Постанова 4855 № 825/1746/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/1746/18 Головуючий у І інстанції - Соломко І.І. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 січня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просило: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000042001400 від 20.12.2017 року, яким визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 834300,00 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки та складання акту від 05.12.2017 року № 15/14/37308215 фіскальним органом не досліджені первинні документи по спірним господарським операціям, оскільки були вилучені у підприємства правоохоронними органами на підставі ухвали слідчого у кримінальному провадженні № 32016100050000055, про що листом повідомлено ГУ ДФС у Чернігівській області. Проте, в порушення ст. 85 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Чернігівській області не вчинено відповідних процесуальних заходів щодо витребування документів первинного бухгалтерського обліку в органах досудового слідства та не продовжено термін проведення перевірки, що свідчить про порушення процедури її проведення. Крім того, позивач наголошує, що вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.05.2016 року не повинен був покладений в основу оскаржуваного рішення, оскільки останнім не встановлено обставин по господарським операціям з ТОВ ''ІБМ за охорону довкілля''. Отже, висновки про порушення Позивачем податкового законодавства зроблені податковим органом всупереч вимогам Податкового кодексу України, а саме не на аналізі первинних бухгалтерських документів позивача та його контрагентів, а лише на припущеннях, а тому досліджуючи лише частину наданих позивачем документів, контролюючий орган не може здійснити повний аналіз та дати правомірний висновок щодо діяльності платника податків. Відтак, податкове повідомлення-рішення від 20.12.2017 року № 000042001400 прийнято на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу є протиправними та таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року відмовлено в задоволенні позову. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля" - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № 000042001400 від 20.12.2017 року. Постановою Верховного Суду від 12 липня 2019 року скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, справу направлено на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що у ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не було надано належної оцінки доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що підтверджують або спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено на підставі яких первинних документів контролюючим органом було зроблено висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства, що в подальшому стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також чи було дотримано контролюючим органом положень статті 85 Податкового кодексу України (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, щодо наявності підстав та власне необхідності витребовувати вилучені правоохоронними та/або іншими органами документи (первинні документи, облікові та інші регістри, фінансової та статистичної звітності, інші документи з питань обчислення і сплати податків та зборів), переносити терміни проведення перевірки позивача, або чи було достатньо наявних та наданих позивачем контролюючому органу документів для встановлення реальності господарських операцій та дотримання позивачем вимог податкового законодавства. Крім того, судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки наявному в матеріалах справи вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області у справі № 428/1898/16-к (кримінальне провадження № 1-кп/428/456/2016), яким ОСОБА_1 (одноособового засновника та керівника ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД") визнано винним у вчиненні фіктивного підприємства ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД", передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, оскільки посилання на відсутність у вказаному вироку ТОВ ''Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля'' не є безумовним підтвердженням реальності проведеної господарської операції між позивачем та ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД". Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 20.12.2017 року № 00004201400. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля" судовий збір в розмірі 12514,50 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять грн..) 50 коп., сплачений відповідно до квитанції 0.0.1006997017.1 від 10.04.2018 року, та витрати на правову допомогу в розмірі 30000,00 грн. ( тридцять тисяч грн.), сплачені відповідно до квитанцій № 0.0.1498197616.1, № 0.0.1498195173.1, № 0.0.1498184490.1 від 18.10.2019 року. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДФС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні відмовити у задоволенні адміністративного позову. В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у Чернігівській області посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Головне управління ДФС у Чернігівській області вказує на те, що для перевірки посадовими особами не надано, а перевіркою не встановлено документів, оформлених відповідно з вимогами чинного законодавства, що не надає можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції», оскільки на підприємстві відсутні будь-які акти приймання-передачі товару відмітками про передачу товару від ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» до ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД",. Крім того, перевіркою неможливо підтвердити факт поставки товарі в від ТОВ «ІБМ за охорони довкілля» на ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД". Таким чином, грошові кошти, що надійшли на рахунок ТОВ «ІБМ за охорону довкілля» від ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД", є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки отримані не за реалізовані товари, та не передбачають повернення. Щодо вартості адвокатських послуг, то на думку Відповідача, вона є завищеною та не є співмірною з розміром витрат на оплату послуг адвоката. Також, розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу (30 000,00 грн.) у даній справи на думку Відповідача не є розумним. Позивачем не подавався відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 21.11.2017 року № 2405 ( а.с. 55 т. 1), наказу від 20.11.2017 року № 1818 ( а.с. 54 т. 1) та на виконання ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24.10.2017 року у справі № 751/6821/17, провадження № 1-кс/751/2827/17 (а.с. 52-53 т. 1) Головним управлінням ДФС у Чернігівській області була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період 01.01.2015 року по 31.12.2016 року при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "ВЕСТРУМ", ТОВ "ТРИСТАР ЛТД", ТОВ "ПАССАДО", ТОВ "ВКФ УКРІНВЕСТСЕРВІС", ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД", за результатами якої складено акт № 15/14/37308215 від 05.12.2017 року (а.с. 13-18 т. 1) Перевіркою встановлено, що ТОВ "ІБМ за охорону довкілля" порушено вимоги пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, який перевірявся на загальну суму 834 300,00 грн. у тому числі за 2015 рік на суму 834 300,00 грн. З акта перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки податковим органом використовувались матеріали кримінального провадження відносно ТОВ ''ІБМ за охорону довкілля'' по взаємовідносинах з ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД", а саме: договір купівлі-продажу від 19.10.2015 року № 000047, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні за період з 01.10.2015 року по 30.11.2015 року. На виконання умов договору позивачем в жовтні - листопаді 2015 року реалізовано газовий конденсат та конденсат газовий стабільний на ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД" на загальну суму 4635000 грн. Перевезення товару відбувалось за рахунок ТОВ "ІБМ за охорону довкілля" найманими перевізниками, а саме ТОВ ''Каір-1''. Згідно з наданих до перевірки товарно-транспортних накладних типової форми №1-ТТН (нафтопродукт): вантажоодержувач: ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД", вантажовідправник: ТОВ ''ІБМ за охорону довкілля'', автопідприємство в особі ТОВ ''КАЇР- 1'', пункт навантаження вказаний - м. Прилуки (адреса навантаження не вказано), пункт розвантаження - м. Київ - Васильків, вул. Парижської Комуни (адреса не вказано). У зазначених товарно-транспортних накладних відмітки отримувача (стосовно фактичного отримання товару) відсутні, тобто в графі ''Вантаж одержав/відповідальна особа вантажоодержувача'' відсутнє прізвище, ім`я, по-батькові. Отже, в ТТН не зазначено хто фактично одержав товар. Також не вказано номер, серія, дата довіреності та найменування підприємства, яким видана довіреність. При проведенні перевірки була встановлена відсутність документів первинного бухгалтерського обліку у ТОВ ''ІБМ за охорону довкілля'', які були вилучені та направлені до СВ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві для приєднання до матеріалів кримінального провадження. Згідно протоколу обшуку від 15.12.2016, який було проведено старшим слідчим відділу фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві Люліним І.В. 15.12.2016 року було виявлено та вилучено документи фінансово-господарської діяльності за переліком. З огляду на матеріали справи, відповідачем зроблено запит від 23.11.2017 року № 6554/10/25-01-14-04 до ТОВ ''ІБМ за охорону довкілля'' про надання пояснення та документів, відповідно до якого на підставі пп. 16.1.5, пп. 16.1.8, п. 16.1.9, п. 16.1.12, п. 16.1.13 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.2, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, ст. 85 ПК України, ГУ ДФС у Чернігівській області просило Позивача надати пояснення та підтверджуючі первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "ВЕСТРУМ", ТОВ "ТРИСТАР ЛТД", ТОВ "ПАССАДО", ТОВ "ВКФ УКРІНВЕСТСЕРВІС", ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД" за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, що використовуються в бухгалтерському обліку, а саме: 1) договори купівлі-продажу, надання послуг; виконання робіт; оренди; перевезення вантажів; зберігання, доповнення до угод, специфікації, тощо; 2) первинні бухгалтерські документи, які підтверджують виконання договорів купівлі-продажу, надання послуг, виконання робіт (акти надання послуг, робіт, рахунки-фактури, інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; 3) документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні, міжнародні товарно-транспортні накладні, тощо), договори зберігання товару, довіреності; 4) податкові накладні на придбання та продаж товарів (робіт, послуг), розрахунки коригування; 5) розрахункові документи - платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки (їх корінці), банківські виписки, касові книги, видаткові та прибуткові касові ордери, квитанції; 6) документи з обліку основних засобів (рах.10, 104,105,109,15); відомості нарахування амортизації; 7) відомості нарахування заробітної плати, накази по працівникам підприємства (рах.66), відрядження, звіти про витрачені кошти підзвітними особами 8) регістри бухгалтерського обліку, до яких перенесено інформацію із запитуваних первинних документів, журнали-ордери, оборотної-сальдові відомості (зокрема, по рахункам 301,31, 361, 37, 372, 631, 685); 9) відомості про дебіторську та кредиторську заборгованість в розрізі відповідних звітних періодів; 10) регістри бухгалтерського обліку по рах.40, протоколи зборів засновника щодо формування та розміру статутного капіталу, первинні документи, які підтверджують зміни у статутному капіталі; 11) фінансову і статистичну звітність; 12) документи дозвільного характеру та ліцензії на певні види господарської діяльності ( а.