Постанова 4811 № 441/568/19

Справа № 441/568/19 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М. Провадження № 22-ц/811/3526/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія: 43 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П. при секретарі Матяш С.І. без участі сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 04 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних витрат за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми,- В С Т А Н О В И Л А: В березні 2019 року представник позивачки ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 100 584 грн. 40 коп., що складається з індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від суми боргу, мотивуючи тим, що рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 18 листопада 2011 року ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу платника аліментів, починаючи з 10.02.2011 року, а рішенням апеляційного суду Львівської області від 15 листопада 2012 року розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідача на утримання дитини, зменшено до 1/4 частини, однак ОСОБА_3 аліменти за судовим рішенням не сплачує, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість за період з 10.02.2011 року по 31.12.2017 року, в розмірі 82 00 грн. Просить позов задовольнити. Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 04 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних витрат за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи з неправильним застосуванням норм матеріального права. Звертає увагу про існування у відповідача перед позивачем обов`язку з 10 лютого 2011 року по 28 лютого 2019 року щодо сплати аліментів. Заборгованість визначена виходячи із розміру середньої заробітної плати для цієї місцевості. Покликаючись на норми ст. 625 ЦК України, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Городоцького районного суду Львівської області від 04 жовтня 2019 року та задовольнити позов. Сторони в судове засідання не з`явилися хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні з наступних підстав. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 суд виходив з тих обставин, що судом не здобуто, а позивачем не доведено наявності у ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 боргу по сплаті аліментів у період з 10.02.2011 року по 31.12.2017 року, в розмірі 82 000 грн., за наявності якого позивач просив стягнути інфляційні і три проценти річних в розмірі 100 584,40 грн. З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин. Із матеріалів справи убачається, що рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 18 листопада 2011 року ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку платника аліментів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10.02.2011 року, вирішено питання судових витрат, рішення про стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання (а.с. 41). 26.12.2011 року судом видано виконавчий лист на негайне виконання вищезгаданого рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць. Виконавчий лист №2-312/11 10.01.2012 року за доручення представника позивачки отримала ОСОБА_5 , того ж дня ОСОБА_2 звернулась до відділу ДВС у Городоцькому районі Львівської області із заявою про прийняття виконавчого листа до виконання. Таким чином, позивачкою ОСОБА_2 10.01.2012 року пред`являвся до виконання виконавчий лист № 2-312/11, виданий 26.12.2011 року Городоцьким районним судом Львівської області на негайне виконання рішення суду від 18.11.2011 року в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць. 14 січня 2013 року Городоцьким районним судом Львівської області, на виконання рішення Городоцького районного суду Львівської області від 18 листопада 2011 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду Львівської області від 15 листопада 2012 року, видано виконавчий лист № 2/783/11 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку платника аліментів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10.02.2011 року, виконавчий лист 30.04.2013 року отримав представник позивачки ОСОБА_1 Судом першої інстанції із оглянутих в суді матеріалів виконавчого провадження №55759460 встановлено, що ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Городоцького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області із заявою про прийняття до виконання вищеозначеного виконавчого листа 07.02.2018 року, а 09.02.2018 року головним державним виконавцем Городоцького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Копитко Ю.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого проводження та проведено розрахунок заборгованості по аліментах. Доказів пред`явлення вищезазначеного виконавчого документу до виконання у період з 30.04.2013 року по 07.02.2018 року, у матеріалах справи відсутні, так само як і в матеріалах виконавчого провадження оглянутих судом першої інстанції. Згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 08.02.2018 року проведеного державним виконавцем Копитко Ю.Ю., розмір заборгованості ОСОБА_3 за три роки, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання, складає 38 940 грн. 74 коп. (матеріали виконавчого провадження №55759460). Із довідки № 1516-20/3877 від 12.06.2019 року головного державного виконавця Копитко Ю.Ю. про отримання аліментів убачається, що заборгованість ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 по аліментах з часу пред`явлення виконавчого документа до виконання - 09.02.2018 року по 12.06.2019 року складає 104471, 85 грн. (а.с. 44). Судом встановлено, що виконавчий лист № 2/783/11 від 14.01.2013 року про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку пред`явлений представником ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до виконання в Городоцький РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області вперше у лютому 2018 року. За положеннями ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Доказів, які б підтверджували, що виконавчий лист на виконання рішення Городоцького районного суду Львівської області від 18.11.2011 року, яке змінено рішенням апеляційного суду Львівської області від 15.11.2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . аліментів на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10.02.2011 року, пред`являвся до виконання до лютого 2018 року і аліменти не стягувались у зв`язку із розшуком боржника ОСОБА_3 або ж перебуванням останнього за кордоном, судом не здобуто, а позивачем чи його представником не представлено ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.. Доводи представника позивача - ОСОБА_1 про те, що борг ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 по аліментах у період з 10.02.2011 року по 31.12.2017 року, у розмірі 82 000 грн. встановлений рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 11.12.2018 року, не спростовує висновку суду про те, що виконавчий лист № 2/783/11 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10.02.2011 року до лютого 2018 року, у виконавчу службу до виконання не пред`являвся. Без пред`явлення виконавчого листа до виконання № 2/783/11 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, заборгованість в період з 10.02.2011 року по лютий 2018 року в розмірі 82 000 грн. не могла бути нарахована. Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Городоцького районного суду Львівської області від 04 жовтня 2019 року залишити без змін. 28 листопада 2019 року ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 звернувся до суду заявою про повернення йому безпідставно сплаченого судового збору у розмірі 1508,76 грн., оскільки проценти і інфляційні нарахування, передбачені ч.2 ст.625 ЦПК України є складовою частиною загальної суми боргу зі сплати аліментів і на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору, однак така заява не підлягає до задоволенні у зв`язку з наступних обставин. При зверненні до суду з апеляційною скаргою, в доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_2 звільняється від сплати судового збору з аналогічних підстав зазначених в його заяві від 28 листопада 2019 року про повернення судового збору, у зв`язку з чим, суддя-доповідач, залишаючи апеляційну скаргу без руху в ухвалі від 05 листопада 2019 року зазначила, що скаржник не звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України. Сплачений судовий збір на виконання вимог ухвали від 05 листопада 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, в розмірі 1508,76 грн. не є безпідставним, оскільки чинним законодавством не передбачено, що скаржник звільняється від сплати судового збору у спорах даної категорії. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 04 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 30 січня 2020 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.П. Крайник