Постанова 4852 № 160/9070/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 31 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9070/18 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у справі №160/9070/18 за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,- ВСТАНОВИВ: 30 листопада 2018 р. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" в якому просив підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті». Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 р. у відкритті провадження у справі № 160/9070/18 за адміністративним позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 р. у справі № 160/9070/18, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає: Як вбачається з матеріалів справи, наказом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 28.11.2018 № 2229 призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Трейд Коммодіті» з питання дотримання вимог законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Промагрохолдінг» за грудень 2017 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік або в наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств. 29.11.2018, при намаганні працівників контролюючого органу провести перевірку на підставі наказу від 28.11.2018 № 2229, Товариство відмовило в допуску до проведення перевірки з причин невизнання перевірки законною. На підставі не допуску Товариства до проведення перевірки відділом податкового супроводження підприємств житлово-комунальних господарств Дніпропетровського управління ОВПП ДФС, якому доручено провести перевірку, за формою та процедурою, передбаченим «Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.08.2017 за № 948/30816, подано звернення про накладення адміністративного арешту. На підставі акту відмови від допуску до перевірки № 72/28-10-4614З за результатами розгляду звернення виконуючим обов`язки начальника Дніпропетровського управління ОВПП ДФС 30.11.2018 прийнято рішення про застосування адміністративного арешту відносно ТОВ «Трейд Коммодіті». Вирішуючи питання щодо прийняття заяви контролюючого органу, суд першої інстанції дійшов висновку, щодо відсутності підстав розглядати обґрунтованість накладення адміністративного арешту з огляду на наявність спору про право в даній справі. Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до п. 94.1, пп. 94.2.3 п. 94.2, п. п. 94.4 - 94.6, 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 283 КАС України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Згідно частини 2 зазначеної статті, заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі. Згідно з частинами 4, 5 вказаної статті, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку. Слід зауважити, що наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлено після відкриття провадження у справі за відповідною заявою. В такому разі суд також повинен закрити провадження у справі, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за заявою контролюючого органу. Спір про право, в розумінні статті 283 КАС України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у зазначеній статті. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для подання відповідної заяви. Між тим, стаття 283 КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об`єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права. Оскарження відповідачем наказу про проведення документальної перевірки є способом захисту, спрямованим на відновлення порушеного права, зумовленого наслідками такого контрольного заходу. У спірній ситуації звернення до суду із заявою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту випливає з правовідносин, які виникли у зв`язку з недопуском до проведення перевірки на підставі вищезазначеного наказу. Відтак, незгода платника із проведенням перевірки (оскарження в судовому порядку наказу про проведення документальної перевірки) підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах. За таких обставин, за умови наявності спору про право між сторонами виключається можливість розгляду та вирішення заяви у справах за зверненням контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в порядку ст. 283 КАС України. Вказана правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №804/1453/17 та від 14.11.2018 у справі № 818/907/16. Ці правові позиції Верховного Суду колегія суддів бере до уваги, так як ст. 283 КАС України передбачає наявність спору про право як підставу для відмови у відкритті провадження за заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту. В даному випадку про наявність спору про право свідчить оскарження до суду підприємством наказу контролюючого органу про проведення документальної перевірки. Підсумовуючи наведене, суд встановив, що ТОВ «Трейд Коммодіті» заперечує законність проведення перевірки, не допуск до якої й зумовив звернення контролюючого органу із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ «Трейд Коммодіті». Товариство вчиняє дії направлені на відновлення порушеного, на його думку, права шляхом оскарження наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 28.11.2018 № 2229 призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Трейд Коммодіті». Існування у спірних правовідносинах спору про право, на переконання колегії суддів, виключає можливість розгляду заяви контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 р. у справі № 160/9070/18 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 р. у справі № 160/9070/18 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко