Постанова 4809 № 384/231/19

ПОСТАНОВА Іменем України 21 січня 2020 року м. Кропивницький справа № 384/231/19 провадження № 22-ц/4809/157/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Голованя А. М., Кіселика С. А., секретар судового засідання Кравченко Я. С., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2019 року у складі головуючого судді Галицького В. В. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. 02.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу, укладений 01 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсним, та визнати за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 ; договору купівлі-продажу, укладений 05 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсним та визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки ВАЗ, модель 21101, загальний легковий седан-В, 2006 року випуску, номер шасі (кузова рами) - НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ; договору купівлі-продажу, укладений 01 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсним та визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,42 га, кадастровий номер 3524384200:02:000:5098, що розташована на території Сухоташлицької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області. Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку належним чином не зареєстрований, ОСОБА_2 було написано розписку на продаж вказаного будинку. За вказаний будинок позивач сплатив ОСОБА_2 4000 тисячі доларів США, що згідно курсу валют Національного банку України станом на квітень 2016 року (вартість 01 долара 26 грн. 21 коп.) становило 104840 грн. Також позивач уклав із ОСОБА_2 договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки ВАЗ, модель 21101, загальний легковий седан-В, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 . Договір купівлі-продажу вказаного автомобіля належним чином не зареєстрований. ОСОБА_2 було написано розписку на продаж вказаного транспортного засобу. За автомобіль позивачем сплачено ОСОБА_2 4300 тисячі доларів США, що згідно курсу валют Національного банку України станом на квітень 2016 року (вартість 01 долара 26 грн. 21 коп.) становило 112730 грн. Позивач зазначає, що документи на даний автомобіль знаходяться у ОСОБА_2 , який відмовляється переоформлювати транспортний засіб та не надає для цього документи. Крім того позивач уклав із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,42 га. кадастровий номер 3524384200:02:000:5098, що знаходиться на території Сухоташлицької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області. Договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки належним чином не зареєстрований. ОСОБА_3 було написано розписку на продаж вказаної земельної ділянки. На сьогодні нормативно грошова оцінка цієї земельної ділянки становить 50837 грн. 45 коп. Відповідачі отримали кошти за будинок, автомобіль, земельну ділянку, жодних претензій по розрахунку не мали, що зафіксовано у розписках. Відповідачі відмовилися сприяти оформленню документів на будинок, земельну ділянку та автомобіль у нотаріуса і підписання договорів купівлі-продажу зазначеного майна. Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідомо та ціленаправлено ухиляються від нотаріального посвідчення правочинів, а позивач втратив можливість нотаріально посвідчити правочини. Позивач стверджує, що між сторонами умови договорів купівлі-продажу виконані, житловий будинок та автомобіль належать ОСОБА_2 , земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 , оскільки сторони по даним договорам купівлі-продажу домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, відбулося повне виконання договору, але в подальшому договори не були нотаріально посвідчені у зв`язку з ухиленням відповідачів від їх нотаріального посвідчення. Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з його безпідставності та недоведеності. Суд дійшов висновку, що посилання позивача в даному випадку на ч. 2 ст. 220 ЦК України є безпідставними, оскільки не надано доказів того, що саме відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухилились від нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу будинку, купівлі-продажу земельної ділянки та купівлі-продажу автомобіля, а не обидві сторони. Тому, в даному випадку наступають наслідки, передбачені саме ч. 1 ст. 220 ЦК України у виді нікчемності вказаного договору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Позивач подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення та ухвали суду про перехід до дослідження доказів у справі, як таку що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначав, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Вказує, що суд ухвалюючи рішення виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження ухилення відповідачами від нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу будинку, земельної ділянки та автомобіля. Стверджує, що відповідачі пообіцяли надати йому нотаріальні довіреності на розпорядження вказаним майном. Відповідачі оформили довіреності у приватного нотаріуса Первомайського міського нотаріального округу Мовчан А. С., однак їх зміст позивачу не відомий, та пообіцяли в подальшому передати їх позивачу, чого так і не зробили, вводячи його в оману. Зазначає, що передав відповідачам 4000 дол. США за будинок, 4300 дол. США за автомобіль, 50837 грн за земельну ділянку 1 та 203348 грн за земельну ділянку 2, а відповідачі передали йому документи на вказане майно, за виключенням документів на автомобіль, та написали відповідні розписки. Стверджує, що відповідачі ухиляються від нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу спірного майна, він їм неодноразово телефонував з вказаного питання, а також звертався особисто, на що отримав відповідь, що ніяких домовленостей між позивачем та відповідачами щодо продажу майна не було, ніякі довіреності і документи позивачу не передавалися, та що гроші ніхто не поверне. Посилався на долучені ним довіреності, надані відповідачами на ім`я позивача, які останній вважає належним доказом на підтвердження вказаних обставин. На думку позивача, суд першої інстанції неналежно дослідив усі обставини справи, не витребував вказані довіреності, ухилився від виконання свого прямого обов`язку, що потягло прийняття неправосудного рішення. Також вказує, що суд не надав належної оцінки розпискам відповідачів, якими фактично і юридично підтверджено вчинення угоди купівлі-продажу майна із повним розрахунком, та відмову відповідачів від своїх прав на майно на користь покупця. Вважає, що за вказаних обставин мають бути застосовані приписи ст. 220 ЦК України. Крім того, суд першої інстанції, не зібравши всі докази та не з`ясувавши всі обставини, що мають істотне значення по справі, ухвалив на місці перейти до дослідження доказів, які не були зібрані у повному об`ємі, а відтак така ухвала суду підлягає скасуванню як така, що перешкоджає розгляду справи, що у подальшому й призвело до ухвалення незаконного рішення. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України. Поштова кореспонденція направлена на зазначену ОСОБА_1 адресу повернута апеляційному суду з відміткою «адресат відсутній», що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК Українивважається належним повідомленням (а.с.144). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. Житловий будинок АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на праві особистої власності, що підтверджено копією договору купівлі-продажу житлового будинку від 12.01.2001 року (а.с.14). Крім того з копії архівної довідки №105, виданої Ульяновським КМБТІ 15.08.2017 року, встановлено, що право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , за архівними даними реєстрових книг Ульяновського КМБТІ станом до 01.01.2013 року зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вільшанського районного нотаріального округу 12.01.2001 року р.№57 (а.с.15). Також, ОСОБА_2 на праві приватної власності, на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія ІІ-КР №040142, належить земельна ділянка площею 4,35 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Сухоташлицької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області (а.с.13). Згідно завіреної ОСОБА_1 і долученої до позовної заяви копії розписки від 01.04.2016 року, м. Первомайськ Миколаївської області, ОСОБА_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , діючи добровільно без будь-якого примусу, розуміючи значення своїх дій. На підставі сьогоднішньої довіреності 01.04.2016 року продав земельний пай 4,35 га. (ІІ-КР №040142) і земельний пай 1,42 га. (серія ЯЗ №422417) та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , гроші отримав повністю і претензій до покупця немає (а.с.9). ОСОБА_3 на праві приватної власності, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ №422417, виданого Вільшанською районною державною адміністрацією 28 квітня 2009 року, належить земельна ділянка площею 1,42 га., для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Сухоташлицької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області (а.с.12). Згідно долученої позивачем копії розписки від 01.04.2016 року, м. Первомайськ Миколаївської області, ОСОБА_3 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , діючи добровільно без будь-якого примусу. На підставі сьогоднішнього договору продає земельний пай 1,42 га. (серія ЯЗ №422417). Гроші від покупця отримала повністю, претензій немає (а.с.10). Згідно долученої ОСОБА_1 копії розписки від 05.04.2016 року, м. Первомайськ Миколаївської області, ОСОБА_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 . Діючи добровільно без будь-якого примусу, розуміючи значення своїх дій. На підставі сьогоднішньої довіреності, 05.04.2016 року, продав свій автомобіль ВАЗ 21101, номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 Гроші за автомобіль отримав повністю, претензій до нього не має і мати не буде (а.с.11). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути позбавленим своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права. Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина перша статті 207 ЦК України). За змістом частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (стороною). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Відповідно до частини другої статті 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Згідно зі статтями 626628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов`язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін. Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Частинами 1 та 3 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Згідно з п. «б» ч.15 Перехідних положень Земельного Кодексу України в редакції, чинній на час підписання розписки ОСОБА_3 , до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення). В Україні існує спеціальний порядок купівлі-продажу транспортних засобів, який регламентується Законом України «Про дорожній рух» та постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, якою затверджений «Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів». Зокрема, ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» передбачено обов`язкову реєстрацію транспортного засобу при укладанні угоди щодо його придбання. Пунктами 2, 7, 8 вказаного вище Порядку передбачено порядок набуття права власності на транспортний засіб з обов`язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право власності. Як передбачено цим Порядком, юридичні та фізичні особи або їх представники зобов`язані зареєструвати транспортні засоби протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника і документів, що посвідчують його особу, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів та правомірність придбання транспортного засобу. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів є довідка-рахунок, договори та угоди, укладені на товарних біржах, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби, копія рішення суду, довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, акт приймання-передачі транспортних засобів, вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію транспортних засобів, договір фінансового лізингу. Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу /технічний паспорт/ з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Згідно ст. 13 ЦК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Обов`язок доказування і подання доказів відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України покладено на сторони щодо обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд установив, що надані копії розписок не свідчить про домовленість між сторонами щодо усіх істотних умом договору відповідно до вимог статей 638, 655 ЦК України. Копії долучених до матеріалів справи розписок (а.с. 9, 10), які завірені позивачем, не містять інформації про особу покупця, а також інші істотні умови договорів купівлі-продажу будинку та земельних ділянок (паїв), зокрема характеристики цього майна, його вартості. Не вбачається даних про вартість автомобіля, про продаж якого ОСОБА_1 йдеться у долученій до позовної заяві копії розписки, укладеної від імені ОСОБА_2 . Таким чином, позивачем не надано судам належних та допустимих доказів щодо наявності підстав для визнання дійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку, земельних ділянок, автомобіля, а також для визнання за ним права власності на спірне нерухоме і рухоме майно. Доказів звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з приводу нотаріального укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, та їх відмови від укладення договорів чи неявки до нотаріальної контори на вимогу позивача, не надано. В обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо ухилення відповідачів від укладення нотаріального договору купівлі-продажу спірного майна, позивачем надано копії довіреностей від 05.04.2016 року та від 01.04.2016 року. Згідно довіреності від 05.04.2016 року (а.с.125) ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси в органах МРЕВ, ДАІ та інших установах та організаціях з питань розпорядження (в тому числі продати за ціну та на умовах їм відомих, передати в оренду, позичку, страхувати), експлуатації та управління належним йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - НОМЕР_5 , виданого Центром 4842 05.04.2016 року, автомобілем марки ВАЗ, модель 21101, загальний легковий седан-В, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , реєстраційний номер - НОМЕР_3 . Надав право представляти інтереси пов`язані з експлуатацією, управлінням та технічним обслуговуванням згаданим транспортним засобом, експлуатувати, управляти (в тому числі за кордоном), здійснювати представництво в органах нотаріату, комісійних магазинах, органах Державтоінспекції, комісіях або в будь-яких інших підприємствах, установах та організаціях з питань, пов`язаних з експлуатацією, відчуженням автомобіля, його переобладнання (зміни типу і моделі автомобіля, кольору, заміни у встановленому порядку двигуна, кузова, інших деталей), ремонтом, проходженням державного технічного огляду, визначати на власник розсуд місце стоянки автомобіля, при необхідності зняти автомобіль з обліку, одержати транзитні номери, подавати та одержувати необхідні довідки та документи, включаючи заяви, в тому числі заяву про його сімейний стан, належність йому відчужуваного майна на праві особистої приватної власності, дублікат реєстраційного документу у випадках його втрати, укладати від його імені договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування автомобілем, визначаючи на власний розсуд ціну та інші умови, одержувати належні йому за цими договорами грошові суми, укладати договори обов`язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, отримати поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності, у випадках спричинення автомобілю пошкодження іншими особами в результаті дорожньо-транспортної пригоди чи заподіяння шкоди повіреною особою іншим транспортним засобам під час управління автомобілем як джерелом підвищеної небезпеки, укладати, якщо в тому буде необхідність, від мого імені угоди про відшкодування заподіяної шкоди, одержувати та сплачувати за такими угодами грошові суми у розмірах, згідно із калькуляціями, актами, експертними висновками тощо, отримувати страхові виплати (відшкодування), сплачувати податки, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю. Згідно довіреності від 01.04.2016 року (а.с. 126) ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси в усіх державних, громадських, приватних та інших підприємствах, органах і організаціях незалежно від підпорядкування, форм власності, галузевої належності, в тому числі в органах реєстрації права власності з усіма необхідними повноваженнями з усіх питань, що стосуються його як власника та/або орендодавця належної йому земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,35 га, яка розташована в межах території Сухоташлицької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області; представляти його інтереси у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності галузевої належності та підпорядкування, як власника житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; представляти інтереси у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, у відповідних житлово-експлуатаційних органах та організаціях, органах місцевого самоврядування, відповідному територіальному підрозділі державної міграційної служби, як власника житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з питань реєстрації місця проживання осіб в належному йому житловому будинку, або зняття з реєстрації місця проживання зареєстрованих осіб в належному йому житловому будинку; представляти інтереси у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в органах нотаріату, органах технічної інвентаризації, органах реєстрації права власності, земельних органах, з питань продажу (за ціну та на умовах йому відомих) належного мені житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Для чого надав йому право вільного доступу до житлового будинку та земельної ділянки, подавати від його імені відповідні заяви, отримувати необхідні довідки та документи, замовляти та отримувати дублікати документів, представляти інтереси в органах технічної інвентаризації, органах державної реєстрації права власності, органах Держкомзему, Держземагентства, органах місцевого самоврядування, інших компетентних органах з питань, пов`язаних з виконанням цієї довіреності, замовляти та отримувати висновки експертів, оцінювачів, замовляти та отримувати Витяги з Державного реєстру речових прав, отримувати витяги з Державного земельного кадастру, розписуватись за нього, бути представником в усіх державних органах, організаціях та установах, земельних відділах з питань, пов`язаних з виконанням цієї довіреності, в тому числі з питань встановлення грошової оцінки, встановлення сервітутів, реєстрації права власності на земельну ділянку та договору оренди, підписувати від його імені, правочини, в тому числі укласти договір оренди земельної ділянки, підписувати договір купівлі-продажу житлового будинку визначаюси на власний розсуд всі умови договору та інші права. Зі змісту вказаних копій довіреностей вбачається, що позивач наділений всіма цивільно-правовими повноваженнями для укладення договорів від імені відповідача ОСОБА_2 , щодо спірного автомобіля, в тому числі й щодо реєстрації права власності на земельну ділянку та договору оренди, укласти договір оренди земельної ділянки, підписувати договір купівлі-продажу житлового будинку визначаючи на власний розсуд всі умови договору та інші права. Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України). Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими. Видача довіреності на володіння, користування та розпорядження, зокрема, транспортним засобом без укладення відповідного договору купівлі-продажу, не є підставою для реєстрації транспортного засобу за представником довірителя та визнання за ним права власності на транспортний засіб. Питання щодо наявності у позивача перешкод з боку відповідачів щодо здійснення представництва відповідно до вказаних довіреностей судом не вирішувалось. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України. Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий С. М. Єгорова Судді А. М. Головань С. А. Кіселик