Постанова 4856 № 240/8912/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/8912/19 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В. Суддя-доповідач: Драчук Т. О. 30 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : в червні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення Радомишльської міської ради Житомирської області від 30.05.2019 №630 "Про відміну окремих пунктів рішень сесій" в частині рішень від 29.08.2008 №102, які стосуються ОСОБА_1 . Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 закрито провадження в адміністративній справі № 240/8912/19 за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення. Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтовується тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, разом з тим був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Разом з тим, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, разом з тим був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного. Як встановлено з матеріалів справи, 29.08.2008 Радомишльською міською радою Житомирської області було прийнято рішення №102 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки", яким затверджено технічну документацію ОСОБА_1 , проживаючому по АДРЕСА_1 на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, та площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 (а.с.9) 30.05.2019 відповідачем, враховуючи відповідь відділу Держгеокадастру у Радомишльському районі про відсутність інформації щодо видачі державних актів на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 прийнято рішення №630 "Про відміну окремих пунктів рішень сесій", яким відмінено пункти рішення міської ради № 102 від 29.08.2008 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки" в частині затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок для виготовлення державних актів на право власності на землю - ОСОБА_1 , проживаючому по АДРЕСА_1 на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 . Обґрунтовуючи протиправність спірного рішення, позивач посилається, зокрема на те, що він є власником земельної ділянки площею 0,10 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 . Спірним рішенням відповідач визнав такими, що втратили чинність рішення, яким земельні ділянки позивача були передані йому у приватну власність. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень яким скасовано раніше прийняте рішення "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок та виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки", яким затверджено технічну документацію ОСОБА_1 , проживаючому по АДРЕСА_1 на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 . При цьому, позивач зазначає, що спірним рішенням відповідач скасування рішення, яким земельна ділянка площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 позивачу була передана у приватну власність. Разом з тим, на прохання суду надати правовстановлюючі документи на земельну ділянку, позивач такі докази не надав. В той же час, у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях позивач наголошує, що земельна ділянка належить позивачу на праві приватної власності, оформленого на підставі рішення міської ради. Разом з тим, приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивач оскаржує пункти ненормативного акта органу місцевого самоврядування, при цьому Міськрада під час здійснення повноважень власника землі є рівноправним суб`єктом земельних відносин. Отже, виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання права власності на спірну земельну ділянку має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права на земельні ділянки. Відповідач, як власник землі, вільний у виборі суб`єкта щодо передання у приватну власність земельної ділянки в порядку, встановленому законом. Тобто, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Пунктом 1 ч.1 ст.238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Разом з тим, Конституційний Суд України зазначив, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Крім того, Конституційним Судом України в Рішенні від 25 листопада 1997 року № 6-зп сформульовано правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень (пункт 2 мотивувальної частини). Ця правова позиція кореспондується з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо ефективного засобу юридичного захисту від порушень, вчинених особами, які здійснюють свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За приписами п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Крім того, публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Згідно з ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Відповідно до п."а" ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад. Порядок безоплатного надання земельних ділянок у власність визначений у ст. 118 Земельного кодексу України. За змістом вказаної норми права громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Отже, при реалізації своєї компетенції в галузі земельних відносин та приймаючи рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні, сільські, селищні, міські ради діють, як суб`єкти владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України. Разом з тим, такі рішення органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями територіальних громад є передумовою для виникнення цивільних прав. Тому для вирішення питання про можливість розгляду справи щодо оскарження таких рішень визначальним є наявність чи відсутність права власності, іншого речового права на земельну ділянку, зазначену в оскаржуваному рішенні органу місцевого самоврядування. Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. В свою чергу, спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з п.10 ч.2 ст.16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Крім того, відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Тобто, в порядку цивільного судочинства може бути оскаржене таке рішення органу місцевого самоврядування, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, і за результатами його реалізації у фізичної чи юридичної особи виникає цивільне право. Згідно з ч.1 ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Разом з тим, матеріали справи містять Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.111-112). Однак, колегія суддів зазначає, що Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку - це документ, що підтверджує внесення даних земельної ділянки до державного земельного кадастру. Витяг з кадастру - це також одна з форм надання державним кадастровим реєстратором відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Тобто, колегія суддів зазначає, що Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не є належним документом, який підтверджує право власності на вказану земельну ділянку. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про набуття позивачем чи іншими особами права власності на спірні земельні ділянки. Без встановлення цієї обставини неможливо підтримати або спростувати висновок суду першої інстанції про наявність спору про право цивільне, встановити предметну підсудність даної справи. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив питання права власності на земельну ділянку, а тому передчасно застосував ст.238 КАС України. За правилами частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на викладене та враховуючи передчасність прийняття судом першої інстанції ухвали, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду справи. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати. Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.