Постанова 4807 № 334/3037/13-ц

Дата документу 28.01.2020 Справа № 334/3037/13-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/3037/13 Головуючий у 1 інстанції: Баруліна Т.Є. Провадження № 22-ц/807/637/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «28» січня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, ВСТАНОВИВ: В квітні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, вимоги за яким уточнювало, до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 142.1465 від 16.05.2005 року перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 39 799,20 доларів США, що за офіційним курсом гривні дорівнює 767 180,17 грн., звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 140,50 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі іпотечного договору №315 від 20.05.2005 року) ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Встановити початкову ціну реалізації ПАТ КБ «ПриватБанк» предмету іпотеки в розміру не менше ринкової вартості оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Стягнути з відповідача судові витрати банку в сумі 3654,00 грн. В вересні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із клопотанням про поновлення підготовчого провадження у справі та заявою про уточнення позовних вимог в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки, в якій просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 142.1465 від 16.05.2005 року перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 39 799.20 доларів США, що за офіційним курсом гривні дорівнює 767 180,17 грн., звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю,загальною площею 140,50 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», кошти, отримані від продажу нерухомого майна, спрямувати на погашення кредитної заборгованості, стягнути з відповідача на користь банку судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви, витрати, пов`язані з проведенням судово-економічної експертизи. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2019 року у задоволенні клопотання про поновлення підготовчого провадження відмовлено, заяву про уточнення позовних вимог в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки залишено без розгляду. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що звернення до суду із заявою про уточнення позовних вимог було обумовлено прийняттям 29 травня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №310/11024/15-ц в аналогічній справі, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини №42507/06 «Мікаіл Тюзюн проти Туреччини» особа повинна мати можливість змінити позовні вимоги на будь-якій стадії судового процесу, навіть якщо національне законодавство його обмежує, бо таке обмеження є порушенням ст. 6 Конвенції, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не було відкладено розгляд справи за заявою банку для оскарження вказаної ухвали суду, не забезпечено право банку на апеляційне оскарження. Просило скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про прийняття до розгляду заяви про уточнення позовних вимог в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки, вирішити питання про судові витрати. ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що закон не передбачає такої процесуальної дії як поновлення виконавчого провадження, апеляційна скарга не містить посилання на норми права, порушені судом першої інстанції. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Залишаючи заяву позивача про уточнення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення розгляд справи, яка перебувала в провадженні суду з 2013 року, вже тривав, 31 січня 2018 року було проведено підготовче засідання за нормами ЦПК України у новій редакції, ЦПК України не передбачено процесуальної дії поновлення підготовчого провадження. Матеріалами провадження підтверджується, що в квітні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2013 року відкрито провадження у справі (т. 1, а.с.27). Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2013 року зупинено провадження у справі до розгляду іншої справи за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (т. 1, а.с.38). Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2015 року поновлено провадження у справі (т. 1, а.с.47). 23 червня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду зі заявою про збільшення розміру позовних вимог (т. 1, а.с.50-52). 31 липня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду зі заявою про зменшення розміру позовних вимог (т. 1, а.с.68-69). Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2015 року призначено у справі судово-економічну експертизу, провадження у справі зупинено (т. 1, а.с.77). Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2016 року провадження у справі відновлено (т. 1, а.с.111). Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2017 року провадження у справі зупинено до розгляду Вищим спеціалізованим судом України по розгляду цивільних та кримінальних справ у касаційному порядку справи за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (т. 1, а.с.153). Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2017 року відновлено провадження у справі (т. 1, а.с. 176). Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду (т. 1, а.с. 192). 09 вересня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із клопотанням про поновлення підготовчого провадження та із заявою про уточнення позовних вимог в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки, в якій просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 142.1465 від 16.05.2005 року перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 39 799,20 доларів США, що за офіційним курсом гривні дорівнює 767 180,17 грн., звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 140,50 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», кошти, отримані від продажу нерухомого майна, спрямувати на погашення кредитної заборгованості, стягнути з відповідача на користь банку судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви, витрати, пов`язані з проведенням судово-економічної експертизи. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2019 року у задоволенні клопотання про поновлення підготовчого провадження відмовлено, заяву про уточнення позовних вимог в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки залишено без розгляду. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон №2147-VIII), відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" якого встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Тобто, на момент подання АТ КБ «ПриватБанк» заяви про уточнення позовних вимог (09 вересня 2019 року) діяв Цивільний процесуальний кодекс України у редакції Закону № 2147-VIII. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2017 року відновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 01 грудня 2017 року об 11 год. 30 хв. (т. 1, а.с. 176). 01 грудня 2017 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою відповідача на 31 січня 2018 року об 09 год. 30 хв. 31 січня 2018 року в судовому засіданні за участі представників сторін судом ухвалено розглядати справи за ЦПК України в новій редакції та ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду. Отже, за змістом пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України, саме до закінчення вказаного судового засідання позивач вправі був подати заяву про уточнення позовних вимог. З заявою до суду про поновлення пропущеного процесуального строку АТ КБ «ПриватБанк» не звертався. Отже, залишаючи заяву АТ КБ «ПриватБанк» про уточнення позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що така заява подана з пропуском процесуальних строків, встановлених законом, а відтак, в силу вимог статті 126 ЦПК України, підлягає залишенню без розгляду. Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції, що чинним ЦПК України не передбачено такої процесуальної дії як поновлення підготовчого провадження у справі. Посилання АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі на процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, є безпідставними, оскільки апеляційна скарга не містить посилання на порушення конкретної норми процесуального законодавства, якою встановлено іншій, відмінний від застосованого судом першої інстанції, порядок дій суду при поданні уточнень до позовної заяви за межами передбаченого ст. 49 ЦПК України строку. Крім того, про застосування трьох способів захисту для задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки Верховний Суд України зазначав у правовій позиції, викладеній в постанові від 13 вересня 2017 року у справі №761/32495/15 провадження №6-1446 цс17. За вказаних обставин, на думку колегії суддів, позивач не був позбавлений можливості до закінчення підготовчого провадження у справі 31 січня 2018 року вирішувати питання щодо уточнення позовних вимог. Щодо доводів апеляційної скарги в частині позбавлення позивача права на апеляційне оскарження ухвали суду від 30 жовтня 2019 року та прийняття апеляційним судом до розгляду уточнених позовних вимог, колегія суддів виходить з такого. 30 жовтня 2019 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , шляхом встановлення права іпотекодержателя від свого імені продавати предмет іпотеки на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Повноваження апеляційного суду апеляційної інстанції визначені статтею 374 ЦПК України.

1. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті. Прийняття до розгляду уточнених позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», про що заявляє клопотання представник позивача в апеляційній скарзі, знаходиться поза межами повноважень апеляційного суду, передбачених положеннями ст. 374 ЦПК України. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За вказаних обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 31 січня 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова