Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 338/1375/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 338/1375/19 пров. № А/857/311/20 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Большакової О.О., Гінди О.М. за участі секретаря судового засідання Луців І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2019 року (суддя - Круль І.В., селище Богородчани) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник СРПП №4 Богородчанського відділення поліції ГУНП в Івано-Франківській області Середюк Микола Борисович про скасування постанови,- ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 в листопаді 2019 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 04.11.2019 серії БАА №605286. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем безпідставно та за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення. Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2019 року у справі №338/1375/19 заявлений позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржило Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області, яке із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що позивач не надав жодних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП. У розглядуваній справі поліцейський виявив порушення правил дорожнього руху, на яке належним чином відреагував, результатом чого і стало прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Відтак, відповідач вважає, що оскаржувана постанова є достатнім доказом вчинення позивачем відповідного порушення. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 04.11. 2019 о 19 год. 30 хв., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в смт. Богородчани по вул. Шевченка перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, чим порушив пункт 8.4 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР). За цим фактом начальником СРПП № 4 Богородчанського відділення поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області капітаном поліції Середюком М.Б. винесено Постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Позивач по справі заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є незаконним та необґрунтованим. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з відсутністю достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, а відтак постанову про накладення адміністративного стягнення слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з пунктом 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно з законодавством. Пунктом 8.1 ПДР передбачено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Підпунктом 8.5.1. пункту 8.1 ПДР встановлено, що горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил. У відповідності до пункту 1.1 Розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР горизонтальна розмітка (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год. Згідно із приписами частини першої статті 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Положеннями статті 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Так, як позивач проти вчинення адміністративного правопорушення заперечував, з чим не погоджувався відповідач, останній зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень. У даному випадку для підтвердження порушення позивачем вимог ПДР відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП не надав жодного доказу, який би підтверджував факт події адміністративного правопорушення, а лише посилався на безпосередні спостереження особи, яка уповноважена виносити постанову щодо підтвердження факту вчинення особою адміністративного правопорушення. Будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що складення постанови з дотриманням вимог статті 283 КУпАП не є достатнім доказом підтвердження вчиненого особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Наведений висновок щодо розглядуваної категорії справ узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17. Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі, однак в даній справі відсутні будь-які відеозаписи чи фотофіксація правопорушення, а отже судом неможливо встановити, що позивачем справді було порушено ПДР. Оскаржувана постанова не містить посилання на жоден доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення та таких не було надано суду. Візуальне спостереження за дотриманням ПДР працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення. Крім цього, судом апеляційної інстанції враховуються та обставина, що оскаржувана постанова містить посилання на порушення особою пункту 8.4 ПДР, який встановлює поділ дорожніх знаків на групи та не передбачає відповідальності водія за перетин суцільної лінії дорожньої розмітки. Відтак, зважаючи, що жодних доказів фіксації вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, що наведені у постанові відповідачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи позивача, які підтримані судом першої інстанції, щодо необхідності скасування постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею 286 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись частиною третьою статті 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова О. М. Гінда Повне судове рішення складено 29 січня 2020 року.