Постанова 4851 № 440/2611/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 р. Справа № 440/2611/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Старостіна В.В., суддів: Бегунца А.О., Рєзнікової С.С. розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року по справі № 440/2611/19 (головуючий 1 інстанції Чеснокова А.О.) за позовом ОСОБА_1 до Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Білецьківської сільської ради, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17 квітня 2019 року в частині відмови в наданні позивачу в приватну власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року відмовлено в задоволенні позову. Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідачем відмовлено у передачі в приватну власність спірної земельної ділянки з підстав, не передбачених статтею 118 Земельного кодексу України та з порушенням строку розгляду відповідного клопотання, а тому спірне рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 22 листопада 2018 року позивач звернувся до Білецьківської сільської ради із клопотанням, в якому просив надати у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2,00 га, яка знаходиться частково поряд із землею громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а частково входить до складу земель, що в свою чергу надані їм у постійне користування рішеннями Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 29 вересня 2000 року, від 22 грудня 2000 року та від 26 грудня 2001 року в загальному розмірі 3,54 га (0,79 га+1+1,75 га) та якою вони користуються з 2000 року по теперішній час (а.с. 53). За результатами розгляду вищевказаної заяви відповідач рішенням тридцять шостої сесії сьомого скликання Білецьківської сільської ради прийняв рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні в приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2,00 га (а.с. 9). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно та в межах повноважень, визначених законодавством, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України. Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відтак, у силу статті 122 Земельного кодексу України відповідача наділено повноваженнями передавати у власність або у користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності відповідної територіальної громади. Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. За правилами частин другої та третьої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,00 гектара. За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відтак, вирішенню питання про передачу земельної ділянки громадянину у власність передує виготовлення ним технічної документації на підставі попередньо отриманого дозволу органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Натомість, зі змісту клопотання позивача встановлено, що останній звернувся до органа місцевого самоврядування не за дозволом на розробку проекту землеустрою щодо обраної для відведення земельної ділянки, а з вимогою про передачу останньої у власність. При цьому до вищевказаного клопотання не приєднано а ні доказів перебування запланованої до відведення земельної ділянки в користуванні гр. ОСОБА_1 , що свідчило б про некоректно сформульований намір позивача реалізувати своє право на приватизацію вищевказаного об`єкта нерухомого майна; а ні розробленого та затвердженого відповідними інстанціями проекту землеустрою. Вищевказане свідчить про те, що клопотання позивача від 20 листопада 2018 року було передчасним. Дослідивши зміст цього клопотання, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що останнє не відповідає вимогам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України в частині зазначення місця розташування запланованої до відведення земельної ділянки, оскільки не містить навіть назви населеного пункту, в якій вона знаходиться. Вищевказану інформацію неможливо отримати і з приєднаних до клопотання графічних матеріалів. Спростовуючи посилання позивача на рішення Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 29 вересня 2000 року "Про надання земельних ділянок громадянам у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства" як на доказ перебування в користуванні її матері земельної ділянки, за рахунок якої в тому числі позивачем заплановано до відведення у власність земельну ділянку, колегія суддів зазначає про таке. Вищевказаним рішенням сільська рада на підставі статей 19, 56 Земельного кодексу України (в редакції від 12 липня 2000 року, надалі Земельний кодекс України № 562-XII) надала в постійне користування для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку ОСОБА_3 в Кутах. Згідно статті 19 Земельного кодексу України (в редакції від 12 липня 2000 року) сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. (...) Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації. Умови і строки розробки проектів відведення земельних ділянок і перенесення їх меж у натуру (на місцевість) визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт. Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали. У заяві громадянина про надання земельної ділянки вказуються бажані її розмір і місце розташування, мета використання. Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель. За правилами статті 22 Земельного кодексу України № 562-XII право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Стаття 23 Земельного кодексу України № 562-XII визначала, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. З аналізу вищевикладеного неможливо дійти висновку про те, що у ОСОБА_3 виникло право користування, відповідно твердження позивача про те, що у її матері виникло право користування земельною ділянкою є хибним. Так само, безпідставним колегія суддів визнає посилання позивача на рішення Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 22 грудня 2000 року "Про збільшення розмірів земельних ділянок до 2 га для ведення особистих підсобних господарств працівникам соціальної сфери села та громадянам", яким на підставі статей 7, 9, 19, 56 Земельного кодексу України № 562-XII збільшено розмір земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_3 на 1, 75 га, як на доказ перебування в користуванні її матері земельної ділянки за рахунок якої в тому числі позивачем заплановано до відведення у власність земельну ділянку, суд зазначає про таке. У відповідності до статті 7 Земельного кодексу України № 562-XII у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для особистого підсобного господарства. Статтею 9 Земельного кодексу України № 562-XII визначено, що до відання сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 1 7 і 19 цього Кодексу. З урахуванням порядку надання земельних ділянок у користування, визначеному статтею 19 Земельного кодексу України № 562-XII, підстав вважати, що у ОСОБА_3 виникло право користування земельною ділянкою у збільшеному розмірі немає. З тих самих міркувань колегія суддів відхиляє посилання позивача на рішення Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 26 грудня 2001 року "Про надання земельної ділянки площею 1 (один) га в постійне користування ОСОБА_2 , як на доказ перебування в користуванні її батька земельної ділянки за рахунок якої в тому числі позивачем заплановано до відведення у власність земельну ділянку. Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що будь-які правовстановлюючі документи на право користування земельними ділянками на території Білецьківської сільської ради у батьків позивача відсутні. Принагідно суд зауважує, що земельні ділянки про існування яких стверджує позивач фактично відсутні як об`єкти цивільного обороту, оскільки статусу земельної ділянки, як об`єкта прав, набуває частина земної поверхні після визначення її меж в натурі згідно проектної документації та формування її контуру в державному земельному кадастрі. Колегією суддів встановлено, що станом на дату прийняття Білецьківської сільською радою спірного рішення проекти землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок не розроблено та в установленому земельним законодавством не погоджено, межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) не встановлено, рішення про затвердження проекту відведення земельних ділянок не приймалось, документи, що посвідчують право на земельну ділянку зазначеним громадянами не видавались. Відтак, гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі рішень Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавсько області від 29 вересня 2000 року, від 22 грудня 2000 року, від 26 грудня 2001 року навіть не розпочали процедури оформлення документів щодо користування переданими їм в користування земельними ділянками. Відхиляючи доводи позивача на порушення строків розгляду відповідачем поданого ним клопотання, як на достатню підставу для скасування прийнятого за наслідками такого розгляду спірного рішення, суд виходить з такого. З матеріалів справи встановлено, що засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернулась до Білецьківської сільської ради з клопотанням від 20 листопада 2018 року про надання у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2 га. Вищевказане звернення зареєстроване відповідачем за вх. № 18- 1927 від 22 листопада 2018 року. Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання регулювання земельних відносин. Частинами першою та п`ятою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Згідно з частин першої та другої статті 59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень; рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Як встановлено з матеріалів справи, листом від 13 грудня 2018 року за вих. № 18-1247 відповідач повідомив позивача про те, що її клопотання від 20 листопада 2018 року за вих. № 03/251 буде розглянуто на наступному засідання сесії Білецьківської сільської ради. Рішенням від 19 грудня 2018 року тридцять третьої сесії сьомого скликання Білецьківської сільської ради "Про розгляд заяв громадян" вирішено перенести розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Білецьківської сільської ради на наступне засідання сесії Білецьківської сільської ради (а.с. 57). Листом за вих. № 18-1289 від 28 грудня 2018 року позивачу направлено виписку із зазначеного Рішення (а.с. 57 зворот). Рішенням від 12 лютого 2019 року 35 сесії сьомого скликання Білецьківської сільської ради "Про розгляд заяв громадян" ухвалено перенести розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Білецьківської сільської ради на наступне засідання сесії Білецьківської сільської ради (а.с. 58). Листом за вих. № 18-158 від 15 лютого 2019 року позивачу направлено виписку з цього Рішення (а.с. 58 зворот). Зважаючи на те, що вирішення питань у сфері земельних відносин законом віднесено до виключної компетенції колегіального органу, тобто питання з приводу надання земельної ділянки у власність має вирішуватись виключно радою на пленарному засіданні (сесії), нема підстав вважати, що відповідач при прийнятті рішення діяв не в межах повноважень. Разом із тим, суд погоджується з доводами позивача про те, що спірне рішення прийняте відповідачем з перевищенням передбаченого частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України місячного строку, однак з урахуванням встановлених судом обставин, такі дії Білецьківської сільської ради не призвели до порушення прав позивача, а тому не можуть вважатись достатньою підставою для скасування рішення Білецьківської сільської ради від 17 квітня 2019 року в частині відмови в наданні позивачу в приватну власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Отже, відповідачем доведено правомірність спірного рішення Білецьківської сільської ради від 17 квітня 2019 року про відмову в наданні позивачу в приватну власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Водночас позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у неї права на отримання у власність спірної земельної ділянки поза межами процедури розробки проекту землеустрою. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року по справі № 440/2611/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.В. Старостін Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова