Постанова 4855 № 640/13000/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13000/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. за участю секретаря Островської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києвавід 17 жовтня 2019 року (м.Київ, дата складання тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Київ-Лада» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И Л А : Акціонерне товариство «Київ-Лада» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління державної фіскальної служби України у місті Києві № 0325671209 від 17.04.2019. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом безпідставно зроблено висновки щодо заниження зобов`язання з орендної плати за землю, а тому просив скасувати спірне податкове повідомлення рішення. Згідно з відзивами на адміністративний позов відповідачами щодо задоволення позову заперечено, з підстав правомірності оскаржуваного рішення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року адміністративний позов акціонерного товариства «Київ-Лада» задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0325671209 від 17.04.2019. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовано правомірністю прийнятих відповідачем рішень. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матерів справи та віно встановлено судом першої інстанції, позивач орендує земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:325:0003, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 17 на підставі Рішення Київської міської ради № 821/8158 від 12.07.2012 та відповідно до Договору оренди земельної ділянки, посвідченого та зареєстрованого в реєстрі 15.10.2012 за номером 437 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.10.2012 за № 75-6-00560. Пунктом 2.2. ст. 2 Договору оренди встановлено, що згідно з витягом з технічної документації № Ю-36870/2012 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.09.2012 № 294 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 33 514 049,20 (тридцять три мільйони п`ятсот чотирнадцять тисяч сорок дев`ять) грн. 20 коп. На момент укладення Договору оренди нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки була визначена у відповідності до Рішення Київської міської ради від 26.07.2007р. № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення. 03.07.2014 Київська міська рада прийняла нове Рішення № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Києва», яке було введено в дію з 01.07.2015 рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 № 565/565. Акціонерним товариством «Київ-Лада» отримано витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки № 7777-26-7777.5-655/30-15 від 17.11.2015, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що орендується позивачем, встановлена в розмірі 62 602 079,12 грн. Саме з цієї суми позивачем здійснювався розрахунок орендної плати починаючи з 2016 року. Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний № 9014093035 від 07.02.2019 на 2019 рік Акціонерного товариства «Київ-Лада» за результатом якої складено акт від 21.03.2019 № 102/26-15-12-09-19/00233030 (надалі - акт, акт перевірки). Проведеною перевіркою встановлено заниження Акціонерним товариством «Київ-Лада» податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб, в декларації № 9014093035 від 07.02.2019 на 2019 рік, на 263 598,94 грн. Не погодившись з висновками викладеними в акті перевірки товариством подано до податкового органу заперечення до акту перевірки. Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, на підставі висновків камеральної перевірки 17.04.2019 винесено податкове повідомлення-рішення № 0325671209, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в розмірі 263 598,94 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 65 899,74 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України № 29001/6/99-99-11-06-01-25 від 25.06.2019 про результати розгляду скарги, спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення. Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся із відповідним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом зроблено хибні висівки щодо заниження позивачем зобов`язання з орендної плати, а відтак, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 289.2. ст. 289 ПК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Згідно п. 289.3. ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади , що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель. Вищенаведені правові норми свідчать, що розмір орендної плати за землю має обчислюватись з дотриманням ПК України, який передбачає визначення орендної плати виходячи з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за певною формулою. Відповідно до п.286.2 ст. 286 ПК України та ст. 11 Положення про плату за землю в місті Києві платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою в порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Положення про оплату за землю в місті Києві, затверджене Рішенням Київської міської ради № 242/5629 від 23.06.2011р.). Також, ст. 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності та іншої діяльності. Як визначено п.п. 288.1. - 288.4 статті 288 ПУ України та п.13.5. ст. 13 Положення про плату за землю в місті Києві розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких приведено, - у розмірі не більше 3% нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки. Отже, ПК України та Положення про плату за землю в місті Києві визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди, про що свідчать і положення ст. 21 Закону України «Про оренду землі». Відповідно до ст.ст. 13, 21, 31, 33 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Згідно з п.п. 288.1, 288.4, 288.5 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, зокрема, не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. Отже, якщо після закінчення строку дії договору оренди платник не передав земельну ділянку орендодавцю, продовжує нею користуватися та не отримав письмове заперечення від орендодавця щодо використання такої ділянки, то до поновлення дії договору оренди такий платник має сплачувати орендну плату відповідно до умов попереднього договору оренди землі, але не нижчу розміру, встановленого пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України. Відповідно до п.п. 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням

100. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель» від 14.01.2015 №6-28-0.22-215/2-15, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, станом на 1 січня 2015 року становить 1,249. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася. Кумулятивне значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель з 1995 року станом на 1 січня 2015 року становить 3,997. Відповідно до змісту листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель» від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті Податкового кодексу України, станом на 1 січня 2016 року становить 1,433. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася. Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Києва у складі: схем економіко-планувального зонування міста Києва; нормативної грошової оцінки земель міста Києва; схем впливу локальних факторів, що характеризують місце розташування земельних ділянок у місті Києві; нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення в межах міста Києва, затверджено Рішенням Київської міської ради від 03 липня 2014 року №23/23. Як вбачається із наданих доказів, позивач на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 7777-26-7777-655/30-15 від 17.11.2015 та з урахуванням коефіцієнта індексації, розрахованого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, самостійно обчислював суму податку (орендної плати) щороку станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року і подавав відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки - ГУ ДФС у м. Києві Святошинського району податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Так, нормативно грошова оцінка земельної ділянки, що орендується позивачем: - в 2016 році з урахуванням індексації склала 89 708 779,38 грн (нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2015 рік Х на коефіцієнт індексації: 62 602 079 Х 1,433 = 89 708 779,38 грн); - в 2017 році - 95 091 306,14 грн (нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2016 рік Х на коефіцієнт індексації: 89 708 779,38 Х 1,06 = 95 091 305,14 грн.; - в 2018 році - 95 091 306,14 грн (нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2017 рік Х на коефіцієнт індексації: 95 091 306,14 Х 1 = 95 091 306,14грн.; - в 2019 році - 95 091 306,14 грн (нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2018 рік Х на коефіцієнт індексації: 95 091 306,14 Х 1 = 95 091 306,14 грн. При цьому, як змісту акту перевірки так і апеляційної скарги вбачається, що податковим органом встановлено, що нормативно грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки складає199 350 009,65грн, що встановлено з інформації Державного земельного кадастру, поряд із цим, податковим органом не надано підтвердження отримання вказаної інформації. Натомість, із змісту Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.11.2015 року, така становить 62 602 079,12 грн (а.с. 30). Вказані обставини апелянтом не спростовано. Варто додатково наголосити, що ані на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, ані на час розгляду справи у суді відповідачем не надано належного та допустимого доказу визначення розміру нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Посилання відповідача на лист ГУ Держгеокадастру у м. Києві № 8-26-0.10-4240/2-19 від 23.08.2019 не можуть бути прийняті судом, оскільки не є відповідним та належним витягом з кадастру на підставі якого визначається нормативного грошова оцінка земельної ділянки. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності висновків податкового органу з приводу заниження позивачем податкового зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб (код платежу 18010600), визначений акціонерним товариством «Київ-Лада» в податковій декларації №9014093035 від 07.02.2019 на 2019 рік занижений на 263 598,94 грн, та відповідно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Крім того, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань та доводів в підтвердження правомірності дій податкового органу щодо неподання до органів казначейської служби відповідного висновку про повернення коштів, лише наведено норми податкового законодавства якими врегульовано це питання. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 28.01.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна