкового розрахунку за ІV квартал 2014 року; пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску за квітень 2014 року; пункт пункту 2.8 глави 2, пункту 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637. Не погоджуючись з висновками акта перевірки від 27 червня 2017 року №248/26-15-14-02-04/38905609, позивачем 14 липня 2017 року подано заперечення на акт перевірки. За наслідками розгляду заперечень, наказом від 24 липня 2017 року №6927, відповідно до вимог підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань, що стали предметом оскарження. В акті перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, наслідком чого стало заниження податку на прибуток на загальну суму 117 444,00 грн., в тому числі за 2014 рік - 117 444,00 грн.; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року на загальну суму 75 163,00 грн., у тому числі по періодах: липень 2014 року на 41 600,00 грн., серпень 2014 року на 32 275,00 грн., листопад 2014 року на 1 288,00 грн.; пункту 2.8 глави 2, пункту 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637. Вказані в акті перевірки порушення щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу витрат та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у ТОВ "Джі Ес Сі", ТОВ "Кул Терм" та ПП "Гранд-Прінт" товарів та послуг, у зв`язку із не доведенням реальності господарських операцій, а саме: щодо взаємовідносин з ТОВ "Джі Ес Сі", в товарно-транспортних накладних, виписаних останнім водієм зазначено гр. ОСОБА_1 , проте у довідці 1-ДФ за 2014 рік такий працівник відсутній, він є працівником позивача, з урахуванням чого, товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином; у додатках до договору перераховані не всі види послуг, в актах наданих послуг - відсутня розшифровка наданих послуг; до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, кількість працюючих - 1 особа, основні засоби не задекларовані, власні та орендовані основні засоби відсутні, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 09 липня 2015 року, починаючи з квітня 2015 року будь-яка фінансово-господарська діяльність не декларується, встановлено невідповідність придбаних товарів реалізованим, щодо контрагентів по ланцюгу постачання відкрито кримінальні провадження; щодо взаємовідносин з ТОВ "Кул Терм", виявлено розбіжності в оформленні документів щодо поставки товарів, не підтверджено правомірність формування податкових зобов`язань у зв`язку з виявленням по ланцюгу постачання ознак фіктивності у контрагентів; щодо взаємовідносин з ПП "Гранд-Прінт", згідно наявної у відповідача інформації, останнім не підтверджено податковий кредит за липень 2014 року, виявлено невідповідність придбаного товару реалізованому. Вказані в акті перевірки порушення щодо порушення норм з регулювання обігу готівки обґрунтовані тим, що видачу готівки з каси не підтверджено підписом отримувача коштів, відсутній підпис ОСОБА_2 , отже, видача готівки з каси в сумі 10 475,00 грн. не приймається для виведення залишку готівки в касі на кінець дня 13 квітня 2016 року; відповідно до аркуша касової книги, залишок на кінець дня 13 квітня 2016 року склав 0,00 грн., фактично залишок становить 10 475,00 грн.; аналогічні порушення виявлено за 08 червня 2016 року у розмірі 8 200,00 грн., за 29 серпня 2016 року у розмірі 4 025,00 грн., за 07 листопада 2016 року 8 050,00 грн. За наслідками розгляду заперечень на податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2017 року №№0005691402, 0005701402 та 0044171409, рішенням ДФС України від 21 грудня 2017 року №30867/6/99-99-11-01-02-25 вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Нормами п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. В силу п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Нормами частини 1 статті 9 вищевказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками поданого позивачем заперечення до акта перевірки від 27 червня 2017 року №248/26-15-14-02-04/38905609 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Клімат Системс», за результатами якої, було складено Акт від 09 серпня 2017 року №305/26-15-14-02-04/38905609 (Т. 1 а.с. 93-121). Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення: - пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, наслідком чого, стало заниження податку на прибуток на загальну суму 117 444,00 грн., в тому числі за 2014 рік - 117 444,00 грн.; - п. 44.1 ст. 44, пп. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року на загальну суму 75 163,00 грн., у тому числі по періодах: липень 2014 року на 41 600,00 грн., серпень 2014 року на 32 275,00 грн., листопад 2014 року на 1 288,00 грн.; - пункту 2.8 глави 2, пункту 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637. На підставі вищевказаного акту перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно ТОВ «Клімат Системс» прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 28 серпня 2017 року №0005691402, згідно з яким, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 146 805,00 грн.; від 28 серпня 2017 року №0005701402, згідно з яким, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 93 953,75 грн.; від 28 серпня 2017 року №0044171409, згідно з яким, за порушення норм регулювання обігу готівки, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 61 500,00 грн. (Т. 1 а.с. 123-125). Фактичною підставою для здійснення донарахувань з податку на прибуток та з податку на додану вартість став висновок контролюючого орану про нереальність господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ "Джі Ес Сі", ТОВ "Кул Терм", ПП "Гранд-Прінт". Щодо фінансових-господарських відносин ТОВ «Клімат Системс» та ТОВ "Джі Ес Сі", колегія суддів зазначає наступне. Між ТОВ "Клімат Системс" (замовник) та ТОВ "Джі Ес Сі" (виконавець) було укладено наступні Договори поставки: від 15 травня 2014 року №15/05/2014, за умовами якого, виконавець зобов`язаний на умовах цього договору поставити замовнику комплектуючі для систем вентиляції та кондиціювання згідно специфікації (додаток №1, що є невід`ємною частиною договору); від 18 липня 2014 року №б/н, за умовами якого, виконавець зобов`язаний на умовах цього договору поставити замовнику ИБП Mustec PowerAgent 1590USB, згідно специфікації (додаток №1, що є невід`ємною частиною договору); від 22 липня 2014 року №б/н, за умовами якого, виконавець зобов`язаний на умовах цього договору поставити замовнику комплектуючі для систем вентиляції та кондиціювання згідно специфікації (додаток №1, що є невід`ємною частиною договору); від 19 серпня 2014 року №081901, за умовами якого, виконавець зобов`язаний на умовах цього договору поставити замовнику комплектуючі для систем вентиляції та кондиціювання згідно специфікації (додаток №1, що є невід`ємною частиною договору). За результатами виконання вищевказаних договорів, було складено наступні документи: акти приймання-передачі товарів (комплектуючих) від 30.05.2014 р., 31.07.2014 р., 01.08.2014 р., 26.08.2014 р., видаткові накладні від 30 травня 2014 року №053011, №053012, №053013, №053014, від 31 липня 2014 року №073104, 073106, від 01 серпня 2014 року №080103, від 26 серпня 2014 року №082603, товарно-транспортні накладні від 30 травня 2014 року № УК-000006, № УК-000007, № УК-000008, від 31 липня 2014 року № УК-000009, від 01 серпня 2014 року № УК-0000012, від 26 серпня 2014 року № УК-0000015, № УК-0000016, податкові накладні від 19 травня 2014 року №55, №76, №77, від 26 травня 2014 року №95, від 18 липня 2014 року №84, від 22 липня 2014 року №107, від 31 липня 2014 року №186, від 19 серпня 2014 року №55, №149, №150. Оплата товарів за вищезазначеними договорами поставки підтверджується виписками з особового рахунку ТОВ «Клімат Системс» за 16.05.2014 р., 26.05.2014 р., 27.05.2014 р., 27.06.2014 р., 02.07.2014 р., 18.07.2014 р., 22.07.2014 р., 18.08.2014 р., 19.08.2014 р. (Т. 2 а.с. 40-46, 48-50). Крім того, реальність господарських операцій за вищевказаними договорами поставки підтверджується, зокрема, фактом використання поставлених товарів у господарській діяльності позивача. Так, товар, який було придбано на підставі видаткових накладних від 30 травня 2014 року № №053011, №053012, №053013 та від 01 серпня 2014 року №080103 було використано ТОВ «Клімат Системс» під виконання Договору про виконання робіт №1205-1 від 12.05.2014 р., про що свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року. Товар, який було придбано на підставі видаткової накладної №3081804 від 18.08.2014 року - було віднесено до нематеріальних активів на підставі оборотно-сальдової відомості по рахунку 104 за 19.08.2014 року. Товар, який було придбано у ТОВ «Джі ЕС СІ» на підставі видаткової накладної №082619 від 26.08.2014 року, було реалізовано ТОВ «Арда Метал Пекеджинг-Україна» на підставі видаткової накладної №78 від 09.09.2014 року. Також, придбані комплектуючі було використано у господарській діяльності, зокрема, згідно наступних договорів: Договору підряду №23/06-ПР/14-БЧ від 23.06.2014 року, Договору про виконання робіт №02/06/15 від 02.06.2015 року, Договору субпідряду №25/06-ПР/14-3 від 25.03.2014 року. Товар, який було придбано на підставі видаткової накладної №082603 від 26.08.2014 року, було реалізовано ТОВ «Арда Метал Пекеджинг-Україна», що підтверджуються видатковою накладною №71 від 26.08.2014 року. Товар, який було придбано на підставі видаткової накладної №112602 від 26.11.2014 року, було віднесено до нематеріальних активів, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 1121 за 27.11.2014 року. Доводи апелянта щодо нереальності господарських операцій, оскільки, у товарно-транспортних накладних, виписаних ТОВ "Джі Ес Сі", вказано громадянина ОСОБА_1 , який не є його працівником, колегія суддів вважає необґрунтованими, адже, позивачем не заперечувалося, що ОСОБА_1 є працівником ТОВ «Клімат Системс» та здійснював приймання товару як водій-експедитор, що не свідчить про те, що товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином. Щодо посилання апелянта на наявність матеріалів досудового розслідування відносно ТОВ "Джі Ес Сі", колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження наявності рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено фіктивність Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ес Сі", що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів, відповідачем суду надано не було. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові 03 жовтня 2019 року у справі № 813/4079/15. Щодо фінансових-господарських відносин ТОВ «Клімат Системс» та ТОВ "Кул Терм", колегія суддів зазначає наступне. Між ТОВ "Клімат Системс" (покупець) та ТОВ "Кул Терм" (постачальник) було укладено Договір поставки №613 від 22 листопада 2013 року, відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити покупцеві комплектуючі для систем вентиляції та кондиціювання, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, визначену відповідно до умов цього договору (Т. 2 а.