Постанова 4824 № 372/1954/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/3313/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа 372/1954/17 30 січня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Левенця Б.Б. - Борисової О.В. при секретарі - Масловській К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 липня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Потабенко Л.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Обухівської міської ради Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - в с т а н о в и в: 05 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Обухівської міської ради Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її сестра ОСОБА_3 , яка до дня смерті постійно проживала з нею. Після смерті ОСОБА_3 вона із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталась, так як майно, яке б підлягало спадкуванню, виявлено не було. На початку квітня 2017 року, під час проведення ремонтних робіт у будинку, де проживала ОСОБА_3 , вона знайшла державний акт на право власності на земельну ділянку відповідно до якого ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,246 га , яка розташована на території АДРЕСА_1 . Землю передано для будівництва, обслуговування житлового будинку- 0,100га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,146 га. Дізнавшись про наявність спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , вона звернулась до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник Марини Володимирівни із заявою про відкриття спадщини. Однак, їй було відмовлено нотаріусом у відкритті спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що нею пропущено строк для прийняття спадщини, визначений ст.ст. 1270,1272 ЦК України та роз`яснено право звернутися до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Посилалась на те, що спір про спадкування майна ОСОБА_3 відсутній, спадщина не визнана відумерлою. Зазначала, що поважною причиною пропуску нею строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини є її похилий вік та те, що про наявність спадкового майна вона дізналась тільки у квітні 2017 році. Враховуючи викладене, просила суд надати їй додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті її сестри ОСОБА_3 . Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 липня 2017 року позов ОСОБА_2 - задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк у два місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , з моменту набрання рішенням законної сили. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 12 березня 2018 року ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 липня 2017 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Зазначила, що жодних поважних причин для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини не існувало та не існує. Позивачка відразу дізналася про смерть своєї сестри ОСОБА_3 і ніщо не заважало їй звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений законом шестимісячний строк. Та обставина, що позивачка мала помилкове уявлення про склад спадщини, не може бути поважною причиною для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки про склад спадщини вона мала можливість дізнатися від нотаріуса у встановленому законодавством порядку. Звертає увагу на те, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв інший спадкоємець - її брат ОСОБА_4 (батько апелянта). ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а вона, як його донька та єдина спадкоємиця, звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьмич В.М. із заявою про прийняття спадщини після свого батька. Враховуючи викладене, вважає, що вказаний позов мав бути пред`явлений позивачкою до неї, а не до Обухівської міської ради Київської області, оскільки позов до органу місцевого самоврядування подається лише за відсутності інших спадкоємців. Не залучивши її до участі у справі та, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції ухвалив рішення, яким порушуються її права та інтереси. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Костинчук Павло Михайлович підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивачка ОСОБА_2 та представник відповідача Обухівської міської ради Київської області в судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, Обухівська міська рада подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності її представника, ОСОБА_2 причину своєї неявки суду не повідомила, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Подаючи апеляційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 липня 2017 року ОСОБА_1 посилалася на те, що вказаним рішенням вирішено питання про її права та інтереси. На підтвердження вказаних доводів апелянтом до апеляційної скарги додано свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 червня 2009 року, посвідчене державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори Мартиненко Л.П., зареєстроване в реєстрі за №2-406 (спадкова справа №216/2009) згідно якого на підставі ст.1262 ЦК України спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її брат ОСОБА_4 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається із: житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом, виданому 27.05.2009 року Обухівською районною державною нотаріальною конторою за реєстром №2-368, та зареєстрованого в Обухівському бюро технічної інвентаризації під №3207 в книзі

12. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11 квітня 2017 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Апелянт ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_3 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , його донька ОСОБА_1 09 червня 2017 року подала до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьмич В.М. заяву про прийняття спадщини. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухваливши рішення від 24 липня 2017 року, Обухівський районний суд Київської області вирішив питання про права та інтереси апелянта ОСОБА_1 . Судом встановлено, що 14.11.2001 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 072639, на земельну ділянку площею 0,246 га, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку - 0,100 га, для ведення особистого підсобного господарства -0,146 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1808. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції Київської області, актовий запис №

375. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина. Позивачка ОСОБА_2 є сестрою спадкодавця ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_5 та копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 . 04.07.2017 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник М.В. листом №384/01-16 відмовив ОСОБА_2 у прийнятті заяви про прийняття спадщини у зв`язку з тим, що нею було пропущено термін прийняття спадщини, встановлений ст.ст. 1270, 1272 ЦПК України. Звертаючись в суд з позовом до Обухівської міської ради Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, ОСОБА_2 посилалася на те, що спір про спадкування після смерті ОСОБА_3 відсутній, спадщина не визнана відумерлою. Посилалась на те, що поважною причиною пропуску неї встановленого законом шестимісячного строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини є її похилий вік та те, що про наявність спадкового майна вона дізналась лише в квітні 2017 році, у зв`язку з чим, просила суд надати їй додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті її сестри ОСОБА_3 . Задовольняючи позов ОСОБА_2 до Обухівської міської ради Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визначаючи ОСОБА_2 додатковий строк у два місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , з моменту набрання рішенням законної сили, суд першої інстанції виходив з того, що про наявність спадкового майна після смерті ОСОБА_3 позивачка дізналася тільки в квітні 2017 році, що є поважною причиною пропуску неї строку для подання заяви про прийняття спадщини. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 3 ЦПК України 2004 року, в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України 2004 року, в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Отже, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження у таких справах у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами у справі є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Згідно зі статтею 119 ЦПК України, 2004 року, позивач формулює позовні вимоги і зобов`язаний зазначити належний склад відповідачів у позові, а суд згідно вимог пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року має уточнити склад осіб, які беруть участь у справі. За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Частиною першою статті 33 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. За змістом наведених норм ЦПК України 2004 року, який дів на час ухвалення оскаржуваного рішення суду, з`ясувавши, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, суд має роз`яснити позивачеві право на подачу заяви про заміну відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду в наступних справах: № 665/2387/16 від 22 березня 2019 року, № 185/5743/16 від 08 квітня 2019 року, № 535/822/18 від 17 квітня 2019 року, № 454/1558/17-ц від 08 травня 2019 року При цьому, в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Отже, законодавством визначені випадки, коли відповідачами у справах про спадкування виступають територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування, зокрема, у разі відсутності інших спадкоємців. Звертаючись в суд з позовом до Обухівської міської ради Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, ОСОБА_2 у позовній заяві вказала, що спір про спадкування відсутній. При цьому не вказала, що інші спадкоємці відсутні. Судом першої інстанції, не було встановлено чи заводилася спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , та хто, в такому випадку, звертався до нотаріуса із заявами (заявою) про прийняття спадщини. В порушенні вимог частини четвертої статті 10, статті 33 ЦПК України 2004 року, в редакції Закону на час ухвалення оскаржуваного рішення, не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не визначився зі складом осіб, які повинні брати участь у справі. При цьому, судом апеляційної інстанції з наданих до апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка не брала участь у справі, доказів встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її брат ОСОБА_4 , якому 10 червня 2009 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори Мартиненко Л.П., зареєстроване в реєстрі за №2-406 (спадкова справа №216/2009). Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається із: житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом, виданому 27.05.2009 року Обухівською районною державною нотаріальною конторою за реєстром №2-368, та зареєстрованого в Обухівському бюро технічної інвентаризації під №3207 в книзі 12. ( а.с. 41) Також встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , після його смерті відкрилась спадщина . 09 червня 2017 року дочка спадкодавця ОСОБА_4 . ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьмич В.М. із заявою про прийняття спадщини ( а.с. 42- 43). З викладеного вбачається, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3 спадщину в 2009 році прийняв її брат ОСОБА_4 , який звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і нотаріусом була заведена спадкова справа №216/2009. В подальшому, після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадщину прийняла його донька ОСОБА_1 . Однак позов ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 було пред`явлено до Обухівської міської ради Київської області, а не до спадкоємця, який вже прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 та має майновий інтерес щодо вирішення цього спору. При цьому у суду апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду справи відсутня можливість залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки по суті справа вирішується судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позов подано ОСОБА_2 до не належного відповідача та вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Обухівської міської ради Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини слід відмовити. Іншим доводам апеляційної скарги щодо відсутності поважних причин для визначення додаткового строку для прийняття спадщини судом апеляційної інстанції оцінка не надається, оскільки в задоволенні позову відмовляється з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача. Колегією суддів також роз`яснюється, що позивач не позбавлена права захистити свої права шляхом пред`явлення у встановленому законом порядку позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини до належного відповідача. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 липня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до Обухівської міської ради Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання апеляційної скарги, яка задоволена в повному обсязі, апелянтом сплачено 960 грн. судового збору. Отже, з урахуванням вимог ч.10 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 960 грн. Керуючись ст.ст. 1216, 1269, 1270, 1272 ЦК України, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_2 до Обухівської міської ради Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_8 ) судовий збір в розмірі 960 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду у касаційному порядку. Повний текст постанови складено 31 січня 2020 року. Головуючий: Судді: