Постанова 4855 № 640/5089/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5089/19 Суддя першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А.М., суддів - Губської Л.В. та Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати пенсію та врахувати заробіток згідно довідки від 10 грудня 2009 року № 87; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату коштів, що не були виплачені з 2018 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційної скаргою, у якій просить скасувати рішення суду від 29 серпня 2019 року та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що він має право на перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 10 грудня 2009 року №

87. Ухвалою суду від 03 січня 2020 року було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві засвідчену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , а у Оболонського районного суду м. Києва - засвідчену копію постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2007 року у справі № 2-а-109/2008 (№ 22-а-968-07) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про підтвердження пільгового трудового стажу. Зазначена ухвала виконана Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та Оболонським районним судом м. Києва у повному обсязі. Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, призначеного на 23 січня 2020 року, проте у судове засідання не з`явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року - скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову, виходячи із наступного. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача із заявами про перерахунок пенсії на підставі довідки МП «Партнер» від 10 грудня 2009 року № 87, у задоволенні яких було відмовлено. Зокрема, у листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 14 грудня 2018 року № 134508/03 зазначено, що підставами для відмови в здійсненні перерахунку є неналежне оформлення довідки від 10 грудня 2009 року № 87 та відсутність інформації про МП «Партнер» як платника страхових внесків і відомостей, які б надавали можливість розшукати таке підприємство та провести перевірку достовірності викладених у ній відомостей. Не погоджуючись із діями Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковою умовою для здійснення перерахунку пенсії є заява про перерахунок пенсії та документи на підставі яких має здійснюватися такий перерахунок, а саме довідка про заробітну плату. Також суд першої інстанції врахував, що інформація відносно МП «Партнер» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня, а довідка від 10 грудня 2008 року № 87 не містить коду ЄДРПОУ. Крім того, позивачем не надано належним чином завіреної копії судового рішення, на яке посилається позивач, яким постановлено зарахувати пільговий стаж роботи на посаді ливарника в МП «Партнер» з 31 березня 1993 року по 17 листопада 1998 року. Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Під час дослідження матеріалів пенсійної справи колегія суддів встановила, що пенсія за віком на пільгових умовах була призначена ОСОБА_1 у січні 2008 року. Згідно з розрахунком № 1 від 23 січня 2008 року під час обчислення заробітної плати для обчислення пенсії були використані суми коштів, що виплачувалися позивачу в період з 01 січня 1988 року по 31 грудня 1992 року, з 01 липня 2000 року по 31 березня 2003 року та з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року. У подальшому рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2007 року у справі № 2-а-109/2008 (№ 22-а-968-07) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про підтвердження пільгового трудового стажу було задоволено адміністративний позов та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва зарахувати ОСОБА_1 в пільговий стаж роботу на посаді ливарника в МП «Партнер» з 31 березня 1993 року по 17 листопада 1998 року. Належним чином засвідчена копія зазначеного рішення Київського апеляційного адміністративного суду на запит суду надійшла від Оболонського районного суду м. Києва. Позивач надав до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 10 грудня 2009 року № 87, що видана Малим приватним підприємством «Партнер». У вказаній довідці зазначений розмір заробітної плати за період з квітня 1993 року по грудень 1999 року. Крім того, ОСОБА_1 надав відповідачу довідку Печерського районного відділу Київського міського управління Пенсійного фонду України № 929 (виготовлена відповідачем копія зазначеної довідки не дає можливості встановити дату її видачі), згідно з якою МП «Партнер» у період з 30 березня 1993 року по 31 грудня 1998 року сплачувало страхові внески до Пенсійного фонду України. У трудовій книжці ОСОБА_2 міститься запис про те, що у період з 31 березня 1993 року по 07 липня 1999 року він працював у МП «Партнер». Разом з тим, заробітна плата за період роботи на вказаному підприємстві не була врахована Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві при визначенні розміру пенсії позивача. Надаючи оцінку доводам відповідача, з яких він відмовив у врахуванні довідки від 10 грудня 2009 року № 87 колегія суддів враховує, що з 01 липня 2004 року набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у подальшому змінено назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 вказаного Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу-підприємця, зареєстровану до 1 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру. Зазначені норми права вказують на те, що юридичні особи, створені до 01 липня 2004 року, не втрачають відповідного статусу та мають право звернутися до державного реєстратора із заявою включення відомостей про себе до Єдиного державного реєстру. Сама по собі відсутність у Єдиному державному реєстрі запису про МП «Партнер» не є достатньою підставою ставити під сумнів достовірність виданих ним документів. Також не може бути підставою для відмови в прийнятті довідки від 10 грудня 2009 року № 87 відсутність на печатці МП «Партнер» ідентифікаційного коду. У відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про підприємства в Україні», норми якого були чинними на час роботи позивача в МП «Партнер», підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Вимог щодо зазначення на печатці ідентифікаційного коду юридичної особи зазначений Закон не містив. Опис печаток і штампів був визначений у розділі 4 Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 1993 року № 643 (далі - Інструкція № 643). На час її прийняття вимога про зазначення на печатці ідентифікаційного номеру була відсутня. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року № 276 було затверджене Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності (далі - Положення № 276), яким вперше встановлено вимогу щодо зазначення номеру, що присвоюється суб`єкту господарювання під час його державної реєстрації. Так, у відповідності до абз. 3 п. 11 Положення № 276 на печатках і штампах повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності. У зв`язку з прийняттям вказаного Положення, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 липня 1994 року № 379 були внесені зміни до Інструкції №

643. Зокрема, п. 4.2 вказаної інстанції було доповнено новим абзацом, який передбачав, що на печатках і штампах суб`єктів підприємницької діяльності повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію. Разом з тим, зазначені нормативно-правові акти не передбачали визнання недійсними раніше виданих печаток та не встановлювали для суб`єктів підприємницької діяльності обов`язку здійснити заміну печатки у зв`язку із встановленням новим вимог до її оформлення. З 01 січня 2004 року набув чинності Господарський кодекс України, відповідно до ч. 7 ст. 58 якого на печатках і штампах суб`єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб`єкта включено до державного реєстру суб`єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянина-підприємця. Положеннями п. 4 розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України було установлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов`язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Отже, фактично з 01 січня 2004 року для суб`єктів господарювання був встановлений обов`язок привести свої печатки у відповідність до вимог ч. 7 ст. 58 Господарського кодексу України. Разом з тим, строк приведення печаток у відповідність до зазначених вимог установлений не був. Колегія суддів враховує, що довідка про заробітну плату для обчислення пенсії № 87 була видана МП «Партнер» 10 грудня 2009 року та скріплена печаткою, в якій не зазначений ідентифікаційний код суб`єкта господарювання. При вирішенні справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 колегія суддів виходить із того, що виготовлення нових печаток і штампів здійснюється на замовлення керівники підприємств, установ, організацій. Та обставина, що роботодавець позивача своєчасно не замінив печатку у зв`язку зі змінами в законодавстві не може бути підставою для відмови у врахуванні виданої ним довідки для реалізації працівником його права на пенсійне забезпечення. Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про неможливість проведення перевірки МП «Партнер» як на підставу для відмову в перерахунку пенсії з урахуванням довідки від 10 грудня 2009 року №

87. Надаючи оцінку такому доводу, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24 квітня 2019 року № 229/758/17, згідно з якою відсутність підприємств за місцезнаходженням, а так само і відсутність документів по цьому підприємству на зберіганні в архівних установах, не може нівелювати відомості трудової книжки, оформлені належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Щодо посилань відповідача на те, що згідно електронної бази АРМ ОССВ та паперових носіїв МП «Партнер» не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві колегія суддів зазначає, що у матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 наявна довідка Печерського районного відділу Київського міського управління Пенсійного фонду України № 929 (виготовлена відповідачем копія зазначеної довідки не дає можливості встановити дату її видачі), згідно з якою МП «Партнер» у період з 30 березня 1993 року по 31 грудня 1998 року сплачувало страхові внески до Пенсійного фонду України. Разом з тим, відповідач не перевірив інформації, вказаної у такій довідці та не надав доказів, які б давали підстави вважати недостовірними зазначені у ній відомості. Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не здійснило належної перевірки наявності підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки від 10 грудня 2009 року №

87. За таких обставин колегія суддів вважає, що право позивача на пенсійне забезпечення підлягає захисту шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку пенсії та повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії з урахуванням довідки МП «Партнер» про заробітну плату для обчислення пенсії від 10 грудня 2009 року №

87. Отже, доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 29 серпня 2019 року та є підставою для його скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року - скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року - скасувати. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки Малого підприємства з обмеженою відповідальністю «Партнер» про заробітну плату для обчислення пенсії від 10 грудня 2009 року №

87. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії з урахуванням довідки Малого підприємства з обмеженою відповідальністю «Партнер» про заробітну плату для обчислення пенсії від 10 грудня 2009 року №

87. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач А.М. Горяйнов Судді Л.В. Губська Є.В. Чаку