Постанова 4850 № 200/7866/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року справа №200/7866/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Сухова М.Є., за участю представника позивача Статіви О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 р. у справі № 200/7866/19-а (головуючий І інстанції Бабаш Г.П.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі - відповідач, ГУДФС) в якому просила: визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення: № 0007831302 від 14 червня 2019 року щодо стягнення донарахованого податку на доходи фізичних осіб (НДФЛ) в сумі 396708,37 грн. та штрафних санкцій в сумі 99 177,09 гри.; № 0007841302 від 14 червня 2019 року щодо стягнення донарахованого військового збору в сумі 33058,41 грн. та штрафних санкцій в сумі 8264,61 грн.; № 0007911302 від 14 червня 2019 року щодо стягнення донарахованого податку на додану вартість в сумі 608823,00 грн., та штрафних санкцій в сумі 304411,50 грн.; № 0007871303 від 14 червня 2019 року щодо стягнення НДФЛ наймані працівники в сумі 15 964.80 грн., штрафні санкції 54762,71 грн., пеня 2637,58 грн.; № 0007891302 від 14 червня 2019 року щодо стягнення ВС зарплата наймані працівники штраф в сумі 2 196,81 грн., пеня 57,65 грн.; № 0007851302 від 14 червня 2019 року щодо стягнення штрафу в сумі 510,00 грн.; № 0007881302 від 14 червня 2019 року щодо стягнення штрафу за несвоєчасну сплату НДФЛ в сумі 326,27 грн.; № 0007861302 від 14 червня 2019 року, щодо стягнення штрафу за несвоєчасну сплату НДФЛ в сумі 722,85грн.; № 0007901302 від 14 червня 2019 року щодо стягнення штрафу помилки в сумі 166,50 грн., винесені Головним управлінням ДФС у Донецькій області щодо застосування до позивача у вигляді збільшення суми грошового зобов`язання на загальну суму 1850967,24 грн.; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату податкового боргу №Ф- 0007341302 від 07.06.2019 року на суму 325006,91 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення форми Р № 0007831302 від 14 червня 2019 року по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 495885,46 грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями 396708,37 грн., за штрафними санкціями 99177,09 грн.); визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення форми Р 0007841302 від 14 червня 2019 року по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 41323,02 грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями 33058,41 грн., за штрафними санкціями 8264,61 грн.); визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення форми Р 0007911302 від 14 червня 2019 року по податку на додану вартість на суму 912 735,00 грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями 608 490,00 грн., за штрафними санкціями 304 245,00 грн.); визнав протиправною та скасував вимогу ГУ ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 0007341302 від 07.06.2019 року на суму 325 006,91 грн.; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 суму судового збору 9605,00 грн. В решті позовних вимог відмовив. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в цій частині. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянтом зазначено, що перевіркою встановлено, що на протязі 2016-2017 року ФОП ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність з ризиковими контрагентами які здійснюють постачання товарів номенклатури, що відрізняється від номенклатури придбання за даними Єдиного реєстру податкових накладних, на загальну суму ризикового податкового кредиту. По контрагентам позивача не підтверджено реальність придбання ТМЦ у контрагентів-постачальників та в подальшому їх реалізації контрагентам-покупцям, серед яких платник ФОК ОСОБА_1 . Тобто, реальність придбання товару ФОП ОСОБА_1 у його контрагентів не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів у попередніх ланках ланцюга його продажу. Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Представник відповідача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність. Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДФС у Донецькій області, Слов`янсько-Лиманське відділення, Слов`янська ДПІ (м. Слов`янськ). Дата взяття на облік 10.04.2007 року, номер взяття на облік 05-48-11-15277/05483. ГУ ДФС у Донецькій області в період з 13.05.2019 року по 17.05.2019 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року. 24.05.2019 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт № 513 /05-99-13-02-17/2329111662. З висновків акту вбачається, що перевіркою встановлені порушення: - пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, пункту 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588. зі змінами та доповненнями, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за №562/20300: в частині неподання Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (Форма №20-ОПП. Додаток 10 Порядку №1588); - пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, а саме фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до книги обліку доходів і витрат включені перекручені дані про суми загального оподатковуваного доходу за 2018 рік та суми витрат за2016 рік, 2017 рік, 2018 рік ; - підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 