Ухвала КЦС ВС № 711/3099/19

Ухвала 30 січня 2020 року місто Київ справа № 711/3099/19 провадження № 61-1756ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» (далі - ПрАТ «Черкаське хімволокно») звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 24 734, 27 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 514, 43 грн, 3 % річних у розмірі 974, 01 грн, разом 29 222, 71 грн. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 24 734, 27 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 514, 43 грн, 3 % річних у розмірі 974, 01 грн, разом 29 222, 71 грн. Здійснено розподіл судових витрат. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовувалися тим, що 13 травня 2015 року між сторонами укладено договір № 6966/4 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води,докази оспорення якого відповідачем не надано. Оскільки розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, позовні вимоги визнані судом доведеними. Встановивши факти оплати відповідачем щомісячних платежів у період утворення заборгованості, суд першої інстанції визнав, що позивачем не пропущено строк давності у цій справі. Суд апеляційної інстанції врахував, що відповідач частково сплачувала за надані послуги, проте, не у розмірі, визначеному позивачем, разом з цим оплата таких послуг здійснювалася за рахунок призначеної відповідачу субсидії. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи заявника через їх недоведеність, що позивачем надаються послуги неналежної якості. Апеляційному розгляду не підлягала вимога про розірвання договору щодо надання послуг, оскільки така вимога не була предметом розгляду у суді першої інстанції. Також суд апеляційної інстанції зробив висновок, що відмова у задоволені заявленого відводу складу суду першої інстанції не є підставою для скасування рішення цього суду. Доводи заявника, що суд першої інстанції, зазначивши в ухвалі про відкриття провадження у справі неналежного позивача, позбавив відповідача права на подання відзиву та пред`явлення зустрічного позову, суд апеляційної інстанції визнав безпідставними, оскільки відповідачу направлена копія позовної заяви, в якій зазначені учасники справи, а допущена судом описка виправлена ухвалою суду першої інстанції від 25 липня 2019 року. Судом апеляційної інстанції враховано, що відповідачем 02 вересня 2019 року подано заяву про поновлення строку для подання відзиву на позов, проте відзив до суду не подано. ОСОБА_1 20 січня 2020 року звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати зазначені рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції; визнати підстави відводу судді суду першої інстанції обґрунтованими. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2 102, 00 грн. Ціна позову у цій справі про стягнення заборгованості складає 29 222, 71 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 100 = 210 200, 00 грн). Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правил пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. ОСОБА_1 до касаційної скарги подала клопотання, в якому просила відкрити касаційне провадження, оскільки зазначена справа має виняткове для неї значення. Клопотання обґрунтовувалося тим, що заявник є пенсіонером, особою з інвалідністю ІІ групи та розмір її пенсійного забезпечення не дозволяє виконувати зобов`язання з оплати рахунків за надані комунальні послуги. Такі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки заявником не обґрунтовано, в чому полягає зазначене виняткове значення у розумінні підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, при цьому, посилання на скрутне матеріальне становище, неможливість оплати заявником рахунків не може бути єдиною підставою в обґрунтування наявності винятків, необхідних для відкриття касаційного провадження. Отже, вочевидь, непогодження заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. З огляду на наведені доводи, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом. Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними і подальшому оскарженню не підлягає. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі«Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалені у малозначній справі, а отже, не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Погрібний