Постанова 4855 № 704/1227/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 704/1227/19 Суддя (судді) першої інстанції: Фролов О.Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Вівдиченко Т.Р., Земляної Г.В., за участю секретаря: Рагімової Т.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області про скасування постанови управління Держпраці у Черкаській області №ЧК94/375/АВ/П/ПТ/ПС від 20.02.2019 року. Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2019 року позов задоволено. В апеляційній скарзі Управління Держпраці у Черкаській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 04 лютого 2019 року в м. Черкаси інспекторами праці Томіленко Т.Д. та Петуховою І.О. складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЧК94/375/АВ відносно ФОП ОСОБА_1 11 лютого 2019 року в м. Черкаси інспектором Держпраці Томіленко Т.Д. було складено протокол про адміністративне правопорушення №ЧК-94/375/АВ/П/ПТ, відповідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 188-6 КУпАП. 20 лютого 2019 року в м. Черкаси головним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю Томіленко Т.Д. винесено постанову про адміністративне правопорушення №ЧК-94/375/АВ/П/ПТ/ПС, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу в розмірі 1020 грн. Відповідно до листа №01-10/437/820, 821 від 05.02.2019 року, ОСОБА_1 викликається до інспектора Держпраці на 11.02.2019 о 09:00 год. Відповідно до листа №01-10/513/946 від 11.02.2019 року про направлення протоколу, протокол про адміністративне правопорушення від 11.02.2019 року №ЧК-94/375/АВ/П/ПТ, в зв`язку з тим, що позивач не з`явилася до інспектора Держпраці, направлено ОСОБА_1 до відома. З Акту інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЧК94/375/АВ відносно ФОП ОСОБА_1 вбачається, що під час інспекційного відвідування останньої 04 лютого 2019 року інспектори праці були недопущені в приміщення ательє за адресою: АДРЕСА_1 (БП «Славутич») особою, яка не представилась. Жодних листів, клопотань, заяв запитуємих згідно вимоги документів від позивача чи уповноваженої нею особи до Управління Держпраці у Черкаській області станом на 04.02.2019 не надходило. Таким чином, дії та бездіяльність підприємця, свідчать про створення перешкод особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в здійсненні державного контролю за додержанням законодавства про працю відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Вважаючи оскаржувану постанову відповідача протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці,які використовують найману працю,несуть відповідальність у вигляді штрафу вразі,зокрема: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Положеннями ст. 242 КАС України - рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем не надано жодного доказу як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції на підтвердження порушення саме ОСОБА_1 вимог передбачених ч.2ст.265КЗпП України та вчинення саме позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП (невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цього органу.) Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення №ЧК-94/375/АВ/П/ПТ від 11 лютого 2019 року зазначено, що під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 04.02.2019 року інспектори недопущені в приміщення ательє за адресою: АДРЕСА_1 особою, яка не представилась, тим самим ні в протоколі про адміністративне правопорушення №ЧК-94/375/АВ/П/ПТ від 11 лютого 2019 року, ні в постанові про адміністративне правопорушення №ЧК-94/375/АВ/П/ПТ/ПС від 20 лютого 2019 року не вказано, що це саме ОСОБА_1 . Колегія суддів не бере до уваги наявний в матеріалах справи відеозапис та посилання на нього апелянта, оскільки неможливо встановити дані щодо дати, часу та місця проведення зйомки. Крім того, неможливо встановити факту вручення вимоги про надання документів саме ФОП ОСОБА_1 , оскільки жодних дій на встановлення особи на відео контролюючим органом вчинено не було. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП. Таким чином, відповідач прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття постанови. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 229, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Вівдиченко Т.Р. Суддя Земляна Г.В.