Постанова Київський апеляційний суд № 761/10218/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2020 року м. Київ справа № 761/10218/19 провадження № 22-ц/824/1734/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Голуб С.А., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Осінчук Н.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Київ від 08 серпня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, - В С Т А Н О В И В : У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому на праві приватної власності належить нерухоме мано, а саме індивідуальний цегляний гараж з оглядовою ямою за адресою: АДРЕСА_1 . Праворуч від належного позивачу гаражу розташований гараж ОСОБА_2 , належний йому на підставі договору купівлі-продажу. Обидва гаражі розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (садиба між будинками № АДРЕСА_1 і № АДРЕСА_1 ). Також обидва гаражі (позивача під АДРЕСА_3 та ОСОБА_2 під № 2) розпочинають цілісну споруду із 13-ти гаражів, що розташовані за вказаною адресою. Протягом двадцяти років позивач вільно володів і користувався гаражем, однак 26 лютого 2019 року йому стало відомо про наміри знести гараж, що підтверджується приписом КП «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22 лютого 2019 року № 1907257. У подальшому, КП «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було подано заяву, до якої були долучені правовстановлюючі документи на гараж. Однак, не зважаючи на вказане, відповідачами було зроблено попередні приготування до демонтування даху, руйнування цегляних стін споруди із тринадцяти гаражів, серед яких знаходиться і гараж відповідача. Рішенням Шевченківського районного суду міста Київ від 08 серпня 2019 року відмовлено в повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності. Не погоджуючись із указаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Указує, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам відповідача, а саме фотографіям гаражів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та картографічній інформації(роздруківкам з Google maps). Зазначає, що місцевий суд належним чином не дослідив доручення Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 лютого 2019 року № 064-1036, на якому п.п. №2 зображений належний позивачу цегляний гараж із неправильно вказаною адресою, але щодо якого винесений припис КП «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22 лютого 2019 року №1907257. Указує, що чинність на даний час вказаного припису і доручення відповідачів свідчать про реальну ймовірність порушення права власності позивача. 27 вересня 2019 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, до якого останнім було долучено роздруківку супутникового знімку, копії запитів від 09 вересня 2019 року, 19 вересня 2019 року до КМДА і Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ухвали Окружного адміністративного суду міста Київ. 16 жовтня 2019 року до Київського апеляційного суду від представника Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив у задоволені апеляційної скарги відмовити. Указував, що позивач приписи та доручення у встановленому законом порядку не оскаржував, а відтак немає підстав стверджувати, що вони були протиправними і є підстави просити суд заборонити компетентним органам вчиняти дії, які є їхніми законними обов`язками щодо контролю благоустрою населених пунктів і запобігання виникнення надзвичайних ситуацій. Позивач звернувся до адміністративного суду для оспорення вказаних припису та доручення після відмови у задоволені його позову Шевченківським районним судом міста Київ. Тому на разі, в Окружному адміністративному суді перебуває справа №640/15728/19 за позовом ОСОБА_1 про оскарження припису№1907257 від 22 лютого 2019 року та доручення №064-1036 від 27 лютого 2019 року. 18 жовтня 2019 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, до якого останній долучив лист Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 вересня 2019 року № 064-5340, від 01 жовтня 2019 року № 064-5617 з текстами доручень і фотографією гаража. 22 жовтня 2019 року до Київського апеляційного суду від представника Комунального підприємства «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив в задоволені апеляційної скарги відмовити. Указує, що позивачем не було доведено, що належний йому на праві власності гараж є гаражем, щодо якого видано зазначені вище припис та доручення вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, адже у приписі та дорученні вказано, що самовільно встановлені елементи благоустрою розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як позивач є власником індивідуального гаражу АДРЕСА_3 загальною площею 15,9 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 22 жовтня 2019 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами без урахування відзиву відповідачів, оскільки останні порушили процесуальні строки для надання відзиву, відповідно до положень статей 182, 360, 367 ЦПК України. 04 грудня 2019 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення. Третя особа ОСОБА_2 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати. Представник КП «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Костянчук А.Г. проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення першої інстанції залишити без змін. Представник Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Київської міської ради Тіхонова І.С. також заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомляв. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не доведено, що належний йому на праві власності гараж є гаражем щодо якого видано припис №1907257 від 22 лютого 2019 року та доручено вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, адже у вказаних приписі та дорученні зазначено, що самовільно встановлені елементи благоустрою розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у той час як позивач є власником індивідуального гаражу №1, загальною площею 15,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується лише частково з огляду на наступне. Судом встановлено, що 30 липня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу гаража, у відповідності до якого останній купив окремо збудований гараж на садибі житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Гараж з оглядовою ямою - цегляний, площею 15,9 кв.м. Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №2-1592. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником індивідуального гаражу АДРЕСА_3 загальною площею 15,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 гараж АДРЕСА_3 . Отже, позивачем доведено та не спростовано матеріалами справи, що йому на праві власності належить гараж, що розташований на земельній ділянці у дворі між житловими будинками, які мають адресу Борщагівська АДРЕСА_4 . Згідно із частиною 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України), усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частина 3 статті 319 ЦК України). Положеннями статті 386 ЦК України закріплено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому судом беруться до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Так, апеляційним судом взято до уваги, що 22 лютого 2019 року інспектором 1 категорії КП «Київблагоустрій» встановлені порушення, вчинені власником тимчасової споруди - гаража за адресою: АДРЕСА_1 . Приписом №1907257 запропоновано усунути порушення шляхом надання дозвільної документації на розміщення тимчасової споруди - гараж. У разі відсутності документації - гараж демонтувати у 3 робочі дні власними силами, відновити благоустрій. У разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства. Позивачем указано у позові, що відповідний припис був приклеєний до воріт саме його гаража. Відповідачами спосіб повідомлення осіб, про усунення порушення щодо використання гаражів, указано у самому приписі. Так, у своєму відзиві відповідачами 2 та 3 указано, що згідно пункту 20.2.1. Правил благоустрою міста Києва у разі виявлення тимчасовою споруди (малої архітектурної форми), встановлений (або невстановлений) власник (користувач) якої створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ-припис з дотриманням вимог цього Положення. У такому випадку одна копія припису наклеюється на тимчасову споруду (малу архітектурну форму) поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності) або на фронтальній частині такої тимчасової споруди (малої архітектурної форми), а ще одна копія вручається особисто присутньому власнику (користувачу), надсилається власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми) поштою (цінним листом з описом вкладення) за адресою, зазначеною в Ордері на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності). Посадова особа, яка винесла припис, здійснює фото фіксацію наклеєного припису поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) у випадку його наявності або на фронтальній частині тимчасової споруди (малої архітектурної форми). При цьому щонайменше на одній з фотографій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складення припису. Матеріали фото фіксації долучаються до припису, про що в приписі робиться відповідний запис, а власник (користувач) тимчасової споруди (малої архітектурної форми) вважається повідомленим про внесення припису належним чином. Саме на виконання вимог припису №1907257 від 22 лютого 2019 представником позивача 27 лютого 2019 року були подані до КП «Київблагоустрій» копії договору купівлі-продажу гаража та паспорт БТІ на гараж, зареєстрований в КМБТІ 29 липня 1998 року під №68/20391. Відповідні пояснення та правовстановчі документи були зареєстровані відповідачем за вхідним №1750 від 27 лютого 2019 року. При цьому відповідачем КП «Київблагоустрій» зауважень з приводу того, що виданий ним припис №1907257 від 22 лютого 2019 не стосується належного позивачеві гаража, ніяким чином доведено до відому позивача не було. Листом від 27 лютого 2019 року №064-1036 в.о. директора Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручено КП «Київблагоустрій» вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зазначених у таблиці - гаражів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі гараж, з приводу використання якого було винесено припис №1907257. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що саме спірний гараж, право власності на який зареєстровано за позивачем, має намір знести, як самочинно зведений, відповідач 1 - КП «Київблагоустрій» на підставі Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням відповідача 3 - Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051 та доручення відповідача 2 - Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) шляхом демонтажу. Отже, матеріалами справи доведено, що існує реальна загроза знищення належного позивачеві майна. Відповідачі також не заперечують, що ним розпочаті дії щодо виконання доручення відповідача 2 - Департаменту міського благоустрою, а саме розпочався демонтаж гаражів. Право позивача на гараж, як на об`єкт нерухомості зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою зокрема фактів набуття речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Також, статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Судом не було встановлено обставин, що здійснення відповідачами заходів щодо демонтажу належного позивачеві гаражу переслідувало суспільно необхідну мету, на підставі і в порядку, встановлених законом, та позивачеві (за його погодження) попередньо було відшкодовано його повну вартість. Доводи відповідачів щодо наявності порушення позивачем Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням відповідача 3 - Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051, не можуть бути визнані апеляційним судом обґрунтованими, оскільки із указаного нормативно-правового акта слідує, що демонтажу підлягають самовільно розміщені (встановлені) малі архітектурні форми, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, до яких спірний гараж не відноситься. Не можуть бути також підставою для знесення належного позивачу майна наведені у запереченнях відповідачів на позов обставини щодо відсутності оформленого права користування земельною ділянкою, що належить до комунальної власності, оскільки саме по собі використання земельної ділянки, на якій розміщено гараж не є порушенням, внаслідок якого земельна ділянка підлягає звільненню від нерухомого майна. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77 цс 18) дійшла наступного висновку. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку щодо доведеності підстав для захисту порушеного права ОСОБА_1 , яке передбачене частиною 2 статті 386 ЦК України, а саме згідно з заявленою ним вимогою до відповідачів про заборону знесення його гаражу. Саме в цьому і полягають заявлені у резолютивній частині позову вимоги про забезпечення збереження цілісності конструктивних елементів, а також непорушності гаража. Разом з тим, у іншій частині про усунення перешкод, а саме забезпечення проходу та проїзду до гаражу, вимоги позову задоволенню не підлягають, оскільки на момент розгляду справи відсутні обставини щодо наявності створених відповідачами перешкод щодо вільного доступу до гаражу та його використання за призначенням. Позивач у судовому засіданні відсутність указаних обставин підтвердив. Отже, на підставі статті 376 ЦПК України апеляційний суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про задоволення вимог позову шляхом заборони знесення гаражу та про відмову у задоволенні решти вимог позову. Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи наведене слід стягнути із відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог понесені останнім документально підтверджені витрати по сплаті судового збору 768, 40 грн за подання позву, 576, 30 грн за подання апеляційної скарги, а саме: 1152,60грн . Отже, Комунальне підприємство «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська рада мають сплатити на користь ОСОБА_1 по 320, 16 грн судового збору за подання позову та апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384, 439 ЦПК України, апеляційний суд , - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Київ від 08 серпня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Заборонити Комунальному підприємству «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснювати знесення та демонтаж нерухомого майна - гаражу, площею 15, 9 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1801705280000. У задоволені решти вимог позову відмовити. Стягнути з Комунального підприємства «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 31 корпус 2, ЄДРПОУ 26199708), Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, 21 ЄДРПОУ 34926981), Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик по 320 (триста двадцять) гривень 16 копійок судового збору на корить ОСОБА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Т.О. Писана Судді С.А. Голуб С.О. Журба