с. 1-3). За результатами виконання зазначеного договору, було складено видаткові накладні від 07 серпня 2014 року №606 та від 13 серпня №627, податкові накладні від 07.08.2014 р. №28 та від 13.08.2014 р. №53 (Т. 2 а.с. 4-7). Оплата товарів за вищезазначеними договорами поставки підтверджується виписками з особового рахунку ТОВ «Клімат Системс» за 07.08.2014 р., 13.08.2014 р. та 01.07.2015 р. (Т. 2 а.с. 52-56). Реальність вищевказаних операцій, також, підтверджується наступним використанням позивачем вказаного товару у власній господарській діяльності, зокрема: товар, що було придбано на підставі видаткової накладної №627 від 13.08.2014 року позивачем було реалізовано на підставі Договору поставки №0408/14-2 від 04.08.2014 року ТОВ «Кремікс», що підтверджується видатковою накладною №69 від 21.08.2014 року; товар, що було придбано позивачем на підставі видаткової накладної №608 від 07.08.2014 року, було реалізовано ТОВ «Візит» на підставі договору поставки №05/08/14-4 від 05.08.2014 року, що підтверджується видатковою накладною № 68 від 08.08.2014 року. Доводи апелянта про те, що товари, реалізовані ТОВ «Кул Терм» на адресу ТОВ «Клімат Системс» придбані у підприємств з ознаками фіктивності, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №813/4079/15 зазначив наступне: «…Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому, платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними». Таким чином, колегія суддів вважає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його безпосереднім контрагентом, оскільки, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на формування податкових вигод. Щодо фінансових-господарських відносин ТОВ «Клімат Системс» та ПП «Гранд-Прінт», колегія суддів зазначає наступне. 27 червня 2014 року ПП «Гранд-Прінт» було надано ТОВ «Клімат Системс» рахунок №062707 на друк банера на загальну суму 12 000 грн. На виконання норм податкового законодавства, ПП «Гранд-Прінт» було виписано податкову накладну №46 від 27.06.2014 року. За результатами наданих послуг, сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт №062711 від 27.06.2014 року. 17 липня 2014 року ПП ««Гранд-Прінт» було надано ТОВ «Клімат Системс» рахунок №071401 на друк банера, папок, каталогів, буклету, листівок на загальну суму 47 700 грн. На виконання норм податкового законодавства, ПП «Гранд-Прінт» було виписано податкову накладну №17 від 17.07.2014 року. За результатами наданих послуг, сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт №073108 від 31.07.2014 року. Щодо доводів апелянта про те, що у текстах макетів вказується назва компанії «Клімат Системз» (2007 рік створення), колегія суддів вказує наступне. Так, як вбачається з наданих позивачем пояснень, засновниками ТОВ «Клімат Системз» (2007 рік створення) були особи, які, в подальшому, створили ТОВ «Клімат Системс» (2013 рік створення). Тому, позивачем, під час перевірки, помилково було надано погоджені макети рекламної продукції , а саме, каталогу ТОВ «Клімат Системз». Разом з тим, макети продукції щодо ТОВ «Клімат Системс» були надані відповідачу разом зі скаргою на податкові повідомлення-рішення. Щодо доводів апелянта про порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки, колегія суддів зазначає наступне. Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі - Положення №637). Відповідно до п. 2.7 Положення №637, виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення. Положеннями пункту 1.2 Положення №637 передбачено, що ліміт залишку готівки в касі (далі також - ліміт каси) - це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час. Згідно п. 2.8 Положення №637, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. В силу пункту 3.7 Положення №637, приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача. Відповідно до пункту 5.2 Положення №637, установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Згідно пункту 5.3 Положення №637, ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи. Нормами пункту 3.1 Положення №637 передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Відповідно до п. 3.4 Положення №637, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. В силу п. 3.5 Положення №637, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Відповідно до 7.24 Положення №637, у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки. Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта про те, що видача готівкових коштів ОСОБА_2 не підтверджено підписом отримувача, колегія суддів вважає безпідставними, адже, як вбачається з матеріалів справи, копії видаткових ордерів від 13 квітня 2016 року, 08 серпня 2016 року, 29 серпня 2016 року та 07 листопада 2016 року містять підпис в графі «отримувач коштів» (Т. 2 а.с 63-79). Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги ТОВ «Клімат Системс», оскільки, надані позивачем первинні документи належним чином підтверджують реальність здійснення господарських операцій, правомірність визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат Системс» та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач СуддіВівдиченко Т.Р. Мельничук В.П. Федотов І.В. Повний текст постанови виготовлено 03.02.2020 року