Постанова Київський апеляційний суд № 378/1170/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М. № 22-ц/824/3551/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 378/1170/19 31 січня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Левенця Б.Б. - Борисової О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року, постановлену під головуванням судді Скороход Т.Н., про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Фламінго», третя особа: Ставищенська районна державна адміністрація про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації, - в с т а н о в и в : 09 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ставищенського районного суду Київської області з позовом до Селянського фермерського господарства «Фламінго», третя особа: Ставищенська районна державна адміністрація про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки площею 2,8980 га, цільове призначення - ведення фермерського господарства, кадастровий номер 32242824000:01:009:0005, що розташована на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області, яка відповідно до договору оренди землі від 01.02.2016 року передана в оренду СФГ «Фламінго» строком на 49 років. 03 лютого 2016 року державним реєстратором Ставищенської РДА Малиш Д.В. зареєстровано право оренди вищезазначеної земельної ділянки, індексний номер 28176538,номер запису про інше речове право 13210388. Проте, він будь-яких договорів оренди землі з відповідачем він не укладав, не підписував та не схвалював його підписання іншою особою, оскільки не мав наміру передавати в оренду свою земельну ділянку. Враховуючи викладене просив суд: визнати недійсним договір оренди землі від 1 лютого 2016 року, укладений між ним та СФГ «Фламінго», предметом якого є земельна ділянка площею 2,8990 га з кадастровим номером 32242824000:01:009:0005, призначена для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в межах Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області; скасувати державну реєстрацію права оренди даної земельної ділянки, яке виникло на підставі вказаного договору оренди землі, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 13210388. Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 16 вересня 2019 року було відкрито провадження у даній справі. Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Фламінго», третя особа: Ставищенська районна державна адміністрація про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2018 року по справі № 145/2047/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Селянсько-фермерського господарства «Терра» про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 28 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду постановлена з порушення норм процесуального права. Посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку по те, що правовідносини у даній справі та у справі № 145/2047/16-ц, що переглядається у касаційному порядку є подібними. Зазначає, що у справі № 145/2047/16-ц, яка переглядається в касаційному порядку, судами попередніх інстанцій було встановлено, що «…протягом всього часу дії договорів оренди, ОСОБА_6 як орендодавець отримував орендну плату, а ставлячи свій підпис у відомостях, не міг не розуміти такої назви відомості, як відомість виплати орендної плати за земельні паї, що такі грошові кошти він отримує саме за здані ним господарству в оренду земельні ділянки.». Отже, суди вважали, що факт отримання орендної плати за користування земельними ділянками свідчить про обізнаність позивача зі спірними договорами оренди земельних ділянок, умовами таких договорів та погодження всіх істотних умов. Разом з тим, у даній справі відсутні будь-які докази на підтвердження тих обставин, що він отримував від відповідача орендну плату, а тому правовідносини у цих двох справах не є подібними і суд першої інстанції зупинив провадження у справі в порушення вимог ст.252 ЦПК України. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Зупиняючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Фламінго», третя особа: Ставищенська районна державна адміністрація про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації, суд першої інстанції керувався п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України та виходив із того, що справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому вважав за необхідне зупинити провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 145/2047/16-ц. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам процесуального права з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій і вирішення справи. Згідно із п. 10. ч.1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку. Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначав про те, що він будь-яких договорів оренди землі з відповідачем не укладав, не підписував та не схвалював його підписання іншою особою, оскільки не мав наміру передавати в оренду земельну ділянку, у зв`язку з чим просив суд: визнати недійсним договір оренди землі від 1 лютого 2016 року, укладений між ним та СФГ «Фламінго», предметом якого є земельна ділянка площею 2,8990 га з кадастровим номером 32242824000:01:009:0005, призначена для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в межах Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області; скасувати державну реєстрацію права оренди даної земельної ділянки, яке виникло на підставі вказаного договору оренди землі, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 13210388. Відповідач проти вказаних доводів позивача заперечував, вважав їх безпідставними, подав заяву про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 позовної давності з тих підстав, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки