Постанова 4804 № 233/2192/19

Єдиний унікальний номер 233/2192/19 Номер провадження 22-ц/804/57/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Соломахи Л.І., суддів Канурної О.Д., Космачевської Т.В., за участю секретаря судового засідання Самойленко Г.В. позивача ОСОБА_1 представника позивача адвоката Шпільова С.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 233/2192/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" про зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні права власності за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 вересня 2019 року у складі судді Бєлостоцької О.В., - В С Т А Н О В И В: 10 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі ПАТ "Донецькоблгаз") про зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні права власності. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його сестра ОСОБА_3 . Після смерті батька він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом та 11 травня 2018 року зареєстрував право власності на спадкове нерухоме майно - на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 . З 16 травня 2018 року він проживає за вказаною адресою. 10 січня 2019 року представники Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації відключили його будинок від газопостачання, як зазначено у акті про порушення та акті на відключення від газопостачання, через несанкціоноване підключення до системи газопостачання - виявлений вварений в лінію газопостачання металевий іржавий штуцер та шланг. Відповідач не встановив хто здійснив несанкціоноване підключення та в який період часу, у зв`язку з чим за несанкціоноване підключення саме йому було нараховано 76 348,82 грн., починаючи з 10 січня 2017 року по 01 грудня 2018 року, тобто і за той період, коли він за зазначеною адресою не проживав та спадщину не прийняв. В лютому 2019 року він пропонував відповідачу сплатити за послуги з газопостачання 20 000 грн., проте його пропозиція прийнята не була. Посилаючись на те, що йому як власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, що з вини відповідача він позбавлений можливості користуватися 1/2 частиною будинку у зв`язку з його відключенням від системи централізованого газопостачання, не встановивши ні його вини, ні вини інших осіб, що здійснили несанкціоноване підключення, що користування будинком без газопостачання в повному обсязі є неможливим, просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні ним права власності на 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підключення будинку до системи газопостачання (а.с. 2 - 5). Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 1/2 частини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 травня 2018 року (а.с. 15 - 17). Інша 1/2 частина вказаного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 травня 2018 року належала його сестрі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12 - 13, а.с. 15). Згідно довідки Комунального підприємства "Служба єдиного замовника" № 3 (далі КП "СЄЗ" № 3) від 28 січня 2019 року № 283 ОСОБА_1 зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 з 16 травня 2018 року (а.с. 26). Колишній власник будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 знятий з реєстраційного обліку за зазначеною адресою 08 жовтня 2013 року у зв`язку зі смертю, що підтверджується копією довідки КП "СЄЗ" № 3 від 27 лютого 2016 року № 731 (а.с. 27). Згідно пояснень представника відповідача ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 будинок АДРЕСА_1 з 2003 року відключений від газопостачання, що не спростовано позивачем та його представником під час розгляду справи. Дані про відключення абонента за адресою: АДРЕСА_1 від газопостачання до 01 березня 2003 року відсутні в Костянтинівському УГГ у зв`язку з тим, що архів документації зберігається у м. Донецьку, тобто на території проведення антитерористичної операції, що підтверджується письмовими поясненнями ПАТ "Донецькоблгаз" від 01 липня 2019 року № 03/1331 (а.с. 64). 10 січня 2019 року представниками відповідача - майстром абонвідділу Якобець В.Д. та старшим майстром служби мереж Кириловим А.Г. складено акт про порушення № 398, відповідно до якого при перевірці відключених абонентів за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено, що абонент самовільно здійснив підключення під стойкою, розташованою у дворі, встановив штуцер Ф14, підключив шланг довжиною приблизно 10 метрів та підключив в лінію старого внутрішньобудинкового газопроводу. Газ надходить на ПГ-2, КСТ-16, ВПГ-23. Несанкціонований відбір газу. Лічильник газу відсутній. Здійснено локалізацію несанкціонованого підключення (а.с. 19, а.с. 20). Акт про порушення від 10 січня 2019 року № 398 підписаний представниками відповідача ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та споживачем ОСОБА_1 , який надав письмові пояснення наступного змісту: будинок належить йому з 11 травня 2018 року, до цього часу в ньому ніхто не мешкав, був підключений балонний газ; на даний момент користувався природнім газом із центральної гілки газопроводу, яка проходить через територію подвір`я для приготування їжі та обігріву житла (а.с. 19, а.с. 20). 10 січня 2019 року представниками відповідача - майстром абонвідділу Якобець В.Д. та старшим майстром служби мереж Кирилловим А.І . також складено акт № 021398 на відключення від газопостачання, відповідно до якого здійснена механічна локалізація у зв`язку з виявленим несанкціонованим відбором газу споживачем за адресою: АДРЕСА_1 (під час перевірки відключення за вказаною адресою було виявлено, що абонент самовільно здійснив підключення в центральний газопровід Ф58мм та підключив під стойкою штуцер Ф14пк з наступним підключенням кисневого шлангу довжиною приблизно 10 метрів до внутрішньобудинкової лінії; газ постачається на ВПГ та КСТ-16) (а.с. 21). Акт № 021398 на відключення від газопостачання від 10 січня 2019 року підписаний споживачем ОСОБА_1 без зауважень (а.с. 21). Згідно протоколу № 67 від 23 січня 2019 року засідання комісії з розгляду актів про порушення при користування побутовим газом відповідна комісія Костянтинівського УГГ ПАТ "Донецькоблгаз" в присутності ОСОБА_1 розглянула акт № 398 та дійшла висновку про нарахування не облікованого природного газу за несанкціонований газопровід за період часу з 10 січня 2017 року по 09 січня 2019 року в розмірі 76 348,83 грн. (а.с. 46 - 47). Споживач ОСОБА_1 в додатку до протоколу від 23 січня 2019 року висловив незгоду з приводу нарахування за актом (а.с. 48). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення відповідачем права власності позивача на належну йому 1/2 частину будинку не знайшов свого підтвердження і передбачені законодавством, зокрема, п. 20 Правил постачання природного газу підстави для відновлення газопостачання будинку АДРЕСА_1 відсутні. Відповідно до пункту 3 частини другої, частини третьої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема не допускати несанкціонованого відбору природного газу. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом. Враховуючи положення зазначених норм та пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на ОСОБА_1 , який є співвласником будинку АДРЕСА_1 та споживачем природного газу за вказаною адресою, покладено відповідальність за несанкціонований відбір природного газу, тому доводи представника позивача щодо не встановлення особи, яка здійснила несанкціоноване підключення є неспроможними. Зі змісту акту про порушення № 398 від 10 січня 2019 року та акту на відключення від газопостачання № 021398 від 10 січня 2019 року вбачається, що представниками відповідача було усунуто виявлене у споживача ОСОБА_1 порушення шляхом здійснення механічної локалізації несанкціонованого підключення, що відповідає приписам пункту 7 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем. З відповіді представника позивача на відзив та з пояснень самого позивача в судовому засіданні вбачається, що фактично ОСОБА_1 не оспорюється, що виявлене порушення мало місце і він як співвласник будинку має нести передбачену законом відповідальність, але не визнає період, за який здійснено перерахунок вартості не облікованого газу. Позивач пояснив, що мешкає в будинку, користується ним та у випадку потреби не позбавлений можливості розпорядитись належною йому на праві власності 1/2 часткою, отже він здійснює правомочності власника, передбачені частиною першою статті 317 ЦК України, зважаючи на що відсутні підстави стверджувати, що відповідачем по справі порушується право власності позивача на будинок. Частиною першою статті 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Проте, між сторонами по справі виникли правовідносини щодо постачання та користування природним газом, які регулюються не правовими нормами, які регламентують захист права власності, а Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, Правилами постачання природного газу. Пунктом 20 Правил постачання природного газу передбачено, що відновлення газопостачання споживачу здійснюється за умови оплати простроченої заборгованості за природний газ за договором або складання між постачальником та споживачем графіка погашення заборгованості та відшкодування витрат постачальника на припинення та відновлення газопостачання. Згідно пояснень позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні станом на час розгляду справи судом умови, передбачені п. 20 Правил постачання природного газу, не дотримані. Отже підстави для відновлення газопостачання будинку, співвласником якого є позивач, відсутні. Своїм правом на зміну підстави або предмету позову, передбаченим статтею 49 ЦПК України позивач, не зважаючи на те, що судом роз`яснювались його права, не скористався - позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо відключення будинку від газопостачання або про неправомірність нарахування не облікованого природного газу та зобов`язання здійснити перерахунок вартості не облікованого природного газу не заявляв (а.с. 84 - 87). Не погодившись із рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність рішення суду, його необґрунтованість, просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в рішенні послався на те, що до січня 2019 року у відповідача не було можливості потрапити до будинку АДРЕСА_1 . Однак доказів на підтвердження цієї обставини відповідачем суду не надано. Його представником було заявлено клопотання про витребування доказів по справі, а саме: документ про підстави відключення його будинку від газопостачання ще у 2003 році, відомості про вартість та походження газу, норми споживання у літній та зимовий періоди, матеріали які свідчать про обґрунтованість, підстави та причини відключення його будинку від газу, наряд на відключення будинку від газопостачання. Проте представник відповідача ОСОБА_5 не надала суду зазначених доказів, а суд на це не відреагував та нічого з цього приводу у рішенні не вказав. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що наряду на відключення будинку в нього не було, він приїхав за усним наказом керівництва управління. Суд же в рішенні вказав, що ОСОБА_8 пояснив, що ніякого наряду не треба, що не відповідає аудіо запису. Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що наряд на відключення будинку був, але до суду представник відповідача його не надав. Таким різним показам свідків належної оцінки не дав. Крім того, і свідок ОСОБА_8 , і свідок ОСОБА_6 дали показання, що штуцер який був приварений до системи централізованого газопостачання весь вкритий іржею та підключений задовго до січня 2019 року. Ніякого приладу несанкціонованого відбору газу у будинку виявлено не було. З фотографій, наданих до суду, не видно, щоб в будинку був будь-який прилад несанкціонованого відбору газу. Незважаючи на ці важливі обставини, суд у рішенні вказує на те, що не бере до уваги фотографії надані представником відповідача, оскільки вони не відповідають вимогам, передбаченим частинами другою - четвертою статті 100 ЦПК України. Виникає питання на чому тоді ґрунтується доказування по справі - на припущеннях чи тільки на словах представника відповідача та показах свідків зі сторони відповідача, які є співробітниками відповідача та між показаннями яких є суттєва різниця? Суд незаконно і не обґрунтовано вказує у рішенні на те, що йому було відомо про відключення будинку від газопостачання у 2003 року. Проте він навпаки у суді пояснював, що не проживав у будинку до травня 2018 року. У різні періоди часу в зазначеному будинку проживали його покійні батько та сестра. Йому невідомо як було здійснено підключення будинку до системи централізованого газопостачання, оскільки на кухні знаходяться балони з газом, які підключені до газової плити та котла опалювання будинку. Вважає, що він не повинен сплачувати борги за осіб, які користувалися законно чи незаконно газом. Посилання представника відповідача та суду на те, що документи про відключення будинку знаходяться у м. Донецьку, є безпідставними, оскільки представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що в управлінні наявні відомості у електронному варіанті. Проте ці документи на його клопотання судом не витребувані. Суд не дав належну оцінку його поясненням про тиск на нього з боку працівників УГГ м.Костянтинівка при складанні акту. Договору на поставку газу з ним не укладалося. Він вважав, що користувався газом на законних підставах та готовий був сплатити за спожитий газ за період з травня 2018 року по січень 2019 року. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Однак суд в рішенні зазначив, що він мешкає у будинку, користується ним та у разі потреби може розпорядитися його 1/2 частиною, тому може здійснювати повноваження власника, але у своїх позовних вимогах він ставив питання про усунення перешкод у праві власності на 1/2 частину нерухомого майна. Суд не врахував, що він не може розпорядитися Ѕ часткою будинку якщо інша 1/2 частка належить невідомо кому та якщо є борг у сумі 76 348,83 грн., який в рази перевищує вартість будинку. Також суд в рішенні майже дві сторінки присвятив фактам, які не є предметом спору, - неіснуючим боргам, у зв`язку з чим не лише прийняв незаконне рішення, порушивши його конституційне право власності на нерухоме майно Ѕ частку будинку, але й узаконив борги у сумі 76 348,83 грн. У справі не було встановлено хто саме (він чи інші особи) незаконно підключився до системи централізованого газопостачання. З вини відповідача він взимку залишився без газового опалення і це на думку суду не є перешкодою у здійсненні його права користування 1/2 частиною приватного будинку (а.с. 90 - 94, а.с. 108 - 112). Ухвалою Донецького апеляційного суду від 14 листопада 2019 року за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 відкрито апеляційне провадження (а.с. 125 - 128). Копія апеляційної скарги позивача відповідачу - ПАТ "Донецькоблгаз" направлена 18 листопада 2019 року (а.с. 129) та отримана відповідачем 20 листопада 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 132). В письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач ПАТ "Донецькоблгаз" просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що позивач у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що він є співвласником будинку по АДРЕСА_1 , в якому мешкає з травня 2018 року; договір на постачання газу із відповідачем не укладав; лічильник спожитого газу в будинку відсутній; за період проживання в будинку вартість газу не сплачував. Згідно розділу IX глава 4 Кодексу газорозподільних систем споживач зобов`язаний своєчасно, але не пізніше ніж у місячний строк письмово повідомляти оператора ГPM про всі зміни, що стосуються видів споживання газу, та/або опалювальної площі, та/або кількості осіб, зареєстрованих на його об`єкті. 10 січня 2019 року Костянтинівським УГГ проводилась планова перевірка раніше відключених споживачів від газопостачання, в ході якої було виявлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , у споживача самовільне підключення під стійкою, яка знаходиться у нього у дворі, - встановлено штуцер та підключений шланг, газ поступає на газові пристрої - ПГ-2, КСТ-16, ВПГ-23 (проведена фотофіксація), про що було складено акт про порушення № 398 від 10.01.2019 року. Згідно даних абонентського відділу споживач був відключений від газопостачання до 2003 року. У Костянтинівському УГГ дані про відключення до 01 березня 2003 року відсутні у зв`язку з тим, що архів документації зберігався у місті Донецьку, тому на теперішній час немає можливості надати ці документи. Згідно з пунктом 3 частини другої, частини третьої статті 13 3акону України "Про ринок природного газу" передбачено. що споживач зобов`язаний, зокрема не допускати несанкціонованого відбору природного газу. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом. Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. В судовому засіданні позивач пояснив, що мешкає в будинку, користується ним та у випадку потреби не позбавлений можливості розпорядитись належною йому на праві власності часткою, отже здійснює правомочності власника, передбачені частиною першою статті 317 ЦК України, зважаючи на що відсутні підстави стверджувати, що відповідачем порушується право власності на будинок. Пунктом 20 Правил постачання природного газу передбачено, що відновлення газопостачання споживачу здійснюється за умови оплати простроченої заборгованості за природний газ за договором або складання між постачальником та споживачем графіка погашення заборгованості, відшкодування витрат постачальника на припинення та відновлення газопостачання (а.с. 146 - 147). Ухвалою Донецького апеляційного суду від 28 листопада 2019 року справа була призначена до розгляду у судовому засіданні на 18 грудня 2019 року (а.с. 135 - 139). В судове засідання апеляційного суду 18 грудня 2019 року, яке проводилося в режимі відеоконференції з Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області, до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з`явився позивач та адвокат Шпільов С.І. Розгляд справи було відкладено на 15 січня 2020 року за клопотанням позивача у зв`язку із ненаданням адвокатом Шпільовим С.І. документів, що підтверджують його повноваження як представника позивача у Донецькому апеляційному суді. В судове засідання апеляційного суду 15 січня 2020 року, яке проводилося в режимі відеоконференції з Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області, до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з`явився позивач. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шпільов С.І., який на підтвердження своїх повноважень надіслав ордер серії ДН № 018781 від 18 грудня 2019 року на надання правової допомоги ОСОБА_1 у Донецькому апеляційному суді (а.с. 172), не з`явився, причини неявки апеляційному суду не повідомив, позивачу причини неявки представника також не відомі, у зв`язку з чим за клопотанням позивача розгляд справи було відкладено на 28 січня 2020 року. В судове засідання апеляційного суду 28 січня 2020 року, яке проводилося в режимі відеоконференції з Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області, до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з`явився позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шпільов О.В., які доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Відповідач - ПАТ "Донецькоблгаз" судову повістку-повідомлення про розгляд справи отримав 21 січня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 206). Представник відповідача у судове засідання апеляційного суду 28 січня 2020 року не з`явився, причини неявки у судове засідання не повідомив і відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України вважається, що він не з`явився в судове засідання без поважних причин. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалася, оскільки відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями номер три, який розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видано ОСОБА_1 державним нотаріусом Костянтинівської державної нотаріальної контори Сівяковою Г.П. 11 травня 2018 року, зареєстровано у реєстрі за № 1-177 (а.с. 15). Право власності позивача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 11 травня 2018 року, що підтверджується Витягом з цього реєстру (а.с. 16 - 17). Інша 1/2 частка зазначеного житлового будинку згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 травня 2018 року належить ОСОБА_4 , свідоцтво про право на спадщину спадкоємцю ОСОБА_4 не видано (а.с. 15). Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12). Довідкою Комунального підприємства "Служба єдиного замовника" № 3 від 28 січня 2019 року № 283 підтверджується, що у будинку АДРЕСА_1 мешкає ОСОБА_1 - з 16 травня 2018 року (а.с. 26). Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. У розумінні положень наведеної норми право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися своїм майном, тобто може звернутися до суду із негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень стосовно користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Відповідні дії особи повинні мати характер триваючого правопорушення, наявного у момент подання позову. Для подання негаторного позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки, достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об`єктивно порушували права власника і були протиправними. Як убачається із наведеного, на підставі статті 391 ЦК України, тобто шляхом усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, право власності може бути захищено лише у разі доведення факту його порушення. Тобто для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Обов`язок довести факт дійсного порушення його права, яке, на думку цієї особи, полягає у позбавленні можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним їй майном, покладено саме на позивача. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив усунути йому перешкоди у здійсненні ним права власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом підключення будинку до системи централізованого газопостачання. Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Відповідно до статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом позивач є власником Ѕ частки будинку, до якого входить житловий будинок з дерева, обкладений цеглою житловою площею 46,6 кв.м, загальною площею 72,7 кв.м літ. А-1; утепл. прибудова з дерева, обклад. цеглою літ. А1 - 1, веранда з цегли літ. а-1, сіні з цегли, шлакоблоку літ. а1-1, літня кухня - сарай з дерева обклад. цеглою літ. Б-1, погріб з шлакоблоку літ. б, гараж з мансардою з шлакоблоку літ. Г-1, вбиральня з цегли літ. Д, водопровід металевий літ. И, погріб з шийкою з цегли літ. К, сарай з шлакоблоку літ. Л-1, огорожа з азбофанери, металева, цегли літ. № 1-2 (а.с. 15). Отже, до майна, яке позивач отримав у спадщину, не входить система газопостачання, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відключення відповідачем 10 січня 2019 року від несанкціонованого газоспоживання об`єкту споживання - будинку АДРЕСА_1 не порушує право власності позивача на Ѕ частку житлового будинку. Позивач до теперішнього часу володіє та користується належною йому часткою житлового будинку та не позбавлений права розпоряджатися належною йому часткою житлового будинку. У випадку, коли відповідач не вчиняв дій, які спричиняють позивачеві перешкоди у володінні та користуванні майном, заявлення вимоги про захист права власності шляхом усунення відповідних перешкод свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини щодо постачання та користування природним газом, які регулюються не главою 29 "Захист права власності" книги третьої "Права власності та інші речові права" ЦК України, а Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, Правилами постачання природного газу. Відповідно до статті 1 Закону України від 09.11.2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, є індивідуальним споживачем. Відповідно до статті 2 Закону України від 09.11.2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають, зокрема у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Відповідно до статті 5 Закону України від 09.11.2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" послуги з постачання та розподілу природного газу належать до комунальних послуг. Відповідно до статті 7 Закону України від 09.11.2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Відповідно до статті 1 Закону України від 09.04.2015 року № 329-VIII "Про ринок природного газу" побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (п. 23). Відповідно до статті 12 Закону України від 09.04.2015 року № 329-VIII "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Відповідно до статті 13 Закону України від 09.04.2015 року № 329-VIII "Про ринок природного газу" споживач має право, зокрема, на: 4) отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. Споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом. Захист прав споживачів природного газу - фізичних осіб регулюється цим Законом, Законом України "Про захист прав споживачів" та іншими нормативно-правовими актами. Згідно акта про порушення № 398 від 10 січня 2019 року при перевірці відключених абонентів за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено несанкціонований відбір газу (а.с. 19, а.с. 20). Відповідно до статті 59 Закону України від 09.04.2015 року № 329-VIII "Про ринок природного газу" суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: 2) несанкціонований відбір природного газу. Відповідно до пункту 4 розділу 1 "Визначення основних термінів та понять"глави I "Загальні положення"Кодексу газорозподільних систем, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2494, несанкціонований відбір природного газу - відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 розділу 7 "Порядок обмеження та припинення розподілу природного газу споживачам"глави VI "Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу"Кодексу газорозподільних систем Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема у таких випадках: 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ. Відповідно до пункту 1 глави 2 "Види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування"розділу XI "Порядок перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу"Кодексу газорозподільних систем до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: 1) наявність несанкціонованого газопроводу; 2) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); 4) несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; 5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); 6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу. Відповідно до глави 3 "Порядок визначення необлікованих об`ємів природного газу та зміни їх режиму нарахування побутовому споживачу (фізичній особі)"розділу XI "Порядок перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу"Кодексу газорозподільних систем: У разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням (додаток 15 цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення. Якщо несанкціонований газопровід проведений шляхом прихованих заходів або фізичною особою, яка є несанкціонованим споживачем, початок періоду, за який визначається об`єм необлікованого природного газу, визначається з дня набуття споживачем (фізичною особою) права власності/користування на житлові (підсобні) приміщення, але не більше двох років, що передували дню виявлення порушення. Якщо несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу здійснено шляхом прихованих заходів, початок періоду, за який визначається об`єм необлікованого природного газу, визначається з дня встановлення лічильника газу та/або пломби, які виявились пошкодженими (їх встановлення повинно підтверджуватися відповідним актом про їх встановлення), але не більше 12 місяців (пункт 1). У разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого відновлення газоспоживання або використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу спожитий об`єм природного газу визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача за період з дня припинення газопостачання (або у разі здійснення попередньої перевірки відключеного стану - з дня такої перевірки, що має підтверджуватися відповідним актом перевірки), а при використанні газу без договору - з дня його закінчення (розірвання) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення (пункт 2). Відповідно до глави 5 "Порядок оформлення акта про порушення"розділу XI "Порядок перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу"Кодексу газорозподільних систем: - У разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу (пункт 1); - акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача / несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення (пункт 2); - Представник Оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов`язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень (пункт 3); - Споживач (несанкціонований споживач) та представники Оператора ГРМ під час виявлення порушення та складання акта про порушення мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявленого порушення чи інших дій та фактів, про що зазначається в акті про порушення. До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження, заперечення та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті про порушення (пункт 5); - На дату складання акта про порушення представник Оператора ГРМ забезпечує усунення виявленого порушення, про що в акті про порушення робиться відповідний запис. У разі неможливості усунути порушення на дату складання акта про порушення (відсутні відповідні засоби чи повноваження) представник Оператора ГРМ робить відповідний запис в акті про порушення та надалі забезпечує контроль за усуненням порушення, що підтверджується окремо складеним актом про усунення порушення (пункт 7); - Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення (пункт 8): - За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості. При складанні акта-розрахунку враховується таке: 1) розрахований відповідно до вимог цього розділу необлікований (донарахований) об`єм природного газу, що припадає на період до 01 числа місяця, в якому прийнято рішення комісії щодо задоволення акта про порушення (тобто до закритого балансового періоду), не потребує коригування (включення до) закритих періодів, а його вартість в повному обсязі має бути компенсована споживачем (несанкціонованим споживачем) Оператору ГРМ. При цьому вартість природного газу визначається за цінами закупівлі природного газу Оператором ГРМ протягом періоду необлікованого природного газу; 2) розрахований відповідно до вимог цього розділу необлікований (донарахований) об`єм природного газу, що припадає на період після 01-го числа місяця, в якому прийнято рішення комісії щодо задоволення акта про порушення, включається в баланс поточного календарного місяця за загальними правилами і вважається об`ємом постачання природного газу споживачу його діючим постачальником. Виключенням є об`єм природного газу, нарахований несанкціонованому споживачу та споживачу, у якого відсутній постачальник, вартість якого має бути компенсована Оператору ГРМ за цінами закупівлі ним природного газу в поточному календарному місяці; 3) при розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу має бути віднятий об`єм природного газу, фактично сплачений споживачем протягом періоду порушення. Виключенням є несанкціонований відбір природного газу поза охопленням комерційного вузла обліку; 4) при розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу пільги та субсидії, на які має право побутовий споживач, не враховуються (пункт 11); - Вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі. Якщо об`єм та/або вартість необлікованого (донарахованого) природного газу буде оскаржуватися споживачем (несанкціонованим споживачем) у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою (пункт 12). Відповідно до пункту 20 розділу III "Порядок постачання природного газу побутовим споживачам" Правил постачання природного газу, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2496, відновлення газопостачання споживачу здійснюється за умови оплати простроченої заборгованості за природний газ за договором або складання між постачальником та споживачем графіка погашення заборгованості та відшкодування витрат постачальника на припинення та відновлення газопостачання. В позовній заяві позивач посилається на те, що за несанкціонований відбір газу йому нараховано 76 348,83 грн. за період з 10 січня 2017 року по січень 2019 року, тобто і за період коли він в будинку не мешкав та спадщину не прийняв, що є незаконним, що він звертався до відповідача з пропозицією оплатити 20 000 грн. за послуги з газопостачання, але йому було відмовлено. Також позивач посилається на те, що таке нарахування є незаконним, оскільки його вину в несанкціонованому підключенні не встановлено. Тобто, як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції позивач фактично не погоджується з нарахованою йому вартістю необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу. Право позивача на оскарження об`єма та/або вартісті необлікованого (донарахованого) природного газу передбачено п. 12 глави 5 "Порядок оформлення акта про порушення"розділу XI "Порядок перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу"Кодексу газорозподільних систем. Крім того, у постанові від 14 січня 2020 року у справі № 910/17955/17 (провадження №12-137гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, згідно якого вимога про скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією, безпосередньо впливає на права та обов`язки відповідного суб`єкта господарювання у контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії та створює загрозу припинення електропостачання відповідного споживача. Зазначений правовий висновок за аналогією підлягає застосуванню і до спірних правовідносин щодо визначення об`єма та/або вартісті необлікованого (донарахованого) природного газу. Крім того, враховуючи, що 10 січня 2019 року відповідач здійснив усунення виявленого порушення, а саме, як зазначено в протоколі про порушення № 398 - проведена локалізація несанкціонованого підключення та складено акт № 021398 про відключення від газопостачання споживача, позивач як споживач має право оскаржити дії відповідача щодо відключення від газопостачання. Проте як зазначив суд першої інстанції, судом роз`яснювались позивачу його право на зміну підстави та/або предмету позову, передбачене статтею 49 ЦПК України, проте позивач не скористався таким правом - позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо відключення будинку від газопостачання або про неправомірність нарахування не облікованого природного газу та зобов`язання здійснити перерахунок вартості не облікованого природного газу не заявив. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, враховуючи, що позивач не виявив бажання змінити предмет позову та заявити вимоги про визнання незаконними дій відповідача щодо відключення від газопостачання, щодо нарахування обсягу та вартості не донарахованого природного газу, суд першої інстанції не мав правових підстав робити висновки щодо законності таких дій відповідача, про що обґрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі і відповідно встановлювати факт відключення житлового будинку від газопостачання з 2003 року, зокрема на підставі пояснень представника відповідача та свідка ОСОБА_6 . Отже, висновок суду першої інстанції про те, що передбачені пунктом 20 Правил постачання природного газу підстави для відновлення газопостачання будинку позивача відсутні, є таким, що виходить за межі заявлених позовних вимог. Відповідно до частини шостої статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Крім того, у суді апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Шпільов С.І. наполягав, що відповідач має бути зобов`язаний усунути позивачу перешкоди у користуванні будинком шляхом підключення будинку до системи централізованого газопостачання, оскільки відсутність у житловому будинку газопостачання порушує право позивача на користування будинком. Зазначив, що позовні вимоги щодо вартості не облікованого (донарахованого) природного газу вони у цій справі не заявляли. Позивач у судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що він користується належним йому житловим будинком, в тому числі і у зимовий період, оскільки переробив котел опалення на тверде паливо. Він же пояснив, що договору з відповідачем на газопостачання не має, що відповідач має підключити житловий будинок до системи централізованого газопостачання з дотриманням відповідних нормативів, а не резинового шлангу, який був виявлений 10 січня 2019 року. Отже, станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивачем не доведено, що дії відповідача щодо відключення житлового будинку від газопостачання та донарахування вартості не облікованого природного газу у сумі 76 348,83 грн. є протиправними (позивачем такі дії в установленому законом порядку не оскаржувалися). Позивач, незважаючи на його відключення від газопостачання, продовжує користуватися житловим будинком, володіє ним та не позбавлений правомочності розпорядження своїм майном. Правовідносини між позивачем та відповідачем щодо надання відповідачем послуг постачання природного газу до об`єкту, який належить позивачу на праві власності, не охоплюються правомочностями позивача як власника житлового будинку, а є договірними, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відключення житлового будинку, право власності на Ѕ частку якого належить позивачу, від газопостачання в порядку усунення виявленого порушення не порушує права позивача, як власника частки цього будинку. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення, зокрема є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні, зокрема, його мотивувальної частини. З огляду на наведені вище висновки апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухваливши по суті правильне судове рішення, порушив норми процесуального права - вийшов за межі заявлених позовних вимог, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виключити з мотивувальної частини рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 вересня 2019 року встановлення судом факту відключення житлового будинку від газопостачання з 2003 року та висновок суду щодо відсутності підстав для відновлення газопостачання будинку, які не стосуються предмету заявленого позивачем позову. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Враховуючи правильність висновку суду першої інстанції щодо суті спору, судовий збір, сплачений позивачем за подання позову у сумі 768,40 грн., йому не відшкодовується. Від сплати судового збору за подання апеляційної скарги позивач ухвалою Донецького апеляційного суду від 14 листопада 2019 року був звільнений, а тому судові витрати у зв`язку із переглядом справи судом апеляційної інстанції покладаються на державу. Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 вересня 2019 року змінити, виключити з мотивувальної частини встановлення судом факту відключення житлового будинку номер АДРЕСА_1 від газопостачання з 2003 року та висновок суду щодо відсутності підстав для відновлення газопостачання цього будинку. В решті рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30 січня 2020 року. Головуючий суддя: Л.І. Соломаха Судді: О.Д. Канурна Т.В. Космачевська