Постанова 4805 № 295/3497/17

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/3497/17 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М. Категорія 43 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Галацевич О.М., суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №295/3497/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення порядку користування жилим будинком, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на рішення Богунського районного суду м. Житомира, ухвалене 09 вересня 2019 року суддею Чішман Л.М. у м. Житомирі, повний текст рішення складено 11 вересня 2019 року, в с т а н о в и в : У березні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в якому просили встановити порядок користування жилим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , між ними та відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено. Встановлено порядок користування жилим будинком АДРЕСА_1 , згідно варіанту №1 висновку будівельно - технічної експертизи №670/18-25 від 06.03.2019, відповідно до якого виділено у користування: ОСОБА_1 : коридор №5-1 (площею 10,9 кв.м); санвузол №5-2 (площею 2,3 кв.м); кухня №5-3 (площею 6,4 кв.м); коридор №5-4 (площею 6,3 кв.м); кімната №5-5 (площею 16,9 кв.м); кімната №5-6 (площею 19,3 кв.м); кімната №5-7 (площею 20,3 кв.м); загальна площа 82,4 кв.м., житлова 56,5 кв.м.; сарай (літ «З»); вбиральня (літ. «У-3»); ОСОБА_2 : кімната №6-4 (площею 22,1 кв.м); (загальна площа 22,1 кв.м, житлова 22,1кв.м); ОСОБА_8 ОСОБА_9 : веранда №4-1 (площею 8,6 кв.м); кімната №4-2 (площею 18,0 кв.м); загальна площа 26,6 кв.м, житлова 18,0 кв.м, сарай (літ. «Л»); вбиральня (літ. «У-2»); ОСОБА_4 : санвузол №1-2 (площею 2,5 кв.м); вітальня №1-3 (площею 13,2 кв.м); кухня №1-4 (площею 7,7 кв.м); загальна площа 23,4 кв.м; вбиральня (літ. «У-1»); ОСОБА_5 : кухня №3-1 (площею 8,1 кв.м); коридор №3-2 (площею 6,8 кв.м); кімната №3-3 (площею 24,3 кв.м); загальна площа 39,2 кв.м., житлова 24,3 кв.м.; ОСОБА_6 : тамбур №2-1 (площею 5,1 кв.м); кімната №2-2 (площею 20,0 кв.м), загальна площа 25,1 кв.м, житлова 20,0 кв.м. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Зазначає, що прибудова до спільного жилого будинку здійснена ОСОБА_1 без отримання в установленому законом порядку згоди на це інших співвласників спірного майна, є її особистою власністю і, відповідно, не призводить до зміни розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Відтак, у суду були відсутні правові підстави для прийняття рішення про встановлення порядку користування спірним будинком із врахуванням збільшеної за рахунок добудови частки ОСОБА_1 у спільному майні. Вказав, що висновок експерта, який покладений в основу оскаржуваного рішення суду, виконаний на підставі неповних і недостовірних даних, містить лише припущення щодо можливого варіанту визначення порядку користування спільним майном. У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ОСОБА_10 посилаючись на чинність рішення міської ради, на підставі якого оформлено право власності сторін на будинок та отриманих ними правовстановлюючих документів, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_10 просили залишити апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Відповідно до статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Згідно частини першої статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Виходячи із аналізу вказаних норм законодавства, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. При встановленні порядку користування будинком (квартирою) кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку (квартири) з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок (квартиру). Разом з тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно. Судом встановлено, що сторони у справі є співвласниками жилого будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 належить 59/100 ід. частин вказаного будинку, ОСОБА_2 - 2/100 ід. частин - на підставі свідоцтв про право власності, виданих виконкомом Житомирської міської ради 19 вересня 2012 року, взамін свідоцтв про право власності від 7 березня 2008 року (т. 1 а.с. 91-92). ОСОБА_8 належить 4/100 ід. частин будинку згідно зі свідоцтвом про право власності, виданим виконкомом Житомирської міської ради 19 вересня 2012 року, взамін договору дарування від 15 червня 2011 року, реєстр №2528 (т. 1 а.с. 93). ОСОБА_4 є власником 28/100 ід. частин будинку на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Житомирської міської ради 19 вересня 2012 року, взамін свідоцтва про право власності від 7 березня 2008 року (т. 1 а.с. 98). Зазначені свідоцтва видані на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19 вересня 2012 року №402, яким вирішено оформити право власності сторін на будинок АДРЕСА_1 у зв`язку зі зміною розмірів ідеальних часток в домоволодінні внаслідок здійснених прибудов (т.1 а.с. 172). ОСОБА_5 є власником 5/100 ід. частин будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Житомирської міської ради 7 грудня 2012 року взамін свідоцтва про право власності від 19 вересня 2012 року (т. 1 а.с. 97). Окрім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належить в рівних частках 2/100 ід. частини даного домоволодіння згідно зі свідоцтвом про право власності, виданим виконкомом Житомирської міськради 7 грудня 2012 року взамін свідоцтва про право власності від 19 вересня 2012 року (т. 1 а.с. 96). Зазначені свідоцтва видані на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 05 грудня 2012 року №500, яким вирішено оформити право власності на об`єкт нерухомого майна у зв`язку із зміною розмірів ідеальних часток в спільному праві на житловий будинок у зв`язку з прибудовою (т.1 а.с. 174 зв.). З метою вирішення питання щодо можливих варіантів визначення порядку користування спірним будинком, у справі проведено судову будівельно - технічну експертизу, за результатами якої судовим експертом Юровим А.Н. складено висновок № 670/18-25 від 06.03.2019. Згідно цього висновку розроблення порядку користування жилим будинком за адресою АДРЕСА_1 , загальний технічний стан якого оцінюється як ветхий (фізичний знос 70%), для максимального забезпечення однакових умов для співвласників з урахуванням їх часток потребує виконання будівельних робіт з перепланування та перебудови приміщень, закладання та влаштування дверних і віконних прорізів, для зміни функціонального призначення приміщень та їх частин, що може надати додаткові навантаження на несучі конструкції та елементи будинку, привести до його можливого (часткового) руйнування - не представляється можливим. Експертом запропоновано єдиний можливий варіант користування будинком, який склався фактично на час проведення дослідження з врахуванням технічного стану будинку, з відступом від ідеальних часток співвласників житлового будинку. При цьому, експерт зазначив, що порядок користування будинком не буде відповідати чинним вимогам нормативних документів щодо площі приміщень та їх функціонального призначення, оскільки будинок побудований до 1917 року та являється будинком старої забудови, який приймався в експлуатацію за діючими на той час будівельними нормами і не відповідає вимогам чинних нормативних документів. Отже, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції поклав в його основу єдиний можливий варіант визначення порядку користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 (без врахування самочинно збудованих приміщень та господарських споруд). Доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у інший спосіб вирішити існуючий спір, щодо порядку користування ним неможливо. Крім того, при складанні висновку експертизи враховано фактичний порядок користування квартирами співвласників, які є ізольованими та обладнаними окремими входами. Допитаний судом першої інстанції експерт ОСОБА_11 зазначив, що фактичний порядок користування не відповідає ідеальним часткам співвласників, зокрема позивачі користуються частиною будинку, яка є меншою від частки належної їм на праві власності. Так, в користуванні позивачів має перебувати 65/100 ід. частин будинку, фактично останні використовують 60/100 ід. частин, в свою чергу відповідачі фактично використовують 40/100 частин будинку, а за правовстановлюючими документами їм належить 35/100 ід. частин будинку. Отже, встановлений судом порядок користування будинком не порушує прав відповідачів з огляду на розмір їх часток у будинку та виділені їм приміщення. В той же час, рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.09.2012 №402 та від 05.12.2012 № 500 про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, за якими змінювалися розміри ідеальних часток у спільному праві на нерухоме майно у зв`язку з прибудовами, свідоцтва про право власності співвласників будинку, є чинними і ніким не оспорювались, а тому посилання представника ОСОБА_4 ОСОБА_7 щодо відсутності згоди інших співвласників на зведення прибудови ОСОБА_1 на правильність ухваленого рішення не впливають. Встановлення порядку користування житловим приміщенням не змінює ідеальних часток співвласників будинку. Питання про поділ в натурі між співвласниками майна, яке є у спільній частковій власності сторін, позивачами не ставилось. Рішення суду про встановлення порядку користування будинком не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників. Зазначене, відповідає висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року в справі № 6-1500цс15. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 вересня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 03 лютого 2020 року.