Постанова 4824 № 755/18001/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №755/18001/16 Головуючий у І інстанції Ластовка Н.Д. Провадження №22-ц/824/991/2020 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа-Страхування», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк», про стягнення суми страхового відшкодування, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з вказаним позовом посилаючись на те, що 23 вересня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0900860.104. Відповідно до ч. І вказаного договору застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки «TOYOTA HIGHLANDER», 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Відповідно до витягу з кримінального провадження №12015100010010688 та матеріалів кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, в період з 19.30 год. до 22.00 год. 05 листопада 2016 року невстановлені особи незаконно заволоділи застрахованим автомобілем. На виконання вимог п. 14.1. Частини ІІ Договору страхування, позивач 06 листопада 2015 року звернулась до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Однак листом від 25 грудня 2015 року відповідачем ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» повідомлено позивачу про відсутність підстав у здійсненні виплат страхового відшкодування, посилаючись на порушення позивачем п.п. 12.2.5 Частини ІІ Договору страхування, а саме: неповідомлення у триденний строк у письмовій формі про суттєві зміни, що сталися з предметом страхування, а саме - неповідомлення позивачем про втрату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Разом з тим, зазначені підстави відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування позивач вважає протиправними, оскільки про втрату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач повідомила відповідача письмово у заяві про незаконне заволодіння транспортним засобом та виплату страхового відшкодування від 06 листопада 2015 року та у заяві від 10 листопада 2015 року. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд першої інстанції задовольнити позов та стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа-Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Альфа-Страхування») на її користь страхове відшкодування в сумі 630 000,00 грн., пеню в розмірі 117 922,19 грн.; 3% річних від простроченої суми страхового відшкодування у розмірі 29 295,52 грн., інфляційні втрати від простроченої суми страхового відшкодування у розмірі 11 132,88 грн., а також відшкодувати суму понесених судових витрат у розмірі 6 890,00 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції взяв до уваги лише докази, подані відповідачем і не взяв до уваги доводи позивача, в тому числі не надав правову оцінку таким доказам, як: гарантійний талон на виготовлення ключів від квартири №024884 від 03 листопада 2015 року, протокол допиту свідка ОСОБА_2 , протокол додаткового допиту потерпілої - ОСОБА_1 , довідка СВ Голосіївського УНП ГУНП в місті Києві №3181/125/47/03-16 від 03 жовтня 2016 року. Крім того, відповідач не надав достовірних доказів того, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу знаходилось у викраденому автомобілі. Натомість позивачем надано докази, які свідчать про те, що вказане свідоцтво було викрадено 02 листопада 2015 року, а отже не могло знаходитись у викраденому транспортному засобі 06 листопада 2015 року. Оскільки позивачка повідомила відповідача про настання страхового випадку, про що свідчить наявна в матеріалах справи заява від 10 листопада 2015 року і не допустила порушень умов договору, відмова останній у виплаті страхового відшкодування з посиланням на повідомлення позивачкою із запізненням, є безпідставною. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року було залишено без змін. Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено та скасовано ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2017 року, а справу передано на новий розгляд до апеляційного суду. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2019 року справу призначено судді-доповідачу Голуб С.А. Цой Є.В. та її представник адвокат Перепельченко А.О. апеляційну скаргу підтримали . Представник ПрАТ СК «Альфа Страхування» заперечував проти задоволення апеляційної карги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, які з`явилися в судове засідання, доходить висновку що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 23 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0900860.104, строком дії з 29 вересня 2015 року по 28 вересня 2016 року. Відповідно до ч. І вказаного договору застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки «TOYOTA HIGHLANDER», 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ., власником якого є ОСОБА_1 ; вигодонабувачем зазначено ТОВ «Ідея Банк», який є кредитором у фінансуванні купівлі ОСОБА_1 вказаного автомобіля на підставі Кредитного договору № 910.26699 від 29 вересня 2014 року строком на 84 місяці. (а.с. 8-15; 16-19; 20) Згідно Розділу ІІ Договору страхування, страхові ризики за Договором визначаються відповідно до обраної Програми страхування та можуть включати втрату визначеного транспортного засобу внаслідок: незаконного заволодіння транспортним засобом, внаслідок крадіжки, грабежу, розбою. Згідно п.п. 3.1. Розділу ІІІ Договору страхування, страховий випадок - передбачена Договором подія (ризик, визначений обраною страхувальником програмою страхування та зазначений в Частині І Договору), що відбулася в період дії Договору, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику/вигодонабувачу на умовах Договору. Виплата страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі письмової заяви від страхувальника/вигодонабувача або його довіреної особи/водія, письмового рішення вигодонабувача про виплату страхового відшкодування страхувальнику (іншій особі, визначеній страхувальником) і страхового акта (аварійного сертифіката), що складається страховиком (п.п. 14.1 Договору страхування). У випадку незаконного заволодіння транспортним засобом протягом 3-х робочих днів, з моменту як страхувальник/вигодонабувач або його довірені особи/водій довідався або повинен був довідатись про випадок, зазначені особи зобов`язані надати страховику: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; повний комплект оригінальних ключів від транспортного засобу та засобів проти викрадення, за винятком випадків, коли вони були викрадені разом із транспортним засобом внаслідок розбійного нападу та/або пограбування (якщо свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, доручення, ключі (пульти) були вилучено органами МВС - то вище перелічені зобов`язані надати довідку про їхнє вилучення органами МВС). При невиконанні цієї умови страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування (п.п. 13.1.9 Договору страхування). Відповідно до положення п.п. 4.3.8. Розділу ІV Договору страхування, страховик не відшкодовує збитки, пов`язані з викраденням транспортного засобу внаслідок крадіжки разом із ключами та/або реєстраційними документами, що були залишені у цьому транспортному засобі та/або передачі ключів, документів на транспортний засіб особам, що мають права керувати транспортним засобом на законних підставах. Дане положення не поширюється на випадок, коли крадіжка транспортного засобу трапилась безпосередньо після крадіжки ключів від цього транспортного засобу у страхувальника (водія). У відповідності до п.п. 12.2.5 Договору страхування, страхувальник в межах Договору зобов`язаний у триденний строк у письмовій формі (факс, лист, телеграма, електронна пошта) повідомити страховика про суттєві зміни, що сталися з предметом страхування; втрата свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ключів від транспортного засобу та засобів проти викрадення, пульту управління сигналізацією. Згідно з п.п. 16.1.9 Договору страхування, однією із підстав для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є невиконання страхувальником обов`язків, передбачених п.п. 12.2.2. - 12.2.6. За даними з Витягу з кримінального провадження № 12015100010010688 від 06 листопада 2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України, та Довідки Голосіївського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві від 06 листопада 2015 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06 листопада 2015 року звернулась до Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві з офіційною заявою та повідомила, що 06 листопада 2015 року приблизно о 10 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, пр. Червонозоряний, 150 невстановлена особа незаконно заволоділа належним їй автомобілем марки «TOYOTA HIGHLANDER», 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , у якому знаходились наступні документи: Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на зазначений автомобіль. Відомості про незаконне заволодіння транспортним засобом 06 листопада 2015 року внесено до бази «Угон». Один комплект ключів від автомобіля вилучений та приєднаний до матеріалів кримінального провадження (а.с. 21; 22). За змістом заяви ОСОБА_1 про незаконне заволодіння транспортним засобом та виплату страхового відшкодування від 06 листопада 2015 року, на момент незаконного заволодіння транспортним засобом «TOYOTA HIGHLANDER», 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , в автомобілі знаходились: договір страхування, поліс автоцивілки та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 41-43). Згідно змісту заяви ОСОБА_1 на адресу ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» від 10 листопада 2015 року, вбачається, що технічний паспорт на автомобіль «TOYOTA HIGHLANDER», державний номер НОМЕР_1 , був викрадений з кишені її куртки 02 листопада 2015 року, про що до СК «Альфа-Страхування» ОСОБА_1 ні письмово, ні усно не зверталась (а.с. 38-40). Відповідно до показань, наданих ОСОБА_1 , допитаної в якості потерпілої слідчим СВ Голосіївського УП ГУМП у м. Києві 09 грудня 2015 року, 02 листопада 2015 приблизно о 14.00 год. вона їздила на Деміївський ринок. Після повернення до автомобіля марки «TOYOTA HIGHLANDER», 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ., вона виявила, що з правого карману її куртки зникли ключі від квартири, Свідоцтво про реєстрацію її транспортного засобу «TOYOTA HIGHLANDER», 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який у подальшому 06 листопада 2015 року було викрадено. На момент відсутності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 поклала фотокопію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль до моменту виготовлення в органах поліції нового свідоцтва (а.с. 32-34). За даними Довідки Голосіївського Управління поліції Головного управління НП у м. Києві № 43181/125/47/03 16, відповідно до показань потерпілої ОСОБА_1 та встановлених обставин справи оригінал Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «TOYOTA HIGHLANDER», державний номер НОМЕР_1 , був втрачений ОСОБА_1 02 листопада 2015 року. В матеріалах кримінального провадження знаходиться два комплекти ключів від зазначеного автомобіля, які вилучені протоколом огляду місця події від 06 листопада 2015 року та протоколом огляду місця події від 07 листопада 2015 року (а.с. 37). Листом ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» від 25 грудня 2015 року № 1964.206.15.01-0481.12 на підставі п. 4.3.8 Договору страхування ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на порушення нею, як страхувальником, вимог п. 12.2.5 Договору страхування щодо неповідомлення страховика у 3-денний строк про втрату Свідоцтва про реєстрацію застрахованого транспортного засобу, а також вимог п. 13.1.9 Договору страхування про ненадання страховику протягом 3-х робочих днів, з моменту виявлення крадіжки транспортного засобу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 44). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази письмового повідомлення позивачем відповідача про втрату нею свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та за наявності в матеріалах справи письмових доказів, що містять протилежні твердження щодо неповідомлення позивачем ні письмово, ні усно страховика про можливу крадіжку свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи таке. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Положенням ст. 982 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Яка саме подія визнається страховим випадком має бути детально зазначено у договорі страхування. Так, відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. укладеного між сторонами договору страхування страховим випадком, є, зокрема, незаконне заволодіння транспортним засобом, внаслідок крадіжки, грабежу, розбою. Згідно з пунктом 3.1. договору страхування, страховий випадок - передбачена договором подія, що відбулася в період дії Договору, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику/вигодонабувачу на умовах договору. Разом із тим, пунктом 4 Договору передбачені виключення із страхових випадків і обмеження страхування. В цьому пункті передбачені виключення із страхових випадків подій, які відбулись внаслідок певних дій страхувальника, а також перелічені, які збитки страховиком не відшкодовуються. Так відповідно до п.п. 4.3.8. страховик не відшкодовує збитки, пов`язані з викраденням ТЗ внаслідок крадіжки разом із ключами та/або реєстраційними документами, що були залишені у цьому транспортному засобі та/або передачі ключів, документів на транспортний засіб особам, що мають права керувати транспортним засобом на законних підставах. Дане положення не поширюється на випадок, коли крадіжка транспортного засобу трапилась безпосередньо після крадіжки ключів від цього транспортного засобу у страхувальника (водія). Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що матеріалами справи доводиться та обставина, що на момент викрадення автомобіля реєстраційний документ знаходився в автомобілі. Ці обставини суд встановив на підставі письмових доказів, а саме заяви позивачки до страхової компанії від 06.11.2015 про незаконне заволодіння транспортним засобом та виплату страхового відшкодування (а.с.41 звор.), а також довідки виданої Цой Є.В. Голосіївським РУГУМВС України в м. Києві від 06.11.2015, відповідно до якої у викраденому автомобілі знаходилось свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с.22) В заяві, написаній ОСОБА_1 на ім`я страхової компанії 6.11.2015 детально описано місце, в якому в автомобілі знаходився реєстраційний документ. (а.с.66) Також в матеріалах справи наявний аудіо запис, в якому зафіксоване спілкування ОСОБА_1 з представниками страхової компанії і на якому вона повідомляла про знаходження свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу в автомобілі (а.с.43) Судова колегія не погоджується із доводами позивачки про те, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не знаходилось в автомобілі, а було викрадене раніше, а тому відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 4.3.8. Пояснення позивачки про те, що свідоцтво у неї було викрадене раніше, а тому не знаходилось в автомобілі, вона начала давати вже з 10 листопада 2015 року. Судова колегія вважає, що зміна пояснень відбулась з метою отримання страхового відшкодування. Таким чином, наведені обставини підпадали під дію п.п.4.3.8, а збитки, які понесла ОСОБА_1 внаслідок викрадення автомобіля, не підлягали відшкодуванню про що було страховою компанією в листі на ім`я ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування. Крім того, підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені також пунктом 16 договору страхування. Однією із таких підстав є невиконання страхувальником обов`язків, передбачених підпунктами 12.2.2. - 12.2.6., 12.2.8. - 12.2.12., 13.1.1., 13.1.3., 13.1.4., 13.1.9., 13.1.10 - 13.1.12 частини другої договору страхування (підпункт 16.1.9. пункту 16 договору страхування). За змістом підпункту 12.2.5. пункту 12.1. договору страхування, страхувальник в межах договору зобов`язаний у триденний строк у письмовій формі повідомити страховика про суттєві зміни, що сталися з предметом страхування; втрату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ключів від транспортного засобу та засобів проти викрадення, пульту управління сигналізацією. Відповідно до підпункту 13.1.9. підпункту 13.1. договору страхування у випадку незаконного заволодіння транспортним засобом протягом 3-х робочих днів, з моменту як страхувальник/вигодонабувач або його довірені особи/водій довідався або повинен був довідатись про випадок, зазначені особи зобов`язані надати страховику: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; повний комплект оригінальних ключів від транспортного засобу та засобів проти викрадення, за винятком випадків, коли вони були викрадені разом із транспортним засобом внаслідок розбійного нападу та/або пограбування (якщо свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, доручення, ключі (пульти) були вилучено органами МВС - то вище перелічені зобов`язані надати довідку про їхнє вилучення органами МВС). При невиконанні цієї умови страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування страховою компанією також було несвоєчасне повідомлення страховика про викрадення реєстраційного документу. Тобто страховик виходив з того, що страхувальник у будь-якому випадку порушила умови договору, оскільки втративши реєстраційний документ на автомобіль вона була одразу про це повідомити страховика, оскільки вона цього не зробила, то страхове відшкодування не виплачується. Судова колегія не погоджується із доводами позивачки про те, що надання чи не надання нею реєстраційного документа на автомобіль не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки це не позбавило страховика можливості дізнатись, чи є ця подія страховим випадком. Надання страховику ключів та реєстраційних документів при викраденні автомобіля є обов`язковою і доречною умовою договору страхування, оскільки при викраденні автомобіля з документами та ключами знижуються шанси на його розшук і зменшення витрат страховика. Саме тому ці умови прописуються в договорі страхування, страхувальник з ними погоджується, отже зобов`язаний виконувати, а у випадку невиконання настають наслідки у вигляді відмови у виплаті страхового відшкодування. Таким чином, судова колегія погоджується із судом першої інстанції в тому, що відповідач обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування і ці висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані. Разом із тим, судова колегія вважає, що при вирішенні позову, суд першої суд першої інстанції не дав оцінки також таким обставинам. Згідно зі ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку, що кореспондується із положенням статті 3 Закону України «Про страхування». За змістом наведених положень чинного законодавства України випливає, що договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обов`язків останнього. У постанові Верховного Суду в складі суддів Касаційного господарського суду від 13 листопада 2018 року у справі № 910/18954/17 та постанові Верховного Суду України № 6-2112цс16 від 14 червня 2017 року зроблено висновок, що якщо вигодонабувач відмовився від права, наданого йому на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, тоді вигодонабувач буде третьою стороною у справі, якщо ж ні - належним позивачем має бути вигодонабувач. Як вбачається із матеріалів справи, автомобіль, який був предметом страхування, набутий позивачкою в кредит. ПАТ «Ідея Банк», який є вигодонабувачем за договором страхування, залучений до участі у справі в якості третьої особи. ПАТ «Ідея Банк» на адресу суду надіслав лист, в якому зазначив, що кредит не погашений, отже стягнення страхового відшкодування може бути виключно на користь Банку. (а.с.74) Тобто Банк не відмовився від свого права, отже саме банк може бути належним позивачем в даному позові. Таким чином ОСОБА_1 не є належним позивачем в даній справі, отже позов не підлягав задоволенню з цих підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині підстав для відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року у даній справі змінити в частині мотивування підстав для відмови у задоволенні позову. В іншій частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30 січня 2020. Суддя-доповідач Судді: