Постанова Сумський апеляційний суд № 592/16522/19

Справа №592/16522/19 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Корольова Г. Ю. Номер провадження 33/816/25/20 Суддя-доповідач Матус В. В. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2020 року суддя Сумського апеляційного суду Матус В. В. ,з участю захисника Осмоловського В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Осмоловського В.А. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 листопада 2019 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ), визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 грн., - В С Т А Н О В И В: Відповідно до постанови, 13 жовтня 2019 року о 08 год. 53 хв. в м. Суми по вул. О.Невського, в районі буд. 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом CHEVROLET AVEO 1.5 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, водій відмовився, що підтверджується висновком лікаря нарколога №3490 від 13.10.2019 року. Адміністративний матеріал складений в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі захисник Осмоловський В.А. не погоджується з винесеною постановою судді, посилається порушення судом норм матеріального і процесуального права та просить скасувати судове рішення відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. За змістом доводів апеляційної скарги захисник посилається на порушення поліцейським порядку проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 неодноразово наполягав на місці зупинки проведення огляду з використанням спеціального приладу, на що йому було відмовлено, тому вважає, що останній не відмовлявся від проходження огляду в установленому порядку та не може за це нести відповідальність. Крім того зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не був складений в присутності двох свідків, тому є неналежним та недопустимим доказом, а також звертає увагу на порушення судом права на захист ОСОБА_1 . Вислухавши пояснення захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, доводи поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи поданої апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні по справі «О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Згідно диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само за відмову осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння. Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу (наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан наркотичного сп`яніння. Розглядаючи справу, суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан наркотичного сп`яніння, тому вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених в постанові суду, підтверджується зібраними доказами, які були всебічно, повно досліджені судом першої інстанції, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №285509 від 13.10.2019 (а.с.1); поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які кожен окремо підтвердили, що у їх присутності був складений адміністративний протокол, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на встановлення наявності чи відсутності стану наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я , а також ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, та з датою і місцем розгляду справи (а.с. 3-4), висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 5186 від 16.12.2018 р., відповідно до якого ОСОБА_1 від медичного огляду на стан сп`яніння категорично відмовився (а.с.2), відеозаписом, приєднаним до справи, що містить відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я (а.с. 7) та іншими матеріалами справи, належним чином дослідженими суддею. При цьому, відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, від 6 листопада 2015 року, № 1376, бланк протоколу про адміністративне правопорушення повністю відповідає вказаним вимогам Інструкції, при цьому, протокол складено поліцейським відповідно до вимог ст. ст. 254; 256 КУпАП, оскільки в протоколі зазначено дату його складання, дані про службову особу, яка його склала, та особу правопорушника, місце, час вчинення та суть правопорушення. При складанні протоколу ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що підтверджено його особистим підписом у протоколі про адміністративне правопорушення. Окрім того, ОСОБА_1 будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу щодо нього не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час складання протоколу, до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять. Враховуючи наведене, будь-яких підстав вважати, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , як доказ, є недопустимим судом апеляційної інстанції не встановлено. Щодо доводів апелянта про порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп`яніння та його твердження про те, що від проходження такого огляду на місці запинки ОСОБА_1 не відмовлявся є безпідставними. Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану. При цьому, проходження освідування на стан сп`яніння на місці зупинки автомобіля за допомогою спеціальних технічних засобів є неможливим, так як огляд на стан наркотичного сп`яніння у відповідності до вимог Інструкції проводиться лише в закладі охорони здоров`я, а ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, куди спочатку погодився проїхати. Також апеляційний суд ставиться критично до твердження апелянта на порушення права ОСОБА_1 на захист при розгляді даної справи. Так, з матеріалів справи вбачається, що 22 листопада 2019 року судове засідання відбувалося як за присутності ОСОБА_1 , так і його захисника - адвоката Осмоловського В.А. В судовому засіданні вони не були позбавлені можливості надавати пояснення, докази та користуватися іншими, наданими їм в установленому законом порядку, правами. З огляду на вказане, апеляційний суд не вбачає жодних підстав стверджувати про обґрунтованість вказаних доводів апелянта. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 судом першої інстанції накладено у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимоги ст.ст. 33-35 КУпАП, і є достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, зокрема виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нею нових правопорушень. Враховуючи викладене вважаю, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а тому законних підстав для її скасування не вбачається. На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката Осмоловського В.А. - без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуМатус В. В.