Постанова 4824 № 359/3935/19

Головуючий у І інстанції: Муранова-Лесів І.В. Провадження № 22-ц/824/1306/2020 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 23 січня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати зрозгляду цивільних справ: Головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С., при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенніКиївського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація працівників авіакомпанії «Украерорух» та Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України», про визнання незаконними наказів та поновлення на роботі, В С Т А Н О В И В : У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської областіз позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив: - визнати незаконним наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 22.03.2019 року №281/о «З особового складу»; - визнати незаконним наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 23.04.2019 року №407/о «З особового складу», з урахуванням змін, які були внесені в нього Державним підприємством обслуговування повітряного руху України наказами від 02.05.2019 року №447/о, від 13.05.2019 року № 486/о, від 27.05.2019 року № 537/о, від 19.06.2019 року № 640/о, від 05.07.2019 року №721/о, від 16.07.2019 року №773/о, від 23.07.2019 року №807/о, від 30.07.2019 року №831/о, від 12.08.2019 року №880/о, від 06.09.2019 року №967/о та від 19.09.2019 року №1007/о; - визнати незаконними накази Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Про внесення змін до наказу» від 02.05.2019 року №447/о, від 13.05.2019 року № 486/о, від 27.05.2019 року № 537/о, від 19.06.2019 року № 640/о, від 05.07.2019 року №721/о, від 16.07.2019 року №773/о, від 23.07.2019 року №807/о, від 30.07.2019 року №831/о, від 12.08.2019 року №880/о, від 06.09.2019 року №967/о та від 19.09.2019 року №1007/о; - поновити ОСОБА_1 на посаді директора Авіакомпанії «Украерорух» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилався на те, що 24.10.2014 року Державним підприємством обслуговування повітряного руху України позивача було призначено на посаду директора авіакомпанії «Украерорух» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, яка є структурним підрозділом Украероруху та не має статусу юридичної особи. 05.06.2015 року було видано наказ №193 «Про проведення перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності авіакомпанії «Украерорух», яким позивача було відсторонено від виконання обов`язків на період проведення перевірки. Даний наказ ОСОБА_1 оскаржив до суду і рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.07.2015 року цей позов було задоволено та визнано незаконним відсторонення позивача від виконання обов`язків. Вищевказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. В подальшому, протягом чотирьох днів наказами т.в.о. директора Украероруху Касьяненко І.С. до позивача було застосовано догану (наказ від 10.08.2015 року) та звільнено (наказ від 14.08.2015 року), які позивач оскаржив до суду. 06.09.2016 року Солом`янським районним судом м.Києва було винесено рішення, залишене в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.05.2017 року, яким визнано незаконними накази про оголошення позивачу догани та про звільнення, а також поновлено позивача на роботі. 12.06.2017 року ОСОБА_1 фактично приступив до виконання посадових обов`язків, крім того, в червні 2017 року він звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 20.12.2017 року Апеляційним судом Київської області було винесено постанову, якою частково задоволено вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнуто на користь позивача з відповідача 251 863 грн. 84 коп. Після цього позивач вжив заходів щодо виконання постанови та фактичного отримання свого середнього заробітку від Украероруху, що викликало негативну реакцію керівництва Украероруху. За ініціативою прямого керівника позивача в грудні 2017 року було розпочато процедуру включення та включено посаду позивача до переліку посад, що потребують доступу до державної таємниці, в зв`язку із чим позивач пройшов перевірку СБУ та отримав допуск до державної таємниці. ОСОБА_1 в позові також зазначив, що раніше посада директора авіакомпанії існувала понад 25 років без включення до такого переліку, а з моменту включення та до моменту звільнення позивача, понад 2 роки, йому не було повідомлено чи довірено жодної державної таємниці. В січні 2019 року позивачу зателефонували з відділу кадрів Украероруху та повідомили, що його допуск було скасовано з тих підстав, що позивач, якому не було довірено жодної державної таємниці, влітку 2018 року під час відпустки виїхав за кордон без попереднього письмового повідомлення. Такі дії, на думку позивача, вказують на систематичне притискання та цькування його з боку керівництва ДП «Украерорух», системне та цілеспрямоване порушення його трудових прав. 22.03.2019 року ДП «Украерорух» було винесено наказ № 281/о «З особового складу», яким позивача було відсторонено від роботи. Зокрема, в п. 1 наказу про відсторонення зазначено: « ОСОБА_1 , директора авіакомпанії «Украерорух», відсторонити від роботи на підставі пункту статті 46 КЗпП України з 22 березня 2019 року, у зв`язку зі скасуванням йому допуску до державної таємниці, до вирішення питання можливості переведення на іншу роботу, не пов`язану з державною таємницею, а у разі неможливості такого переведення - звільнити». Жодної з перерахованих в ст. 46 КЗпП України підстав для відсторонення позивача від виконання обов`язків директора авіакомпанії «Украерорух» не існувало. Єдиною зазначеною в наказі підставою відсторонення позивача від виконання обов`язків директора авіакомпанії «Украерорух» є скасування допуску до державної таємниці, однак така підстава відсторонення працівника від роботи чинним законодавством не передбачена, а тому позивач вважає незаконним відсторонення його від виконання обов`язків директора авіакомпанії «Украерорух». З 23.04.2019 по 26.04.2019 року позивач був тимчасово непрацездатним, оскільки захворів та перебував на стаціонарному лікуванні згідно листка непрацездатності серії АДЧ № 332173. Разом з тим, всупереч вимог закону, 23.04.2019 року під час тимчасової непрацездатності позивача ОСОБА_1 ДП «Украерорух» було винесено наказ № 407/о «З особового складу», яким звільнено позивача з 23.04.2019 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України (підписано т.в.о. заступника директора з адміністративно-господарських питань). На момент звільнення позивач був членом Первинної профспілкової організації працівників авіакомпанії «Украерорух», яка входить до Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України». ДП «Украерорух» зверталось до Профспілки з листом від 24.01.2019 року №1-16-401 «Про надання згоди на звільнення» позивача, в чому профспілка відмовила, про що направила директору ДП «Украерорух» письмове повідомлення від 08.02.2019 року №23. Вищенаведені обставини свідчать про те, що звільнення ОСОБА_1 було здійснене відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства та без згоди профспілкової організації, членом якої він є, що є підставою для задоволення позову, скасування наказів та поновлення позивача на роботі на попередній посаді. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 22.03.2019 року №281/о «З особового складу», яким ОСОБА_1 , директора авіакомпанії «Украерорух» відсторонили від роботи на підставі статті 46 КЗпП України з 22 березня 2019 року у зв`язку зі скасуванням йому допуску до державної таємниці. Визнано незаконним наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 23.04.2019 року №407/о «З особового складу», яким з врахуванням змін, які були внесені в нього Державним підприємством обслуговування повітряного руху України наказами від 02.05.2019 року №447/о, від 13.05.2019 року № 486/о, від 27.05.2019 року № 537/о, від 19.06.2019 року № 640/о, від 06.09.2019 року №967/о та від 19.09.2019 року №1007/о, ОСОБА_1 , директора авіакомпанії «Украерорух» звільнено з роботи з 19 вересня 2019 року. Визнано незаконними накази Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Про внесення змін до наказу» від 02.05.2019 року №447/о, від 13.05.2019 року № 486/о, від 27.05.2019 року № 537/о, від 19.06.2019 року № 640/о, від 06.09.2019 року №967/о та від 19.09.2019 року №1007/о, якими внесені зміни до п.1 наказу від 23.04.2019 року №407/о в частині дати звільнення та компенсації за невикористану щорічну відпустку щодо ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Авіакомпанії «Украерорух» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з дати фактичного звільнення - з 19.09.2019 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 грн. 40 коп. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Обгрунтовуючи скаргу, посилався на те, що звільнення позивача було проведено з дотриманням встановленого законом порядку, на що суд першої інстанції уваги не звернув та не надав належної оцінки доказам, які підтверджують дані обставини. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу підтримала та просила про її задоволення з викладених у ній підстав. Представник позивача ОСОБА_2 в апеляційному суді проти апеляційної скарги відповідача заперечив та просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін з підстав, викладених у відзиві. Представник третьої особи Шевердін С .М. в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 06 вересня 2016 року у справі №2-478/16 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, залишеним в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року (том 1, а.с.23-30, 31-37), встановлено, що наказом в.о.директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 24 жовтня 2014 року №551/о ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Украероруху з 27 жовтня 2014 року на посаду директора авіакомпанії «Украерорух». Вказаним рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 06 вересня 2016 року, частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд, зокрема, визнав незаконним наказ т.в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 14 серпня 2015 року №401/о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора авіакомпанії «Украерорух» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з 14 серпня 2015 року (том 1, а.с.23-30). Розпорядженням Центрального управління СБУ від 04.01.2019 року №9д директору авіакомпанії «Украерорух» Куликовському І.В. скасовано допуск до державної таємниці, і дане рішення суб`єкту владних повноважень на час розгляду справи є предметом оскарження у справі № 640/13887/19, що розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва,за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування розпорядження Центрального управління СБУ від 04.01.2019 року № 9д (має гриф «Для службового користування») (том 1, а.с.221-223). Встановлено, що наказом т.в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Мельнікова В.А. від 22 березня 2019 року №281/о «З особового складу» ОСОБА_1 , директора авіакомпанії «Украерорух» відсторонено від роботи на підставі пункту статті 46 КЗпП України з 22 березня 2019 року у зв`язку зі скасуванням йому допуску до державної таємниці, до вирішення питання можливості переведення на іншу роботу, не пов`язану з державною таємницею, а у разі неможливості такого переведення - звільнити (том 1, а.с.130). В п.3 наказу зазначено: наказ довести до відома ОСОБА_1 під особистий підпис, при цьому встановлено, що зазначеної вимоги наказу щодо повідомлення позивача під його особистий підпис відповідачем дотримано не було. В оскаржуваному наказі від 22 березня 2019 року №281/о зазначено, що він прийнятий на виконання Закону України «Про державну таємницю», висновків Служби безпеки України, викладених у листі від 04.01.2019 року №26/2/1-336ДСК, враховуючи обов`язкову наявність допуску до державної таємниці при виконанні покладених посадових обов`язків (том 1, а.с.130). Також встановлено, що 23 квітня 2019 року був виданий оскаржуваний позивачем наказ т.в.о. заступника директора з адміністративно-господарських питань Єрошкіної А.В. за №401/о «З особового складу», згідно з яким ОСОБА_1 , директора авіакомпанії «Украерорух», звільнено з роботи 23 квітня 2019 року, в зв`язку із скасуванням допуску до державної таємниці, п.2 ст.40 КЗпП України (том 1, а.с.131). За змістом вказаного наказу підставою для звільнення зазначено: службова записка начальника режимно-секретного відділу Філіної Г.Ю. від 24.01.2019 року №14-02-13, лист СБУ від 04.01.2019 року №26/2/1-336ДСК, попередження про наступне вивільнення від 24.01.2019 року №1-23-394, лист голови ППО ПАКУ Шевердіна С.М. від 08.02.2019 року №2, лист т.в.о. директора Украероруху Доценка О.А. від 24.01.2019 року №116-401, листки непрацездатності АДС №977704 та АДС №863161. Згідно з наявними в справі копіями наказів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Про внесення змін до наказу», підписаних в.о. заступника директора з адміністративно-господарських питань Гомболевським С.Є., а саме: від 02.05.2019 року №447/о, від 13.05.2019 року № 486/о, від 27.05.2019 року № 537/о, від 19.06.2019 року № 640/о, від 06.09.2019 року №967/о та від 19.09.2019 року №1007/о, судом встановлено, що ними внесені зміни до п.1 наказу від 23.04.2019 року №407/о в частині дати звільнення та компенсації за невикористану щорічну відпустку Куликовському І.В. (том 1, а.с.132, 133, 134, 135, 198, 214, 235). Зокрема, останнім виданим від імені відповідача наказом в.о. заступника директора з адміністративно-господарських питань Гомболевського С.Є. від 19.09.2019 року за №1007/о «Про внесення змін до наказу» (том 1, а.с.235) внесено зміни до п.1 наказу від 23.04.2019 року №407/о в частині дати звільнення та компенсації за невикористану відпустку, а саме викладено його в такій редакції: «1. ОСОБА_1 , директора авіакомпанії «Украерорух», звільнити з роботи 16 вересня 2019 року, в зв`язку із скасуванням допуску до державної таємниці, п.2 ст.40 КЗпП України». Підставою для видачі якого: листок непрацездатності серії АДТ № 258424 . Одночасно в п.2 наказу зазначено, що наказ Украероруху від 06.09.2019 року №967/о вважати таким, що втратив чинність (том 1, а.с.235). Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Закон України «Про державну таємницю» не містить положень щодо можливого відсторонення працівника від роботи. Так, відповідно до ст. 23 Закону України «Про державну таємницю» громадянина, якому відмовлено у допуску до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено. Таким чином, з огляду на викладене, правильним є висновок суду про те, що наказ т.в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Мельнікова В.А від 22 березня 2019 року №281/о «З особового складу», яким позивача ОСОБА_1 , директора авіакомпанії «Украерорух», відсторонено від роботи, є незаконним, оскільки діюче законодавство не передбачає підставою відсторонення від роботи відмову у допуску до державної таємниці. Погоджується колегія суддів і з висновком суду в частині визнання незаконними наказу про звільнення позивача від 23 квітня 2019 року № 407/о та наказів про внесення до нього змін в частині дати звільнення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці. Водночас, за змістом ч.2 та 3 цієї статті звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Судом встановлено, що оскаржуваний позивачем наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 23.04.2019 року №407/о «З особового складу» прийнятий з грубим порушенням вищенаведених вимог ст.ст.40, 43 КЗпП України. Так, зокрема, наказ від імені відповідача підписаний т.в.о. заступника директора з адміністративно-господарських питань Єрошкіною А.В., при цьому жодного належного і допустимого доказу, що за своєю посадою вказана особа була уповноважена власником на звільнення працівників, в тому числі директора авіакомпанії «Украерорух» Куликовського І.В., суду надано не було. Крім того, це прямо суперечить діючому на підприємстві Положенню «Про авіакомпанію «Украерорух» від 29.12.2018 року № 2.2-06-92, затвердженому т.в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху Мельніковим В.А. (том 1, а.с.8-19), за змістом п.1.5 якого директор авіакомпанії «Украерорух» призначається та звільняється з посади за наказом директора підприємства. Також встановлено, що оспорюваний наказ про звільнення позивача, а також наступні, видані відповідачем оспорювані накази про внесення змін щодо дати звільнення позивача, були видані без згоди Первинної профспілкової організації працівників авіакомпанії «Украерорух», членом якої є позивач, що підтверджується листом голови Первинної профспілкової організації працівників авіакомпанії «Украерорух» ОСОБА_7 за №23 від 08.02.2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » на звернення т.в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Доценко О.В. від 24.01.2019 року №1-16-401 «Про надання згоди на звільнення» (том 1, а.с.136,137). З даної відповіді Первинної профспілкової організації працівників авіакомпанії «Украерорух» (ППО ПАКУ) вбачається, що відмова у наданні згоди на звільнення директора авіакомпанії «Украерорух», члена профкому ППО ПАКУ ОСОБА_1 обґрунтована тим, що відповідно до ст.25 Закону України «Про державну таємницю» громадянин, якому надано відмову у наданні допуску до державної таємниці чи скасовано допуск до державної таємниці, користуючись правом, наданим Законом, має право оскаржити рішення Служби безпеки України в порядку, встановленому законом до суду або в порядку підлеглості посадовій особі вищого рівня. Крім того, зазначено, що з 04.02.2019 року директор авіакомпанії «Украерорух» Куликовський І.В. знаходиться на листі непрацездатності, з наказом про зняття з нього допуску до державної таємниці не ознайомлений, рішення СБУ про зняття допуску не оскаржував (том 1, а.с.137). Тобто, відповідач, видаючи оспорюваний наказ про звільнення позивача, проігнорував обґрунтовану відмову первинної профспілкової організації у наданні згоди на його звільнення, а також наведену в листі інформацію, що працівник, директор авіакомпанії «Украерорух» ОСОБА_1 є членом профкому ППО ПАКУ, а також, що він перебуває на лікарняному. Відповідно до ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок). Така згода Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» на звільнення позивача відповідачем не запитувалась та йому не надавалась, що є порушенням вищенаведеної правової норми. Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 04.02.2019 року перебував на лікарняному. Факт видачі відповідачем оспорюваних наказів в період тимчасової непрацездатності позивача підтверджується долученими до матеріалів справи копіями листків непрацездатності: серії АДЧ №332173 від 23.04.2019 року, серії АДТ №295150 від 02.05.2019 року, серії АДТ №007255 від 13.05.2019 року, серії АДЧ №344189 від 27.05.2019 року, серії АДТ №007553 від 19.06.2019 року, серії АДЧ №064653 від 19.07.2019 року, серії АДЧ №064705 від 29.07.2019 року, серії АДЧ №365004 від 12.08.2019 року, серії АДТ №258424 від 02.09.2019 року, серії АДХ №610213 від 15.09.2019 року, серії АДТ №250885 від 18.09.2019 року (том 1, а.с.46, 101, 102, 103, 104, 105, 119, 211, 212, 213, 216, 217). Крім того встановлено, що при звільненні позивача йому не було запропоновано вакантні посади на підприємстві, що підтверджується письмовими доказами, оскільки позивач знаходився на лікарняному, ознайомлення з переліком вакантних посад під розпис здійснено не було, рекомендований лист з переліком вакантних посад та попередженням про наступне вивільнення позивачем не отриманий (том 1, а.с.138-141). Отримання позивачем пропозиції щодо вакантних посад електронними засобами зв`язку також не підтверджено. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України). Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції України). Відповідно до вимог ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Оскільки з матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної посади директора авіакомпанії «Украерорух» здійснено з порушенням вимог ст.ст.40, 43 КЗпП України та ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», обґрунтованим є висновок суду про визнання оспорюваних наказів незаконними та поновлення позивача на попередній роботі. Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, переоцінки доказів та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин; ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги відповідача - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий : Судді: