Постанова 4810 № 428/11202/19

Головуючий суду 1 інстанції - Кордюкова Ж.І. Доповідач -Карташов О.Ю. Справа № 428/11202/19 Провадження № 22-ц/810/1094/19 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Карташов О.Ю. судді Дронська І.О., Яресько А.В. за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В. учасники справи: стягувач ОСОБА_1 боржники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заінтересована особа - державний виконавець Сєвєродонецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сєвєродонецького міського суд Луганської області від 26 листопада 2019 року, постановленої у складі судді Кордюкової Ж.І., в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області у м. Сєвєродонецьк. у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, заінтересована особа старший державний виконавець Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Жуков Дмитро Олександрович, - ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, заінтересована особа старший державний виконавець Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Жуков Дмитро Олександрович. В обґрунтування скарги зазначала, що їй на праві власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 21.11.2018 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області було ухвалено заочне рішення, згідно з яким визнано ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 02.08.1999 року Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 , виданий 24.07.2017 року Міжрайонним відділом УФМС Росії по Ростовській області у Ст. Романовська), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_3 , виданий 13.04.2016 року Міжрайонним відділом УФМС Росії по Ростовській області у Ст. Романовська) такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 . 22.12.2018 року вона отримала виконавчий лист, який подала до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області для примусового виконання. 25.09.2019 року нею отримано повідомлення старшого державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Жукова Дмитра Олександровича про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання згідно з п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення не передбачає заходів примусового виконання. Також вона подавала виконавчий лист до Центру надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку, проте їй було відмовлено у наданні адміністративної послуги зі зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_5 . Просила суд визнати незаконними дії старшого державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Жукова Дмитра Олександровича про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документа та зобов`язати старшого державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Жукова Дмитра Олександровича прийняти до виконання виконавчий лист, виданий 22.12.2018 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області, про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , та провести заходи, передбачені щодо примусового виконання виконавчого листа. Ухвалою Сєвєродонецького міського суд Луганської області від 26 листопада 2019 року у задоволені скарги ОСОБА_1 відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.11.2018 року згідно з яким визнано ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, що передбачено п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, просить скасувати ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26.11.2019 року у справі № 428/11202/19 та ухвалити нове рішення про задоволення скарги від 26.09.2019 року на дії та бездіяльність Сєвєродонецького МВДВС ГТУЮ у Луганській області. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали, зокрема, неправильно застосовані та порушені норми матеріального та процесуального права: п. 5, 7 ч. 4, п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 2, ч. 1 ст. 13, 263 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення питання, неповно з`ясовані судом обставин, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи. Учасники судового розгляду, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не з`явилися, клопотання про його перенесення не подали, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність. Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, апеляційний суд, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.11.2018 року ухвалено заочне рішення, згідно з яким визнано ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 02.08.1999 року Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 , виданий 24.07.2017 року Міжрайонним відділом УФМС Росії по Ростовській області у Ст. Романовська), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_4 НОМЕР_3 , виданий 13.04.2016 року Міжрайонним відділом УФМС Росії по Ростовській області у Ст. Романовська) такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . 22.12.2018 року ОСОБА_1 отримала виконавчий лист щодо примусового виконання вищезазначеного рішення суду. Копію заочного рішення від 21.11.2018 року ОСОБА_1 направила для виконання до Центру надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку. Зазначений виконавчий лист Центром надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку був повернутий ОСОБА_1 без виконання з тих підстав, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , як громадяни України на підставі паспортних документів громадян України, які за даними бази Державної міграційної служби України є дійсними на день звернення. Відомості про реєстрацію зазначених осіб, як громадян Росії, в спірному житловому приміщенні картотека Центру надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку не містить, реєстрація іноземців здійснюється на підставі посвідок на постійне або тимчасове проживання в Україні. В зв`язку з викладеним виконавчі листи були повернуті без виконання. Зазначена обставина підтверджується копією листа Центру надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку від 15.02.2019 року №196-ЦНАП. 16.09.2019 року ОСОБА_1 направила для примусового виконання виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_5 до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області для примусового виконання, що підтверджується копією заяви ОСОБА_1 від 11.09.2019 року. 18.09.2019 року старший державний виконавець Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Жуков Д.О. повідомив стягувача ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, оскільки рішення суду не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення. Відповідно до положень статей 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. В силу ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального Кодексу, порушено їх права чи свободи. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, а згідно із ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ст.ст. 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Із змісту наведених положень закону випливає, що метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а посадові особи державної виконавчої служби при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом. Вимоги до виконавчого документа встановлені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII не відповідність яким є підставою для його повернення. Так, згідно з частиною четвертою цієї норми виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. Перелік заходів примусового виконання судового рішення передбачено статтею 10 Закону «Про виконавче провадження». Згідно пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Частиною 1 статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підстави виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Резолютивна частина судового рішення від 21.11.2018 року містить висновок суду, щодо визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Отже, посилання державного виконавця на те, що резолютивна частина виконавчого документу не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення визначених законом є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ухвалу постановлено з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сєвєродонецького міського суд Луганської області від 26 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 27 січня 2020 року. Головуючий Судді: