Постанова 4855 № 640/11804/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11804/19 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Кучми А.Ю, Аліменка В.О. за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування висновку, наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо звільнення позивача зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Київській області службового розслідування відносно позивача; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 26 квітня 2019 року №840 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області про звільнення позивача зі служби в поліції; - поновити позивача на службі в поліції; - стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що звільнення позивача з лав Національної поліції є незаконним, необґрунтованим, упередженим та таким, що не відповідає дійсності. 11 грудня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому відповідач повністю підтримує рішення суду першої інстанції. Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом ГУ Нацполіції від 10 травня 2019 року «По особовому складу» №215 о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення частини 1 статті 77 звільнено зі служби в поліції сержанта поліції ОСОБА_1 ., поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Ржищівського відділення поліції Обухівського відділу поліції, 14 травня 2019 року. Підставою вказано наказ Головного управління від 26 квітня 2019 року №840. Відповідно до наказу ГУ Нацполіції від 26 квітня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Ржищівського ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області» №840 за порушення службової дисципліни, ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію України», пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС №1179 від 09 листопада 2016 року, що виразилося у перебуванні на службі у стані алкогольного сп`яніння, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Ржищівського ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. Вважаючи, що накази та дії відповідача щодо його звільнення є протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що під час прийняття оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому позовні вимоги стосовно визнання протиправними та скасування наказів в частині звільнення позивача задоволенню не підлягають. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Згідно зі ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Так, сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента країни і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Статтею 11 Статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Відповідно до частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції . Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Так, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що звільнення із служби в поліції є одним із видів дисциплінарного стягнення. Відповідно до ч. 6 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Так, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Відповідно до частини першої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі доповідної записки від 15 квітня 2019 року (а.с. 60), ГУ Нацполіції в Київській області виданий наказ №744 від 17 квітня 2019 року «Про призначення службового розслідування», яким призначено службове розслідування за інформацією щодо порушення службової дисципліни позивачем (а.с. 61). Твердження представника апелянта Вознюка В.А. щодо відсутності у вищевказаному наказі прізвища, ім`я та по-батькові поліцейського, а також підстав проведення відповідного розслідування в порушення частини четвертої Розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07 листопада 2018 року, спростовується самим наказом ГУ Нацполіції в Київській області №744 від 17 квітня 2019 року, в якому зазначено як підставу проведення службового розслідування (зазначено у вступній частині наказу), так і прізвище, ім`я та по-батькові поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (пункт 1 наказу). Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. Статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Згідно з частиною другою Розділу ІV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07 листопада 2018 року (далі - Порядок № 893), поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника. Так, в матеріалах справи містяться, зокрема, надані особисто позивачем ОСОБА_1 пояснення щодо обставин справи та вчиненого дисциплінарного проступку, а також пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 62). У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача Вознюк В.А. наполягав на різниці у датах відповідних пояснень, оскільки у вступній частині вказана інформація, що пояснення ОСОБА_1 були отримані 18 квітня 2019 року, в той час як поряд з підписом ОСОБА_1 зазначено 15 квітня 2019 року. Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта та вказує, що зазначена апелянтом різниця в датах не є суттєвою та жодним чином не спростовує обставин та фактів, викладених у відповідних поясненнях, оскільки зміст та власноручне написання пояснень підтверджується самим позивачем. Відповідно до статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Аналогічні вимоги до змісту висновку за результатами службового розслідування визначені також визначені Розділом VІ Порядку №

893. Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є, зокрема, вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Як вбачається з матеріалів справи, за результатами вказаного розслідування складено висновок від 22 квітня 2019 року, затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Київській області генералом поліції третього рангу Ценовим Д.М. (а.с. 70-77). Зі змісту висновку службового розслідування убачається, що 15 квітня 2019 року до Головного управління надійшла інформація про те, що при перевірці мобільною групою ВІОС УКЗ ГУНП в Київській області дотримання службової дисципліни особовим складом Обухівського ВП ГУ виявлено, що поліцейський сектору реагування патрульної поліції №4 Ржищівського ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 перебував на службі у складі групи реагування патрульної поліції з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя; огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810» о 01.15, результат якого показав 0,51 проміле (а.с. 62); ОСОБА_1 перебував на службі, в однострої, з вогнепальною зброєю. У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта Вознюк В.А. посилався на Порядок ведення Реєстру затверджених типів, засобів вимірювальної техніки, затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1161 від 13 липня 2016 року та стверджував, що прилад, яким здійснювалось визначення стану алкогольного сп`яніння не є сертифікованим. Порядок ведення Реєстру затверджених типів, засобів вимірювальної техніки, затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1161 від 13 липня 2016 року визначає механізм формування та ведення Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки. В той же час, згідно з інформацією Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, який є загальнодоступним, а саме відповідно до пункту 239 «газоаналізатор Alcotest… виробник Drдger Safety AG & Co. KGaA» є сертифікованим засобом вимірювальної техніки, що спростовує вищенаведені доводи апелянта. Так, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Відповідно до наказу ГУ Нацполіції від 26 квітня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Ржищівського ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області» №840 за порушення службової дисципліни, ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію України», пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС №1179 від 09 листопада 2016 року, що виразилося у перебуванні на службі у стані алкогольного сп`яніння, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Ржищівського ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. В подальшому, на підставі вищевказаного наказу ГУ Нацполіції наказом від 10 травня 2019 року «По особовому складу» №215 о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення частини 1 статті 77 звільнено зі служби в поліції сержанта поліції ОСОБА_1 ., поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Ржищівського відділення поліції Обухівського відділу поліції, 14 травня 2019 року. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем у встановлені положеннями чинного законодавства строки проведено службове розслідування, за наслідками якого встановлено порушення позивачем службової дисципліни, статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію України», пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС №1179 від 09 листопада 2016 року, що виразилося у перебуванні на службі у стані алкогольного сп`яніння, отже до поліцейського сектору реагування патрульної поліції №4 Ржищівського ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що перебування на службі працівника поліції в стані алкогольного сп`яніння є грубим порушенням службової дисципліни, принижує та дискредитує як самого працівника поліції, так і органи поліції в цілому та негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Відтак, такий захід дисциплінарного впливу як звільнення застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Так, у даному випадку, позивачем не було наведено жодних доказів на підтвердження невчинення ним дисциплінарного проступку у вигляді перебування на службі в стані алкогольного сп`яніння, як підстав для визнання оскаржуваного звільнення протиправним. В той же час, відповідачем на виконання положень частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України доведено, що під час прийняття оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування висновку, наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст виготовлено 30.01.2020. Головуючий суддя Л.В.Бєлова Судді А.Ю. Кучма, В.О. Аліменко