Постанова 4852 № 280/751/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 січня 2020 року м. Дніпросправа № 280/751/19 (суддя Татаринов Д.В. м. Запоріжжя) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі №280/751/19 за позовом приватного акціонерного товариства «Електротехнологія» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Електротехнологія» 21 лютого 2019 року звернулось до суду з уточненим адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, згідно з яким просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0001461407 від 04 лютого 2019 року. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки йому не відомо з якиїх підстав збільшено суму грошового зобов`язання з земельного податку, матеріали позовної заяви і надані суду докази свідчать про вірність обрахунку, декларування та сплати позивачем земельного податку за 2016 2018 роки, на підставі Витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель № 1856п від 02 грудня 2011 року, як єдиного документу на підставі якого об`єктивно можливо дотриматись вимог діючого податкового та земельного законодавства України. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що встановлені судом обставини справи свідчать про вірність обрахунку, декларування та сплати позивачем земельного податку за 2016-2018 роки, на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель №1856п від 02 грудня 2011 року, як єдиного документу на підставі якого можливо дотриматись вимог діючого податкового та земельного законодавства України, а висновки акта перевірки про порушення позивачем п.286.1 ст.286, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України (далі - ПК України) матеріалами справи не підтверджуються. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції безпідставно було залишено поза увагою те, що позивач відповідно до діючого законодавства України був зобов`язаний отримати новий витяг про нормативно-грошову оцінку землі, а не розраховувати та сплачувати земельний податок на підставі рішення про нормативно-грошову оцінку землі, яке втратило силу. Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у користуванні позивача знаходиться земельна ділянка, площею 12,6984 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Право постійного користування землею підтверджується державним актом на право постійного користування землею. У період часу з 17 грудня 2018 року по 21 грудня 2018 року, уповноваженими співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4. пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України, наказу №4138 від 06 грудня 2018 року та повідомлення про початок перевірки № 301/10/08-01-14-07 від 06 грудня 2018 року, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства із плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 2018 роки. Термін проведення перевірки продовжувався. Перевірку проведено в приміщенні ГУ ДФС у Запорізькій області. За результатами перевірки, складено акт № 802/01-14-07/05402335 від 28 грудня 2018 року (далі - акт перевірки) (а.с. 9-14). Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 286.1 статті 286, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (далі ПКУ), в результаті занижено сплату річної суми земельного податку у сумі 1 523 449,00 грн. у т.ч. по періодам: 2016 рік 502 513,04 грн.; 2017 рік 532 662,24 грн.; 2018 рік 488 273,72 грн. Не погоджуючись із результатами перевірки позивачем 17 січня 2019 року подано до контролюючого органу письмові заперечення на акт перевірки які було залишено без задоволення. За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем 04.02.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення: №000146407, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 1 904 311 грн. 25 коп., у тому числі: 1 523 449 грн 00 коп - за податковим зобов`язанням; 380862 грн 25 коп - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1, а.с. 18). Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду. Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що «особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави», тому висновки акта перевірки щодо порушення позивачем п.286.1 ст.286, п.287.3 ст.287 ПК України матеріалами справи не підтверджуються, а обґрунтованість та правомірність оскарженого рішення відповідачем не доведена. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України: земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73); земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74); плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147). Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платники земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Отже, зазначені правові норми, у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі, покладают на позивача обов`язок з поданням податкової декларації з плати за землю на поточний рік, подати довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Проте, позивач будучи обізнаним про наявність рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 року № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» згідно з яким з 01.01.2016 року затверджено нову базову вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 року, зазначений обов`язок не виконав та при здійснені розрахунку розміру земельного податку таки зміни не врахував та довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідачу не подав. Згідно з підпунктом 14.142 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону. Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Згідно з п.289.3 ст.289 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель. У відповідності до частини 1 статті 38 Закону України Про Державний земельний кадастр, відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. У пункті 4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1386 зазначено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до державного акта на право постійного користуванна від 04.01.1999 року №2438, на праві постійного користування у позивача знаходиться земельна ділянка площею 12,6984 гектарів та згідно з данними акта перевірки:113003 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:04:025:0018) (а.с. 19 22). Відповідно до частини 1-4 статті 791 Земельного кодексу України (далі ЗК України), з моменту присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, вона важається сформованною та об`єктом цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Згідно з витягом з техничної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 02.12.2011 року земельна ділянка позивача має кадастровий номер - 2310100000:04:025:0018, її нормативно-грошова оцінка складає 70449453,36 грн (а.с. 23). Зазначений витяг свідчить про те, що земельна ділянка позивача має кадастровий номер, та інформація про неї, в тому числі її кадастровий номер були відомі позивачу та наявні у управління держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області станом на 02.12.2011 року. Проте, не внесення до Державного земельного кадастру необхідних відомостей щодо земельної ділянки, як це зазначено у відповіді управління Держгеокадастру у Запорізькому районі Запорізької області, не позбавляло позивача права на постійне користування нею, та як наслідок пов`язаного з цим обов`язку щодо сплати земельного податку, як проце помилково зазначив суд першої інстанції. Згідно з рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 року № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» з 01.01.2016 року затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 року в розмірі 239,50 грн., та з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2014 рік 1,249, за 2015 рік 1,433, за 2016 рік 1,06, за 2017 рік -1,0, вона склала станом на 01.01.2016 року - 1239,70 грн, 01.01.2017 року - 1314,08 грн, 01.01.2018 року - 1314,08 грн. виходячи з розрахунку 1239,70 грн. (692,64 грн. x 1,249 x 1,433); 1314,08 грн. (692,64 грн. x 1,249 x 1,433 x 1,06); 1314,08 грн. (692,64 грн. x 1,249 x 1,433 x 1,06 x 1,0). Тому річна сума земельного податку складає: - за 2016 рік - 1 400 898,19 грн. (113003 кв.м. x 1239,70 грн. x 1%); - за 2017 рік - 1 489 949,82 грн. (113003 кв.м. x 1314,08 грн. x 1%); - за 2018 рік - 1 489 949,82 грн. (113003 кв.м. x 1314,08 грн. x 1%). Вказаний розрахунок виконано відповідачем в акті перевірки на підставі данних щодо нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя зазначених у довідці міськрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 27.06.2018 року № 0-8-0.18.1-1305/117-18, надання якої відповідачу передбачено ч. 1 ст. 38 Закону України Про Державний земельний кадастр та Порядком затвердженим ПКМ України № 1386 від 21.12.2011 року (а.с. 54). При цьому, викладені в цій довідці данні повністю співпадають з данними витягу із техничної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.05.2019 року №0-8-0.18-1422/117-19, який є належним та допустимим доказом по справі та який було надано суду першої інстанції, но безпіставно ним визнано як «юридично неспроможним доказом» (а.с. 111). Згідно з пояснень представника позивача, що підтверджується копіями його декларацій з плата за землю за 2016 - 2018 роки (а.с. 26-29,34-35) розрахунок земельного податку за зазначені роки, ним здійснено виходячи з тих самих складових розрахунку, однак з застосуванням у розрахунку данних нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2011 року. Тобто, без врахування рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 року № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» яким затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 року в розмірі 239,50 грн. Отже, зазначені обставини неврахування позивачем при розрахунку розміру земельного податку в зазначених деклараціях за 2016 - 2018 роки нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя затвердженої рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 року № 7 підтверджують висновки акта перевірки щодо порушення позивачем п.286.1 ст.286, п.287.3 ст.287 ПК України та правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №000146407, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 1 904 311 грн. 25 коп., у тому числі: 1 523 449 грн 00 коп - за податковим зобов`язанням; 380862 грн 25 коп - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1, а.с. 18). Щодо висновків суду першої інстанції про те, що «особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави», слід зауважити, що позивач у позові та суд в оскарженому рішення не зазначає яким саме державним органом на його думку вчинено помилку, в чому вона полягає та якими доказами підтверджується наявність таких обставин протиправності дій чи бездіяльності органу держави. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову. Зазначений обов`язок відповідач виконав. З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою у задоволені позову слід відмовити повністю. Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі №280/751/19 скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволені позову відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 30 січня 2020 року. Повне судове рішення складено 03 лютого 2020 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко