Постанова 4804 № 235/629/18

Єдиний унікальний номер 235/629/18 Номер провадження 22-ц/804/471/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 29 січня 2020 року Донецький апеляційний суд колегією суддів у складі: Головуючого судді Никифоряка Л.П. Суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В., за участі секретаря судового засідання Ротар Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут справу що виникла з кредитних правовідносин за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій подано апеляційну скаргу Акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року (головуючий у суді першої інстанції Величко О.В.),- В С Т А Н О В И В: В позові пред`явленому до суду 06 лютого 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» /надалі Банк/ просило суд стягнути з позичальника ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 71 169,10грн, з яких заборгованість за кредитом 3 193,93грн, заборгованість по процентах за користування кредитом 60 109,97грн, заборгованість за пенею 4000,00грн та штрафами 500,00грн та 3365,19грн, що утворилася станом на 08 січня 2018 року. Існування такої заборгованості Банк пов`язував із неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань взятих на підставі кредитного договору № б/н від 28 січня 2010 року. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 28 жовтня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування скарги заявник посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення позивачем строку позовної давності, оскільки строк дії картки встановлений до серпня 2016 року, що підтверджується наданими суду доказами, довідкою про відкриття рахунку, випискою по рахунку та довідкою про встановлення кредитного ліміту. Крім того перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки. 28 січня 2010 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну карту «Універсальна», яка в подальшому неодноразово перевипускалась, при цьому строк дії останньої виданої картки закінчувався в серпні 16 року. На час перегляду справи судом апеляційної інстанції відзив не надходив. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, за відсутності представника Банку який просив розглянути справу без нього, також за відсутності відповідача повідомлено про час та місце судового розгляду належним чином, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами. В копії Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку датованій 28 січня 2010 року, на першому листі відображена інформація щодо ОСОБА_1 , однак відсутня можливість упевнитись що саме зазначена особа підписала заяву в частині відомостей про ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку та просила відкрити рахунок і надати відповідні послуги, також надана Банком копія заяви не містить відомостей про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами щодо процентної ставки /а.с.13/. Так само Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», надана Банком в підтвердження позовних вимог, не містить жодних відомостей, які би давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин така довідка була складена та хто ознайомлений з такою довідкою, та чиїм підписом вона скріплена /а.с.14/. В розрахунку наданому Банком зазначено що за договором б/н від 28 січня 2010 року, укладеним між Банком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 08 січня 2018 року мається заборгованість в загальному розмірі 71 169,10грн, з яких заборгованість за кредитом 3193,93грн, загальний залишок заборгованості за відсотками 60 109,97грн, заборгованість за пенею та комісією 4 000,00грн та заборгованість по судовим штрафам 3 865,20грн /розрахунок а.с.6-11/. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг наданий Банком не містить відмітки про ознайомлення з ним ОСОБА_1 та підпису останнього /а.с.15-20/. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведені обставини щодо неналежного виконання зобов`язань взятих на себе за кредитним договором з боку позичальника ОСОБА_1 , однак стягувачем пропущено строк позовної давності. Суд першої інстанції визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які недоведені та допустив порушення норм матеріального права. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Розроблені Банком умови договору приєднання повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що інша сторона договору лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Визначальним у даній категорії справ є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять відомостей про прізвище та підпису особи позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви позичальника. Без наданих підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, відповідають нормам закону. Доводи апеляційної скарги цього також не спростовують. Крім того витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Надані позивачем Умови не містять підпису відповідача ОСОБА_1 .. Також матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Саме тому вказані Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 28 січня 2010 року. Таким чином відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 60 109,97грн та пені і штрафів. Щодо доводів апеляційної скарги з приводу пропуску строку позовної давності слід зазначити наступне. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові у зв`язку з його необґрунтованістю. У разі встановлення судом порушеного права, але позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, на які посилався позивач. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Проте, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову Банку у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Підписана сторонами заява-анкета від 28 січня 2010 року не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (абзац 2 частини першої статті 1049 ЦК України). Враховуючи, що строк повернення отриманих грошових коштів сторонами у заяві-анкеті не встановлено, зобов`язання з їх повернення виникає у відповідача протягом строку визначеного законом з дня пред`явлення позивачем вимоги про це, тобто у даній справі з дня пред`явлення позову. Отже, не можна стверджувати про пропущення позивачем строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач і в частині стягнення тіла кредиту. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме неправильне застосування норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України частково задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові та ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитом у розмірі 3 194,93грн. З огляду на часткове задоволення позовних вимог банку судові витрати понесені позивачем у суді першої та апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 141 ЦПК України підлягають перерозподілу. Оскільки позовні вимоги Банку підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом та з апеляційною скаргою підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам у загальній сумі 197,68грн, а саме в розмірі 79,07грн за подання позову та 118,61грн за апеляційну скаргу (розмір заявлених вимог 71 169,10грн (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню 3 193,93 (4,49 %), розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з цим позовом - 1 762,00 грн. , а до суду апеляційної інстанції 2 643,00 грн. (1 762,00 х 4,49 % : 100 % = 79,07; 2 643,00 х 4,49% : 100% = 118,61). Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 71 169,10 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Красноармійського міськрайонного суду від 28 жовтня 2019 року скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 3 193,93(три тисячі сто дев`яносто три) гривні 93 копійки. У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 197,68грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 29 січня 2020 року. Судді: