Постанова 4804 № 235/5850/18

Єдиний унікальний номер 235/5850/18 Номер провадження 22-ц/804/163/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Єдиний унікальний номер 235/5850/18 Номер провадження 22-ц/804/163/20 29 січня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Никифоряка Л.П., Новікової Г.В. за участю секретаря Ротар Я.Б. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідачка: ОСОБА_2 представник відповідачки - адвокат Очеретько Олег Володимирович розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення особи від права на спадкування, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2019 року, вступну та резолютивну частину якого складено суддею Клікуновою А.С. в м. Покровськ в приміщенні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 23 жовтня 2019 року, час ухвалення рішення суду не зазначено, повний текст рішення складено 31 жовтня 2019 року, - ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ В вересні 2018 року до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій заявив вимоги визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за зазначеною вище адресою, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги обґрунтував тим, що він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У видачі свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 - йому було відмовлено, оскільки власність на дане нерухоме майно не підтверджено правовстановлюючими документами. Крім того, між ОСОБА_1 та дружиною померлого спадкодавця - ОСОБА_4 існує спір щодо права позивача на успадкування житлового будинку, земельної ділянки. В грудні 2018 року ОСОБА_2 , подано зустрічну позовну заяву з вимогою про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_2 з 1989 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , мешкали разом за адресою: АДРЕСА_1 до дня смерті останнього. Спільних дітей у подружжя не було, проте чоловік від першого шлюбу мав сина ОСОБА_1 . За досягненням похилого віку ОСОБА_3 часто хворів, останні роки практично не міг себе обслуговувати, відповідачка за ним доглядала, а син достовірно знаючи про безпорадний стан батька жодного разу не навідувався до нього батька та не надавав матеріальну чи будь-яку іншу допомогу. З урахуванням викладеного, просила усунути ОСОБА_1 від спадкування. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області в задоволенні заяви (клопотання) ОСОБА_4 про зупинення провадження по справі № 235/5850/19 до розгляду Красноармійським міськрайонним судом Донецької області іншої цивільної справи № 235/6370/19 про визнання будинку об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на спадкове майно відмовлено. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 15 листопада 2019 року не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи та направити справу для розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що у 2017 році помер її чоловік, ОСОБА_3 . З чоловіком вони проживали в будинку АДРЕСА_1 , який дістався її чоловіку після смерті його батька - ОСОБА_5 Вказаний будинок знаходився на земельній ділянці, яка також належала батьку її чоловіка та перейшла йому у спадщину. Будинок був у занедбаному стані, тому вони з чоловіком за сумісні кошти зробили деякі покращення на загальну суму 67 923,21 грн. Після смерті чоловіка, спадкоємцями зазначеного майна залишилась позивачка та відповідач, син померлого - ОСОБА_1 . На підставі вищезазначеного, апелянт вважає, що має право на ? цього будинку та на ? частини земельної ділянки. Також зазначає, що подала до суду першої інстанції позов про визнання розміру часток між спадкоємцями та заявила клопотання про зупинення розгляду цієї справи до розгляду вказаного позову, але їй було відмовлено, що перешкоджає правильному розгляду справи. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 17 грудня 2019 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому посилаючись на норми законодавства він зазначив, що спірний будинок та земельна ділянка були приватною власністю його покійного батька, який успадкував майно від його дідуся. Таким чином, спірне майно не є, та не може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Крім того, звертає увагу на те, що позивачкою в апеляційній скарзі зазначено дату рішення 21 жовтня 2019 року замість 23 жовтня 2019 року, а такого рішення не існує. 10 січня 2020 року від ОСОБА_1 на електронну адресу Донецького апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд цивільної справи за відсутності позивача в якому він зазначив, що свої доводи та міркування виклав у відзиві на апеляційну скаргу у повному обсязі. Просив відмовити апелянту у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі та розглянути справу за його відсутності (а.с.125). Представник відповідачки-позивачки адвокат Очеретько О.В. прийняв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доводи апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідачки-позивачки адвоката Очеретька О.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (а.с.7). Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його дружина - ОСОБА_2 та син - ОСОБА_1 (а.с. 5, 33). ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , будучи спадкоємцями першої черги за законом, у встановлений законом шестимісячний строк, з дотриманням ч. 2 ст. 1269 ЦК України, подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 53096156 від 28.08.2018 року за спадкодавцем ОСОБА_3 відкрито спадкову справу № 6/2018, місце зберігання - Приватний нотаріус Покровського міського нотаріального округу Михайленко О.В. (а.с. 16). Згідно листа приватного нотаріуса Покровського міського нотаріального округу ГТУЮ у Донецькій області Михайленко О.В. № 583/01-16 від 12.10.2019 року (на запит суду) - після смерті ОСОБА_3 відкрита спадкова справа № 6/2018; 13.02.2018 року за № 17 від ОСОБА_2 прийнята заява про прийняття спадщини; 17.05.2018 року за № 111 від ОСОБА_1 прийнята заява про прийняття спадщини; 16.07.2018 року за № 295/02-14 від ОСОБА_6 прийнята заява про те, що спадщину в установлені законом строки не прийняла, за продовженням цього строку до суду звертатися не буде; на підставі заяви ОСОБА_2 № 142 від 11.06.2019 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, а саме на грошові вклади за реєстровим номером № 911; у видачі свідоцтва про право на спадщину на іншу частину спадкового майна відмовлено та видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 62). До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 входить: - домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка площею 0,1000 гектарів, розташована на території АДРЕСА_1 , призначена для обслуговування жилого будинку та господарських будівель; - грошові вклади в банку. Із наданих документів вбачається, що оспорюване майно ОСОБА_3 успадкував після смерті свого батька ОСОБА_3 (а.с. 8-10,14, 63- 64). Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 11.06.2019 року приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Донецької області - спадкоємцями ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 ; спадщина, на яку видано свідоцтво складається з вкладів з відповідними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексаціями, що зберігаються у АТ КБ «ПриватБанк» на рахунках: № 02625008564940 від 11.11.2017 року з залишком вкладу у сумі - 5001,00 гривень, № 26357629866070 від 26.10.2015 року з залишком вкладу у сумі - 35649,61 гривень; № 26207702470024 від 28.07.2011 року з залишком вкладу - 0,00 гривень, № 26207702470035 від 28.07.2011 року з залишком вкладу у сумі 0,00 доларів США, № 26207702470046 від 28.07.2011 року з залишком вкладу у сумі 0,00 євро, картка № НОМЕР_1 від 11.05.2017 року з залишком вкладу у сумі - 8837,20 гривень; свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину вкладів видано - ОСОБА_2 (а.с. 65, 66). Постановою приватного нотаріуса Покровського міського нотаріального округу Донецької області від 23.07.2018 року у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , а саме на спадкове майно, яке складається з житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_1 не надав документів, підтверджуючих право власності на спадкове майно (а.с. 17). Судом першої інстанції також було встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 при житті отримував пенсію за віком, розмір пенсійних виплат за період з січня 2015 року по грудень 2017 року становить 197888,30 гривень (довідка Покровського об`єднаного управління ПФ України Донецької області - а.с. 67), не був лежачим хворим, самостійно пересувався та приймав їжу, особисто та без сторонньої допомоги вирішував свої побутові потреби, усвідомлював свої дії, керував ними. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкодавець ОСОБА_3 не потребував допомоги зі сторони ОСОБА_1 , був добре матеріально забезпечений, а доказів, які б були достатніми для усунення ОСОБА_1 від права на спадкування, ОСОБА_4 суду не надала. Суд зазначив, що для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги ОСОБА_1 , останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення має бути пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Отже, суд не встановив обставин, за яких можливо усунути від спадкування спадкоємця за законом. З таким висновком суду погоджується апеляційний суд, з наступних підстав. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно з абзацом 2 ч.3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 зазначено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило ч. 5 ст.1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Згідно зі статями 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами,висновками експертів та показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оскільки даних про хворобливих стан ОСОБА_3 матеріали справи не містять, покази свідків також цього не підтверджують, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані, під чим розуміється неможливість самостійного забезпечення умов свого життя, потреба у постійному сторонньому догляді, допомозі і лікуванні. Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду висловлена у справі № 347/1912/16 від 09 жовтня 2019 року. Відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного, аналогічне твердження закріплене і в ч. 6 ст. 13 Закону України " Про судоустрій та статус суддів ". Також слід зазначити, що визначення часток майна, яке належить спадкодавцю після поліпшення будинку та проведення відповідних робіт в ньому є предметом розгляду іншої цивільної справи ( №/235/6370/19), про яку зазначала ОСОБА_4 Досліджуючи цей довід апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним зазначити, що підставою зупинення провадження є не сам факт перебування в провадженні справи, яка тим чи інакшим чином пов`язана з розглядом цієї справи, а саме неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої. В даному випадку є всі процесуальні можливості розглянути справу без зупинення провадження до розгляду іншої цивільної справи. Таким чином, розгляд даної справи, де предметом розгляду є визнання права власності на спадщину та усунення особи від права на спадкування можливо провести не зупиняючи розгляду справи до винесення рішення по справі № ( №/235/6370/19). Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення норм права та обставин справи. Судом першої інстанції у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Отже, суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги ОСОБА_1 , оскільки знаходився у безпорадному стані, а останній ухилявся від обов`язку щодо її надання суду надано не було, тобто законних підстав для усунення ОСОБА_1 від права спадкування не має. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови були проголошені у судовому засіданні 29 січня 2020 року. Повний текст виготовлено та долучено до матеріалів цивільної справи 29 січня 2020 року. Суддя-доповідач: А. В. Гапонов Судді: Л. П. Никифоряк Г. В. Новікова