с. 36 т. 1). 23 листопада 2017 року на вказаний запит ТОВ "ІБМ за охорону довкілля" надано пояснення ГУ ДФС у Чернігівській області, що виконання вимог листа на даний час є неможливим у зв`язку з тим, що згідно з протоколом обшуку від 15 грудня 2016 року, проведеного старшим слідчим відділу фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві майором податкової міліції Люліним І.В., на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва про надання дозволу на обшук від 29 листопада 2016 року у кримінальному провадженні № 32016100050000055 від 30.06.2016 року, всі документи фінансово-господарської діяльності ТОВ ''Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля'' вилучені в ході обшуку та направлені до СВ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві для приєднання до матеріалів кримінального провадження № 32016100050000055, копія протоколу обшуку від 15 грудня 2016 року надіслана Відповідачу разом з поясненнями ( а.с. 37 т.1). 20 грудня 2017 року на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення № 00004201400 про накладення стягнення в сумі 834300,00 грн. за платежем податок на прибуток приватних підприємств (а.с. 20 т. 1). Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням 21.02.2018 року адвокатом Кіча В.В. в інтересах ТОВ ''ІБМ за охорону довкілля'' до ДФС України було подано скаргу № 32/18 на податкову вимогу ГУ ДФСУ в Чернігівській області від 12.02.2018 року № 885-17 (а.с.32-33 т.1). Рішенням ДФСУ про результати розгляду скарги від 30.03.2018 року № 11419/6/99-99-11-0/01-25, залишено без змін податкове повідомлення рішення ГУ ДФСУ в Чернігівській області від 20.12.2017 року № 000042001400, яким визначено суму грошового зобов`язання позивачу в розмірі 834300,00 грн. (а.с. 34-35 т. 1). Вважаючи рішення Відповідача протиправним, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що посилання Відповідача на вирок у кримінальній справі стосовно посадової особи контрагента Позивача у даному випадку є безпідставними, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Станом на момент формування позивачем податкової звітності по господарським операціям з ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД", вироку суду щодо непричетності посадових осіб вказаного товариства до ведення фінансово-господарської діяльності цього підприємства не існувало. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ГУ ДФС в Чернігівській області від 20.12.2017 року № 000042001400. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. За приписами ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. З огляду на викладені норми, підставою для бухгалтерського та податкового обліку є первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України). Підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначає, зокрема, що здійснення документальної перевірки проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до вимог частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Згідно з пункту 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Пунктом 85.8 статті 85 ПК України встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. За приписами пункту 85.9 статті 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них. З вказаного слідує, що в разі, якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, вилучені правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них. Судом першої інстанції встановлено, що в ході перевірки відповідачем на адресу ТОВ "ІБМ за охорону довкілля" направлено запит від 23.11.2017 року № 6554/10/25-01-14-04, в якому просили надати пояснення та підтверджуючі первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "ВЕСТРУМ", ТОВ "ТРИСТАР ЛТД", ТОВ "ПАССАДО", ТОВ "ВКФ УКРІНВЕСТСЕРВІС", ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД. 23 листопада 2017 року на вказаний запит ГУ ДФС у Чернігівській області позивачем направлено письмові пояснення, що виконання вимог листа на даний час є неможливим в зв`язку з тим, що згідно з протоколом обшуку від 15 грудня 2016 року, проведеного старшим слідчим відділу фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві майором податкової міліції Люліним І.В., на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва про надання дозволу на обшук від 29.11.2016 року у кримінальному провадженні № 32016100050000055 від 30.06.2016 року, всі документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля" вилучені в ході обшуку та направлені до СВ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві для приєднання до матеріалів кримінального провадження № 32016100050000055, копія протоколу обшуку від 15.12.2016 року надіслана Відповідачу разом з поясненнями (а.с. 37 т. 1). Також, вказані обставини підтверджуються протоколом обшуку від 15.12.2016 року, проведеного старшим слідчим відділу фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві майором податкової міліції Люліним І.В., на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва про надання дозволу на обшук від 29.11.2016 року у кримінальному провадженні № 32016100050000055 від 30.06.2016 року (т. 1, а.с. 231-232). Відповідно до частини четвертої статті 132 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя <…> зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Згідно частини другої статті 93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом <…> витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, <…>. Частинами 3 та 7 статті 110 КПК передбачено, що рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого (частина п`ята статті 40 КПК). На підставі викладених норм, позивачем на виконання постанови слідчого були надані витребувані оригінали документів по взаємовідносинам із згаданими контрагентами, про що було повідомлено відповідача. Відповідно до пункту 1.2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 року № 22 (надалі - Наказ № 22), у разі якщо під час проведення документальної перевірки до органу державної фіскальної служби за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або вилучення документів правоохоронними та іншими органами (у зв`язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість подальшого проведення перевірки) такі особи складають акт довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.4.5 цього розділу Методичних рекомендацій. При цьому до такого акта додаються копії отриманих від платника податків документів, що підтверджують втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, звернення платника із заявою до правоохоронних органів, копії протоколу вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (за наявності). У разі ненадання відповідних документів платником податків особа, яка здійснює (очолює) перевірку, вживає заходів для документування в акті (додатках до акта) переліку документів (за необхідності - згрупованих за типами), відсутність яких унеможливлює подальше проведення перевірки. В акті зазначаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення. На підставі цього акта органом державної фіскальної служби, яким було призначено перевірку, видається наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 або пункту 85.9 статті 89 розділу II Кодексу, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам). У разі вилучення оригіналів документів правоохоронними або іншими органами підрозділ, який проводить (очолює) перевірку, забезпечує підготовку та направлення у той же день письмового запиту до відповідного органу про надання органу державної фіскальної служби копій зазначених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів. У запиті зазначаються: перелік вилучених документів, дані протоколу (іншого документа), на підставі якого були вилучені документи, посилання на пункт 85.9 статті 85 розділу II Кодексу щодо обов`язку відповідного органу забезпечити протягом 3 робочих днів з дня отримання запиту надання органу державної фіскальної служби копій документів або доступу його посадовим (службовим) особам до перевірки таких документів. Після отримання копій всіх вилучених правоохоронними та іншими органами документів або забезпечення доступу до них терміни проведення перевірки поновлюються не пізніше наступного робочого дня, про що видається наказ про поновлення перевірки, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам). За змістом вищенаведених норм, перенесення термінів перевірки є обов`язком податкового органу, оскільки без дослідження первинних документів неможливо скласти акт перевірки. Приписи пункту 44.6 статті 44 ПК України мають застосовуватись у взаємозв`язку із з положеннями пункту 85.9 статті 85 ПК України, які податковим органом у даному випадку дотримано не було, оскільки не перенесено розпочату перевірку до дати отримання копії документів або забезпечення доступу до відповідних фінансово-господарських документів, що були вилучені у позивача на підставі постанов слідчих. При цьому, доказів направлення письмового запиту до відповідного правоохоронного органу про надання органу державної фіскальної служби копій вилучених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів, Відповідачем суду першої інстанції не надано. Таким чином, закінчення проведення перевірки та оформлення результатів проведення перевірки є передчасним без дослідження первинних документів, які відповідач повинен був отримати за умови виконання вимог пункту 85.9 статті 85 ПК України. Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 09 квітня 2019 року по справі № 826/11021/15. Сама перевірка без досліджень первинних документів здійснення господарських операцій, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз первинних документів та дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення платником податків. Отже, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій підприємства є неприйнятними, оскільки вилучення документів первинного бухгалтерського обліку правоохоронними органами, та у свою чергу невжиття заходів щодо їх отримання, унеможливили здійснити відповідачу дослідження первинної документації платника податку, що призвело до необґрунтованості висновків щодо встановлення податкових правопорушень. Акт перевірки, отриманий в результаті перевірки є неналежним доказом, виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових, може бути належною підставою для прийняття рішення. Невиконання вимог податкового кодексу призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Щодо посилань контролюючого органу як на підставу прийняття оскаржуваного рішення на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 травня 2016 року (набрав законної сили 10.06.2016 року), яким ОСОБА_1 (одноособового засновника та керівника ТОВ ''Фороил ЛТД'') визнано винним у вчиненні фіктивного підприємства ТОВ ''Фороил ЛТД'', передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 28, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, то колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції вірно встановлено, що вказаний вирок суду не містить відомостей про здійснення у ході як досудового слідства, так і судового розгляду дослідження господарських операцій між Позивачем та ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД". При цьому, сам факт наявності вироку не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій. Аналогічного правового висновку дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про що останнім неодноразово вказувалось у прийнятих цим судом постановах, а саме від 18 вересня 2018 року у справі № 802/2231/17-а, від 7 лютого 2018 року у справі №813/1766/17, від 06 червня 2018 року у справі №822/1866/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 826/20081/16, та інших. Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання Відповідача на вирок у кримінальній справі стосовно посадової особи контрагента позивача у даному випадку є безпідставними, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі стосовно фізичної особи не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимими доказами. Крім того, станом на момент формування Позивачем податкової звітності по господарським операціям з ТОВ "ФОРОИЛ-ЛТД", вироку суду щодо непричетності посадових осіб вказаного товариства до ведення фінансово-господарської діяльності цього підприємства не існувало. Частиною першою статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статей 77 та 90 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. З огляду на вищевикладене, та на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ГУ ДФС в Чернігівській області від 20.12.2017 року № 000042001400, з чим погоджується колегія суддів. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Щодо питання про стягнення понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн., колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України). Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року в справі № 816/2096/17. З матеріалів справи вбачається, що 13 вересня 2019 року Позивач уклав з Адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора «ЛОГОС» Договір № 144/1 про надання правничої допомоги (том 1 а.с. 238-239). 17 жовтня 2019 року між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора «ЛОГОС» укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 144/1 між 13 вересня 2019 року про надання правничої допомоги. Відповідно до п. 1.2 вказаної додаткової угоди № 1 представництво інтересів Замовника у судовому розгляді справи у суді першої інстанції становить - 30 000,00 грн. Також, Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано: акт прийому-передачі виконаних робіт від 18.10.2019 року, квитанції від 18.10.2019 року про сплату послуг на суму 30 000,00 грн. У той же час Позивач залишає поза своєю увагою, що матеріали справи, що розглядається, не містять доказів на підтвердження кількості часу, витраченого на здійснення відповідних дій. Умови Договору № 144/1 та Додаткової угоди № 1, на підставі якого здійснено оплату за надані юридичні послуги, є неконкретизованими. Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 до Договору № 144/1 між 13 вересня 2019 року про надання правничої допомоги та Додаткової угоди № 1 від 17 жовтня 2019 року також не деталізований, оскільки містяться загальні терміни: «

1. Адвокатська контора надала, а Замовник прийняв професійну правничу допомогу щодо представництва інтересів Замовника у Чернігівському окружному адміністративному суді у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

2. Вартість послуг Адвокатської контори за цим Актом складає 30000,00 (Тридцять тисяч гривень 00 копійок) грн.

3. Замовник немає жодних претензій до якості наданої Адвокатською конторою правничої допомоги.» З огляду на викладене, розподіляючи судові витрати, понесені Позивачем на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що наявні в матеріалах справи Договір, Додаткова угода Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), квитанції є достатніми документами на підставі яких можливе відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Тому зазначені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для Відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Зазначене узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду викладеною щодо подібного питання у постанові від 26 вересня 2018 року по справі № 753/15683/15. При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля" 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у справі доказів обставини, а також доводи сторін у справі, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Головного управління ДФС у Чернігівській області та зміні третього абзацу резолютивної частини рішення суду першої інстанції в сумі відшкодування Позивачу витрат на професійну правничу допомогу, а саме з 30 000,00 грн. на 5 000,00 грн. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління ДФС у Чернігівській області викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року змінити виклавши третій абзац резолютивної частині в такій редакції: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля" судовий збір в розмірі 12514,50 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять гривень 50 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) ". В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко Повний текст складено 04.02.2020 року.