Постанова 4804 № 236/2595/19

Єдиний унікальний номер 236/2595/19 Номер провадження 22-ц/804/46/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 січня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Соломахи Л.І., суддів Агєєва О.В., Канурної О.Д., за участю секретаря судового засідання Самойленко Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 236/2595/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 вересня 2019 року у складі судді Саржевської І.В., - В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Укрзалізниця") про стягнення заборгованості по заробітній платі. Зазначала, що з 11 липня 2016 року по 17 липня 2017 року працювала оглядачем вагонів 3 розряду виробничого підрозділу "Дебальцевське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька залізниця залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі ПАТ "Укрзалізниця"). З березня 2017 року роботодавець припинив їй виплату заробітної плати. За період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року їй нарахована заробітна плата у сумі 17 248,91 грн., за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати їй належить 13 692,19 грн., що підтверджується довідкою, виданою їй за місцем роботи. Зазначена довідка не засвідчена печаткою відповідача, у зв`язку з вилученням печаток з виробничих підрозділів, що продовжували діяльність на території тимчасово непідконтрольній органам державної влади України. Посилаючись на те, що всі первинні документи для виплати заробітної плати знаходяться у регіональній філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", куди були здані нею особисто, що відповідач до теперішнього часу не виплатив їй заборгованість по заробітній платі, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у сумі 13 692,19 грн. (а.с. 2 - 4). Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця" (скорочене найменування АТ "Укрзалізниця"). Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 44 - 49). Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується записами в її трудовій книжці. З 11 липня 2016 року по 17 липня 2017 року працювала оглядачем вагонів 3 розряду виробничого підрозділу "Дебальцевське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (а.с. 10 - 12). 17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена у зв`язку зі скороченням штату згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 12). Позивачем на підтвердження невиплаченої заробітної плати надано довідку про нараховані до виплати та несплачені суми заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, підписану головним бухгалтером та начальником виробничого підрозділу "Дебальцевське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", згідно якої сума нарахованої ОСОБА_1 до виплати заробітної плати складає: за березень 2017 року - 3 437,28 грн., за квітень 2017 року - 1 312,22 грн., за травень 2017 року - 1 399,69 грн., за червень 2017 року - 0,00 грн., за липень - 7 543,00 грн., всього 13 692,19 грн. (а.с. 13). Згідно відомості на виплату грошей № 12, наданої відповідачем, ОСОБА_1 отримала аванс за березень 2017 року в сумі 1 331,82 грн. (а.с. 28 - 29). Згідно висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 унеможливлення виконання ПАТ "Українська залізниця", регіональною філією "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статтями 115, 116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території міста Донецька Донецької області; ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язальної сторони за трудовим договором, якою є ПАТ "Українська залізниця" регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця", вони об`єктивно впливають на її обов`язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема статтями 115, 116 КЗпП України та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов`язальної сторони, якою є ПАТ "Українська залізниця" регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" за невиконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема статтями 115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування статті 4 КЗпП України та статей 9, 263, 617 ЦК України. Втрата контролю і доступу ПАТ "Укрзалізниця" до виробничих потужностей та іншого майна, за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 68 , в тому числі, до оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень", коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ "Укрзалізниця" виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115, 116 КЗпП України, а саме кожному звільненому працівнику структурного підрозділу "Донецька Дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок (а.с. 33 - 40). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між відповідачем АТ "Українська залізниця"та його працівниками, зокрема позивачем, з 17 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, в період існування яких відповідач АТ "Українська залізниця"об`єктивно, з причин від нього не залежних, позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені трудовим законодавством. Ухвалою суду від 26 липня 2019 року у відповідача були витребувані первинні документи, проте ухвала суду відповідачем не виконана з посиланням на відсутність у нього таких документів на контрольованій частині території України, а позивачем не надано належних, допустимих, достовірних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Надана позивачем довідка з зазначенням суми заборгованості з березня 2017 року по липень 2017 року не є належним доказом, оскільки не містить печатки підприємства, яким видана. Сам по собі факт звільнення позивача 17 липня 2017 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного простою з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року та інших компенсацій та виплат, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах (а.с. 44 - 49). Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права та просить скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що первинні документи для нарахування їй заробітної плати знаходяться у регіональній філії "Донецька залізниця" AT "Укрзалізниця" за адресою: вул. Привокзальна , 22 , м. Лиман Донецької області, куди були здані нею особисто у жовтні 2017 року. Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на оплату праці, суд повинен був врахувати той факт, що при звільненні позивачу належала до виплати заробітна плата, яка зазначена у наданій нею довідці. В спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця. Відповідачем, як роботодавцем позивача, підтверджена та обставина, що у спірний період часу позивач перебувала з ним у трудових відносинах, за що їй мала бути нарахована та виплачена заробітна плата. Однак відповідач не виконав свій обов`язок з оплати праці позивача, що ним підтверджено. Розмір невиплаченої їй заробітної плати відповідачем не спростований. Надана нею довідка на підтвердження розміру заборгованості підписана посадовими особами підприємства, повноваження яких відповідачем не спростовані. Доказів про те, що у період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року вона не виконувала свої трудові функції відповідачем не надано. Суд зобов`язаний захистити конституційне право позивача на оплату праці (а.с. 52 - 59). Ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 відкрито апеляційне провадження (а.с. 64 - 65). Позивач ОСОБА_1 про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження була повідомлена відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розміщення 07 листопада 2019 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 71). Відповідач AT "Укрзалізниця" копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 отримав за юридичною адресою у м. Києві - 28 жовтня 2019 року, за місцезнаходженням регіональній філії "Донецька залізниця" у м. Лиман Донецької області - 29 жовтня 2019 року. що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 70, а.с. 72). Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідачем на час розгляду справи не наданий. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 14 листопада 2019 року справу було призначено до розгляду у судовому засіданні на 04 грудня 2019 року. В наступному у зв`язку із невиконанням відповідачем ухвали апеляційного суду про витребування доказів розгляд справи відкладався на 23 грудня 2019 року, на 09 січня 2020 року, на 29 січня 2020 року. В судові засідання апеляційного суду 04 грудня 2019 року, 23 грудня 2019 року, 09 січня 2020 року, 29 січня 2020 року сторони не з`явилися; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені. Позивач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи 29 січня 2020 року повідомлена відповідно до частини першої статті 11 Закону України від 12 серпня 2014 року №1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розміщення 11 січня 2020 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу ухвали апеляційного суду від 09 січня 2020 року про відкладення розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 156). Відповідач судову повістку - повідомлення про розгляд справи 29 січня 2020 року отримав за юридичною адресою у м. Києві - 15 січня 2020 року, за адресою регіональної філії "Донецька залізниця" у м. Лиман Донецької області - 22 січня 2020 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 160, а.с. 161, а.с. 162). Позивач причини неявки у судове засідання 29 січня 2020 року, як і у судові засідання 04 грудня 2019 року, 23 грудня 2019 року, 09 січня 2020 року, не повідомила. Відповідач причини неявки представника у судове засідання 29 січня 2020 року, як і у судові засідання 04 грудня 2019 року, 23 грудня 2019 року, 09 січня 2020 року, також не повідомив і відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України вважається, що сторони не з`явилися у судові засідання без поважних причин. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалася, оскільки відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Зазначеним вимогам закону оскаржуване позивачем рішення не відповідає. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала оглядачем вагонів 3 розряду виробничого підрозділу "Дебальцевське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що підтверджується копією її трудової книжки (а.с. 10 - 12). На підставі наказу про припинення трудового договору № 8336/ДН-ос від 10 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена з 17 липня 2017 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що є відповідний запис у її трудовій книжці (а.с. 10 - 12). Відповідачем факт перебування позивача з ним у трудових відносинах до 17 липня 2017 року не оспорюється. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтею 115 КЗпП України. За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці. Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно матеріалів справи, зокрема відзиву на позовну заяву, відповідач не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з нею не проведено. Відповідач посилається на те, що робоче місце позивача фактично знаходилось на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що через захоплення підприємства відповідач втратив контроль над виробничими потужностями, що захоплення підприємства сприяє загрозі життя при знаходженні на території виробничих підрозділів уповноважених осіб, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності, у зв`язку з чим відповідач не має об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків у спірний період та виконати свої зобов`язання за трудовим договором, а тому через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами, а також не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати та інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 16 березня 2017 року припинено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між відповідачем АТ "Українська залізниця"та його працівниками, зокрема позивачем, з 17 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, в період існування яких відповідач АТ "Українська залізниця"об`єктивно, з причин від нього не залежних, позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені трудовим законодавством. Ухвалою суду від 26 липня 2019 року у відповідача були витребувані первинні документи, проте ухвала суду не виконана відповідачем з посиланням на відсутність у нього таких документів на контрольованій частині території України, а позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог не надано належних, допустимих та достовірних доказів. Надана позивачем довідка з зазначенням суми заборгованості з березня 2017 року по липень 2017 року не є належним доказом, оскільки не містить печатки підприємства, яким видана (а.с. 44 - 49). Апеляційний суд вважає, що такого висновку суд першої інстанції дійшов, як обґрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі, внаслідок порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, та неправильного застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що позивач не надав належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" саме роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату. Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надала довідку про нараховану їй заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, яка підписана головним бухгалтером та начальником виробничого підрозділу "Дебальцевське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", згідно якої позивачу нарахована заробітна плата: за березень 2017 року - 4 322,63 грн., за квітень 2017 року - 1 650,20 грн., за травень 2017 року - 1 760,21 грн., за червень 2017 року - 0,00 грн., за липень - 9 515,87 грн., всього 17 248,91 грн. До виплати позивачу ОСОБА_1 належить: за березень 2017 року - 3 437,28 грн., за квітень 2017 року - 1 312,22 грн., за травень 2017 року - 1 399,69 грн., за червень 2017 року - 0,00 грн., за липень - 7 543,00 грн., всього 13 692,19 грн. (а.с. 13). Дійсно надана позивачем довідка не містить печатки підприємства. Проте зазначена довідка підписана посадовими особами виробничого підрозділу, в якому працювала та з якого була звільнена позивач, а саме, начальником виробничого підрозділу "Дебальцевське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" Левицьким Р.В. та головним бухгалтером Михарєвою К .П . В позовній заяві позивач зазначала, що довідка не засвідчена печаткою, оскільки всі печатки з виробничого підрозділу, який здійснював свою діяльність на території, яка не контролюється органами державної влади України, були вилучені відповідачем. Згідно доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, який складений на замовлення ПАТ "Укрзалізниця": - наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 682-Н від 12 травня 2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності; - наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26 червня 2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" (а.с. 33 - 40). В позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що всі первинні документи для нарахування їй заробітної плати нею особисто були здані для остаточного розрахунку до регіональної філії "Донецька залізниця". Крім того, в позовній заяві ОСОБА_1 заявила клопотання про витребування у відповідача відомостей про розмір нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року (а.с. 2 - 4). Отримавши ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 липня 2019 року про залишення позовної заяви без руху через ненадання відповідних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог (а.с. 15 - 16), позивачем до суду 25 липня 2017 року знову було направлено клопотання про витребування у відповідача первинних документів про розмір нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, які знаходяться в регіональній філії "Донецька залізниця" (вул. Привокзальна, м. Лиман), куди вони були нею здані особисто у жовтні 2017 року. В клопотанні позивач також зазначала, що саме за вказівкою роботодавця були зібрані та передані йому первинні документи щодо нарахування заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по день звільнення (а.с. 19 - 20). Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 липня 2019 року у відповідача витребувано відомості, первинні документи про розмір нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року (а.с. 21 - 22). Копія ухвали була направлена для виконання до регіональній філії "Донецька залізниця" (вул. Привокзальна, м. Лиман) супровідним листом від 26 липня 2019 року (а.с. 23). В оскаржуваному рішенні суд послався на те, що ухвалою суду від 26 липня 2019 року у відповідача були витребувані первинні документи, проте ухвала суду не виконана відповідачем з посиланням на відсутність у нього таких документів на контрольованій частині території України (а.с. 25-26). Проте апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не прийняв заходів до виконання ухвали суду щодо витребування доказів. На а.с. 25 - 26, на які послався суд, у справі знаходиться внутрішній лист відповідача, а саме, лист за підписом в.о. начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональній філії "Донецька залізниця" на ім`я начальника структурного підрозділу "Служба локомотивного господарства"регіональній філії "Донецька залізниця" від 13 серпня 2019 року за №

835. Офіційна відповідь посадової особи відповідача на адресу суду щодо неможливості виконання ухвали суду з зазначенням конкретних причин в матеріалах справи відсутня. Відповідно до частин шостої, сьомої статті 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. Проте в матеріалах справи відомості про виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів відсутні, як відсутнє і офіційне на адресу суду повідомлення відповідача про неможливість подати витребувані докази з зазначенням причин. Відповідно до частини восьмої статті 84 ЦПК України у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду. Проте суд першої інстанції не застосував до відповідача інструменти, направлені на боротьбу із проявами недобросовісної поведінки, та переклав тягар доказування наявності заборгованості по заробітній платі на позивача, незважаючи на те, що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, що саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату, що у трудових відносинах діє презумпція вини роботодавця. До апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, долучила світлокопію Переліку документів для остаточного розрахунку працівника ВП "Дебальцевське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" ОСОБА_1 , табельний номер 12 714, який має порядковий номер 5641, зазначила, що ці первинні документи для нарахування заробітної плати нею були здані особисто до регіональній філії "Донецька залізниця" (вул. Привокзальна, м. Лиман). На переліку є відмітка про його отримання 02 травня 2018 року провідним інженером ОСОБА_2 (а.с. 60). Враховуючи, що ухвала Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 липня 2019 року про витребування доказів відповідачем не виконана, офіційна відповідь щодо неможливості виконання ухвали суду в матеріалах справи відсутня, що на спростування тверджень відповідача у відзиві на позовну заяву про відсутність у нього первинних документів, позивач надала Перелік документів для остаточного розрахунку працівника ВП "Дебальцевське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" ОСОБА_1, табельний номер 12 714, з відміткою про його прийняття відповідачем, про що позивачем раніше зазначалося і в позовній заяві, і в клопотанні про витребування доказів, ухвалою Донецького апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" були витребувані: 1. належним чином посвідчені копії первинних документів щодо нарахування ОСОБА_1 заробітної плати згідно "Перелікудокументів для остаточного розрахунку працівника ВП "Дебальцевське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" ОСОБА_1 ., табельний номер 12 714, який має порядковий номер 5641, а саме: копія особової картки П-2; копія трудової книжки; копія паспорта та ідентифікацій код; табелі обліку робочого часу за березень 2017 року - липень 2017 року; копія наказу про надання щорічної відпустки № 87/в-т від 23 серпня 2016 року; копія особового рахунку П-54а за 2016 рік, оригінали розрахункових листків за липень 2016 року - грудень 2016 року; копія особового рахунку П-54а за 2017 рік, оригінали розрахункових листків за січень 2017 року - липень 2017 року; оригінал наказу про звільнення у зв`язку із скороченням № 8336/ДН-ос від 10 липня 2017 року; оригінал повідомлення про скорочення; оригінал довідки-розрахунку невикористаних днів відпустки; оригінал розрахунку компенсації за невикористану відпустку; оригінал розрахунку вихідної допомоги; оригінал довідки про відсутність депонованої заробітної плати; оригінал довідки заборгованості по спецодягу; копія наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати № 332/в-т від 11 травня 2017 року; копії наказів про встановлення неповного робочого часу № 29/ВЧД від 08 серпня 2016 року, № 148/ВЧД від 10 жовтня 2016 року, № 163/ВЧД від 01 листопада 2016 року, № 181/ВЧД від 30 листопада 2016 року, № 208/ВЧД від 30 грудня 2016 року, № 23/ВЧД від 31 січня 2017 року, № 82/ВЧД від 24 квітня 2017 року, № 86/ВЧД від 05 травня 2017 року; копія наказу "Про зміну розміру надбавки за вислугу років з 01.01.2017 року працівникам виробничого підрозділу "Дебальцевське вагонне депо" № 645/ДНД від 30 грудня 2016 року; оригінал довідки про використання квитків для особистих потреб; 2. рішення робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахункуз ОСОБА_1 . Відповідач був зобов`язаний надати до апеляційного суду витребувані докази в строк до 30 листопада 2019 року (а.с. 73 -78). Отримавши копію ухвали про витребування доказів 22 листопада 2019 року, як за юридичною адресою у м. Києві, так і за адресою регіональної філії "Донецька залізниця" у м.Лиман Донецької області, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 87, а.с. 88, а.с. 89, а.с. 90), відповідач ухвалу суду не виконав. 04 грудня 2019 року до апеляційного суду надійшло два листа представника АТ "Укрзалізниця" Парахотіна А.П., який діяв на підставі довіреності юридичної особи в особі директора регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" Бугайова С.В. та виконуючого обов`язки заступника директора регіональної філії з інфраструктури регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" Савчишина В.М. від 25 липня 2019 року: 1. клопотання про продовження терміну надання витребуваних документів, в якому він посилався на те, що копія ухвали відповідачем була отримана 29 листопада 2019 року, що у зв`язку з тим, що позивач перебувала у трудових відносинах із структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" перевірка документів потребує певного часу, що унеможливлює подання витребуваних документів в строк до 30 листопада 2019 року, у зв`язку з чим просив продовжити строк надання суду витребуваних документів (а.с. 94); 2. лист, в якому апеляційний суд повідомлявся про те, що надати на виконання ухвали апеляційного суду від 14 листопада 2019 року витребувані документи, а саме, копії первинних документів щодо нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за період березень - липень 2017 року не має можливості, оскільки позивач перебувала у трудових відносинах з виробничим підрозділом "Дебальцевське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", який знаходився на непідконтрольній українській владі території - у м. Дебальцеве. До зазначеного листа були додані: - копії наказів № 236-ДНД від 17.03.2017 року "Про встановлення простою", № 645-НЗ-1 від 28.04.2017 року "Про деякі питання діяльності регіональної філії "Донецька залізниця"; - копія наказу про звільнення позивача № 8336/ДН-ОС від 10.07.2017 року, копія повідомлення про скорочення, копія довідки про використання квитків для особистих потреб, копія довідки про депоновану заробітну плату ОСОБА_1 , копія довідки-розрахунку за спецодяг та спецвзуття (а.с. 98 - 110). З витребуваних ухвалою Донецького апеляційного суду від 14 листопада 2019 року доказів відповідачем - АТ "Укрзалізниця" не були надані: 1. з пакета первинних документів щодо нарахування ОСОБА_1 заробітної плати згідно "Перелікудокументів для остаточного розрахунку працівника ВП "Дебальцевське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" ОСОБА_1 , табельний номер 12 714", який має порядковий номер 5641: копія особової картки П-2; копія трудової книжки; копія паспорта та ідентифікацій код; табелі обліку робочого часу за березень 2017 року - липень 2017 року; копія наказу про надання щорічної відпустки № 87/в-т від 23 серпня 2016 року; копія особового рахунку П-54а за 2016 рік, оригінали розрахункових листків за липень 2016 року - грудень 2016 року; копія особового рахунку П-54а за 2017 рік, оригінали розрахункових листків за січень 2017 року - липень 2017 року; оригінал довідки-розрахунку невикористаних днів відпустки; оригінал розрахунку компенсації за невикористану відпустку; оригінал розрахунку вихідної допомоги; копія наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати № 332/в-т від 11 травня 2017 року; копії наказів про встановлення неповного робочого часу № 29/ВЧД від 08 серпня 2016 року, № 148/ВЧД від 10 жовтня 2016 року, № 163/ВЧД від 01 листопада 2016 року, № 181/ВЧД від 30 листопада 2016 року, № 208/ВЧД від 30 грудня 2016 року, № 23/ВЧД від 31 січня 2017 року, № 82/ВЧД від 24 квітня 2017 року, № 86/ВЧД від 05 травня 2017 року; копія наказу "Про зміну розміру надбавки за вислугу років з 01.01.2017 року працівникам виробничого підрозділу "Дебальцевське вагонне депо" № 645/ДНД від 30 грудня 2016 року; 2. рішення робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахункуз ОСОБА_1 . Тобто, фактично не надано документи, що безпосередньо стосуються предмету спору - заробітної плати. До повідомлення про неможливість надати на виконання ухвали апеляційного суду від 14 листопада 2019 року витребувані докази, а саме, копії первинних документів щодо нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за період березень - липень 2017 року у зв`язку із тим, що вона перебувала у трудових відносинах з виробничим підрозділом "Дебальцевське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", який знаходився на непідконтрольній українській владі території - у м. Дебальцеве, додано не зазначений у додатках лист структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" від 02 грудня 2019 року № 1513 за підписом в.о. начальника В.О. Подлузського на ім`я начальника структурного підрозділу "Служба локомотивного господарства" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" Бондаренко С.В., згідно якого: "згідно запиту маємо можливість надати належним чином завірені копії: повідомлення про скорочення, наказу про припинення трудового договору № 8336/Дн-ос від 10.07.2017р., довідку про використання квитків для особистих потреб, довідку по депонованій заробітній платі, довідку - розрахунок за спецодяг та спецвзуття, арк.

5. Донецька дирекція не має можливості надати належним чином завірені копії особової картки П-2, табелів обліку робочого часу, внутрішніх наказів (розпоряджень) та інше, у зв`язку з тим, що оригінали фінансових та кадрових документів знаходяться на непідконтрольній Україні території у м. Дебальцеве. Щодо пакету документів за № 5641, він не містить у собі оригіналів первинних документів по виробничому підрозділу "Дебальцевське вагонне депо" (надано копії). Згідно чинного законодавства для затвердження копії документа повинні бути у наявності оригінали кадрових та фінансових документів" (а.с. 104 - 105). Отже, наданими відповідачем на виконання ухвали Донецького апеляційного суду від 14 листопада 2019 року документами підтверджується, що пакет документів № 5641 згідно "Перелікудокументів для остаточного розрахунку працівника ВП "Дебальцевське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" ОСОБА_1, табельний номер 12 714", відповідач має. Проте, маючи пакет документів, який витребуваний судом, відповідач надав з нього не всі документи згідно переліку, а лише ті, які вважав необхідними. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у зв`язку із невиконанням ухвали Донецького апеляційного суду від 14 листопада 2019 року про витребування доказів розгляд справи був відкладений на 09 січня 2020 року на 12 годину 00 хвилин. Причини неподання відповідачем витребуваних доказів визнані неповажними та відповідача Акціонерне товариство "Українська залізниця" було зобов`язано витребувані документи надати до Донецького апеляційного суду в строк до 08 січня 2020 року. До відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" було застосовано заходи процесуального примусу - стягнуто в дохід державного бюджету штраф у розмірі 5 763 гривні 00 коп. Апеляційний суд зазначив, що згідно "Перелікудокументів для остаточного розрахунку працівника ВП "Дебальцевське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" ОСОБА_1, табельний номер 12 714", копія якого направлялася апеляційним судом відповідачу разом з ухвалою суду, зазначено, що витребувані апеляційним судом розрахункові листки за липень 2016 року - грудень 2016 року, за січень 2017 року - липень 2017 року, довідка-розрахунок невикористаних днів відпустки, розрахунок компенсації за невикористану відпустку, розрахунок вихідної допомоги, тобто документи, що безпосередньо стосуються предмета спору, відповідачу були передані в оригіналах; - по-друге, згідно пункту 4 параграфа 10 "Засвідчення копій та витягів службових документів" розділу II "Документування управлінської інформації" Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5, дозволяється виготовляти копію із засвідченої копії документа, якщо оригінал відсутній або його отримати неможливо. Оскільки апеляційним судом витребувано копії документів, які увійшли до пакету порядковий номер 5641, який позивач ОСОБА_1 здала до регіональної філії "Донецька залізниця", і відповідач наявність у нього такого пакету документів не заперечує, відповідач має надати на виконання ухвали суду всі документи, що увійшли до переліку та зазначені в ухвалі апеляційного суду від 14 листопада 2019 року незалежно від того на якій території вони були сформовані або видані відповідним виробничим підрозділом, а оцінку наданим документам має надати відповідно до статті 89 ЦПК України суд (а.с. 122 - 131). Отримавши копію ухвали від 23 грудня 2019 рокупро витребування доказів 27 грудня 2019 року за місцем знаходження регіональної філії "Донецька залізниця" та 02 січня 2020 року за місцем знаходження юридичної особи у м. Києві, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 137, а.с. 138, а.с. 139), відповідач станом на 09 січня 2020 року ухвалу апеляційного суду від 23 грудня 2019 року про витребування доказів не виконав, причини невиконання ухвали апеляційному суду не повідомив. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 січня 2020 року у зв`язку із невиконанням ухвали Донецького апеляційного суду від 14 листопада 2019 року та відповідно від 23 грудня 2019 року про витребування доказів розгляд справи був відкладений на 29 січня 2020 року на 09 годину 00 хвилин. Відповідача Акціонерне товариство "Українська залізниця" було зобов`язано витребувані документи надати до Донецького апеляційного суду в строк до 27 січня 2020 року. До відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" було повторно застосовано заходи процесуального примусу - стягнуто в дохід державного бюджету штраф у розмірі 10 510,00 грн. (а.с. 144 - 151). Отримавши копію ухвали апеляційного суду від 09 січня 2020 року про витребування доказів 15 січня 2020 року за юридичною адресою у м. Києві та 17 січня 2020 року за місцем знаходження регіональної філії "Донецька залізниця", що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 160, а.с. 161), відповідач станом на 29 січня 2020 року ухвалу апеляційного суду від 09 січня 2020 року про витребування доказів не виконав, причини невиконання ухвали апеляційному суду не повідомив. Отже, поведінка відповідача свідчить про те, що він приховує наявні у нього докази, що стосуються предмету спору, чим перешкоджає своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню судом обставин справи. Відповідно до частини восьмої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду. Згідно наданої відповідачем до апеляційного суду копії наказу регіональної філії "Донецька залізниця" від 28 квітня 2017 року № 645-НЗ-1 виробничий підрозділ в якому працювала позивач - "Дебальцевське вагонне депо" з 17 липня 2017 року вилучено зі складу регіональної філії "Донецька залізниця" (а.с. 100 - 103), тобто, починаючи з 18 липня 2017 року, позивач позбавлена можливості за місцем своєї роботи отримати будь-які документи щодо нарахування їй заробітної плати за спірний період. Відповідач, незважаючи на наявність у нього пакета документів, який він отримав від позивача ОСОБА_1 відповідно до наказу регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26 червня 2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", незважаючи на застосування до нього двічі заходів процесуального примусу, витребувані у нього документи що стосуються нарахування позивачу ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року не надав та причини невиконання ухвал апеляційного суду від 23 грудня 2019 року та від 09 січня 2020 року взагалі не повідомив. Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає необхідним відповідно до частини восьмої статті 84 ЦПК України визнати обставину, що відомості щодо нарахованої позивачу ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, які зазначені у наданій нею довідці, яка підписана посадовими особами виробничого підрозділу "Дебальцевське вагонне депо", в якому працювала позивач, є дійсними, оскільки не спростовані відповідачем, та підтверджують заявлені позивачем вимоги. Відомості про нараховану позивачу заробітну плату, які зазначені у цій довідці, узгоджуються з наданими відповідачем до апеляційного суду: - наказом начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД "Про встановлення простою", згідно якого у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; призначено відповідальними за облік працівників, які знаходяться на простої, начальників відповідних виробничих підрозділів; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с. 99); тобто оспорювана відповідачем довідка про нараховану заробітну плату, яка надана позивачем, підписана саме відповідальною за облік працівників, які знаходяться на простої, особою - начальником відповідного виробничого підрозділу; - наказом (розпорядженням) від 10 липня 2017 року № 8336/ДН-ос про припинення трудового договору, згідно якого позивач звільнена за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату та має право на компенсацію за 26 днів невикористаної відпустки, одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 107). Саме на підставі цього наказу відповідачем здійснено запис у трудову книжку позивача про її звільнення (а.с. 10 - 12). Крім того, той факт, що надана позивачем довідка про нараховану їй заробітну плату підписана уповноваженою посадовою особою відповідача - начальником виробничого підрозділу "Дебальцевське вагонне депо" Р.В. Левицьким, підтверджується наданими відповідачем до апеляційного суду: - довідкою по депонованій заробітній платі по працівнику виробничого підрозділу "Дебальцевське вагонне депо" станом на 17 липня 2017 року, яка підписана начальником виробничого підрозділу "Дебальцевське вагонне депо" Р.В. Левицьким; проте печаткою також не засвідчена (а.с. 109); - довідкою - розрахунком за спецодяг та спецвзуття по працівнику виробничого підрозділу "Дебальцевське вагонне депо" станом на 17 липня 2017 року, яка також підписана начальником виробничого підрозділу "Дебальцевське вагонне депо" Р.В. Левицьким; проте печаткою також не засвідчена (а.с. 110). Зазначеними довідками підтверджується також і той факт, що на дату звільнення позивача 17 липня 2017 року Р.В. Левицький виконував свої посадові обов`язки. Крім того, письмове повідомлення ОСОБА_1 про наступне з 17 липня 2017 року вивільнення, з яким її було ознайомлено 12 травня 2017 року, також підписано Р.В. Левицьким , як головою комісії (а.с. 106). Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Надана позивачем довідка про нараховану їй заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, яка не містить печатки, але підписана начальником виробничого підрозділу "Дебальцевське вагонне депо", в якому працювала на день звільнення позивач, з урахуванням інших наданих відповідачем доказів є достатнім доказом про розмір нарахованої позивачу заробітної плати. Відповідачем до суду першої інстанції надана довідка про доходи № 835/2 від 19 серпня 2019 року, видана структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", згідно якої позивачу за фактично відпрацьовані 72,10 години за березень 2017 року нараховано 1 671,10 грн., утримано - 339,28 грн., до виплати - 1 331,82 грн.; за квітень - липень 2017 року заробітна плата не нарахована, кількість фактично відпрацьованих годин 0,00 (а.с. 27). Відповідач визнає, що в цій довідці ним надані відомості лише щодо заробітної плати нарахованої до 15 березня 2017 року, а тому вона не є доказом про нараховану позивачу заробітну плату за період простою з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року. Крім того, в цій довідці є посилання, що вона видана відповідно до постанови КМУ України від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", що свідчить про те, що в ній зазначені не всі суми, які могли бути нараховані відповідачем позивачу, зокрема, відповідно до пунктів 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 10 не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження оплата простою, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога при звільненні, що є предметом позову у цій справі, а тому зазначена довідка не є доказом, що такі суми позивачу відповідачем фактично не були нараховані. Незважаючи на те, що відповідач отримав для остаточного розрахунку з позивачем копію особового рахунку П-54а за 2017 рік, оригінали розрахункових листків за січень 2017 року - липень 2017 року, відповідачем ні зазначені документи, ні інші докази, які б спростовували надані позивачем відомості про нараховану їй заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, не надані. Наданою відповідачем відомістю на виплату грошей № 12 за березень 2017 року, яка складена структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", підтверджується, що позивачу ОСОБА_1 виплачена частина заробітної плати за березень 2017 року в сумі 1 331,82 грн. (а.с. 28 - 29). Посилаючись на те, що заборгованість перед позивачем з виплати заробітної плати відсутня, відповідач не надав суду доказів про виплату позивачу заробітної плати за час простою за період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, а також про виплату грошової компенсації за 26 днів невикористаної відпустки та вихідної допомоги при звільненні. Більш того, відповідач визнає, що починаючи з 16 березня 2017 року заробітну плату позивачу до дня звільнення, тобто до 17 липня 2017 року, не нараховував, що розрахунок з позивачем при звільненні не провів. Отже, враховуючи, що згідно наданої позивачем довідки її заробітна плата за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року складає 17 248,91 грн., відповідачем за цей період позивачу виплачена заробітна плата у нарахованій сумі 1 671,10 грн. (до виплати - 1 331,82 грн.), апеляційний суд вважає доведеним, що заборгованість відповідача по заробітній платі складає 15 577,81 грн. (17 248,91 - 1 671,10), з яких за березень 2017 року - 2 651,53 грн. (4 322,63 - 1 671,10), за квітень 2017 року - 1 650,20 грн., за травень 2017 року - 1 760,21 грн., за червень 2017 року - 0,00 грн., за липень 2017 року - 9 515,87 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Відповідач визнає, що з 16 березня 2017 року припинив нарахування заробітної плати позивачу, але доказів, які б спростовували той факт, що позивач в період з 16 березня 2017 року по день звільнення 17 липня 2017 року виконувала свої трудові обов`язки, відповідачем суду не надано, незважаючи на те, що згідно "Перелікудокументів для остаточного розрахунку працівника ВП "Дебальцевське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" ОСОБА_1 ., табельний номер 12 714, який має порядковий номер 5641, відповідач отримав для розрахунку з позивачем, в тому числі табелі обліку робочого часу за березень 2017 року - липень 2017 року (а.с. 60). Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Посилання відповідача на те, що з березня 2017 року до структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" не надходять документи для нарахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, є не обґрунтованими. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав повний пакет документів для проведення з позивачем остаточного розрахунку у зв`язку із звільненням. Крім того, згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати. Як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд також послався на Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, яким підтверджується настання для відповідача обставин непереборної сили. Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях у зв`язку із скороченням штату, згідно з пунктом1 статті 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упереджуючим заходом. Втрата контролю і доступу ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: Донецька область місто Донецьк вул. Артема, 68 та Луганська область місто Луганськ вул. Кірова, 44 , у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень", коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок. Це свідчить про відсутність вини ПАТ "Укрзалізниця" у невиконанні своїх обов`язків (а.с. 33 - 40). Проте судом першої інстанції не враховано, що відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (стаття 10). Тобто, форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Проте заробітна плата не є відповідальністю за порушення строків виплати належних працівнику при звільненні сум. Закон України від 02 вересня 2014 року №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України. Жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини. Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа "Суханов та Ільченко проти України", справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини") "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги", відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/"правомірне очікування" (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності. В рішенні у справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (п. 22). Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Враховуючи, що відповідач не спростував надану позивачем довідку про доходи, видану виробничим підрозділом "Дебальцевське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця", визнає, що у строки, встановлені частиною першою статті 116 КЗпП України, розрахунок з позивачем не провів, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом першої інстанції, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати є необґрунтованим та суперечить завданню цивільного судочинства. Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є обґрунтованими. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Отже, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача у сумі 15 577,81 грн. Зазначена заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач. Апеляційний суд вважає, що стягненню на користь позивача підлягає саме сума нарахованої заробітної плати, а не та, яка належить позивачу до виплати, оскільки саме відповідач, як податковий агент, несе відповідальність за повноту утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з заробітної плати, їх перерахування до відповідних бюджетів, а тому стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі у сумі 15 577,81 грн. з зобов`язанням позивача утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі, не є виходом суду за межі заявлених позовних вимог - позивач просила стягнути на її користь 13 692,19 грн., яка нею визначена вже після утримання з нарахованої суми 17 248,91 грн. податків та інших обов`язкових платежів. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у сумі 15 577,81 грн., він має вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи як у суді першої інстанції, так і понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За подання позовної заяви та апеляційної скарги позивач судовий збір не сплачувала. Від сплати судового збору позивач звільнена на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" як позивач у справі про стягнення заробітної плати. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно п/п 1 пункту 1 частини другої, частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року, в якому позивач звернувся до суду, встановлено у розмірі 1 921 гривня. Відповідно до п/п 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Тобто, з позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 17 248,91 грн. (нараховано), що дорівнює сумі до виплати 13 692,19 грн., підлягав сплаті судовий збір у розмірі 768,40 грн. (17 248,91 грн. х 1%, але не менше 1 921 грн. х 0,4). Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді першої інстанції, в сумі 693,95 грн. (15 577,81 грн. х 768,40 грн. : 17 248,91 грн.) та судовий збір у зв`язку із переглядом справи судом апеляційної інстанції у сумі 1 040,93 грн. (693,95 грн. х 150%), всього 1 734,88 грн. (693,95 + 1 040,93). Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані. Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) заборгованість по заробітній платі у сумі 15 577 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят сім) гривень 81 коп., з яких за березень 2017 року - 2 651,53 грн., за квітень 2017 року - 1 650,20 грн., за травень 2017 року - 1 760,21 грн., за червень 2017 року - 0,00 грн., за липень 2017 року - 9 515,87 грн. Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у сумі 15 577,81 грн. утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815; юридична адреса: 03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5) на користь держави судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді першої інстанції, та судовий збір у зв`язку із переглядом справи судом апеляційної інстанції в розмірі 1 734 (одна тисяча сімсот тридцять чотири) гривні 88 коп. за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 лютого 2020 року. Головуючий суддя: Л.І. Соломаха Судді: О.В. Агєєв О.Д. Канурна