був укладений між сторонами 03.02.2016 року, а з даним позовом до суду позивач звернувся в 09.09.2019 року . Посилався на те, що у ОСОБА_1 не було жодних об`єктивних, непереборних труднощів в отриманні інформації про стан його майнових прав та він міг дізнатися про порушення його цивільного права. Відлік строку позовної давності обчислюється з того моменту, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення її права. Підставою для зупинення судом першої інстанції провадження у даній справі став розгляд касаційним судом цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Селянсько-фермерського господарства «Терра» про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними справа (№ 145/2047/16-ц). З ухвали Великої Палати Верхового Суду від 09.09.2019 року справі № 145/047/16-ц вбачається, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 серпня 2019 року справу № 145/2047/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Селянсько-фермерського господарства «Терра» про визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, так як є підстави для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15. Крім того, справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права, оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовної практики у сфері визнання договору оренди землі недійсним, на тій підставі, що він не підписаний наймодавцем (орендодавцем). Зазначали, що існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування пункту 6 статті 3 ЦК України та доктрини (заборони суперечливої поведінки) у спорах про недійсність договору для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень, а тому справа містить виключну правову проблему . Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 9 вересня 2019 року прийнято до розгляду справу № 145/2047/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Селянсько-фермерського господарства «Терра» про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними. Постановляючи оскаржувану ухвалу, зупиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції проаналізував предмет та підстави позову у даних справах та дійшов висновку про те, що правовідносини у вказаних справах є подібними. Колегія суддів погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що суд обґрунтовано зупинив провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року та на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2018 року по справі № 145/2047/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Селянсько-фермерського господарства " Терра" про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними у зв`язку з необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики у сфері визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, на тій підставі, що він не підписаний наймодавцем (орендодавцем). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що справа за його позовом не є подібною зі справою № 145/2047/16-ц , яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, так як у справі за його позовом відсутні будь-які докази на підтвердження того, що він отримував від відповідача орендну плату, тому правовідносини у цих двох справах не є подібними і суд першої інстанції зупинив провадження у справі в порушення вимог ст.252 ЦПК України, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, так як, передаючи на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 145/2047/16-ц, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначала, що є підстави для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15. Крім того, справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права, оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовної практики у сфері визнання договору оренди землі недійсним, на тій підставі, що він не підписаний наймодавцем (орендодавцем). Зазначала також, що існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування пункту 6 статті 3 ЦК України та доктрини (заборони суперечливої поведінки) у спорах про недійсність договору для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень, а тому справа містить виключну правову проблему . Як вбачається з матеріалів справи, і про це зазначено в оскаржуваній ухвалі, предметом розгляду у даній справі є договір оренди земельної ділянки, площею 2,8980 га, цільове призначення - ведення фермерського господарства, кадастровий номер 32242824000:01:009:0005, що розташована на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області, укладений 01.02.2016 року між ОСОБА_1 та СФГ «Фламінго» строком на 49 років. Вказаний договір позивач просить визнати недійсним з тих підстав, що він його не підписував. Відповідач намагається довести отримання позивачем на виконання договору оренди орендної плати. Зміст позовних вимог та заперечень відповідача дає підстави дійти висновку про подібність спірних правовідносин даній справі та у справі № 145/2047/16-ц, яка передана на розгляд ВП ВС. При цьому, доводи позивача про те, що він не отримував орендної плати від відповідача та доводи сторони відповідача на спростування цієї обставини підлягають перевірці судом першої інстанції при розгляді справи по суті, а не під час вирішення питання про зупинення провадженні у справі. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність визначених п.10 ч.1 ст. 252 ЦПК України підстав для зупинення провадження у даній справі. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Ставищенського районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 375, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Фламінго», третя особа: Ставищенська районна державна адміністрація, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: