Постанова КАС ВС № 2а-2148/12/0970

ПОСТАНОВА Іменем України 29 січня 2020 року м. Київ справа №2а-2148/12/0970 адміністративне провадження №К/9901/17245/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П., розглянув в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року (суддя Кафарський В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року (колегія у складі суддів Коваля Р.Й., Гудима Л.Я., Судової-Хомюк Н.М.) у справі № 2а-2148/12/0970 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківське шкіряне підприємство "Плай" про стягнення заборгованості. І. РУХ СПРАВИ 1. 27.03.2017 Управління Пенсійного фонду України м. Івано-Франківську звернулося до суду із заявою від 02.03.2014 за № 1884/06 про видачу дубліката виконавчого листа по справі № 2а-2148/12/0970 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківське шкіряне підприємство "Плай" про стягнення заборгованості в сумі 141 843,89 грн.

2. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, у задоволенні заяви відмовлено. 3. 10.07.2017до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року.

4. У касаційній скарзі скаржник із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення заяви.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.07.2017 відкрито провадження у справі. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України 07.02.2018 справу було передано до Верховного Суду. Скаржник заявляв клопотання про розгляд справи за його участі, однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи. II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявником не доведено в порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства України факт втрати оригіналу виконавчого листа та наявність підстав для видачі його дублікату. IIІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Заявник касаційної скарги зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, дійшли неправильних висновків.

8. Покликається на те, що судами безпідставно не взято до уваги доводів заявника про те, що виконавчий документ втрачено. IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, вважає за необхідне зазначити таке.

10. Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

11. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

12. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані рішення відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

13. Відповідно до частини першої статті 260 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) замість втраченого оригіналу виконавчого листа адміністративний суд, який видав виконавчий лист, за заявою стягувача або поданням державного виконавця може видати його дублікат.

14. Згідно пункту 2 частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

15. Отже, підставою для видачі дубліката виконавчого листа є втрата його оригіналу.

16. Заявник не надав жодного доказу на підтвердження тих обставин, що оригінал виконавчого листа було втрачено, а також не обґрунтував де, коли та з яких причин було втрачено оригінал.

17. Також у своїй апеляційній (т.1, а.с. 71) та касаційній скарзі (т.1 а.с. 90) заявник покликався на те, що ліквідаторами Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківське шкіряне підприємство "Плай" було направлено відповідь, що будь-яких документів стосовно ВАТ "Івано-Франківське шкіряне підприємство "Плай" до них не надходило.

18. При цьому заявником не надано копії вищевказаного листа та він відсутній в матеріалах справи.

19. Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що з урахуванням відсутності доказів пошкодження, втрати чи зіпсування виконавчого документа відсутні підстави для видачі дубліката виконавчого листа.

20. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

22. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

23. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій прийняли рішення у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

24. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі № 2а-2148/12/0970- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В.М. Кравчук Суддя А.А. Єзеров Суддя О.П. Стародуб