Ухвала КЦС ВС № 234/15366/17

УХВАЛА 27 січня 2020 року м. Київ справа № 234/15366/17 провадження № 61-691ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління», третя особа - виконуючий обов`язок директора Бороха Андрій Степанович про поновлення на роботі та виплати середньої зарплати за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : 02 січня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у вище вказаній справі, повний текст якої складено 05 грудня 2019 року. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, а отже, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки заявником не виконано вимоги пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, а саме : не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону за подання та розгляд касаційної скарги. За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до змісту матеріалів касаційної скарги та рішень ухвалених у даній справі позивачем окрім позовної вимоги про поновлення на роботі заявлялась також вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 83 882 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. У постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 зроблено висновок, що починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Указаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18). Також такий висновок зроблений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18, де зазначено, що за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми. Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на час звернення позивача до суду) встановлено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено, що з 01 січня 2017 року прожитковиймінімум на одну працездатну особу становить 1 600 грн. Отже, розмір судового збору за подання та розгляд касаційної скарги відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 838,82 грн * 200% = 1 677,64 грн. Таким чином ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 677,64 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, ЄДРПОУ - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО-899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, ККДБ - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку -

207. На підтвердження сплати судового збору ОСОБА_1 необхідно надати до суду відповідний документ, або ж документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, У Х В А Л И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління», третя особа - виконуючий обов`язок директора Бороха Андрій Степанович про поновлення на роботі та виплати середньої зарплати за час вимушеного прогулу залишити без руху. Надати для усунення зазначеного вище недоліку строк до 27 лютого 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Литвиненко