Постанова 4818 № 638/13521/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України Справа № 638/13521/15-ц Провадження № 22-ц/818/171/20 28 січня 2020 року м. Харків Харківський апеляційний суд в складі колегії: головуючого Сащенко І.С. суддів Коваленко І.П., Овсяннікової А.І. за участю секретаря Іманвердізаде А.А. учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 лютого 2017 року (суддя Грищенко І.О.) по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - встановив: В серпні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 10699,48 грн. за кредитним договором № б/н від 07.03.2008 року, яка складається з наступного: 5239,01 грн. заборгованість за кредитом; 3708,10 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1004,78 грн. заборгованість по комісії за користуванням кредитом; штрафи: 250,00 грн. фіксована частина; 497,59 грн. процентна складова, а також судовий збір у розмірі 243,60 грн. В жовтні та листопаді 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» уточнив свої вимоги та просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 16081,91 грн. за кредитним договором № б/н від 07.03.2008 року. В обґрунтування заявленого позову ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що відповідно до укладеного договору від 07.03.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 21600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач умови договору не виконує, тому станом на 06.10.2015 року утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 16081,91 грн. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач вимоги позову не визнав. Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 лютого 2017 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 07.03.2008 року в розмірі 13 236,70 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором від 07 березня 2008 року утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому суд з принципів розумності, справедливості та співмірності, дійшов висновку про зменшення розміру заборгованості із сплати процентів за користування кредитом з 8084,22 грн до 5239,01 грн. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та постановите, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм процесуального права. Вказує, що заяву, пам`ятку клієнта та умови та правила надання банківських послуг він не підписував. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 лютого 2017 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова мотивована неповним з`ясуванням обставин справи. Зокрема, суд апеляційної інстанції не перевірив на підставі чого відбулося збільшення процентної ставки за кредитом договором. Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, розмір і порядок нарахування яких суд не встановив. Також Верховний Суд звернув увагу на те, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 07 березня 2008 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що 07 березня 2008 року ОСОБА_1 підписав заяву, згідно з якою в ПАТ КБ «ПриватБанк» він отримав платіжну картку із кредитним лімітом у розмірі 250,00 грн., базовою процентною ставкою у розмірі 1,9 % на залишок заборгованості, щомісячною комісією - 1 %. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). На підтвердження позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» надано анкету-заяву, на підставі якої банком було оформлено кредитну картку «Унівнерсальна, 55 днів пільгового періоду». У заяві позичальника зазначено, що відповідач ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку, а також його місцезнаходження. Уразі порушення позичальником термінів платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених цим договором , більше ніж на 120 днів, у зв`язку з чим банк буде вимушений звернутися до суду, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн.+ 5% від суми позову. Банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити чи скасувати кредитний ліміт. Також в заяві було визначено розмір кредитного ліміту, базова процентна ставка та розмір щомісячної комісії. Крім того, позивачем була надана довідка про умови кредитування з використанням платіжної карти від 07.03.2008 року, яка містить особистий підпис відповідача. Указаною довідкою, з умовами якої погодився відповідач, передбачена базова процентна ставка в місяць 1,9 %, розмір щомісячних платежів, строк їх внесення, розмір комісій, пені, штрафів, процентна ставка за несанкціоноване перевищення ліміту кредитування, тощо. Тобто сторони обумовили у письмовому вигляді умови користування кредитними коштами. Згідно розрахунку заборгованості за вказаним договором станом на 06 жовтня 2015 року утворилась заборгованість 16 081,91 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 5 239,01 грн; заборгованість із сплати відсотків за користування кредитом - 8 084,22 грн; заборгованість із сплати пені та комісії -1 754,78 грн; штраф (фіксована частина) - 250,00 грн; штраф (процентна складова) - 753,90 грн. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно вказаного розрахунку базова процентна ставка у розмірі 1,9 % на місяць, що становить 22,8% на рік, починаючи з 01.01.2013 року в односторонньому порядку була збільшена банком до 30% на рік, що не відповідає умовам договору. Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, розміщені на його сайті не можуть бути прийняті судом як доказ на обгрунтування зміни розміру процентної ставки, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та Правила споживчого кредитування. При новому розгляді у суді апеляційної інстанції представником позивача у відповідності до тексту постанови Верховного Суду від 04.09.2019 року було надано пояснення щодо розрахунку заборгованості, згідно яких до стягнення підлягає сума 9309,72 грн., з яких: 5239,01 заборгованість по тілу кредиту; 344,03 заборгованість по відсоткам ( з 07.10.2012 року по 06.102015 року з урахуванням процентної стаки 1,9% на місяць (22,8% на рік); 628,68 грн. - заборгованість по комісії 1% від заборгованості по тілу кредиту (5239,01 грн.х12 місяців). На стягненні штрафів та пені не наполягав. Вимоги у зазначеній частині колегія суддів вважає доведеними, оскільки умови щодо зміни кредитного ліміту за ініціативою банку, як і розмір процентної ставки 1,9% на місяць та комісії 1% на місяци були передбачені умовами договору та вказані у заяві, яка підписана відповідачем, а отже, погоджені з ним. Відповідач користувався кредитною карткою, про що свідчить виписка з рахунків ОСОБА_1 , надана суду. Доводи апеляційної скарги про вчинення банком протиправних дій та несправедливі умови договору, не підтверджено жодними доказами. Вимоги про визнання кредитного договору чи окремих його положень недійсними ОСОБА_1 не заявлялись та не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Що стосується вимог ОСОБА_1 про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК Українипередбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК Україниза зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно частини 4 статті 267 ЦК Україниє підставою для відмови у задоволенні позову. Беручи до уваги те, що кредитним договором строк кредитування не встановлено, зазначені вище положення про позовну давність на вказані правовідносини не поширюються, оскільки доказів закриття карткового рахунку відповідачем не надано. З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 5 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, №23, ЄСПЛ, від 18 липня 2007 року). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Керуючись ст.ст.367, 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 лютого 2017 року змінити. Зменшити суму заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» за кредитним договором від 07.03.2008 року з 13 236,70 грн. до 9309,72 грн., з яких: 5239,01 грн. заборгованість по тілу кредиту, 3442,03 заборгованість за відсотками, 628,68 грн. заборгованість по комісії. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 31.01.2020 року. Головуючий І.С. Сащенко Судді А.І. Овсяннікова І.П. Коваленко