Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 522/14990/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 522/14990/19 Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника ВПС Кучурган Панчука Павла Володимировича про скасування постанови,- В С Т А Н О В И Л А : 02 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою, в якій просив скасувати постанову №030877, що складена 28.08.2019 начальником ВПС Кучурган Панчуком П.В., в зв`язку із відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.202 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана постанова, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.202 КУпАП, є протиправною та підлягає скасуванню. Жодних доказів вчинення позивачем дій за які ст. 202 КУпАП передбачена відповідальність під час складання протоколу та затримання не надано. Протоколи про адміністративне затримання та адміністративне правопорушення складені з порушенням вимог діючого законодавства та порушенням права позивача на захист, а тому не є належними та допустимими доказами, які указують на наявність події адміністративного правопорушення передбаченого ст. 202 КУпАП. До суду першої інстанції надійшли заперечення відповідача, які враховані судом, як відзив на позовну заяву. За змістом даних заперечень начальник ВІПС Кучурган Панчук П.В. вказує на відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки дії посадових осіб прикордонної служби відповідали закону та були обґрунтованими. Всі адміністративно-процесуальні документи в рамках розгляду справи про адміністративне правопорушення складено відповідно до ст.ст. 251,268,280 КУпАП та в межах чинного законодавства. Копія протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про дотримання посадовими особами усіх правил та стандартів оформлення зазначеного документу. Також підтвердженням допущеного позивачем правопорушення є рапорти військовослужбовців, що 21.08.2019 року несли службу в пункті пропуску «Кучурган-Первомайськ» та були свідками зазначеної події. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення його позову. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково послався в рішенні на притягнення до відповідальності невідомої особи - ОСОБА_2 , яка притягується до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП. Справа, що розглядається має інший предмет розгляду. Судом в оскаржуваному рішенні не досліджено та не надано правової оцінки відеозаписам наданих ОСОБА_1 , не надано оцінки поясненням позивача викладеним у позовній заяві. Суд не забезпечив повне та всебічне з`ясування обставин шляхом ініціювання виклику та допиту свідків, яким відомі достовірні обставини пов`язані з предметом розгляду даної справи. Відмовляючи в задоволені позовної заяви суд першої інстанції порушив вимоги п.1 ч.3 ст.286 КАС України, оскільки не мав таких повноважень. Крім того, не зазначив чи залишив без змін оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення. В зв`язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Клопотання позивача про відкладення розгляду справи в зв`язку із пошуком адвоката судова колегія вважає неповажною причиною неявки, тому відмовляє у його задоволенні. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 21 серпня 2019 року заступником начальника з персоналу ВІПС «Кучурган» лейтенантом Пархомовим А. складені протоколи: про адміністративне затримання, згідно якого ОСОБА_1 затримано 21.08.2019 року на строк до трьох годин з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 8); особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, згідно якого речі та документи не виявлено та не вилучалися (а.с. 9); про адміністративне правопорушення ПдРУ №030877 згідно відомостей якого вбачається, що о 19 год. 15 хв. в міжнародному пункті пропуску «Кучурган Первомайськ» у напряму «Виїзд» був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_3 , який без дозволу представників ДПСУ залишив транспортний засіб «БМВ», д.н. НОМЕР_1 та рухався по автомобільній смузі руху, чим порушив вимоги п. 2.9.1 Порядку дій посадових осіб органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого наказом ДПСУ від 29.08.2011 року № 627, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 202 КУпАП (а.с. 7). 28 серпня 2018 року начальником ВІПС «Кучурган» Панчуком Павлом Володимировичем винесено постанову № 030877, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 202 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 119 грн (а.с. 6). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єктом владних повноважень дотримано принципів правомірної адміністративної поведінки. Факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 21.08.2019 року №030877, рапортами заст. начальника з персоналу ВПС «Кучурган» Пархомова А., інспектора прикордонної служби ВПС «Кучурган» Веретяного І. Враховуючи зазначене оскаржувана постанова винесена на підставі та за результатом всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин у справі в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю постанова є законною та обґрунтованою. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Правове регулювання оскаржуваних правовідносин здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 року № 661-IV, Порядку дій посадових осіб органів охорони державного кордону ДПС України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, здійснення контролю за його додержанням, а також організації і забезпечення взаємодії та координації контрольних органів і служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпечені режиму в пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого наказом адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.08.2011 року № 627 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.09.2011 року за №1117/19855. Відповідно до п. 13 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються, зокрема, обов`язки щодо встановлення за погодженням з органами доходів і зборів та керівниками відповідних підприємств, на території яких розміщено пункти пропуску через державний кордон режиму у пунктах пропуску через державний кордон України, контроль за його додержанням. Відповідно до ст. 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані, зокрема, з порушенням режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду виїзду (ст. 202 КУпАП). Від імені органів ДПС України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, начальники органів охорони державного кордону та їх заступники. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову розглянуто начальником ВІПС «Кучурган» Панчуком П.В., тобто уповноваженою особою. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до п.2.9 Порядку № 627 під час перебування у пунктах пропуску особам, які перетинають державний кордон, забороняється, зокрема, самостійно, без дозволу представників підрозділу охорони державного кордону, залишати транспортні засоби чи здійснювати у них посадку. У статті 202 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення п.2.9.1 Порядку № 627, а саме за самостійне, без дозволу представників підрозділу охорони державного кордону, залишення транспортного засобу, що свідчить про порушення режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, відповідальність за що передбачена ст.202 КУпАП. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Судова колегія вважає, що з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП). Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів. Доказами вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст.202 КУпАП є протокол про адміністративне правопорушення, рапорти від 21.08.2019 року, які складені інспектором прикордонної служби інструктором кінологічної групи ВІПС «Кучурган» старшим прапорщиком Веретяним І. та заступником начальника з персоналу ВІПС «Кучурган» лейтенантом Пархомовим А. За змістом статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Матеріали справи підтверджують, що протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №030877 від 21.08.2019 року складено у відповідності до ст. 256 КУпАП. Посилання позивача, що йому не було роз`яснені його права, спростовуються змістом даного протоколу, підписаного ОСОБА_1 , який містить їх перелік з посиланням на ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Посилання позивача, що при складені протоколу про адміністративне правопорушення йому не запропоновано захисника, судова колегія вважає хибними, оскільки йому роз`яснено право на використання правової допомоги. Крім того, відсутність захисника на стадії складання протоколу про адміністративне правопорушення не позбавило ОСОБА_1 права на оскарження в подальшому постанови про накладення адміністративного стягнення 28.08.2019 року. Судова колегія звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення містить пояснення позивача, зі змісту яких не вбачається заперечення факту допущеного порушення. Разом з тим, у позовній заяві по даній справі позивач, заперечуючи проти факту вчинення ним адміністративного правопорушення, зазначає, що здійснював рух по смузі транспортних засобів, що не є порушенням передбаченим п. 2.9.1 Порядку №

627. На підтвердження своїх доводів надає відеозапис IMG_3651. Крім того, позивач зазначає, що під час проходження митного контролю працівник митниці запросив його з водієм транспортного засобу «БМВ» д/н. НОМЕР_1 вийти з автомобіля. Оглянувши наданий позивачем відеозапис, судова колегія зазначає, що він фіксує лише факт затримання позивача в межах зони митного контролю та ніяким чином не підтверджує факт надання позивачу дозволу працівником митниці щодо залишення транспортного засобу. Враховуючи вищезазначене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 202 КУпАП, підтверджено належними та достатніми доказами, а тому відповідачем правомірно прийнято постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення. Судова колегія звертає увагу, що зазначення судом першої інстанції про дотримання відповідачем вимог законодавства щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 , з врахуванням оцінки описової та мотивувальної частини рішення суду першої інстанції свідчить про допущену описку, яка на вірність його висновків не вплинула, а тому відповідні посилання апелянта не є достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Апелянт також наводить доводи, що відповідно до п.1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення. ОСОБА_1 зазначає, що в даному випадку суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову позивача, чим порушив надані повноваження. Судова колегія вважає дані доводи виявом надмірного формалізму, оскільки відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції фактично дотримався вимог передбачених п.1 ч.3 ст.286 КАС України. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до ст. 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані, зокрема, з порушенням режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду виїзду (ст. 202 КУпАП). Від імені органів ДПС України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, начальники органів охорони державного кордону та їх заступники. На переконання апеляційного суду, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 202 КУпАП, працівники Державної прикордонної служби України діють від імені органів ДПС України, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган Державної прикордонної служби України. Підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі встановлено приписами статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України. За правилами частини 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України). Відтак, оскільки за змістом вказаних правових норм допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи до ухвалення рішення судом першої інстанції, то можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено. Враховуючи зазначене, позивачем помилково визначено відповідача у даній справі, що на стадії апеляційного розгляду справи є додатковою підставою для відмови в задоволені позовних вимог. Суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують. Статтею 286 КАС України встановленні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст.286,308,311,315,316,321,322,325,272 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В. Кравченко