занижений чистий оподатковуваний дохід, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, належного до сплати до бюджету на загальну суму 396708,37 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 89052,45 грн., за 2017 рік на суму 192608,38 грн., за 2018 рік на суму 115047,54 грн.; - підпункту 1.2 пункту 16і підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 занижено чистий оподаткований дохід у результаті чого донараховано військового збору що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 33058,41 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 7421,04 грн., за 2017 рік на суму 16050,07 грн., за 2018 рік на суму 9587,30 грн.; - пункту 57.1 статті 57, підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України: ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018; - пунктів 3.3, 3.5 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4. зареєстрованого в Мін`юсті України 30 січня 2015 року за №111/26556. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 при заповненні податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за 1 квартал 2016 року, 2 квартал 2016 року. З квартал 2016 року, 4 квартал 2016 року, 1 квартал 2017 року, 2 квартал 2017 року, З квартал 2017 року, 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року, 2 квартал 2018 року, 3 квартал 2018 року, 4 квартал 2018 року у графі у графі 3 "Сума виплаченого доходу"та у графі 4 "Сума перерахованого податку" вказано недостовірні відомості, а саме не вірно зазначені суми виплаченого доходу та перерахованого податку; - підпунктів 168.1.2, 168.1.4. 168.1.5 пункт 168.1 статті 168, підпункту а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 станом на 31.12.2018 не сплачений (не перерахований) до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 15964,80 грн. за період з червня 2018 року по листопад 2018 року та несвоєчасно перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 59488.41 грн. за період з квітня 2016 року по червень 2018 року; - підпунктів 1.4. 1.6 пункту 16і підрозділу 10 розділу XX, підпункту 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно перерахований до бюджету військовий збір у сумі 2984,91 грн., за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року, за серпень 2018 року, за вересень 2018 року; - пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-УІ, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 занижена база нарахування єдиного внеску самозайнятої особи, в результаті чого донараховано єдиного внеску на загальну суму 325006.91 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 88606,92 грн., за 2017 рік на суму 99177,35 грн.. за 2018 рік на суму 137222,64 грн.; - частину 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-УІ. підпунктів 6, 7 пункту 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953: фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 несвоєчасно перерахований єдиний внесок утриманий із заробітної плати найманих працівників за період з 01.01.2016 по 31.12.2018; - частини 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-УІ, пункту 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953: самозайнятою особою ОСОБА_1 несвоєчасно сплачений єдиний внесок із доходів отриманих від підприємницької діяльності за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року; - пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.7, пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у період, що перевірявся, на загальну суму 608490 грн., у тому числі за серпень 2016 року на суму 26164 грн., за вересень 2016 року на суму 258.зл грн., за жовтень 2016 року на суму 25167 грн., за листопад 2016 року на суму 30833 грн., за грудень 2016 року на суму 27658 грн., за січень 2017 року на суму 21667 грн.. за лютий 2017 року на суму 30833 грн., за березень 2017 року на суму 27500 грн., за квітень 2017 року на суму 28667 грн.. за червень 2017 року на суму 38946 грн., за липень 2017 року на суму 28833 грн., за серпень 2017 року на суму 34509 грн.. за вересень 2017 року на суму 25274 грн.. за жовтень 2017 року на суму 20878 грн., за листопад 2017 року на суму 32774 грн., за грудень 2017 року на суму 12000 грн.. за лю тий 2018 року на суму 14633 грн.. за березень 2018 року на суму 32295 грн., за квітень 2018 року на суму 10770 грн., за травень 2018 року на суму 29304 грн., за червень 2018 року на суму 27699 грн., за липень 2018 року на суму 19287 грн., за вересень 2018 року на суму 14883 грн., за жовтень 2018 року на суму 19957 грн.. за листопад 2018 року на суму 29626 грн.; - пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України: станом на 24.05.2019 (дата акту перевірки) фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано податкову накладну з постачання ТМЦ - не платникам ПДВ на загальну суму ПДВ 333 грн. Відповідач на підставі акту перевірки прийняв податкове повідомлення рішення: - податкове повідомлення рішення форми Р від 14.06.2019 № 0007831302 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 495885,46 грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями 396708,37 грн., за штрафними санкціями 99177,09 грн.); - податкове повідомлення рішення форми Р від 14.06.2019 № 0007841302 по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 41323,02 грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями 33058,41 грн., за штрафними санкціями 8264,61 грн.); - податкове повідомлення рішення форми Р від 14.06.2019 № 0007911302 по податку на додану вартість на суму 913234,50 грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями 608823,00 грн., за штрафними санкціями 304411,50 грн.); - податкове повідомлення рішення форми ПН від 14.06.2019 № 0007901302 по податку на додану вартість на суму 166,50 грн. (у т.