Постанова 4855 № 826/6493/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6493/18 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Гайворонського В.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року, суддя Бояринцева М.А., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Албат» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- У С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «Албат» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2018 року №00000901402 та від 12.04.2018 року №0003921402. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12.04.2018 року №0003921402. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини першої ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Албат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, валютного - за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року. За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 27.12.2017 року № 559/26-15-14-02-03/31111009, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Албат" вимог чинного законодавства України, а саме: - пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 185.1 статті 185, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, всього на суму 617 689 грн, у тому числі за грудень 2015 року на суму 155 203 грн, за червень 2016 року на суму 4 001 грн та за листопад 2016 року на суму 458 485 грн; - пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підставі складеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: - № 00000891402 від 25.01.2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Албат" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 772 111 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями 617 689 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 154 422 грн; - № 00000901402 від 25.01.2018 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Албат" застосовано штраф у розмірі 25 638,91 грн. Рішенням Державної фіскальної служби України від 15.03.2019 року за № 12214/6/99-99-11-04-02-25 скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.01.2018 року № 00000891402 в частині збільшення податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 155 203 грн та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.01.2018 року № 00000901402 залишено без змін, а скаргу частково задоволено. На підставі складеного акту перевірки та рішення Державної фіскальної служби України Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003921402 від 12.04.2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Албат" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 578 107 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями 462 486 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 115 621 грн. Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія судідв зазначає наступне. Відповідно до підпункту а) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Пунктом 187 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Судом встановлено та дана обставина підтверджується матеріалами справи, під час проведення перевірки відповідачем зроблений висновок щодо заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Албат" податкових зобов`язань з податку на додану вартість в розмірі 462 486 грн з тих підстав, що перевіркою встановлено списання ТМЦ на суму 2 312 430 грн без їх подальшої реалізації та виведено поза межі балансу платника податків, як такі, що не використовуються в господарській діяльності. Вказаний висновок зроблений контролюючим органом враховуючи ті обставини, що згідно з наданими регістрами бухгалтерського обліку у 2016 році встановлено списання Товариством з обмеженою відповідальністю "Албат" матеріалів (лічильників, модемів та інших комплектуючих), які обліковувались на рахунку 28 "Товари" на рахунок 92 "Адміністративні витрати" всього на суму 2 312 430 грн, згідно з актами списання: ЦБАБ0000009 від 30.06.2016 року матеріали всього на суму 20 006 грн; ЦБАБ0000015 від 01.11.2016 року матеріали всього на суму 2 286 479 грн; ЦБАБ0000019 від 30.11.2016 року матеріали всього на суму 5 945 грн. Однак, згідно з карткою по рахунку 70 "Доходи від реалізації" реалізація даних товарів не здійснювалась. До складу витрат підприємства сума списаних товарів не включалась. До перевірки не надано документів, які б підтверджували використання даних товарів в господарській діяльності підприємства. Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Албат" на підставі накладних - вимог на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів № 9 від 30.06.2016 року, № 19 від 30.11.2016 року, № 17 від 01.11.2016 року передано ТМЦ, відносно яких перевіркою встановлено їх списання, в підзвіт матеріально-відповідальній особі, менеджеру із збуту ОСОБА_1 для показу при участі в тендері, а також для детального ознайомлення при презентаціях в виставкових залах. Як пояснив позивач та його доводи підтверджується звітом аудитора щодо виконання узгоджених процедур стосовно підтвердження наявності на балансі ТОВ "Албат" станом на 31.12.2016 року та станом на 31.12.2017 року товарних запасів, переданих в підзвіт матеріально-відповідальним особам в межах балансу від 25.05.2018 року, вказані операції щодо передачі товару в розмірі 2 312 429,76 грн помилково списано бухгалтером підприємства на витрати товариства із застосуванням рахунку 92 "Адміністративні витрати". В подальшому помилку самостійно виправлено методом "червного сторно", про що свідчить: оборотно-сальдова відомість по рахунку 92 "адміністративні витрати" за 2016 рік; оборотно-сальдова відомість за всіма рахунками товариства за 2016 рік; оборотно-сальдова відомість по рахунку 28 "Товари" за 2016 рік; бухгалтерська довідка про виправлення помилки від 30 листопада 2016 року. В результаті аудиту наявності на балансі товарів, що передані в підзвіт матеріально-відповідальній особі в межах балансу менеджеру із збуту ОСОБА_1 на підставі накладних-вимог на внутрішнє переміщення на загальну суму 2 312 429,76 грн встановлено, що вищевказані товари: - рахуються на балансі ТОВ "Албат" за місцем зберігання - офіс ТОВ "Албат" за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 28 в підзвіті матеріально-відповідальної особи ОСОБА_1 , що підтверджується наказами про проведення щорічних інвентаризацій № 20-б від 20.12.2016 року, № 20-б від 25.12.2017 року та інвентаризаційними описами товарів № 4, № 5 та № 6 станом на 31.12.2016 року, інвентаризаційними описами товарів № 1, № 2 та № 3 станом на 31.12.2017 року; - вищевказані товари обліковуються на балансі на рахунку 28 "Товари", що підтверджується звіркою даних оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281 "Товари" станом на 30.11.2016 року, станом на 31.12.2016 року та станом на 31.12.2017 року з оборотно-сальдовими відомостями за всіма рахунками станом на 31.11.2016 року, станом на 31.12.2016 року та станом на 31.12.2017 року; - вартість вищевказаних товарів відображено в балансі станом на 31.12.2016 року та станом на 31.12.2017 року в рядку 1100 "Запаси", що підтверджується звіркою даних оборотно-сальдових відомостей за всіма рахунками станом на 31.12.2016 року та станом на 31.12.2017 року з Фінансовою звітністю суб`єкта малого підприємництва ТОВ "Албат" за 2016 та 2017 роки. За результатами проведеного дослідження аудитором зроблено висновок, що матеріальні цінності, які обліковуються в бухгалтерському обліку на рахунку 28 "Товари" та передані в межах балансу в підзвіт матеріально-відповідальній особі на підставі накладних № 9 від 30.06.2016, № 15 від 01.11.2016, № 17 від 01.11.2016 та № 19 від 30.11.2016 на загальну суму 2 312 429,76 грн. обліковуються на балансі ТОВ "Албат" станом на 31.12.2016 та станом на 31.12.2017. Аудитором також засвідчено відсутність у ТОВ "Албат" первинних документів, що свідчили б про реалізацію чи інше вибуття вищевказаних товарів на загальну суму 2 312 429,76 грн. Окрім того, позивачем було надано до суду інвентаризаційні списки за станом на 31.12.2016 №АЛАБ0000006, № АЛАБ0000005, № АЛАБ0000004, № АЛАБ0000003, № АЛАБ0000002, № АЛАБ0000001 та за станом на 04.01.2017 № АЛАБ0000003, № АЛАБ0000001, №АЛАБ0000002, відповідно до яких ТМЦ, відносно яких перевіркою встановлено списання, знаходяться на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Албат". В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач зазначив, що під час перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю "Албат" контролюючому органу надавались оборотно-сальдові відомості по рахунку 92 "Адміністративні витрати" та рахунку 79 "Фінансові результати", відповідно до яких підприємство не віднесло на адміністративні витрати вартість ТМЦ в сумі 2 312430 грн, про що свідчить проводка "сторно" на суму 2 981872,25 грн. Зазначені доводи позивача підтверджуються його ж скаргою на спірне ППР. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності доказів виведення підприємством поза межі балансу ТМЦ без їх подальшої реалізації та не спростовано доводів позивача, що помилкова операція не призвела до завищення чи заниження податкових зобов`язань, а тому податкове повідомлення-рішення № 0003921402 від 12.04.2018 року є протиправним і вірно скасовано судом. Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 00000901402 від 25.01.2018 року, то в цій частині судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Ні позивач, ні відповідач рішення суду в цій частині не оскаржували. Колегія суддів вважає, що в зазначеній частині рішення суду є правильним, ухвалено з дотриманням вимог чинного законодавства України. Під час проведення перевірки контролюючим органом зроблений висновок щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Албат" термінів реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 256 389,10 грн, а саме: - податкова накладна від 03.07.2017 № 30 зареєстрована 11.08.2017; - податкова накладна від 03.07.2017 № 28 зареєстрована 11.08.2017; - податкова накладна від 03.07.2017 № 29 зареєстрована 11.08.2017; - податкова накладна від 03.07.2017 № 31 зареєстрована 14.08.2017; Відповідно до пунктів 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з пунктом 201.10 статті 201 реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: - для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; - для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Суд вірно не прийняв доводи позивача щодо безпідставності застосування штрафних санкцій, оскільки Податковим кодексом України та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, не передбачено повторне складання податкових накладних та повторне направлення їх на реєстрацію. Згідно з пунктом 120-1 статті 120-1 Податкового кодексу України у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу. Проте податкові накладні від 03.07.2017 №19, № 20, № 21 зареєстровані Державною фіскальною службою України після отримання від позивача документів на підтвердження відповідності обсягів постачання обсягам продажу по співвідношенню до кодів УКТ ЗЕД. Відповідно до пункту 120-1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів. Отже, оскільки позивачем порушено термін реєстрації податкових накладних на 11 та 14 календарних днів, податковим органом правомірно застосував до Товариства з обмеженою відповідальністю "Албат" штраф у розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І.