Постанова 4856 № 240/7137/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/7137/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Н.М. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 31 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (повний текст якого складено в м. Житомирі 28 жовтня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "М.Б.М." до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, Житомирської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю та Департаменту містобудування та земельних відносин про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у травні 2019 року ОСОБА_1 та товариство з обмеженою відповідальністю «М.Б.М.» (ТОВ «М.Б.М.») звернулись в суд з позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області (УДАБІ в Житомирській області), Житомирської міської ради в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю та Департаменту містобудування та земельних відносин в якому просили: -визнати протиправним та скасувати рішення УДАБІ в Житомирській області від 19.07.2018 №122/18-а; - визнати протиправним та скасувати наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради від 30.07.2018 №45-ОД щодо скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт від 08.06.2017 №ЖТ083171583048; - зобов`язати Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради відновити містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 06.06.2017 №34/17 (нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим закладом охорони здоров`я та комерційними приміщеннями (відокремлена частина Б) за адресою: АДРЕСА_3); - зобов`язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради відновити реєстрацію декларації про початок будівельних робіт від 08.06.2017 №ЖТ083171583048 (нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим закладом охорони здоров`я та комерційними приміщеннями (відокремлена частина Б) за адресою: АДРЕСА_3). 16 жовтня 2019 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову частково. Не погоджуючись з судовим рішенням в частині УДАБІ в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволеної позовної вимоги та просило прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у її задоволенні. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та порушення норм процесуального права що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення УДАБІ в Житомирській області від 19.07.2018 року №122/18-а про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №34/17 від 06.06.2017 року. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.06.2017 року Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради затверджено містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки №34/17 "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим закладом охорони здоров`я та комерційними приміщеннями (відокремлена частина Б) за адресою: АДРЕСА_3", замовником яких був ОСОБА_1 (земельна ділянка з кадастровим номером 1810136300:07:013:0015). За таких обставин, управлінням Державного архітектурно - будівельного контролю Житомирської міської ради 08.06.2017 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт №ЖТ083171583048 на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136300:07:013:0015, у зв`язку з чим замовником було розпочато проведення будівельних робіт на вказаній земельній ділянці. Відповідно до договору купівлі продажу від 27.08.2018 року ТОВ "М.Б.М." придбало у ОСОБА_1 об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136300:07:013:0015 та саму земельну ділянку та мало намір закінчити розпочате ОСОБА_1 будівництво незавершеного багатоповерхового житлового будинку. Так, працівниками УДАБІ в Житомирській області проведено позапланову перевірку щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження містобудівної діяльності, а саме: надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 06.06.2017 №34/17, за результатами якої складено акт від 19.07.2018 року. Під час проведення позапланової перевірки встановлено, що містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 06.06.2017 №34/17 видані з порушенням вимог містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: -ч. 3 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки на одну земельну ділянку видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 25.05.2017 №30/17 (на відокремлену частину А) та від 06.06.2017 №34/17 (на відокремлену частину Б), що не відображає комплексу планування та забудови земельної ділянки, її інженерного забезпечення та благоустрою; - наміри забудови земельної ділянки не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Плану зонування території міста Житомира, яким обмежено максимальну поверховість об`єктів житлової забудови - 9 поверхів. Разом з тим, у містобудівних умовах та обмеженнях від 06.06.2017 №34/17 у розділі "Гранично допустима висота будівель" не міститься цифрового показника поверховості, а тільки містяться посилання на нормативний акт, за яким неможливо визначити містобудівні умови та обмеження. Тим самим, містобудівні умови та обмеження не виконують своєї функції, передбаченої п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та порушують вимоги абз. 2 п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011, абз. 2 ч. 5 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; - наміри забудови земельної ділянки в частині умов та обмежень максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки не містять цифрового показника, а тільки посилання на нормативний акт, за яким неможливо визначити містобудівні умови та обмеження, тим самим не враховано вимоги затвердженої містобудівної документації, а саме Плану зонування міста Житомира (у двох відокремлених частинах передбачено проживання 389 осіб, що можливо лише для земельної ділянки площею 0,47458 га, у той час як забудовнику належить земельна ділянка площею 0,3387 га); - щільність населення на території кварталу, в якому знаходиться ділянка забудови, не повинна перевищувати 180-450 люд/га у відповідності до п. 3.7 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", тим самим зазначені обмеження забудови земельної ділянки (180-450 люд/га) не відповідають вимогам затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Плану зонування міста Житомира, яким обмежено максимально допустиму щільність (для - житлової забудови) у зоні Г-1-ІІ - не більше 310-340 люд/га, що є порушенням вимог абз. 2 п. 2.4 Порядку №109, абз. 2 ч. 5 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; - містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки в частині умов та обмежень "Відстань від об`єкта, який проектується, до меж "червоних ліній" та ліній регулювання забудови" не містить цифрового показника, а тільки посилання на нормативний акт, за яким неможливо визначити містобудівні умови та обмеження, тим самим містобудівні умови та обмеження не виконують своєї функції, передбаченої п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; - містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки в частині умов та обмежень "Планувальні обмеження (зони охорони пам`ятної культурної спадщини охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно захисні та інші охороні зони)", не містять цифрового показника, а тільки посилання на нормативний акт, за яким неможливо визначити містобудівні умови та обмеження, тим самим містобудівні умови та обмеження не виконують своєї функції, передбаченої п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; - відокремлена частина Б обмежена санітарним розривом 50 м від запроектованого житлового будинку від резервуарів АЗС, а не від обладнання АЗС, що не відповідає вимогам п. 7.62 ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень". За таких обставин, 19.07.2018 року управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області прийнято рішення №122/18-а, яким скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 06.06.2017 №34/17 на об`єкт будівництва: "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим закладом охорони здоров`я та комерційними приміщеннями (відокремлена частина Б) за адресою: АДРЕСА_3" (замовник - ОСОБА_1 ). Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивачі оскаржили його до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв не в межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності регулюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17 лютого 2011 року (Закон №3038). Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону №3038 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування та будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Частиною 5 ст. 26 Закону №3038 визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1)отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону №3038 основними основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень. Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: -неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; - виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; - невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відповідно до ч. 8 ст. 29 Закону №3038 містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду. Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: -за заявою замовника; - головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; - за рішенням суду. У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом. Тобто, однією з підстав для скасування містобудівних умов та обмежень є їх невідповідність містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам та стандартам, які виявлені при здійсненні державного архітектурно-будівельного нагляду уповноваженими особами. Частиною 1 ст. 41-1 Закону №3038 визначено, що державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Згідно з ч. 2 ст. 41-1 Закону №3038 державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 3 ст. 41-1 Закону №3038 з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів. При цьому, ч. 4 ст. 41-1 Закону №3038 визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: - видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; - притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; - ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; - вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; - вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; - скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Так, механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №698 (Порядок №698). Згідно з п. 2 Порядку №698, нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (далі - головні інспектори будівельного нагляду) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок. Частиною 2 п. 3 Порядку №698 здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначено, що одним із основних завдань нагляду є скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів. За змістом п. 6 Порядку №698 здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду під час здійснення нагляду зобов`язані у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати нагляд у межах повноважень передбачених законодавством. Пунктом 29 Порядку №698 визначено, що у разі виявлення головним інспектором будівельного нагляду під час проведення перевірки порушення складається протокол про правопорушення за формою, встановленою Мінрегіоном. Разом з протоколом видається припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за формою згідно з додатком

5. Відповідно до п. 32 Порядку №698 здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, якщо рішення об`єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення, виявлених порушень. Із аналізу викладених вище норм встановлено, що скасування рішення об`єкта нагляду є крайнім заходом, спрямованим на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Тобто, вказаний захід застосовується у випадках, коли у контролюючого органу відсутні інші можливості до забезпечення дотримання вимог у сфері містобудівної діяльності. Враховуючи викладене вище, при скасуванні відповідачем містобудівних умов та обмежень, наданих ОСОБА_1 , неврахована можливість зупинення їх дії або видачі головним інспектором припису про усунення виявлених під час перевірки порушень, тобто не дотримано принцип належного врядування та необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду. В той же час, скасування містобудівних умов та обмежень є крайнім заходом. Крім того, наділений відповідними повноваженнями орган видав позивачам спірні містобудівні умови та обмеження, на підставі яких було подано декларацію про початок будівельних робіт та здійснювалось відповідне будівництво, допущення органом нагляду (в даному випадку Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради) певних порушень не можуть бути поставлені у провину позивачам, оскільки останні правомірно розраховували на відповідність нормам чинного законодавства поданої ними документації. При цьому, перевірка питання правомірності виданих органами державної влади дозволів на вчинення певних дій або їх погодження має відбуватись саме на відповідних етапах, а не у будь-який невизначений час. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №821/3/17, від 29 серпня 2018 року у справі №826/14181/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №823/1550/17, від 07 лютого 2019 року у справі №803/952/17, від 17 травня 2019 року у справі №806/1576/18. Крім того, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638 вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть. Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" постановлено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною права власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для дотримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати так. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначає як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. У рішенні у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик їх помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Також зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен накладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено доцільність скасування спірних містобудівних умов та обмежень, як крайнього заходу, без розгляду питання про їх зупинення та винесення відповідних приписів для надання часу для приведення вказаних документів у відповідність до вимог чинного законодавства, а відтак відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не дотримано принцип належного врядування та необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду, а тому рішення №122/18-а від 19.07.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.