ч. за штрафними санкціями 166,50 грн.); - податкове повідомлення рішення форми ПС від 14.06.2019 № 0007851302 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами на суму 510,0 грн. (у т.ч. за штрафними санкціями 510,0 грн.); - податкове повідомлення рішення форми Д від 14.06.2019 № 0007871302 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами на суму 73365,09 грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями 15964,80 грн., за штрафними санкціями 54762,71 грн., пеня 2637,58 грн.); - податкове повідомлення рішення форми Д від 14.06.2019 № 0007891302 з військового збору на суму 2254,46 грн. (у т.ч. за штрафними санкціями 2196,81 грн., пеня 57,65 грн.); - податкове повідомлення рішення форми Ш від 14.06.2019 № 0007881302 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 326,27 грн. (у т.ч. за штрафними санкціями 326,27 грн.); - податкове повідомлення рішення форми Ш від 14.06.2019 № 0007861302 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 722,85 грн. (у т.ч. за штрафними санкціями 722,85 грн.). Також відповідачем прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-0007341302 від 07.06.2019 на суму 325006,91 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, підтверджують правомірність формування податкового кредиту, податку на доходи фізичних осіб, військового збору. Факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Стосовно правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 14.06.2019 року № 0007831302, 0007841302, 0007911302, суд зазначає наступне. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до положень підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром. Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю. Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням; Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу встановлено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари. Підпунктами 16.1.2 , 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу). Згідно з пунктом 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Згідно п.164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Згідно пп. 164.1.1 п. 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу. Відповідно до п. 177.1 177.3 ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). За положенням п. 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Відповідно п. 163.1 статті 162 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. За положенням пп.1.1 та 1.5 п.16-1 підроздіоу 10 Розділу ХХ ПК Укарїни, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Згідно пп. 134.1.1 п.134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). За п.135.1 статті 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Відповідно до підпункту «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Згідно п. 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. Відповідно до положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг;. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно пункту 199.1-199.2 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях. Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року. В пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин), активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності. Відповідно до частини 1, 2 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи). Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи. Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. Аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум ПДВ до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином оформленими первинними документами (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків. Таким чином, зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), здійснюється з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів. У зв`язку з наведеним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено. 04.04.2009 між ТОВ Фаско (Продавець) та ПП ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір №01/04-09, згідно із яким продавець продає, а покупець купує тепловоз серії ТГМ-4А №2043 1986 р.