Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/1901/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1901/19 пров. № 857/11986/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року, головуючий суддя - Дорошенко Н.О., ухвалене у м. Рівне, повний текст якого складено 30.09.2019 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: В серпні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ у Рівненській області, в якому просила визнати протиправною відмову в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язати призначити з 30.06.2019 року пенсію за віком із зменшенням пенсійного відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та станом на 1 січня 1993 року проживала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вона належить до 3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На заяву про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідач листом від 01.07.2019 року відмовив у призначенні такої пенсії, вказуючи, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний страховий стаж, який дає право на призначення пенсії по досягненні пенсійного віку. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 30.06.2019 року пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка станом на 1 січня 1993 року проживала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем не надано документів для підтвердження трудового стажу за період з 07.05.1986 року по 30.12.1999 року, відтак відповідач не має правових підстав для зарахування до стажу, згідно записів трудової книжки, періоду роботи позивача за даний період. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 17.10.1997 (а.с.8,10). 21.06.2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.30). До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 надала, зокрема, документи про стаж: трудову книжку № НОМЕР_2 , інші документи, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»: №№195, 197, 441, 442, 194, 03-251, 03-250, 2790, 13, 7, що підтверджується розпискою-повідомленням Пенсійного управління (а.с. 30). 01.07.2019 року Зарічненський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надіслав ОСОБА_1 повідомлення про відмову в призначенні пенсії №1326/02.9, за змістом якого право на призначення пенсії ОСОБА_1 набуває з 22 червня 2019 року при наявності страхового стажу не менше 20 років. Враховуючи надані ОСОБА_1 документи на дату звернення, та дані персоніфікованого обліку, страховий стаж складає 16 років 5 місяців, що не відповідає нормам статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а отже, права на призначення пенсії ОСОБА_1 не має (а.с. 42). Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 , який підтверджений записами трудової книжки та додатково наданих документів, є більшим за 20 років, що є підставою для призначення їй пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ зі зменшенням пенсійного віку на 6 років, тобто у 53 роки. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення (далі - Закон №796-ХІІ). Відповідно до статті 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 09.11.2018 року №4630, виданої Серницькою сільською радою Зарічненського району Рівненської області стверджується, що ОСОБА_1 в період з 20.11.1987 року по 09.11.2018 року проживала в с. Серники, Зарічненський р-н, Рівненська обл. (а.с. 17). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991 року "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", село Серники Зарічненського району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Відтак, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ на 6 років, що визнається сторонами у справі. При цьому, відповідач листом від 01.07.2019 року за №1326/02.9 повідомив ОСОБА_1 , що вона має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку з 22.06.2019 року при наявності страхового стажу не менше 20 років. Відповідач зазначив, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у трудовій книжці ОСОБА_1 , у зв`язку з її невідповідністю вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проведений розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії без урахування записів трудової книжки, на підставі додатково наданих документів, який становить 16 років 5 місяців 1 день, включаючи періоди: 25.06.1983 року - 23.10.1987 року; 15.10.1988 року - 30.11.1988 року; 15.01.1989 року - 31.01.1989 року; 30.12.1989 року - 29.12.1992 року; 15.03.1994 року - 15.07.1994 року; 11.01.1996 року - 30.12.1999 року; 10.04.2000 року - 25.06.2000 року; 02.07.2002 року - 21.10.2002 року; 21.11.2002 року - 28.04.2003 року; 02.06.2003 року - 03.11.2003 року; 23.09.2004 року - 02.09.2005 року; 01.07.2006 року - 05.07.2006 року; 01.08.2006 року - 23.08.2006 року; 01.09.2006 року - 02.09.2006 року; 15.11.2006 року - 10.11.2007 року; 01.02.2010 року - 28.02.2010 року; 01.10.2010 року по 20.10.2010 року; 01.11.2010 року - 13.11.2010 року; 01.07.2016 року - 13.07.2016 року; 01.08.2016 року - 31.01.2017 року; 24.02.2017 року - 18.02.2018 року (а.с. 26). Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Відповідач зазначав про відсутність правових підстав для зарахування до стажу періодів роботи ОСОБА_1 із 07.05.1986 року по 30.12.1999 року відповідно до записів трудової книжки. Згідно із ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків. Згідно з п. 20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка заз, а отже, й не може впливати на її особисті права. Така правова позиція викладена Верховним Судом в своїй постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17 у подібних правовідносинах. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що незначні недоліки щодо внесення записів до трудової книжки позивача роботодавцем не можуть слугувати беззаперечною підставою для неврахування відповідних періодів роботи при обчисленні стажу для призначення пенсії. Трудова книжка Серія НОМЕР_3 містить записи про періоди роботи ОСОБА_1 : Запис №1 від 07.05.1986 - прийнята на роботу робітницею бригади №2 у Радгосп "Серницький" (наказ №7 від 07.05.1986); Запис №2 від 11.01.1996 - переведена робітницею бригади №2 КСП "Серницьке" (протокол №1 від 11.01.1996); Запис №3 від 30.12.1999 - звільнена з роботи у зв`язку з реорганізацією КСП (протокол №3 від 30.12.1999) (а.с.31-33). Також, на підтвердження страхового стажу ОСОБА_1 за періоди роботи з 1986-1999 роки відповідачу надано архівні довідки Зарічненського районного місцевого архіву Рівненської області, зокрема: від 20.06.2019 року №464, яка підтверджує, що в особових рахунках робітників радгоспу "Серницький" за 1986-1991 значиться ОСОБА_1 (а.с.38); від 06.03.2019 року №193, яка підтверджує, що в особових рахунках робітників радгоспу "Серницький" за 1991-1995 значиться ОСОБА_1 (а.с.39); від 18.06.2018 року №441, яка містить відомості про вихододні позивача у період 1996-1999 роки та підтверджує, що в особових рахунках робітників КСП "Серницьке" за 1996-1999 значиться ОСОБА_1 , зокрема з 11.01.1996 по 30.12.1999 (а.с.40); від 18.06.2018 року №442, яка підтверджує, що в особових рахунках робітників СВК "Серницький" за 2000, 2003, 2008 роки значиться ОСОБА_1 (а.с. 41). Відтак, вказаними довідками стверджується, що ОСОБА_1 , зокрема, в період з 1986 року по 1999 року значилась в особових рахунках робітників радгоспу "Серницький", КСП "Серницьке" та СВК "Серницький". Спірний період роботи позивача із 07.05.1986 року по 30.12.1999 року підтверджено відповідними записами в трудовій книжці позивача, засвідчено підписами уповноваженої особи та відтиском печатки СВК "Серницький", робота в якому із 11.01.1996 року по 30.12.1999 року зарахована до загального страхового стажу ОСОБА_1 . Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відомості, які зазначені в трудовій книжці свідчать про те, що ОСОБА_1 мала право на зарахування спірного періоду до страхового стажу. При цьому неналежний порядок заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Відтак, відповідачем протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років, внаслідок чого порушено гарантоване державою право його на пенсійне забезпечення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, серед інших, справи, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Також, статтею 263 КАС України визначено, що справою незначної складності являється, зокрема, справа щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі №460/1901/19 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 30.01.2020 року.