Постанова 4875 № 922/3370/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" січня 2020 р. Справа № 922/3370/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В., за участю секретаря судового засідання Курченко В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" (вх. №3799 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2019 у справі №922/3370/19, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Присяжнюком О.О., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія", м. Харків до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" в особі філії "Харківське Головне Регіональне Управління" Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м.Харків про визнання протиправними дій ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.12.2019 у справі 922/3370/19 задоволено клопотання Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" в особі Філії "Харківське Головне Регіональне Управління" Акціонерного товариства Комерційного банку від 19.11.2019 про направлення справи №922/3370/19 за підсудністю до Господарського суду м. Києва; передано справу №922/3370/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" в особі Філії "Харківське Головне Регіональне Управління" Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва. Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2019 у справі №922/3370/19; судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2019 у справі №922/3370/19 та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 21.01.2020. 20.01.2020 до апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія" адвоката Орлова О.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 488 від 20.01.2020), в якому, посилаючись на неможливість взяти участь в судовому засіданні 21.01.2020 у зв`язку із зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні у справі №922/3422/18, призначеному в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду на 21.01.2020 о 14:15, просив відкласти розгляд даної справи. На підтвердження викладених обставин до вказаного клопотання додано копію ухвали Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 922/3422/18, копію посадочного документа. В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 21.01.2020 присутній представник відповідача проти заявленого клопотання не заперечував. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи на 27.01.2020, про що повідомлено представника апелянта телефонограмою. В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 27.01.2020 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі; просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2019 у справі 922/3370/19 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області. Присутній в судовому засіданні представник відповідача, заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги, зазначив про законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду, а також про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини. З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" в особі філії "Харківське Головне Регіональне Управління" Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", в якій просив суд: - визнати протиправними дії Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" із зупинення фінансових операцій на поточному рахунку НОМЕР_1 , відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційного банку "Приватбанк"; - зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_1, відкритому Товариству з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" в Акціонерному товаристві Комерційного банку "Приватбанк". В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про такі обставини. На підставі поданої 25.07.2019 ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія" анкети-заяви клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, та які разом складають договір банківського обслуговування (далі - договір), Акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" відкрито ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія" поточний рахунок НОМЕР_1 UAN (далі - рахунок). Листом № Е.НА.0.0.0.0/17-63 від 09.09.2019 AT КБ "Приватбанк" звернувся до ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія" щодо отримання інформації, що стосуються діяльності клієнта, у тому числі операцій, проведених по рахунку за період 2018-2019 без наявності відповідних дозвільних документів та ліцензій. Вказаний лист містить вказівку на адресанта - AT КБ "Приватбанк" (із зазначенням юридичної адреси: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, та адреси для листування: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094) та підписаний заступником директора філії - керівником напрямку Хоменко Р.І. (а.с. 20). До позовної заяви додано відповідь ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія" на вказаний лист від 13.09.2019 вих. № 9, яку адресовано Національному банку України та AT КБ "Приватбанк" (а.с. 22). 25.09.2019 позивач звернувся до AT КБ "Приватбанк" з листом, в якому просив надати інформацію та документи на її підтвердження щодо правових підстав зупинення Банком фінансових операцій за рахунком НОМЕР_1 UAN, відкритим ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія" в AT КБ "Приватбанк" (а.с. 23). Листом від 18.09.2019 № 20.1.0.0.0/7-190905/2248 AT КБ "Приватбанк" з посиланням на приписи статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частини сьомої статті 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", пункт 34 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою НБУ від 12.11.2003 №492 повідомив позивача про те, що з метою визначення структури власності та встановлення кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія" Банк запросив документи, які підтверджують склад учасників, проте запитуваних документів надано не було, у зв`язку з чим Банк не може встановити всіх наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) або факт їх відсутності. Також повідомлено про те, що у разі несвоєчасного отримання цих даних або надання некоректної інформації, Банк має право відмовитися від встановлення договірних відносин або проведення фінансових операцій (а.с. 25-26). Посилаючись на приписи статей 525, 526, 651, 1066, 1068, 1074, 1075 ЦК України, статті 17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", зазначивши про незаконне обмеження банком здійснення господарських операцій ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія", недотримання банком процедури звернення до спеціально уповноваженого органу для прийняття рішення про подальше зупинення фінансових операцій, позивач вказував про безпідставне та незаконне вчинення AT КБ "Приватбанк" таких дій із зупинення фінансових операцій за поточним рахунком ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія", у зв`язку з чим просить суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні грошовими коштами, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 UAN, відкритому ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія" в AT КБ "Приватбанк". Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3370/19; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; підготовче засідання призначено на 19.11.2019. В подальшому, 19.11.2019 до місцевого господарського суду від представника Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що Філія "Харківське Головне Регіональне Управління" Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" не наділена повноваженнями щодо представництва юридичної особи - Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (а.с. 48-50). 04.12.2019 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про передачу даної справи на розгляд Господарського суду міста Києва на підставі пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України. При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд, керуючись положеннями статей 27, 29, 31 Господарського процесуального кодексу України, а також посилаючись на Положення про Філію "Харківського головного регіонального управління" Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", виходив з того, що філія є відокремленим підрозділом юридичної особи, не має статусу юридичної особи та не має права бути відповідачем, у зв`язку з чим дійшов висновку, що розгляд даної справи відноситься до територіальної юрисдикції Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням юридичної особи Акціонерного товариства Комерційного банку "Приват Банк". В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що положеннями частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, у зв`язку з чим ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія" було обрано територіальну підсудність Господарського суду Харківської області у відповідності до приписів частини 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пред`явлено позов за місцезнаходженням філії, оскільки даний спір виник з діяльності філії відповідача. Апелянт зазначив про те, що для застосування припису частини 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України наявність у філії повноважень на представництво юридичної особи не є обов`язковим, оскільки вирішальне значення має пов`язаність спору з фактом здійснення філією господарської діяльності. Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (п.24). Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Приписами статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України закріплено вказаний конституційний принцип та передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.ч. 1, 2 ст. 11 ГПК України). Крім того, згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ГПК України). Отже, під час здійснення судочинства суд у своїй діяльності повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права. Згідно з Законом України у редакції від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції. Розділом I "Загальні положення" Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено основні положення (глава 1, ст.ст. 1-19), врегульовано питання щодо юрисдикції господарських судів (глава 2, ст.ст. 20-31) та визначено учасників судового процесу (глава 4, ст.ст. 41-72). Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч 2 ст. 4 ГПК України). Склад учасників справи в господарському процесі визначено статтею 41 Господарського процесуального кодексу України, а саме відповідно до частини 1 цієї статті у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. За приписами статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку предметом позову є вимога про визнання протиправними дій АТ КБ "Приватбанк" із зупинення фінансових операцій на поточному рахунку НОМЕР_1 , відкритому ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія" в АТ КБ "Приватбанк", та зобов`язання АТ КБ "Приватбанк" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належними ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія" грошовими коштами, що знаходяться на зазначеному поточному рахунку. В обґрунтування наявності підстав для задоволення позову позивач посилається на наявність укладеного між ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія" та АТ КБ "Приватбанк" договору банківського обслуговування та порушенням прав позивача щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його поточному рахунку. Звертаючись до господарського суду з відповідним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" було визначено відповідачем Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Харківське Головне Регіональне Управління" Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк". Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України. Згідно з частинами 1 та 6 статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єкти господарювання, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи. За змістом частини 4 статті 64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону. Відповідно до частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Статтею 95 Цивільного кодексу України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (ч.1). Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (ч.3). Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (ч.4). Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру (ч.5). Отже, обсяг повноважень відособленого підрозділу юридичної особи на здійснення у господарському суді повноважень сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. Колегія суддів відзначає, що юридичну особу в господарських відносинах може представляти її відокремлений підрозділ. При цьому, стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу. Так, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом (код ЄДРПОУ) №14360570 значиться Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"; місцезнаходженням є: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д. В графі відокремлені підрозділи юридичної особи міститься інформація лише про один відокремлений підрозділ: Кіпрську філію Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", місцезнаходження ВП: 1055, Каліполеос, 3, 3-й поверх, м.Нікосія, Кіпр. Тобто, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить відомостей про відокремлений підрозділ - філію "Харківське Головне Регіональне Управління" Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" з місцезнаходженням у м. Харків, або будь-які інші підрозділи юридичної особи та їх місцезнаходження не вказане. Разом з тим, відповідно до Положення про філію "Харківське Головне Регіональне Управління" Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", затвердженого рішенням Правління Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (протокол від 15.12.2011 № 50) зазначено, що філія є відокремленим структурним підрозділом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк) не має статусу юридичної особи і здійснює свою діяльність від імені банку в межах повноважень, наданих їй банком та закріплених у цьому положенні, в межах чинного законодавства банк несе відповідальність за діяльність філії; філія не має права бути відповідачем (п. 1.4., п. 3.1.5.). Відповідно до пункту 1.10 місцезнаходження філії: 61125, м. Харків, Червоношкільна набережна, 16, 61010, м. Харків, Малом`ясницька 2А, 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,

30. Позивачем даний позов до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Харківське Головне Регіональне Управління" Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" пред`явлений до господарського суду за місцезнаходженням філії - до Господарського суду Харківської області. Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про передачу справи на розгляд іншого суду на підставі пункту 1 частини статті 31 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України (підпункт 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12.07.2011 №9-рп/2011). Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності. При цьому, підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду. За приписами пунктів 1, 15 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці, інші справи у спорах між суб`єктами господарювання. Згідно з частиною 1 статті 24 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 ст. 27 ГПК України). Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи, дані про відокремлені підрозділи юридичної особи. Згідно частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. За змістом частини 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням. Аналіз вищенаведеної норми процесуального закону дає підстави для висновку, що чинним Господарським процесуальним кодексом України законодавцем було впроваджено альтернативну територіальну підсудність спору, перелік випадків якої є вичерпним. Так, у випадку наявності спору, який випливає з діяльності філії, позов, за вибором позивача, може бути пред`явлений до господарського суду, юрисдикція якого поширюються на відповідну територію місцезнаходження такої філії. Будь-яких додаткових вимог, таких як наявність у відокремленого підрозділу повноважень щодо представництва юридичної особи, наведена норма не містить. Натомість, згідно норм Господарського процесуального кодексу України в редакції 1991 року, територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначалась відповідно до вимог статті 15 Господарського процесуального кодексу України за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. Відтак, спір за участю відповідача - юридичної особи в особі представництва підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, при цьому з правом позивача обирати територіальну юрисдикцію за місцезнаходженням представництва. При цьому, за приписами частини 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір виникає саме з його діяльності. А отже, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що при визначенні територіальної підсудності ключовим чинником є пов`язаність спору з фактом здійснення філією відповідача господарської діяльності. Обґрунтовуючи звернення з позовом до Господарського суду Харківської області позивач з посиланням на приписи частини 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, вказував на те, що даний спір пов`язаний з діяльністю філії юридичної особи, оскільки саме заступником директора філії "Харківське Головне Регіональне Управління" Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" Хоменко Р.І. було надіслано лист № Е.НА.0.0.0.0/17-63 від 09.09.2019 щодо надання інформації, що стосуються діяльності клієнта, у тому числі операцій, проведених по рахунку за період 2018-2019 без наявності відповідних дозвільних документів та ліцензій. Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими твердження апелянта щодо наявності такого зв`язку між спором та діяльністю філії, з огляду на таке. Виходячи із предмету і підстави позовних вимог, а також з огляду на встановлені вище обставини у даній справі, судова колегія дійшла висновку, що причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для обмеження прав клієнта (ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія") щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку позивача, шляхом зупинення фінансових операцій на цьому рахунку. Як стверджував позивач, на підставі анкети-заяви клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, та які разом складають договір банківського обслуговування (далі - договір), Акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" відкрито ТОВ "Азово-Чорноморська фін компанія" поточний рахунок НОМЕР_1 UAN (далі - рахунок). Відповідно до преамбули Умов та Правила надання банківських послуг Банк: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Ліцензія Національного банку України № 22 від 05.10.2011, в особі Голови Правління Петра Крумпханзла, який діє на підставі Статуту, пропонує необмеженому колу юридичних та фізичних осіб надання послуг на підставі Умов та Правил надання банківських послуг. Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила або договір) - договір приєднання, який укладається в порядку, встановленому ст.634 Цивільного кодексу України, а саме: публічна його частина встановлена Банком та розміщена в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua/terms. Згідно з Умовами та Правилами поточний рахунок - рахунок, що відкривається Банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Розділом 1.1.3 Умов та Правил визначено права та обов`язки Банку. Зокрема, Банк зобов`язаний здійснювати ідентифікацію, верифікацію Клієнта (представника Клієнта), вивчення Клієнта та уточнення інформації про Клієнта у випадках, встановлених законом (1.1.3.1.3). Банк має право в передбаченому чинним законодавством порядку зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції, а також застосувати інші застережні заходи за наявності підстав, передбачених: Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; Законом України «Про банки і банківську діяльність»; Законом України «Про санкції»; нормативним актом Національного банку України, що регулює здійснення банками фінансового моніторингу; внутрішніми документами банку з питань здійснення фінансового моніторингу або іншими нормами чинного законодавства України та міжнародних договорів України (1.1.3.2.6). Банк має право витребовувати інформацію та/або офіційні документи, необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення Клієнта, уточнення інформації про Клієнта, а також для виконання інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, в тому числі з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) - інформацію та/або документи, що підтверджують наявність структури власності такого Клієнт, факт належності Клієнта або особи, яка діє від його імені, до публічних осіб, до осіб близьких або пов`язаних із публічними діячами (1.1.3.2.18). Вищенаведене свідчить про те, що стороною у відносинах з клієнтом щодо обслуговування поточного рахунку є саме АТ КБ "Приватбанк", який у відповідності до договору приймає рішення щодо витребування необхідної інформації та зупинення фінансових операцій. Як стверджував представник відповідача в судовому засіданні апеляційного господарського суду 27.01.2020 філія "Харківське головне регіональне управління" Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" у відповідності до Положення здійснює лише обслуговування клієнта та не має право здійснювати зупинення фінансових операцій на поточному рахунку клієнта, оскільки таке право належить виключно AT КБ "Приватбанк". Позивачем не спростовано твердження відповідача про те, що підставою виникнення спору є дії саме AT КБ "Приватбанк" із зупинення фінансових операції на вказаному поточному рахунку, тоді як філія AT КБ "Приватбанк" не має відповідних повноважень. Посилання апелянта на пов`язаність спору із діяльністю філії, оскільки вимога (лист № Е.НА.0.0.0.0/17-63 від 09.09.2019) про надання інформації, що стосуються діяльності клієнта, направлена філією "Харківське головне регіональне управління" Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", не свідчить про те, що даний спір виник з діяльності філії. Крім того, вказаний лист містить вказівку на адресанта - AT КБ "Приватбанк" (із зазначенням юридичної адреси: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, та адреси для листування: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094). З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спір у даній справі пов`язаний із діями АТ КБ "Приватбанк" (м.Київ), а не його відокремленого підрозділу - Філії "Харківське головне регіональне управління" Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", у зв`язку з чим колегія суддів погоджується із обґрунтованими та законними висновками суду першої інстанції про передачу даної справи на розгляд Господарського суду м. Києва на підставі пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України. Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків місцевого господарського суду нормам процесуального не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту суд апеляційної інстанції не вбачає. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржувана ухвала відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для її скасування. Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" без задоволення, а ухвали Господарського суду Харківської області від 04.12.2019 у справі №922/3370/1 - без змін. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст.276, 282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська фін компанія" залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.12.2019 у справі №922/3370/1 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 31.01.2020. Головуючий суддя В.О. Фоміна Суддя Я.О. Білоусова Суддя О.В. Шевель