Постанова 4872 № 916/1785/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1785/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2019, прийняте суддею Шаратовим Ю.А., м. Одеса, повний текст складено 01.11.2019, у справі №916/1785/19 за позовом: Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну до відповідача: Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про стягнення 70 818 грн ВСТАНОВИВ: У червні 2019 р. Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну звернулося з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію наданих пільг та субсидій у розмірі 70818 грн. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставною відмовою відповідача компенсувати позивачу витрати на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а саме: послуги з вивезення твердих побутових відходів, надані пільговим категоріям населення за період з березня місяця по травень місяць 2019 року. За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 27.06.2019 відкрито провадження у справі №916/1785/19. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.10.2019 у справі №916/1785/19 (суддя Шаратов Ю.А.) позов задоволено частково; стягнуто з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну компенсацію наданих пільг у розмірі 70818 грн та витрати на сплату судового збору в розмірі 1921 грн; у задоволенні позову в частині стягнення сум субсидій відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що відмова відповідача у компенсації позивачу вартості послуг з вивезення твердих побутових відходів, наданих пільговим категоріям населення відповідно до закону, яка мотивована посиланням на неукладання Будинкоуправлінням №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну відповідних договорів з визначеними на конкурсній основі надавачами вказаних послуг, а саме: з Товариством з обмеженою відповідальність "Союз" та Комунальним підприємством "Одескомунтранс", є неправомірною. Не погодившись з прийнятим рішенням, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2019 у справі №916/1785/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на відсутності у нього правових підстав для проведення компенсації позивачу пільг та субсидій за послуги з вивезення твердих побутових відходів з березня місяця 2019 року у зв`язку із неукладанням Будинкоуправлінням №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну відповідних договорів з компаніями, визначеними органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах. Крім того, апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на неможливість застосування у спірних правовідносинах приписів пункту 31 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки послуги з вивезення твердих побутових відходів не входять до складу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Скаржник також зазначає про відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження заявленої до стягнення суми заборгованості, а також доказів звернення позивача до відповідача з розрахунками щодо компенсації пільг за послуги з вивезення твердих побутових відходів. Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України). Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 1921 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік"). Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (70818 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що 01.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЛІДЕР" ("Виконавець") та Будинкоуправлінням №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну ("Замовник") укладено договір на вивіз твердих побутових відходів №46/16 (далі договір №46/16 від 01.05.2016), відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець зобов`язується надати послуги з вивезення твердих побутових відходів IV класу небезпеки у місті Одесі та передмісті з територій житлових будинків, а Замовник зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за погодженою сторонами ціною у строки і на умовах, передбачених цим договором. Згідно з підпунктом 2.1.2 пункту 2.1 договору №46/16 від 01.05.2016 Виконавець зобов`язується надати Замовникові певну кількість контейнерів відповідно до додатка №1, що є невід`ємною частиною цього договору, у якому узгоджуються: дислокація розміщення та графік вивозу контейнерів; кількість, види контейнерів, необхідних для збору твердих побутових відходів; обсяг вивозу твердих побутових відходів. За умовами пунктів 5.1, 5.2 договору №46/16 від 01.05.2016 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе фінансових зобов`язань за даним договором. Після закінчення зазначеного терміну дія цього договору автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не пізніше, ніж за 15 днів до закінчення терміну його дії, у письмовій формі не повідомила іншу сторону про намір розірвати цей договір. В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЛІДЕР" та Будинкоуправлінням №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну було укладено низку додаткових угод до договору №46/16 від 01.05.2016, а саме: додаткові угоди №1 від 27.07.2018, №2 від 01.08.2018, №3 від 01.01.2019, №4 від 01.02.2019. На виконання договору №46/16 від 01.05.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЛІДЕР" та Будинкоуправлінням №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000232 за січень місяць 2019 року на суму 118039,15 грн,№ОУ-0000343 за лютий місяць 2019 року на суму 114094,20 грн, №ОУ-0000489 за березень місяць 2019 року на суму 127166,69 грн, №ОУ-0000787 за квітень місяць 2019 року на суму 122989,68 грн, №ОУ-0000863 за травень місяць 2019 року на суму 126702,58 грн. Вищезазначені суми грошових коштів були перераховані позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЛІДЕР", про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення №1347 від 29.01.2019, №1399 від 22.02.2019, №1483 від 27.03.2019, №1555 від 25.04.2019 та №5 від 30.05.2019. Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №316 від 26.07.2018 для суб`єктів господарювання, які є виконавцями послуг з вивезення побутових відходів у м. Одесі, в тому числі для Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЛІДЕР", Комунального підприємства "Одескомунтранс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз", встановлено однаковий тариф на послуги з вивезення побутових відходів для населення міста Одеси у розмірі 70,32 грн/куб.