Постанова 4808 № 344/7809/19

Справа № 344/7809/19 Провадження № 22-ц/4808/225/20 Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А. Суддя-доповідач Ясеновенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Ясеновенко Л.В., суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О., секретаря Капущак С.В., з участю ОСОБА_1 та представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене у складі судді Татарінової О.А.28 листопада 2019 року в м. Івано-Франківську, в с т а н о в и в : 06 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В заяві зазначив, що згідно постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.09.2018 року він зобов`язаний сплачувати на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_5 аліменти у розмірі 4 000 грн. щомісячно до досягнення нею повноліття. З часу ухвалення вказаного рішення суду його матеріальне та сімейне становище значно змінилося, а саме він зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 , в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_6 . В даний час його дружина не працює, а він не має можливості сплачувати щомісячно визначені рішенням суду аліменти на утримання дитини, оскільки їх розмір становить 85 % його заробітної плати. Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач просив ухвалити рішення про зменшення розміру аліментів до 1 500 грн. на місяць. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2019 року позов задоволено частково. Змінено розмір аліментів згідно постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.09.2018 року та вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 аліменти у розмірі 3 000,00 гривень щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Відкликано виконавчий лист, виданий по справі № 350/215/18 в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини. Постановляючи рішення, суд виходив з того, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, та врахував матеріальне становище відповідача, зміну його сімейного стану, наявність на його утриманні малолітньої дитини від іншого шлюбу та стан здоров`я доньки ОСОБА_8 . При цьому суд посилався на ч. 9 ст. 7 СК України, якою визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Також суд зазначив, що витрати на реабілітацію та обстеження дитини, курси лікувальної фізкультури та витрати на проїзд є підставою для звернення до суду про стягнення додаткових витрат на утримання дитини відповідно до вимог ст.185 СК України, а тому враховуючи розмір соціальної допомоги на дитину та необхідні щомісячні витрати на дитину розмір аліментів в сумі 3 000 грн. забезпечить дитині необхідний мінімум витрат на її утримання. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що його матеріальне та сімейне становище змінилося значною мірою, оскільки він зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 і в даний час на його утриманні перебуває син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дружина, яка здійснює догляд за дитиною. Крім того, його заробітна плата становить 4 500 грн. на місяць і на даний час у нього наявна заборгованість по сплаті аліментів у розмірі більше 50 000 грн., яка утворилася у зв`язку із визначенням рішенням суду непосильної суми аліментів 4000 грн. Апелянт вказує на те, що він не має можливості сплачувати щомісячно присуджені аліменти в розмірі 3 000 грн. на утримання дитини, оскільки такий розмір становить 70 % його заробітної плати, що є істотним порушенням закону. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким зменшити розмір аліментів, визначених постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області, в твердій грошовій сумі з 4 000 грн. до 1 500 грн. на місяць. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки адвокат Шургот О.В. зазначає, що наведені апелянтом аргументи не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Твердження позивача про те, що він не має можливості сплачувати аліменти, присуджені судом, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки факт відсутності у батька чи матері можливості надавати дитині утримання відповідного розміру відсутній в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, та ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Також вказує, що довідка про розмір заробітної плати позивача від 06.03.2019 року не є належним доказом його доходів, оскільки видана ФОП, яка є матір`ю дружини позивача та здійснює свою підприємницьку діяльність у м. Миколаєві, при тому, що позивач проживає у с. Дуба, Рожнятівського району Івано-Франківської області. Крім цього зазначає, що стягнення аліментів в розмірі 3 000 грн. є недостатнім та не покриває і половини витрат на доньку, яка є дитиною з особливими потребами та потребує постійного лікування, а також позивач звільнився зі служби в іноземному легіоні Франції та у випадку звільнення за станом здоров`я особа отримує пожиттєво соціальні виплати, чого ним спростовано не було, тому він спроможний оплачувати аліменти у розмірі, встановленому судом. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній. Представник ОСОБА_9 ) Олегівни апеляційну скаргу не визнала. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав. Встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.11.2015 року, та від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9-14). Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2018 року рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2018 року в частині розміру стягуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінено, та збільшено суму стягуваних аліментів з 1500 грн. до 4000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Також встановлено, що 17.08.2017 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_10 , якій після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 17.08.2017 року (а.с. 5). В шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_12 , що підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_2 (а.с. 7). Згідно довідки № 2 від 06.03.2019 року, виданої ФОП ОСОБА_13 , позивач працює у ФОП ОСОБА_13 на посаді продавця продовольчих товарів з 18.02.2019 року з окладом 4 500 грн. (а.с. 8) Відповідно до листа Головного управління ДПС у Миколаївській області від 30.10.2019 року № 214/9/14-29-50-08-02 ФОП ОСОБА_13 нараховано та виплачено позивачу заробітну плату за перший квартал 2019 року в сумі 6 300,00 грн. та за другий квартал 2019 року в сумі 13 500,00 грн. (а.с. 87) Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місце проживання ФОП ОСОБА_13 зареєстровано в м. Миколаєві (а.с. 40). Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів згідно виконавчого листа № 57455989 від 27.09.2018 року, виданого Рожнятівським районним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , копія якого міститься в матеріалах справи, сума коштів, сплачених боржником/стягнутих виконавцем станом на 01.05.2019 року становить 17 000 грн., сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.05.2019 року - 43 258,00грн . (а.с. 53). З копії посвідчення особи військовослужбовця (переклад українською мовою з французької) від 02.02.2012 року № 470405 вбачається, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 14.10.2010 року до 2015 року служив у 1-му інженерному іноземному полку Лоден (а.с. 68). Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно ч. 1 ст. 184СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13. Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» встановлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Вирішуючи спір, суд першої інстанції з`ясував наявність обставин зміни розміру раніше стягнутих аліментів, визначених ст. 192 СК України, на які посилався позивач в позовній заяві, тобто встановив фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, що з часу ухвалення постанови суду від 06.09.2018 року змінився сімейний та матеріальний стан платника аліментів, та вірно зазначив, що здійснення щомісячних витрат на реабілітацію, обстеження дитини та курси лікувальної фізкультури, витрати на проїзд є підставою для звернення до суду про стягнення додаткових витрат на утримання дитини відповідно до вимог ст.185 СК України. При цьому, суд першої інстанції, враховуючи розмір соціальної допомоги на дитину та необхідні щомісячні витрати на дитину, дійшов правильного висновку про те, що розмір аліментів в сумі 3 000 грн. забезпечить дитині необхідний мінімум витрат на її утримання. Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи ОСОБА_1 про те, що він не має можливості сплачувати щомісячно на утримання дитини аліменти в розмірі 3 000 грн., який становить 70 % його заробітної плати, не приймаються до уваги, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів, що єдиним джерелом його доходів є заробітна плата у ФОП ОСОБА_13 та доказів щодо його матеріального стану, як обставин для зменшення розміру стягуваних аліментів до 1 500 грн. Колегія суддів зазначає, що визначений рішенням суду розмір аліментів відповідає інтересам та потребам дитини та є необхідним для забезпечення дитині належних умов для її фізичного, розумового, морального і соціального розвитку, а відповідач є фізично здоровою особою та може працювати і виконувати обов`язок по утриманню дитини. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Частиною 1 зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта. Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 28 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Л.В. Ясеновенко Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин Повний текст постанови складено 31 січня 2020 року.