Постанова 4855 № 640/19275/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19275/18 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Вівдиченко Т.Р., Ганечко О.М., за участю секретаря: Рагімової Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано дії Головного управління ДФС у Київській області щодо опису майна у податкову заставу протиправними, а саме у прийнятті рішення від 19.10.2018 №224 про опис майна у податкову заставу та зобов`язано Головне управління ДФС у Київській області виключити з акту опису майна від 19.10.2018 №120 зазначений в акті опису майна транспортний засіб. Згодом позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені витрати щодо сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260). Не погоджуючись з ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду в частині незадоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення та прийняти нову, якою задовольнити його заяву у повному обсязі. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2019 року в частині відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з Головного управління ДФС у Київській області (ЄДРПОУ 39393260) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28 300 (двадцять вісім тисяч триста) грн. Не погодившись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року відповідач в особі Головного управління ДФС у Київській області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року - без змін. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі №640/19275/18 (адміністративне провадження №К/9901/34511/19) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. 02 грудня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 від 27.11.2019р. про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявленого клопотання, колегія суддів вважає, що заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково, з наступних підстав. В силу статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. За приписами статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Положенням частини сьомої статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як уже зазначалося, 02.12.2019р. позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою від 27.11.2019р. про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 23100 грн. 00 коп. Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI). Так, відповідно до ст. 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4); інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6); представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9). Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Частинами 2 та 3 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно із статтею 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України). Згідно частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги. При цьому, на переконання судової колегії, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. Разом з тим, покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269). Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України). Як свідчать матеріали даної справи, професійна правнича допомога ОСОБА_1 надавалася адвокатом Кириченко Романом Юрійовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КВ №005594 від 23.04.2015 року), на підставі договору від 31.10.2018 б/н, яким передбачено вартість наданої адвокатом правової допомоги, виходячи з погодинної ставки у розмірі 2100,00 грн.; остаточна вартість наданої за даним договором правової допомоги визначається сторонами в Акті приймання-передачі наданих послуг від 27.11.2019р. Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 27.11.2019р. до вказаного договору, види наданої позивачу правової (правничої) допомоги, кількість витраченого адвокатом часу, вартість кожного виду правової допомоги є детальними і пов`язуються з консультаціями та роз`ясненнями правових питань щодо доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області та апеляційної скарги ОСОБА_1 . Сукупний обсяг наданої допомоги складає 11 годин, загальна вартість - 23100 грн. 00 коп. Оплата наданих послуг підтверджується наявним в справі прибутковим касовим ордером від 27 листопада 2019 року № 1-27-11/19 на суму 23 100 грн. 00 коп. Разом з тим, сплачена позивачем сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2019 року та апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року у розмірі 23 100 грн. 00 коп. не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, перевіряючи обґрунтованість заяви позивача щодо компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, колегія суддів звертає увагу на те, що заявлена позивачем до стягнення сума, пов`язана з наданням правової допомоги адвоката щодо розгляду, у тому числі, і апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року. Натомість, матеріали даної справи не містять жодних посилань про необхідність надання адвокатом послуг, що стосуються доводів та обґрунтувань апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області, оскільки жодних процесуальних документів у межах цього апеляційного провадження адвокат позивача не складав та участі у судовому засіданні не брав. Крім того, матеріали справи не підтверджують фактичне виконання адвокатом усіх послуг, перелік яких наведений в акті приймання-передачі наданих послуг від 27.11.2019р. та обґрунтованість тривалості часу, вказаного в акті, необхідного адвокату на надання таких послуг. Разом з тим, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у у постанові від 17 вересня 2019 року по справі №810/2816/18 (адміністративне провадження №К/9901/14319/19), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України). Таким чином, враховуючи складність справи; обсяг наданих адвокатом послуг в частині надання консультації та роз`яснення правових питань в межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2019 року та безпосереднє написання адвокатом цієї апеляційної скарги (надання консультації та роз`яснення правових питань щодо доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління ДФС у Київській області не потребує значних витрат часу, оскільки стосовно даного предмету позову є усталена судова практика); ціну позову (податковими повідомленнями-рішеннями, на підставі яких було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, що оскаржується позивачем у даній справі); значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача (23100,00 грн.), колегія судів вважає, що справедливою та співмірною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу, буде 8400 грн. 00 коп. (4 години х 2100 грн. = 8400 грн.). Такий висновок, на переконання колегії суддів, повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу. В силу статті 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). При цьому, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Отже, враховуючи вищевикладене, зважаючи на предмет позову, час, витрачений адвокатом для надання послуг та обсяг таких, колегія суддів вважає, що сума 23100,00 грн. не є співмірною, а відтак, приходить до висновку, що справедливою та співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу позивачу буде 8400,00 грн. Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Заяву ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8400 (вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок. У задоволенні стягнення решти суми відмовити. Додаткова постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Вівдиченко Т.Р. Суддя Ганечко О.М. Повний текст постанови виготовлено - 28 січня 2020 року.