в., поставка тепловозу здійснюється на станції Машчермет Донецької з/д. Сума по даному договору (з ПДВ) складає 815000,00 грн., з урахуванням ПДВ 135833,33 грн. Реальність та фактичне здійснення господарської операції підтверджено: актом прийому-передачі тепловозу серії ИГМ-4А №2043. Відповідно договору купівлі-продажу від 25.04.2007 ТОВ Лодис (Продавець) зобов`язується поставити, а ОСОБА_1 (Покупець) зобов`язується прийняти та оплатити тепловоз серії ТГМ6А №01191 після капітального ремонту, що підтверджується ТГМ6А. Згідно договору оренди тепловозу №1/180618 від 18.06.2018 ТОВ ППЗТ Орендодавець зобов`язується надати ФОП Кайданович Орендар за плату в строкове платне користування тепловоз серії ТГМ-4 №2577, а орендар в свою чергу зобов`язується прийняти в строкове платне користування тепловоз серії ТГМ-4 та сплачувати суму орендної плати за наданий в користування тепловоз, що підтверджується актом прийому-передачі. Відповідно договору №02/01/19 від 02.01.2019 ТОВ Виробниче об`єднання Шахтострой Орендодавець, передає у тимчасове платне користування ФОП ОСОБА_1 Орендар тепловоз ТГМ-4 №2577 для виконання маневрових робіт, робіт по подачі та прибиранню порожніх та завантажених полувагонів на під`їзних шляхах орендодавця ст. Кондратівка. Згідно договору оренди тепловозу №17/10-1 від 17.10.2016 ПП Кайданович Н ОСОБА_3 Орендодавець передає, з іншої сторони ТОВ ТК Донспецсервіс Орендар приймає в термінове платне користування тепловоз б/у у не робочому стані. 12.06.2018 між ФОП ОСОБА_1 Замовник та ПАТ Українська залізниця Виконавець укладено договір, відповідно якого виконавець зобов`язується за завданням замовника виконати послуги з ремонту та повірки (технічного огляду) швидкостеміру 3СЛ-2М №90577 та ЕП 150 №6192, АЛСН замовника. Реальність та фактичне здійснення господарської операції підтверджено: договорами, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактури, актами прийому-передачі. Також, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2019 №200/932/19-а, яке набрало законної сили 23.07.2019, встановлено наявність доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій та права позивача на формування податкового кредиту за господарськими відносинами з ТОВ ЗАВЕР ГРУПП у грудні 2017 року, з ТОВ ТОРГ БЮРО та ТОВ КАЛІСТОС у серпні 2018 року. 20.04.2017 між ТОВ Технологістик та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №б/н, за умовами якого продавець зобов`язаний передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар - запчастини для тепловозу в кількості та по ціні відповідно рахунку-фактури. На підтвердження виконання умов договору представником позивача надані наступні документи: рахунок-фактура №СФ-0000119 від 20.04.2017; видаткова накладна №РН-0000119 від 20.04.2017; товарно-транспортна накладна від 20.04.2017, дефектна відомість від 12.04.2017; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту ТГМ-6а зав. №2043; платіжні доручення. 21.11.2018 між ПП Таракас та ФОП ОСОБА_1 укладений договір-продажу №18-11, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець прийняти та оплатити товар. На виконання умов договору ПП Таракас складено рахунок - фактуру від 22.11.2018 року, накладну. Постачання товарів за вказаним договором відбулося на підставі товарно-транспортної накладної № 17 від 23.11.2018. Продавцем ПП Таракас видано позивачу податкову накладну від 23.11.2018 №7. 01.09.2016 між ПП Індосем та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №01/09, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар - запчастини для тепловозу в кількості та по ціні відповідно рахунку-фактури. На виконання умов договору ПП Індосем складено рахунок - фактуру № СФ-0000009 від 23.09.2016 та видаткові накладні №РН-0000009 від 23.09.2016, від 23.09.2016 №9. Постачання товарів за вказаним договором відбулося на підставі товарно-транспортної накладної № 00019 від 23.09.2016. Розрахунок позивачем за товари підтверджується платіжними дорученнями, дефектною відомістю, актом прийому передачі виконаних робіт по ремонту ТГМ-6А зав. №2043. 10.08.2016 між ПП Корелайм та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №1, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар - запчастини для тепловозу в кількості та по ціні відповідно рахунку-фактури. На виконання умов договору ПП Корелайм складено рахунок фактуру №РН-0000152 від 31.08.2016 та накладну № РН-0000152 від 31.08.2016. Постачання товарів за вказаним договором відбулося на підставі товарно-транспортної накладної № 00016 від 31.08.2016 перевізником ПП Корелайм. Продавцем ПП Корелайм видано позивачу податкову накладну від 31.08.2016 №

152. Розрахунок позивачем за товари підтверджується платіжними дорученнями №203, 197, 195. 22.10.2018 між ПП Таблертон та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №22-10, за умовами якого постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, що визначені договором, передати покупцю товар, а покупець зобов`язується на умовах та в порядку, що визначені цим договором оплатити та прийняти товар. На виконання умов договору ПП Таблертон складено рахунок фактуру №48 від 25.10.2018 та накладну № 48 від 25.10.2018. Постачання товарів за вказаним договором відбулося на підставі товарно-транспортної накладної № 48 від 25.10.2018 перевізником ПП Таблертон Постачальником ПП Таблертон видано позивачу податкову накладну від 25.10.2018 №

8. На підтвердження виконаних робіт позивачем надано акт прийому-передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу ТГМ -4 зав. № 2043. 17.09.2018 між ТОВ ГРАНД ДЕСІЖН" та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №22-10, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар - запчастини для тепловозу в кількості та по ціні відповідно рахунку-фактури. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №18 від 17.09.2018; накладна №18 від 20.09.2018; Товарно-транспортна накладна №18 від 20.09.2018; податкова накладна від 20.09.2018 №1; акт прийому передачі виконаних робіт. 18.06.2018 між ТОВ Драхма" та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №б/н, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар - запчастини для тепловозу в кількості та по ціні відповідно рахунку-фактури. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №2 від 19.06.2018; накладна №2 від 20.06.2018; Товарно-транспортна накладна №2 від 20.06.2018; податкова накладна від 20.06.2018 №2; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу. 20.07.2017 між ТОВ ЛІБОР ПРИВАТ та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №1, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар - запчастини для тепловозу в кількості та по ціні відповідно рахунку-фактури. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №7 від 26.07.2017 та №8 від 28.07.2017; накладна №7, №8 від 26.07.2017; Товарно-транспортна накладна №7, №8 від 26.07.2017; податкова накладна від 26.07.2017 №79; платіжне доручення №353 від 15.08.2017 року, акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу. 30.05.2017 між ТОВ ВЕНТА-СОФТ та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №5, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар - запчастини для тепловозу в кількості та по ціні відповідно рахунку-фактури. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №СФ-0000076 від 01.06.2017; видаткова накладна №РН-000076 від 01.06.2017; Товарно-транспортна накладна №76 від 01.06.2017; податкова накладна від 01.06.2017 №76; розрахунок коригування кількісних показників до податкової накладної від 01.06.2017 №76; податкова накладна №77 від 02.06.2017; розрахунок коригування кількісних показників до податкової накладної від 01.06.2017 №77. 21.11.2018 між ТОВ УКРБІЗ ТЕХ та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №5, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №50 від 22.11.2018; накладна №50 від 23.11.2018; Товарно-транспортна накладна №50 від 23.11.2018; податкова накладна від 23.11.2018 №5. 20.11.2018 між ТОВ КЕЛІМЕР та ФОП ОСОБА_1 укладений договір поставки №20-11, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити вказаний товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №26 від 21.11.2018; накладна №26 від 22.11.2018; Товарно-транспортна накладна №26 від 22.11.2018; податкова накладна від 22.11.2018 №8; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу. 21.11.2018 між ТОВ КСД-ГЕЛІУМ та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі віл-продажу №21-11, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець прийняти та сплатити товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №31 від 22.11.2018; накладна №31 від 22.11.2018; Товарно-транспортна накладна №31 від 23.11.2018; податкова накладна від 23.11.2018 №8; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу. 26.05.2017 між ТОВ ПРОДЖО та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №21-11, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №СФ-0000056від 26.06.2017, №СФ-0000057 від 29.05.2017, №СФ-0079 від 22.08.2017, №СФ-000182 від 28.08.2017; накладна №РН-000079 від 22.08.2017, РН-000082 від 26.08.2017; видаткова накладна №РН-0000056 від 26.05.2017, №РН-0000057 від 29.05.2017; Товарно-транспортна накладна №56 від 26.05.2017, №57 від 29.05.2017 №РН-000079 від 22.08.2017 РН-000082 ВІД 26.08.2017 РОКУ; податкова накладна від 29.05.2017 №57, №79 від 22.08.2017, від 29.05.2017 №57, №82 від 26.08.2017; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу; платіжні доручення №363 від 20.09.2017, №362 від 18.09.2017, №345 від 21.07.2017, №346 від 24.07.2017, №338 від 12.07.207, №339 від 14.07.2017, №343 від 19.07.2017, №339 від 14.07.2017. 26.05.2017 між ТОВ ПРОДО-ЗБУД та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №б/н, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: видаткова накладна №РН-00002043 від 30.06.2017; Товарно-транспортна накладна №43 від 30.06.2017; податкова накладна від 30.06.2017 №43; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу. 24.11.2017 між ТОВ САЛМОН та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №1, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №23 від 27.11.2017; накладна №23 від 28.11.2017; Товарно-транспортна накладна №23 від 28.11.2017; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу; платіжне доручення №416 від 15.12.2017. 25.09.2017 між ТОВ САЛМОН та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №1, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура 84 від 25.09.2017; накладна №84 від 27.09.2017; Товарно-транспортна накладна №84 від 27.09.2017; податкова накладна №4 від 27.09.2017; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу; платіжне доручення №378 від 13.10.2017. 