Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/5005/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "31" січня 2020 р. Справа№ 910/5005/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Демидової А.М. суддів: Корсака В.А. Ходаківської І.П. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 (повне рішення складено 23.09.2019) (суддя Приходько І.В.) у справі № 910/5005/19 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування 80 170,19 грн. збитків, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог. Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - ТОВ "Металургтранс", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення 80 170,19 грн. збитків, які виникли у зв`язку з розукомплектуванням вагонів. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Металургтранс" послалось на те, що відповідачем не виконано свого обов`язку щодо збереження схоронності вагонів при здійснені перевезення, що призвело до збитків позивача. Окрім стягнення збитків, позивач також просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31 450,00 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/5005/19 (суддя Приходько І.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Українська Залізниця" на користь ТОВ "Металургтранс" збитки у розмірі 47 316 грн. 30 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 133 грн. 77 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що наявні всі елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складової частини вагону, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. Відповідачем, в свою чергу, не було доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагону під час його перевезення залізницею сталось не з вини відповідача. При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновків, що позивачем по накладній УМВС (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення) щодо перевезення вагону № 56936768 не дотримано процедури досудового врегулювання спору в порядку, передбаченому статтею 46 УМВС, тобто, в матеріалах справи щодо зазначеної накладної відсутні докази, які б підтверджували порушення прав позивача, та вимоги позивача в частині стягнення збитків щодо ремонтування вагону № 56936768 в розмірі 20 781,78 грн. не підлягають задоволенню. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем заявлено збитки у розмірі 12 072,11 грн. по факту виконання поточного ремонту вагону № 61603536, однак не надано ані залізничної накладної, ані інших належних та допустимих доказів на підтвердження правових підстав перебування зазначеного вагону на відповідальності у відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є недоведеними. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/5005/19, АТ "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Металургтранс", судові витрати покласти на позивача. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та не відповідає фактичним обставинам справи в частині стягнення збитків у розмірі 47 316,30 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. На думку скаржника, при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд помилково дійшов висновку, що даний спір виник з деліктних зобов`язань, натомість відповідач стверджує, що у даному спорі мають місце договірні відносини. Також відповідач зазначає, що стосовно вагонів, за ремонт яких судом задоволено позовні вимоги щодо відшкодування збитків, також не дотримано процедури досудового врегулювання спору, відтак висновки суду, зазначені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи. Відповідач наголошує, що позивач згідно з накладними не є відправником або одержувачем вантажу, а є власником (орендарем) порожніх вагонів. Таким чином, позивач не є одержувачем вантажу, не є стороною укладеного договору (накладній) на перевезення вантажу та не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу пошкодження вагонів як вантажу. Також скаржник зазначає, що належними доказами не підтверджено жодний елемент цивільної відповідальності щодо відповідача для застосування відповідальності як відшкодування шкоди, не доведено саме розукомплектування вагонів, як і вина відповідача. Позивачем фактично не підтверджено належними доказами проведення поточного ремонту вагонів. Судом не взято до уваги, що в якості понесення збитків надані акти виконаних робіт та додатків до актів між ТОВ "Ремвагонторг" та ТОВ "Металургтранс", які складаються з наданих послуг з поточного ремонту вагонів, подачі/забирання вагонів та робіт по встановленню магістральних або головних частин повітророзподільника, однак ТОВ "Ремвагонторг" здійснювало для позивача лише організацію виконання поточного ремонту вагонів, а отже не мало права визначати вартість послуг з подачі/забирання вагонів та робіт по встановленню магістральних або головних частин повітророзподільника, оскільки вказані послуги надаються підприємствами АТ "Укрзалізниця". Також, скаржник зазначає, що враховуючи незначну складність справи № 910/5005/19, підготовка якої не вимагала надмірного обсягу юридичної і технічної роботи, визначена судом першої інстанції сума 10 000,00 грн. у якості гонорару адвоката неспівмірна з ціною позову. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. 05.11.2019 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019 передані на розгляд колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий, Корсак В.А., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/5005/19 залишено без руху, роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути наведені в ухвалі недоліки, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 1 180,84 грн. 25.11.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду від АТ "Українська залізниця" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення № 2328678 (#400132357905) від 20.11.2019, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 180,84 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/5005/19; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - не пізніше 18.12.2019. Позиції сторін. 16.12.2019 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/5005/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" - без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів відповідача щодо відсутності у позивача права на пред`явлення позову, оскільки між позивачем та відповідачем щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування та надання послуг, пов`язаних із цими перевезеннями, було укладено договір про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування № ПР/М-15103/НЮ від 09.11.2015, за умовами якого відповідач, здійснюючи організацію курсування вагонів, власником чи орендарем яких є позивач, на коліях загального користування у період знаходження на відповідальності відповідача, допускає пошкодження вагонів, що порушує права позивача та спричиняє йому збитки, і дана обставина є підставою позовних вимог до відповідача. Також позивач зазначає, що у даному спорі залізнична накладна засвідчує відповідність технічного стану вагону Правилам експлуатації власних вантажних вагонів, затвердженим Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, за приписами п. 3.4 яких власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона. Позивач вважає, що відповідач не спростував факту пошкодження вагонів під час знаходження на відповідальності у залізниці, пошкодження вагонів та протиправна бездіяльність відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів) підтверджуються матеріалами справи, а відтак є всі правові підстави для задоволення позову згідно з п. 2 ст. 126 Статуту залізниць України. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. ТОВ "Металургтранс" є орендарем та власником вантажних вагонів, у тому числі вагонів: № 61603536 (договір оренди № 48А від 21.08.2013), № 54780895 (договір оренди вагонів № 142П/ЦВСВ(ВЕ-06-161)ю від 24.03.2006), № 61451845 (договір фінансового лізингу № LS9266-10/13 від 09.10.2013), № 56936768 (договір оренди № 63А від 24.06.2011), № 66287640 (договір піднайму № 32а/16 від 05.12.2016), № 68429521 (договір піднайму № 32а/16 від 05.12.2016). Для забезпечення курсування вагонів залізничними коліями позивачем (Замовник) було укладено з Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (Виконавець) договір № ПР/М-15103/НЮі про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування від 09.11.2015 (далі - Договір № ПР/М-15103/НЮі). Відповідно до додаткових угод № 2 від 05.12.2016 та № 3 від 23.11.2017 року до Договору № ПР/М-15103/НЮі, укладених між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Виконавець) в особі виконуючого обов`язки начальника структурного підрозділу "Служба комерційної роботи та маркетингу" регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та позивачем (Замовник), строк дії Договору № ПР/М-15103/НЮі було продовжено до 31.12.2018 включно. Відповідно до п. 1.2 Договору № ПР/М-15103/НЮі, сторони керуються цим Договором, законами України, Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, Соглашением о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС) (Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення), "Правилами експлуатації власних вантажних вагонів", іншими нормативними документами. Позивачем зазначено, що: - 22.10.2018 вагон № 61603536, перебуваючи у режимі транзит на станції Куп`янськ, у період знаходження вагонів на відповідальності Відповідача був відчеплений, причина відчеплення - розукомплектована головна частина повітророзподільника. - 27.09.2018 було укладено договір перевезення у вигляді залізничної накладної № 47497557, відповідно до якої вагони № 61451845, № 66287640, № 68429521 прямували під завантаження. - 30.10.2018 було укладено договір перевезення у вигляді залізничної накладної № 45618055, відповідно до якої вагон № 54780895 прямував під завантаження. У період знаходження вагонів № 61451845, № 66287640, № 68429521, № 54780895 на відповідальності відповідача, на станції Вечірній Кут вагони були відчеплені, причина відчеплення - розукомплектована головна частина повітророзподільника. - 19.10.2018 було укладено договір перевезення у вигляді залізничної накладної СМГС, відповідно до якої вагон № 56936768, орендарем якого є позивач, прямували під завантаження. Прямуючи до пункту призначення, зі станції Заоскілля на станцію Центроліт, у період знаходження вагону № 56936768 на відповідальності відповідача, на станції Дарниця зазначений вагон був відчеплений, причина відчеплення - розукомплектована головна та магістральна частини повітророзподільника. Позивачем зазначено, що оскільки пошкодження вагонів відбулось саме під час знаходження вагонів на залізничній колії загального користування після укладання договору перевезення, відповідальність за дотримання якості проведеного технічного обслуговування та ремонту, безпеки руху вагонів несе відповідач. Спір у справі виник внаслідок того, що, як стверджує позивач, він зазнав матеріальних збитків у сумі 80 170,19 грн., які зобов`язаний відшкодувати відповідач, оскільки він не забезпечив збереження цілісності вагонів під час здійснення вантажних перевезень силами Української залізниці. Вартість таких збитків позивач розрахував, виходячи з ціни придбаних деталей і запасних частин для полагодження вагонів, а також вартості ремонтних робіт. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до положень ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Згідно з п. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. У пункті 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів № 61451845, № 66287640, № 68429521, № 54780895 ТОВ "Металургтранс". Поряд з цим, як вірно встановлено місцевим господарським судом, обставини щодо перебування вищезазначених вагонів у користуванні ТОВ "Металургтранс" відповідачем не спростовано. Згідно з п. 8 Статуту, перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам. За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона. Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14). Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на станції Вечірній Кут було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів позивача, яке полягало у відсутності головної частини повітророзподільника. Згідно з п.п. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Відповідно до п. 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом № 312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера. Згідно з п. 6.2.1 зазначеної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що відсутність головної і магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставки такого вагону в состав поїзду. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд відхиляє твердження апелянта, що позивачем не доведено факту саме розукомплектування вагонів. До того ж відповідач не наводить нормативного обґрунтування свого твердження щодо того, що несправність повітророзподільника та розукомплектування ручного гальма не може вважатись розукомплектуванням вагону. За фактом встановлення відсутності вищезазначеної деталі, орендовані вагони були направлені позивачем на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення та дефектні відомості форми ВУ-22. Для усунення пошкоджень позивач змушений був використати необхідні деталі та запасні частини для їх встановлення замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах. Понесення витрат з оплати виконаних робіт та використаних запасних частин і деталей підтверджується актом виконаних робіт № 469 від 26.12.2018 (з відповідними додатками) та платіжними дорученнями за листопад 2018 року. Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця. Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів позивачем було здійснено оплату технічного обслуговування на користь ТОВ "Ремвагонторг". Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, сума збитків за пошкодження вагона складається з: - витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; - вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; - витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; - плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил. Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем належними та допустимими доказами доведено, що загальна сума витрат, понесених на ремонт розукомплектованих вагонів (які перебували на відповідальності у залізниці на підставі залізничних накладних № 47497557 та № 45618055), склала 47 316,30 грн. Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Стаття 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язує учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Вимогами ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, а саме: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10). Як зазначено у пункті 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 № 01-8/91 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства", порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 № 904/4195/16, від 17.01.2017 № 904/3013/16. Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість. Згідно з абз. 2 п. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Приймаючи до уваги вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складової частини вагону, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. Відповідачем, у свою чергу, не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час його перевезення залізницею сталось не з вини відповідача. Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 12 072,11 грн. по факту виконання поточного ремонту вагону № 61603536 є недоведеними у зв`язку з їх необґрунтованістю, оскільки не надано ані залізничної накладної, ані інших належних та допустимих доказів на підтвердження правових підстав перебування зазначеного вагону на відповідальності у відповідача. У свою чергу, вимоги про стягнення збитків щодо ремонтування вагону № 56936768 в розмірі 20 781,78 грн. є необґрунтованими, оскільки позивачем не дотримано процедури досудового врегулювання спору в порядку, передбаченому ст. 46 УМВС, тобто позивачем не доведено, що станом на момент звернення з позовом до суду відповідачем порушено права позивача. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про те, що позивач не має права від свого імені заявляти позов у даній справі, оскільки не є відправником або одержувачем вантажу, з огляду на те, що у даному спорі позивач звернувся з позовом як суб`єкт, який безпосередньо поніс витрати на ремонт вагонів, що пов`язані з закупівлею за власний рахунок необхідних запасних частин та сплатою за виконані роботи з ремонту. Відтак позивач є суб`єктом права, законні інтереси якого порушено діями (бездіяльністю) відповідача, та має майновий інтерес у відшкодуванні збитків відповідачем, який, у свою чергу, не забезпечив збереження цілісності вагонів під час здійснення вантажних перевезень. Крім того, апеляційний господарський суд відхиляє твердження відповідача, що позивачем не надано доказів права власності на пошкоджені вагони, оскільки зобов`язання відповідача щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на ремонт вагонів, виникло внаслідок порушення майнових інтересів позивача. Доводи скаржника про те, що визначена судом першої інстанції сума 10 000,00 грн. у якості гонорару адвоката не спірмірна із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, а також з ціною позову, колегією суддів апеляційної інстанції також відхиляються, з огляду на правову позицію Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно з якою суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Втім, відповідного клопотання, як це передбачено приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, відповідачем суду першої інстанції не заявлялось. З огляду на викладене, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" відсутні. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/5005/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Крім того, статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5). Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Металургтранс" у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до Північного апеляційного господарського суду 16.12.2019, заявлено про понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/5005/19, та заявлено про покладення на АТ "Українська залізниця" судових витрат на професійну правничу допомогу у порядку ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України з відповідними доказами. Так, на підтвердження надання Адвокатським об`єднанням "СОТА" послуг правничої допомоги у суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/5005/19, заявником надано суду копію додаткової угоди № 06122019 від 06.12.2019 до договору № 09012018/МТ про надання правничої допомоги від 09.01.2018, укладеного між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "СОТА" (Об`єднання) (далі - Додаткова угода). Відповідно до п. 1 Додаткової угоди Клієнт доручає та оплачує, а Об`єднання приймає на себе зобов`язання надати послуги, а саме послуги з правничої допомоги щодо складання відзиву на апеляційні скарги АТ "Українська залізниця" в рамках справи № 910/5005/19. Згідно з п. 4 Додаткової угоди, загальна вартість послуг складає 5 000,00 грн. (1 000 грн. х 5 год.) без ПДВ. Також, на підтвердження наданих позивачу послуг, виконаних адвокатом, та понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Металургтранс" додало до відзиву на апеляційну скаргу такі документи: - копію акта приймання-передавання наданих послуг від 09.12.2019, згідно з яким при наданні правничої допомоги за Договором та Додатковою угодою, Адвокатським об`єднанням "СОТА", в особі адвоката Барабаша О.В., було витрачено 5 годин.; за попередньою домовленістю з Клієнтом, година роботи адвоката Об`єднання оплачується в розмірі 1 000,00 грн.; - копію рахунка-фактури № 061219/1 від 06.12.2019 на суму 5 000,00 грн.; - платіжне доручення № 10842 від 06.12.2019 на суму 5 000,00 грн.; - копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5557/10 на ім`я Барабаша О.В., ордер серії КС № 607365. При розгляді заяви ТОВ "Металургтранс" про покладення на АТ "Українська залізниця" витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, де зазначено наступне. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції робить висновок, що надані заявником документи є належними доказами понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Також, колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, відповідно до якої суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Дослідивши вказані докази, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця", колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для компенсації за рахунок відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. Керуючись ст.ст. 74, 123, 126, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/5005/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/5005/19 залишити без змін.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, площа Героїв Майдану, буд. 1, кім. 524, ідентифікаційний код 33074226) 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/5005/19 повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 31.01.2020. Головуючий суддя А.М. Демидова Судді В.А. Корсак І.П. Ходаківська