м (з ПДВ). Позивач за період з березня місяця по травень місяць 2019 року сплачував Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЛІДЕР" вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів наданих останнім на пільгових умовах відповідним категоріям громадян у Київському та Малиновському районах м. Одеса відповідно до +5 посилань. Факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЛІДЕР" вказаних послуг та факт оплати Будинкоуправлінням №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну їх вартості відповідачем не оспорюється. Управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради листом №733/14-14 від 25.03.2019 повідомило позивача про те, що розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №97/01-6 від 07.03.2019 "Про визначення юридичної особи, яка здійснюватиме збирання та перевезення твердих побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами на території Малиновського району міста Одеси" виконавцем послуг зі збирання та перевезення побутових відходів в межах території Малиновського району м. Одеси визначено Комунальне підприємство "Одескомунтранс", тому з березня місяця 2019 року відшкодування пільг на послуги з вивезення твердих побутових відходів можливе за умови укладання договору з вищезазначеною організацією. Листом №1157 від 26.03.2019 Управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради повідомило Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну про те, що розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради №70-01р від 19.02.2019 "Про визначення юридичної особи, яка здійснюватиме збирання та перевезення твердих побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами на території Київського району міста Одеси" виконавцем послуг зі збирання та перевезення побутових відходів в межах території Київського району м. Одеси визначено Товариство з обмеженою відповідальність "Союз", відтак відшкодування витрат за надані пільги на послуги з вивезення твердих побутових відходів можливе за умови укладання договору з Товариством з обмеженою відповідальність "Союз". Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну зверталося до Управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з листом №248 від 13.08.2019, в якому просило відшкодувати витрати, пов`язані з наданням пільг за вивезення побутових відходів за період січень-липень 2019 року, при цьому до вказаного листа позивачем були додані розрахунки видатків та витрат, пов`язаних з наданням пільг за березень-липень місяці 2019 року, а також зазначено про те, що ДБФ файли по цим розрахункам надані представнику Управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради 06.08.2019 на електронному носії. Вказаний лист позивачем було направлено засобами поштового зв`язку та отримано Управлінням соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради 20.08.2019, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6503907288181. У відповідь на вищезазначене звернення Управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради листом №3592/13-09 від 21.08.2019 повторно повідомило позивача про те, що відшкодування витрат за надані пільги на послуги з вивезення твердих побутових відходів можливе за умови укладання договору з Товариством з обмеженою відповідальність "Союз". Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з компенсації вартості послуг з вивезення твердих побутових відходів, наданих пільговим категоріям населення за період з березня місяця по травень місяць 2019 року, у розмірі 70818 грн. Задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині, місцевий господарський суд послався на те, що відмова відповідача надати позивачу компенсацію витрат на послуги з вивезення твердих побутових відходів, наданих пільговим категоріям населення, є безпідставною та такою, що не ґрунтується на законі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. В силу статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України. Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". Відповідно до статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Соціальні пільги на отримання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, зокрема, послуг з вивезення твердих побутових відходів, для низки категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства". За умовами пункту 6 частини першої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-IV, який втратив чинність з 01.05.2019, проте був чинним на час виникнення спірних правовідносин, виконавець має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг. Згідно з пунктом 3 частини першої, пунктом 3 частини третьої статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII виконавець комунальної послуги та управитель багатоквартирного будинку мають право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати комунальних послуг. Вказані приписи законодавства закріплюють державні соціальні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку надавачу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, зокрема, послуг з вивезення твердих побутових відходів, надавати дані послуги тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб`єкту господарювання, який їх надає. Згідно з частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. За змістом підпункту б) пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв`язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог статті 102 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №256 від 04.03.2002, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі Порядок №256 від 04.03.2002) та визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги. Порядок №256 від 04.03.2002 втратив чинність з 01.01.2020, проте був чинним у період існування спірних правовідносин. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (пункт 3 Порядку №256 від 04.03.2002). Відповідно до пункту 8 Порядку №256 від 04.03.2002 розрахунки за надані пільги та субсидії здійснюються позачергово та у повному обсязі на поточні рахунки, відкриті в банківських установах: з об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними (житловими) кооперативами в частині відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, вивезення побутового сміття та рідких нечистот; з підприємствами, установами та організаціями, управителями багатоквартирних будинків, що надають послуги з управління багатоквартирним будинком, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, а також управителями багатоквартирних будинків, які є колективним замовником (споживачем) комунальних послуг (уклали договір про надання комунальних послуг в інтересах споживача). Наведене свідчить про те, що обов`язок щодо розрахунку з постачальниками послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в тому числі і послуг з вивезення твердих побутових відходів, покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення. Система місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Частиною першою статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. За умовами частини четвертої статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою. Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Положення про Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради №4183-VII від 30.01.2019, останній є виконавчим органом Одеської міської ради і створений відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування". Основними завданнями Департаменту є, зокрема, забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення і виконання програм у цій сфері; призначення та виплата соціальних допомог, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України; виконання функцій головного розпорядника коштів субвенції з державного бюджету на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива та скрапленого газу. Отже, головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, яке проживає у м. Одеса, що здійснює розрахунки з постачальниками послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також послуг з вивезення твердих побутових відходів, є Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради. В силу пунктів 10, 11 постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (в редакції, чинній у визначений позивачем у даній справі період надання послуг) підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації. Позивач зазначає про те, що ним щомісячно на паперових та електронних носіях надавалися розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, згідно з формою "2-пільга", проте відповідач відмовився від їх прийняття. Щодо доводів скаржника про те, що Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну не зверталося до відповідача із розрахунками щодо вартості послуг, наданих пільговикам, згідно з формою "2-пільга" за період березень-травень місяців 2019 року до подачі позову у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Управління соціального захисту населення в Малиновському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради листом №733/14-14 від 25.03.2019 повідомило позивача про те, що розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №97/01-6 від 07.03.2019 "Про визначення юридичної особи, яка здійснюватиме збирання та перевезення твердих побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами на території Малиновського району міста Одеси" виконавцем послуг зі збирання та перевезення побутових відходів в межах території Малиновського району м. Одеси визначено Комунальне підприємство "Одескомунтранс", тому з березня місяця 2019 року відшкодування пільг на послуги з вивезення твердих побутових відходів можливе за умови укладання договору з вищезазначеною організацією. Листом №1157 від 26.03.2019 Управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради повідомило Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну про те, що розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради №70-01р від 19.02.2019 "Про визначення юридичної особи, яка здійснюватиме збирання та перевезення твердих побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами на території Київського району міста Одеси" виконавцем послуг зі збирання та перевезення побутових відходів в межах території Київського району м. Одеси визначено Товариство з обмеженою відповідальність "Союз", відтак відшкодування витрат за надані пільги на послуги з вивезення твердих побутових відходів можливе за умови укладання договору з Товариством з обмеженою відповідальність "Союз". Отже, адресовані позивачу повідомлення вищезазначених підрозділів Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про можливість відшкодування витрат за надані пільги на послуги з вивезення твердих побутових відходів виключно у разі укладення відповідних договорів з Товариством з обмеженою відповідальність "Союз" та Комунальним підприємством "Одескомунтранс" фактично свідчать про відмову відповідача від проведення у подальшому таких компенсацій у випадку невиконання Будинкоуправлінням №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну цієї умови. Крім того, безпосередньо у відзиві на позовну заяву №02-25/500 від 10.07.2019 (вх.№13871/19 від 12.07.2019) відповідач зазначає про те, що з березня 2019 року ним не здійснювалося відшкодування позивачу витрат на послуги з вивезення твердих побутових відходів, наданих пільговим категоріям населення, оскільки Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну має укладений договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЛІДЕР", яке у встановленому законом порядку не визначено на конкурсній основі в якості надавача відповідних послуг. З матеріалів справи також вбачається, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну звернулося до Управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з листом №248 від 13.08.2019, в якому просило відшкодувати витрати, пов`язані з наданням пільг за вивезення побутових відходів за період січень-липень 2019 року, при цьому до вказаного листа позивачем були додані розрахунки видатків та витрат, пов`язаних з наданням пільг за березень-липень місяці 2019 року, а також зазначено про те, що ДБФ файли по цим розрахункам надані представнику Управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради 06.08.2019 на електронному носії. Вказаний лист позивачем було направлено засобами поштового зв`язку та отримано Управлінням соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради 20.08.2019, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6503907288181. У відповідь на вищезазначене звернення Управління соціального захисту населення в Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради листом №3592/13-09 від 21.08.2019 повторно повідомило позивача про те, що відшкодування витрат за надані пільги на послуги з вивезення твердих побутових відходів можливе за умови укладання договору з Товариством з обмеженою відповідальність "Союз". За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у компенсації позивачу вартості послуг з вивезення твердих побутових відходів, наданих пільговим категоріям населення, пов`язана саме з особою виконавця цієї послуги і не укладенням відповідних договорів з Товариством з обмеженою відповідальність "Союз" та Комунальним підприємством "Одескомунтранс", а не з неотриманням або несвоєчасним отриманням Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради розрахунків за формою "2-пільга". Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме:10.12.2017, та вводиться в дію з 01.05.2019, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 31, 6, підпункту 1, підпункту "б" підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 01.01.2019. В силу пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Пунктом 31 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII унормовано, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Пільги та субсидії для відшкодування витрат з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій надаються до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Враховуючи вищевикладене, укладений між Будинкоуправлінням №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЛІДЕР" договір №46/16 від 01.05.2016 зберігає чинність на визначених ним умовах до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим законом, а відтак і пільги та субсидії для відшкодування витрат з оплати цих послуг надаються до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим законом. Зазначеним спростовуються доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для проведення компенсації позивачу пільг та субсидій за послуги з вивезення твердих побутових відходів з березня місяця 2019 року у зв`язку із неукладанням Будинкоуправлінням №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну відповідних договорів з компаніями, визначеними органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах. Посилання скаржника на неможливість застосування у спірних правовідносинах приписів абзацу другого пункту 31 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII у зв`язку з тим, що послуги з вивезення твердих побутових відходів не є послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав. Як зазначалося вище, з 01.05.2019 в повному обсязі введено в дію Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII, у той час як Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-IV визнано таким, що втратив чинність. Новим Законом України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема, визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг. Відповідно до статті 5 цього Закону послуги з поводження з побутовими відходами є комунальними послугами, які, у свою чергу, належать до житлово-комунальних послуг, при цьому послуга з управління багатоквартирним будинком не включає в себе послугу з поводження з побутовими відходами. Між тим вказане не суперечить ні наведеним вище висновкам суду апеляційної інстанції, ні приписам абзацу першого пункту 31 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яким до складу послуг з управління багатоквартирним будинком включено також послуги з вивезення побутових відходів, оскільки згідно з Типовим переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №529 від 20.05.2009 та який був чинним на час укладення договору №46/16 від 01.05.2016, до складу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій входили, зокрема, послуги з вивезення побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення). За умовами частин першої, третьої, четвертої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Як зазначалося вище, позивач за період з березня місяця по травень місяць 2019 року сплачував Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ЛІДЕР" вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів наданих останнім на пільгових умовах відповідним категоріям громадян у Київському та Малиновському районах м. Одеса відповідно до чинного законодавства, при цьому факт надання останнім вказаних послуг та факт оплати Будинкоуправлінням №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну їх вартості відповідачем не оспорюється. З огляду на зазначені вище норми законодавства у Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, що виникли у зв`язку з наданням послуг з вивезення твердих побутових відходів особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 Цивільного кодексу України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 Цивільного кодексу України). Чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України, а спірні правовідносини носять змішаний характер і підпадають під правове регулювання не лише Бюджетного кодексу України, який визначає безпосередню процедури сплати грошових коштів, але також регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та відповідними законами України, які визначають правову підставу для надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на пільговій умові певним категоріям осіб. Щодо розміру заявленої до стягнення суми компенсації вартості послуг з вивезення твердих побутових відходів, наданих пільговим категоріям населення, колегія суддів зазначає наступне. Визначена Будинкоуправлінням №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну сума позову складається з сум, які вказані в наявних у матеріалах справи розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, складених за формою "2-пільга" за період з березня місяця по травень місяць 2019 року, та становить 70818 грн. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України). За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Колегія суддів вбачає, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду не надано жодного доказу на підтвердження встановлення Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради будь-яких розбіжностей у наданих позивачем документах. Крім того, відповідач на надав будь-яких доказів на підтвердження того, що заявлені позивачем суми не відповідають дійсним, хоча відповідну інформацію щодо кожного пільговика Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради повинен фіксувати в реєстрі осіб, які мають право на пільги, а відтак останній не був позбавлений можливості перевірити вказані відомості. В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини рішення у справі "Серявін та інші проти України"). Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2019 у справі №916/1785/19 без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 31.01.2020. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя Л.О. Будішевська Суддя Л.В. Поліщук