Ухвала КЦС ВС № 2-1184/11

Ухвала Іменем України 20 січня 2020 року м. Київ справа № 2-1184/11 провадження № 61-421ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про відвід судді П`ятничук І. В. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності, ВСТАНОВИВ: В провадженні Святошинського районного суду міста Києва знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності. Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва П`ятничук І. В. від 21 серпня 2017 року справу прийнято до провадження. 16 січня 2018 року ОСОБА_1 подано заяву про підтвердження повноважень судді та відвід судді. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 17 січня 2018 року заяву ОСОБА_1 визнано необґрунтованою та передано її для вирішення в порядку частини першої статті 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), провадження у справі зупинено. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 січня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 16 січня 2018 року про підтвердження повноважень судді та відвід судді відмовлено. 02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 повторно подано заяву про відвід судді П`ятничук І. В. від розгляду вказаної справи. Відповідно до ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді залишено без розгляду, оскільки така подана з аналогічних підстав, що були викладені у заяві про відвід від 16 січня 2018 року. У судовому засіданні 28 лютого 2019 року ОСОБА_1 усно заявив відвід судді П`ятничук І. В. з посиланням на те, що відповідно до указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 449/2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» вирішено ліквідувати Святошинський районний суд міста Києва, а тому у нього є сумніви щодо повноважень як судді, так і суду на здійснення правосуддя щодо розгляду вказаного спору. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року заяву про відвід судді П`ятничук І. В. залишено без розгляду та визнанопосилання ОСОБА_1 щодо розгляду даної справи судом, який ліквідовано, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідно до ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду. В судовому засіданні 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді з посиланням на те, що у нього виникла недовіра до Святошинського районного суду міста Києва та судді П`ятничук І. В., у зв`язку з тим, що суд, на його думку, не має статусу органу державної влади, оскільки не був утворений у законний спосіб, а також засновником суду виступає орган державної влади, який не наділений повноваженнями із заснування судів згідно із законом. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді П`ятничук І. В. залишено без розгляду. Відповідачеві роз`яснено про неприпустимість зловживання процесуальними правами. Постановою Київськогоапеляційного суду від 27 листопада 2019 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року залишено без змін. Cуд першої інстанцій, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відвід заявлено повторно з аналогічних підстав, що були викладені у заяві про відвід від 16 січня 2018 року, яка вже вирішувалась судом, також з пропуском строку, на стадії судового розгляду всупереч положенням частини третьої статті 39 ЦПК України. Крім того, суди встановили зловживання процесуальними правами з боку ОСОБА_1 . У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права. Заявник у касаційній скарзі посилається на порушення його прав як громадянина України. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають Конституції України. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку. Відповідно до частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду (частина п`ята статті 39 ЦПК України). Згідно з частинами першою та другою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу. Системний аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що відвід вважається завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони із процесуальними рішеннями судді. Додатковою підставою для визнання відводу зловживанням процесуальними правами є порушення строків для його заявлення. Враховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_1 не зазначено та не доведено будь-яких обставин, які б викликали сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при вирішенні даної цивільної справи. Оскільки відвід заявлявся повторно з підстав, розглянутих раніше, а також враховуючи те, що обставини, на які посилався заявник (незаконне створення Святошинського районного суду міста Києва та невчинення суддею дій щодо відмови здійснювати повноваження в такому суді), були йому відомі до першого судового засідання та вже були предметом судового розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правомірно залишив заяву ОСОБА_1 про відвід без розгляду, встановивши зловживання ним своїми процесуальними правами. Дана заява не може бути предметом розгляду також з підстави заявлення її пізніше початку підготовчого засідання. Посилання ОСОБА_1 на те, що у справі між тими ж сторонами, яка розглядалась судом раніше, брав участь секретар з таким же прізвищем, як у судді, апеляційний суд залишив поза увагою, оскільки відповідач на вказані обставини не посилався у заяві про відвід, яка була залишена без розгляду ухвалою суду від 19 вересня 2019 року. За правилами частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою. З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника з їх змістом. Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про відвід судді П`ятничук І. В. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності. Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді В. О. Кузнєцов В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук