Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/2614/19

30.01.20 22-ц/812/160/20 Провадження №22-ц/812/160/20 Категорія 27 ПОСТАНОВА Іменем України 30 січня 2020 року м. Миколаїв справа № 484/2614/19 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Базовкіної Т.М., Данилової О.О., переглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 29 жовтня 2019 року, під головуванням судді Максютенко О.А. у приміщенні цього суду, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» (далі ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач зазначав, що 25 червня 2018 року між ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 1727105 в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті credit365.ua, відповідно до умов якого ТОВ «АІА Фінанс Груп» надало відповідачці грошові кошти в сумі 3000 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування позикою в розмірі 1,06 % за кожен день користування кредитом до фактичного повернення коштів, а відповідач зобов`язалася вчасно повернути суму кредиту, а також інші суми згідно з укладеним договором. Відповідач скористалася послугою щодо продовження строку користування кредитом відповідно до розділу IV Оферти «Угода про відтермінування повернення кредиту» і відтермінувала строк повернення кредиту до 23 грудня 2018 року шляхом оплати комісії. На виконання умов договору банк свої зобов`язання виконав належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти 25 червня 2018 року. Проте остання свої зобов`язання належним чином не виконувала, в результаті чого станом на 14 травня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 11 281 грн., з яких: 3000 грн. - сума кредиту, 7923 грн. - проценти; 126 грн. інфляційні витрати; 232 грн. пеня. У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідачка вказувала, що дійсно вона зареєстрована та має особистий кабінет на сайті позивача, 25 червня 2018 року на її адресу від ТОВ «АІА Фінанс Груп» надійшла пропозиція (оферта) про укладення договору про надання кредиту та нею була складена заявка № 1727105 від 26 червня 2018 року про надання їй кредиту у сумі 3000 грн. зі строком повернення 30 діб з загальною сумою повернення з урахуванням процентів на суму 3950 грн. Вказану заявку вона підписала електронним цифровим підписом, який надійшов на її телефон SMS-повідомленням. ТОВ «АІА Фінанс Груп» сприйняв її заявку як акцепт та гроші у сумі 3000 грн надійшли на її банківську картку у АТ КБ «ПРИВАТБАНК». У зв`язку із неможливістю через 30 діб повернути кошти скористалася пропозицією пролонгації займу, сплативши за це 6 079грн., проте за сімейними обставинами та станом здоров`я в обумовлений строк до 23 грудня 2018 року не змогла погасити або пролонгувати кредитний договір. На думку ОСОБА_1 , оскільки окремий договір із зазначенням у ньому особистих даних сторін, предмету, суми договору, строків повернення коштів, процентів, відповідальності сторін та інших, передбачених ст.с. 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування» умов з нею у письмовій формі не укладався та за результатами перевірки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, встановлено, що позивач порушив вимоги законодавства про фінансові послуги щодо порядку укладання електронного договору, встановленого ст.т. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», то такий договір не створює юридичних наслідків. За такого, необхідно застосувати двосторонню реституцію: вона повинна повернути позивачу 3000грн., а ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» повинно повернути їй сплачені за пролонгацію договору 6079грн. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2019 року у задоволенні позову ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП», посилаючись на порушення норм матеріального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Апелянт зазначав, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про недотримання сторонами кредитного договору вимог щодо підписання договору саме електронним цифровим підписом, оскільки договір позичальник підписав за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора, тобто шляхом надсилання відповідачу алфавітно-цифрової послідовності за допомогою SMS-повідомлення. Отже, суд дійшов неправильного висновку щодо недосягнення сторонами згоди щодо умов договору в установленій законом формі. Також апелянт посилався на помилковість посилань суду на Умови та правила надання банківських послуг, оскільки позивач не є банківською установою, а тому даний підзаконний акт НБУ не регулює господарську діяльність ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП». Крім того апелянт зазначав, що судом невірно встановлено, що укладений сторонами договір є змішаним і містить умови як кредитного договору, так і договору банківського рахунку, оскільки договір не містить умов щодо відкриття та/або обслуговування банківського рахунку. До того ж, суд не врахував, що відповідач визнає факт укладення кредитного договору та отримання коштів у позику, а також добровільну сплату ним коштів для відтермінування строку повернення боргу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на ті ж обставини, що і у відзиві на позов зазначає про недоведеність факту укладання між нею та позивачем договору кредиту, а тому просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також зазначає про правильність висновків суду про те, що позивачем не надано доказів, що саме її електронним цифровим підписом було підписано заявку 28 червня 2018 року на отримання кредиту, оскільки позивачем не надано ані відомості про сертифікацію ключа її ЕЦП, ані відомості про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. У відповіді на відзив ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» зазначає, що відповідач у своєму відзиві на позов особисто підтвердила укладення договору про надання кредиту та безпідставно заперечує його письмову форму, а лист та розпорядження Нацкомфінпослуг, на які посилається відповідач, не є належними доказами, оскільки до повноважень даного органу не входить встановлення фактів щодо чинності або нечинності правочинів. До того ж вищевказане розпорядження Нацкомфінпослуг було оскаржено ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» до суду, а протиправність аналогічних розпоряджень Нацкомфінпослуг вже встановлена рішеннями Шостого апеляційного адміністративного суду у справах № 640/453/19, № 640/5523/19, № 640/4279/19. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без виклику учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано доказів того, що саме електронним цифровим підписом ОСОБА_1 підписано заяву на отримання кредиту, оскільки позивачем не надано ані відомості про сертифікацію ключа ЕЦП відповідача, ані відомості про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті, що суперечить вимогам ст.ст. 3, 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис». За такого, ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" не доведено факту укладення сторонами договору кредиту на зазначених позивачем умовах. Проте колегія не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на нижчевикладене. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.) У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (частина перша статті 205 Цивільного кодексу України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 Цивільного кодексу України). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Пунктами 6 і 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено наступні терміни: - електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; - одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Порядок укладення електронного договору визначено статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію", згідно приписів якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Згідно частин 12-13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За змістом Розділу ІІ Оферти ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" на укладення договору про надання кредиту, з метою його укладання Позичальник реструється на веб-сайті Кредитодавця credit365.ua шляхом створеня особистого кабінеу. Дя цього Позичальник заповнює поністю свої особисті дані та самостійно створє пароль. Верифікація Позичальника здійснюється за допомогою наданої ним інфомації про банківський рахунок Позичальника. З метою отримання кредиту на умовах Договору Позичальник у власному ообистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця формує заявку із обовязковим зазначенням суми кредиту, , строку повернення кеиту, в межах встановлених Договором, а також ознайомлються із сукупною вартістю заявленого до видачі кредиту, який розраховується автоматично в особистому кабінеті Позичальника. Пунктом 5 цього Розділу передбачено, що Позичальник здійснює безумовне акцептування Договору шляхом підписання заяви електронним підписом одноразовим ідентифікатором (введення коду з SMS-повідомлення, отриманого на телефон Позичальника). Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 визнавала, що дійсно вона зареєстрована та має особистий кабінет на сайті позивача, 25 червня 2018 року на її адресу від ТОВ «АІА Фінанс Груп» надійшла пропозиція (оферта) про укладення договору про надання кредиту та нею була складена заявка № 1727105 від 26 червня 2018 року про надання їй кредиту у сумі 3000 грн. зі строком повернення 30 діб з загальною сумою повернення з урахуванням процентів на суму 3950 грн. Вказану заявку вона підписала електронним цифровим підписом, який надійшов на її телефон SMS-повідомленням. ТОВ «АІА Фінанс Груп» сприйняв її заявку як акцепт та гроші у сумі 3000 грн надійшли на її банківську картку у АТ КБ «ПРИВАТБАНК». У зв`язку із неможливістю через 30 діб повернути кошти вона скористалася пропозицією пролонгації займу, сплативши за це 6 079грн., проте в обумовлений строк до 23 грудня 2018 року кредитні кошти не повернула. Отже, встановивши, що за домовленістю сторін було погоджено використання позичальником ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання договору, відповідачка визнає факт отримання нею кредитних коштів та не заперечує щодо зазначених позивачем умов стосовно розміру кредиту і процентів за користування кредитними коштами та строку повернення кредиту, колегія суддів вважає доведеним, що 25 червня 2018 року сторонами було укладено письмовий правочин в електронній формі - договір про надання кредиту № 1727105 на умовах Пропозиції (Оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті credit365.ua, підписана електронним цифровим підписом позивача 20 березня 2018 року, акцептованою відповідачкою 25 червня 2018 року шляхом підписання електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором. (а.с. 48-61, 97). Викладене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 688/3062/16-ц. Зазначеного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Умови укладеного сторонами Договору містяться в Розділі III Оферти. Так, пунктом 1.1 договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит та сплатити нараховані проценти на умовах, передбачених Договором та погодженою кредитодавцем заявкою позичальника. Договір укладається за кожною окремою погодженою заявкою позичальника на строк кредиту, визначений в такій заявці (п. 2.1 Договору). Згідно п. 2.2 Договору сума кредиту та строк його повернення в межах, визначених Договором, зазначається в заявці позичальника, що формується позичальником у власному Особистому кабінеті на підставі умов Договору. Умови кредитування відповідачки вказані в її заявці № 1727105, підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором 25 червня 2018 року року, і є наступними: строк кредиту 30 днів, сума кредиту 3000 гривень, процентна ставка 1,06% на день, реальна річна процентна ставка 385 %, сукупна вартість кредиту по процентам 950 гривень, загальна сума до повернення 3950 гривень. Крім того, у заявці ОСОБА_1 вказала свої паспортні дані, місце проживання, номер мобільного телефону, електронної пошти та номер карткового рахунку у банку, на який позивач мав зарахувати суму кредитних коштів (а.с. 59). 25 червня 2018 року ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" перерахувало ОСОБА_1 3000 гривень на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (а.с. 62). Згідно з п. 2.10 Договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, визначені згідно п. 2.8 Договору, в останній день строку користування Кредитом. Термін для повернення ОСОБА_1 кредиту та нарахованих процентів за Договором було встановлено до 25 липня 2018 року. Однак, відповідачка у вказаний строк суму кредиту та нараховані проценти за його користування не повернула, проте скористалася послугою щодо продовження строку користування кредитом, умови якої містяться в Розділі IV Оферти "Угода про відтермінування повернення кредиту". Згідно п. 1 - п. З Розділу IV Оферти у випадку прострочення строків повернення кредиту позичальник має право укласти з кредитором угоду про відтермінування повернення Кредиту за умови сплати комісії за відтермінування строку повернення кредиту. Розмір комісії, в залежності від строку відтермінування повернення кредиту та суми кредиту розраховується наступним чином: розрахована на підставі вказаних даних сума комісії округлюється до цілих одиниць у сторону зменшення. Для зручності позичальника, в особистому кабінеті міститься калькулятор розрахунку комісії, який відтворює необхідну суму комісії за весь строк відтермінування, розраховану на підставі вказаних умов Договору. Угода про відтермінування повернення кредиту вважається укладеною з моменту надходження на рахунок кредитора суми комісії за весь строк відтермінування з призначенням платежу. В період, з моменту отримання кредитором сплаченої позичальником комісії за весь строк відтермінування і до закінчення строку відтермінування, нарахування процентів за користування Кредитом згідно п. 2.8 або п. 2.11 Договору не здійснюється, неустойка не нараховується. У період з 25 липня 2018 року по 21 грудня 2018 року ОСОБА_1 неодноразово перераховувала ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" кошти у якості плати за відтермінування строку повернення кредиту, остаточно погоджений сторонами строк повернення кредиту - до 23 грудня 2018 року (а.с. 63). Згідно п. 2.11 Договору починаючи з другого дня за останнім днем строку користування кредитом процентна ставка за користування кредитом нараховується щоденно і становить 1,5% від суми кредиту за кожен день з моменту закінчення строку користування до моменту фактичного повернення кредиту. Обов`язок сплати процентів згідно даного пункту Договору виникає у позичальника в день, наступний за днем їх нарахування. Згідно п. 7.4 Договору у випадку припинення дії, або закінчення строку дії Договору сторони не звільняються від обов`язку виконання зобов`язань, що виникли під час його дії. При цьому непогашені грошові зобов`язання повертаються стороною, що прострочила з урахуванням положень п. 2 ст. 625 ЦК України, з процентами у розмірі згідно п. 2.11 Договору. Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у випадку прострочення строку повернення кредиту Позичальник сплачує за кожний день неповернення кредиту пеню від суми кредиту у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, зя який сплачується пеня, але не більше 15 відсотків суми простроченого платежу. У погоджений сторонами строк повернення кредиту - 23 грудня 2018 року ОСОБА_1 кредитні кошти не повернула, після 21 грудня 2018 року коштів на погашення кредиту та процентів не сплачувала. Отже, відповідачкою було порушено умови укладеного сторонами кредитного договору. Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Так, за положеннями ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За приписами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 14 травня 2019 року утворилась заборгованість на загальну суму 11 281 гривень, яка складається з 3000грн. боргу по тілу кредиту, 7 923 грн. боргу по процентам за користування кредитом, нарахованим відповідно до пунктів п. 2.9., 2.11. Договору, 232 грн. пені за період з 23 грудня 2018 року по 29 травня 2019 року, 126 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року включно. Розмір кредитної заборгованості та її складові відповідачка не спростувала, іншого розрахунку боргу не надала. Отже, зважаючи на наявні у матеріалах справи докази, а також фактичне визнання відповідачкою факту укладення кредитного договору на запропонованих позивачем умовах, у тому числі і щодо порядку нарахування процентів після закінчення періоду відтермінування повернення боргу, колегія суддів вважає доведеними позовні вимоги ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП». За такого колегія суддів дійшла висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі. З урахуванням викладеного, рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення позову. Згідно з вимогами частин 1, 13 статтею 141 ЦПК з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» підлягає стягненню відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за позовну заяву та апеляційну скаргу в загальному розмірі 4 802грн. 50коп. (1921грн.00коп. + 2881грн.50коп.). Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» задовольнити. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором № 1727105 від 25 червня 2018 року в розмірі 11 281 грн. 00 коп. (одинадцять тисяч двісті вісімдесят одна гривня). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» відшкодування судового збору за позовну заяву і апеляційну скаргу в розмірі 4 802грн. 50коп. (чотири тисячі вісімсот дві гривні п`ятдесят копійок). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий В.В Коломієць Судді: Т.М. Базовкіна О.О. Данилова Повний текст судового рішення складено 04 лютого 2020 року