20.10.2017 між ТОВ БЕНДС та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №1, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №25 від 26.10.2017; накладна №25 від 26.10.2017; Товарно-транспортна накладна №25 від 27.10.2017; податкова накладна №6 від 27.10.2017; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу. 26.01.2018 між ТОВ САЙЛС ГРУП та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №1, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №143 від 30.01.2018; накладна №143 від 30.01.2018; Товарно-транспортна накладна №143 від 30.01.2018 року; податкова накладна №143 від 31.01.2018; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу; платіжне доручення №442 від 20.02.2018. 20.02.2018 між ТОВ МАЙЛЕН та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №1, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №24 від 21.02.2018, №25 від 25.02.2018; накладна №24 від 22.02.2018, №25 від 26.02.2018; Товарно-транспортна накладна №24 від 22.02.2018, №25 від 26.02.2018; податкова накладна №24 від 22.02.2018, №27 від 26.02.2018; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу; платіжне доручення №461 від 19.03.2018. 15.03.2018 між ПП ПІВДЕНЬ СЕРВІС ПЛЮС та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №б/н, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №63 від 16.03.2018; накладна №63 від 17.03.2018; Товарно-транспортна накладна №63 від 17.03.2018; податкова накладна №63 від 17.03.2018; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу; платіжне доручення №467 від 17.04.2018. 15.03.2018 між ПП ПІВДЕНЬ СЕРВІС ПЛЮС та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №18-04, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №7 від 23.04.2018; накладна №7 від 24.04.2018; Товарно-транспортна накладна №7 від 24.04.2018; податкова накладна №7 від 24.04.2018; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу; платіжне доручення №479 від 11.05.2018. 15.03.2018 між ТОВ ПРОДО МАРКЕТ та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №18-04, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №5 від 14.05.2018; накладна №5 від 14.05.2018; Товарно-транспортна накладна №5 від 14.05.2018; податкова накладна №3 від 14.05.2018; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу; платіжне доручення №501 від 15.06.2018. 18.07.2018 між ПП ІНКОРН-ТОРГ та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №18-07, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №45 від 20.07.2018, №48 від 24.07.2018; накладна №45 від 20.07.2018, №48 від 24.07.2018; Товарно-транспортна накладна №45 від 20.07.2018, №48 від 24.07.2018; податкова накладна №2 від 20.07.2018, №4 від 24.07.2018; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу; платіжне доручення №501 від 15.06.2018, №528 від 08.08.2018, №527 від 01.08.2018. 28.02.2017 між ТОВ ЛІГАТУР ГРУПП та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №18-04, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №187 від 28.02.2017; накладна №187 від 28.02.2017; Товарно-транспортна накладна №187 від 28.02.2017; податкова накладна №187 від 28.02.2017; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу; платіжне доручення №306 від 12.04.2017, №305 від 31.03.2017, №304 від 29.03.2017, №303 від 28.03.2017, №302 від 24.03.2017. 20.01.2017 між ПП ДЕ-КОРТ та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №1, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №СФ-0000003 від 20.01.2017; видаткова накладна №РН-0000003 від 20.01.2017; Товарно-транспортна накладна №3 від 20.01.2017; податкова накладна №3 від 20.01.2017; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу; платіжне доручення №293 від 14.03.2017, №284 від 23.02.2017, №281 від 20.02.2017, №282 від 21.02.2017. 01.12.2016 між ПП БІБОР та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №1, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №СФ-000083 від 23.12.2016; видаткова накладна №РН-000083 від 23.12.2016; Товарно-транспортна накладна №00024 від 23.12.2016; податкова накладна №83 від 23.12.2016; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу; платіжне доручення №258 від 12.01.2017, №263 від 23.01.2017, №262 від 19.01.2017, №261 від 18.01.2017, №259 від 17.01.2017. 25.10.2016 між ПП РЕЙТЕРС та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №17, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №СФ-0000012 від 30.11.2016; видаткова накладна №РН-0000012 від 30.11.2016; Товарно-транспортна накладна №00012 від 30.11.2016; податкова накладна №27 від 30.01.2016; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу; платіжне доручення №252 від 03.01.2017, №255 від 11.01.2017, №254 від 06.01.2017, №246 від 16.12.2016, №248 від 26.12.2016, №247 від 21.12.2016, №251 від 28.12.2016. 27.10.2016 між ПП ЕНТЕР-СЕЛ та ФОП ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу №17, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити переданий товар. На підтвердження виконання умов договору надані наступні документи: рахунок фактура №СФ-000190 від 28.10.2016; видаткова накладна №РН-000190 від 28.10.2016; Товарно-транспортна накладна №00019 від 28.10.2016; податкова накладна №190 від 28.10.2016; акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу; платіжне доручення №244 від 09.12.2016, №241 від 07.12.2016, №240 від 05.12.2016, №234 від 01.12.2016, №231 від 21.11.2016, №232 від 23.11.2016, №233 від 25.11.2016. Здійснення господарських операцій підтверджується вищезазначеними документами наявними в матеріалах справи. Таким чином, наявні договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами. Суд зазначає, що відповідачем первинні документи були безпідставно, з посиланням на порушення правил їх заповнення та неналежне оформлення проігноровані при оцінці податкових наслідків господарських операцій. Суд зазначає, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями. Отже, формальні помилки або інші недоліки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій. Суд звертає увагу на те, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце. Здійснення господарських операцій, як вже зазначалось, підтверджується вищезазначеними документами наявними в матеріалах справи. Також, порушення заповнення документів, не свідчать про їх невідповідність та відповідно не може впливати на формування податкової звітності. Стосовно посилання відповідача на внесення до АІС «СФП» карти суб`єктів фіктивного підприємства щодо контрагентів позивача, суд зазначає, що вказані обставини не можуть впливати на право позивача, за наявності первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, та підтвердження використання товару у господарській діяльності, які у сукупності підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій. Стосовно твердження апелянта про те, що матеріально-технічна база контрагентів та їх трудові ресурси не дозволяють в реальному часі виконувати заявлений обсяг послуг та продажу товару в реальному часі, суд зазначає недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість здійснення договору купівлі-продажу та надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Стосовно посилання відповідача на відсутність за місцезнаходженням контрагентів та неможливістю проведення зустрічної перевірки, не направлення податкової звітності контрагентами, маніпулювання податковою звітністю з метою несплати ПДВ до бюджету, неможливістю встановлення реального джерела походження товарів за податковою інформацією (номенклатурою), які реалізувались, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Щодо отримання відповідачем податкової інформації за результатами проведення зустрічної звірки контрагентів, якою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій платником податків з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, суд зазначає, що акта про неможливість проведення зустрічної звірки, без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків, відповідно не впливає на право позивача формувати податковий кредит по господарським операціям з його контрагентами. Також, суд зазначає, що податкова інформація стосовно контрагентів, наявна в ІС "Податковий блок" ДФС, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом відсутності реального характеру здійснених господарських операцій. Зазначені обставини не можуть вважатись законними підставами для подальшого винесення податкових повідомлень - рішень про притягнення платника податків до фінансової відповідальності. Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідач не здійснив перевірку товарів та придбаних товарів (ТМЦ) за місцем їх зберіганням та використання. Стосовно висновків суду першої інстанції та відповідача в акті перевірки про те, що транспортні засоби та особи, які визначені у якості водіїв, використовувались у перевезеннях в межах інших господарських операцій, суд зазначає, що вантажовідправниками за договорами виступали контрагенти, які не позбавлені можливості залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу. При цьому, використання тих же транспортних засобів при постачанні ТМЦ за різними договорами законодавством не забороняється. Щодо посилання апелянта на те, що директор підприємств контрагентів, одночасно є директором, засновником, керівником та головним бухгалтером інших підприємств контрагентів, з яким позивач укладав договори, суд зазначає, що вказана обставина не може бути ознакою безтоварності здійснених господарських операцій. Також, зазначене законодавством не забороняється. Матеріали справи не містять вироку щодо вказаної посадової особи, посадових осіб позивача не звинувачено в отриманні податкової вигоди по взаємовідносинах з цими підприємствами. Щодо посилання відповідача на зареєстроване кримінальне провадження за фактом здійснення фіктивної підприємницької діяльності ПП «Тера-Прайс» (ПП «Інком-торг»), суд зазначає, що вирок у вказаному кримінальному проваджені відсутній, посадових осіб позивача не звинувачено в отриманні податкової вигоди по взаємовідносинах з цим підприємством. Оцінку належності та допустимості цих доказів має бути надано судом під час розгляду кримінальної справи у порядку кримінального судочинства, а не під час розгляду даної адміністративної справи. Отже, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, контрагенти позивача та позивач, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Отже, на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та суб`єкти господарювання, та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались. Суд зазначає, що в діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів. Також, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності». Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента. Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом. Позивачем доведено в судовому засіданні зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача. Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд дійшов до висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень від 14.06.2019 № 0007831302 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 495885,46 грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями 396708,37 грн., за штрафними санкціями 99177,09 грн.), № 0007841302 по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 41323,02 грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями 33058,41 грн., за штрафними санкціями 8264,61 грн.), № 0007911302 по податку на додану вартість на суму 912 735,00 грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями 608 490,00 грн., за штрафними санкціями 304 245,00 грн.). Стосовно правомірності прийняття відповідачем вимоги ГУ ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 0007341302 від 07.06.2019 на суму 325 006,91 грн., суд зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464), Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі Закон № 1669) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин. Відповідно до статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VІ, зокрема, частиною 8 зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз. 1 ч. 4). Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (абз. 2 ч. 4). Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абз. 3 ч. 4). За частиною 5 ст. 25 Закону № 2464, вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. Матеріали справи свідчать, що відповідно до спірної вимоги позивач має заборгованість з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у сумі 325006,91 грн. Закон № 1669-VII, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Статтею 1 Закону № 1669 визначено, що період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» (далі - Указ № 405) та датою набрання чинності Указом Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України». Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу №

405. Станом на момент прийняття спірної вимоги, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, не закінчилась. Підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону № 1669 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-3, зокрема абз 1 та 2 такого змісту: «9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до контролюючого органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.» Законом України від 02.03.2015 № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669 вважати пунктом 9-4. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону № 1669, у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 виключено. Таким чином, положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464, а змін безпосередньо до Закону № 2464щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було. На теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції Закону № 2464-VI пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було. Положення пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI на час прийняття оскаржуваної вимоги були чинні. Таким чином, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VI. Приписи Законів № 1669 та № 2464-VІ не скасовують обов`язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Позивач зареєстрований у місті Словянськ Донецької області, перебував на обліку в ГУ ДФС у Донецькій області, Слов`янсько-Лиманське відділення, Слов`янська ДПІ (м. Слов`янськ), як платник єдиного внеску, тобто, як і ОДПІ, перебуває на території, де проводилась антитерористична операція. Аналіз вищенаведених обставин свідчить, що позивач звільняється від виконання зобов`язань платника єдиного внеску встановлених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом 1 частини 2 цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Отже, вимога №Ф- 0007341302 від 07.06.2019 на суму 325 006,91 грн про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску у відповідності до пункту 9-4 Закону № 2464-VІ.. Таким чином, відсутність (відстрочення в силу закону) обов`язку своєчасно та в повному обсязі сплачувати внески у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, унеможливлює застосування до таких платників заходів впливу, а саме складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги. Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню, а вимога скасуванню. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги ґрунтуються на поясненнях та обставинах які надавались апелянтом суду першої інстанції в ході розгляду справи, які судом було досліджено та надано їм оцінку. Апелянтом в скарзі не наведено жодного доводу та доказів в спростування або помилковість висновків суду першої інстанції, не зазначено в чому саме полягає порушення судом першої норм матеріального права або помилковість оцінки обставин в справі. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 р. у справі № 200/7866/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 р. у справі № 200/7866/19-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 04 лютого 2020 року. Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць