Постанова 4818 № 635/5507/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 року м. Харків Справа №635/5507/16-ц Провадження 22ц/818/231/20 Категорія: договірні Харківський апеляційний суд у складі: судді-доповідача: Кіся П.В., суддів: Хорошевського О.М., Яцини В.Б. за участю секретаря Пузікової Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2017 року у складі судді Бобко Т.В., у цивільній справі №635/5507/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- встановив: 13.07.2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 80398,08 грн. за кредитним договором № б/н від 16.03.2006 року. В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилалось на те, що за умовами укладеного кредитного договору від 16 березня 2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15 548,5 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належно не виконував, внаслідок чого станом на 31 травня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 80 398,08 грн, з яких: тіло кредиту 15 548,5 грн; проценти за користування кредитом 59 044,91 грн; 1 500 грн комісія, а також штрафи: фіксована частина 500 грн та процентна складова 3 804,67 грн. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2017 року у задоволені позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що банк пропустив строк позовної давності про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відхилено. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2017 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 25.09.2019 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05.04.2017 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення Харківського районного суду Харківської області від 31.01.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05.04.2017 року Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ПАТ КБ «ПРИВАТАБНК» не надало підписані ОСОБА_1 . Умови та правил надання банківських послуг. Заява позичальника від 16 березня 2006 року містяться дані про розмір кредиту та базову процентну ставку, але не зазначено даних про пеню, комісії та штрафи. Таким чином ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надано доказів на підтвердження вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Крім того, Верховним судом зроблено висновок, що до спірних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (16 березня 2006 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (у липні 2016 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Таким чином, надані позивачем у цій справі Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору та щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником. Скасовуючи судові рішення Верховний Суд, також, зазначав, що не може погодитися й з висновком про сплив строку позовної давності, оскільки анкета-заява не містить даних про терміни повернення кредиту, а відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання не з`явилась, про причину неявки не повідомила, а в наданих апеляційному суду письмових поясненнях просила розглянути справу за відсутності представника банку та зазначала, що отримані позичальником кошти до теперішнього часу не повернуті і таким чином проценти за кредитом підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності з 31.01.2013 року по 31.05.2016 року у сумі 11 661,36 грн. Також просила стягнути заборгованість на загальну суму 27 209,86 грн. (15 548,5+11661,36). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами та не оспорюється учасниками та обставина, що 16 березня 2006 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання останнім анкети-заяви. Згідно із вказаною анкетою-заявою ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 15 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 25 %. Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії картки. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. На підтвердження доводів щодо обставин укладення договору та його умов, які мають значення для вирішення спірних правовідносин, представник банку надав лише копію-анкети заяви. Ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суду, в тому числі і при повторному розгляді апеляційної скарги банку, представник банку жодних інших доказів на підтвердження обставин щодо умов кредитного договору, строків дії платіжної картки не надав. Разом з тим, згідно ст. ст.12, 81 ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок доводи які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог шляхом подання суду належних, допустимих та достатніх доказів. Наслідком невчиненням таких дій представником позивача, згідно ч.4 ст.12 ЦПК України, є висновок суду про недоведеність позивачем вимог про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача вказаної позивачем суми процентів за користування кредитом. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що анкета-заява містить зазначений бажаний кредитний ліміт зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 25 % та зазначено, що строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії картки. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Таким чином, право позивача нараховувати проценти за користування кредитом припиняється зі спливом строку кредитування. Однак, з матеріалів справи неможливо встановити строк дії картки, для всебічного розгляду справи позивачем проігноровано вимоги ст. 12 ЦПК України, а тому колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом. Крім того, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив стягнути пеню і штрафи (фіксована частина та процентна складова), які передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг. Колегія суддів і щодо цих вимог приходить до висновку, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16.03.2016 року шляхом підписання заяви, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до вимог ст.ст.12,13 ЦПК України та ст. 149 ЦК України підлягають задоволенню позовні вимоги лише в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 15548,50 грн. За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,рішення суду першої інстанції відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 та п.п. 3,4 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Згідно положень, які передбачено ч. 1, ч. 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст.367, 368, ст. 374, п.п. 3-4 ст. 376, ст.ст.381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 січня 2017 року скасувати і ухвалити нове. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ - 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.03.2006 року у сумі 15 548 грн. 50 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ - 14360570) судовий збір у розмірі 261,82 грн. у якості відшкодування судових витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ - 14360570) судовий збір у розмірі 288 грн. у якості відшкодування судових витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30 січня 2020 року. Головуючий: П.В. Кісь Судді : О.М. Хорошевський В.Б. Яцина