Постанова 4855 № 320/3052/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3052/19 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Пономаренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Ергопак» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02.04.2019 №UA125200/2019/110009/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125200/2019/00096. Позов обґрунтовано тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), однак митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, та протиправно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу від 29.01.2019 № UA125000/2019/000086/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02.04.2019 № UA 125200/2019/110009/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125200/2019/00096. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що надані позивачем документи для митного оформлення товару містять розбіжності, так як не включали у себе всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з ненаданням у повному обсязі документів згідно із переліком, зазначеним у частинах другій та третій статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом було правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та відмовлено у митному оформленні згідно картки відмови. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем вказано, що висновки митного органу стосовно наявності розбіжностей у даних, заявлених позивачем у митній декларації є помилковими, так як ТОВ «Ергопак» було подано всі необхідні документи для митного оформлення товару з зазначенням всіх об`єктивних та достовірних відомостей про числові значення заявленої митної вартості. Крім того, спірне рішення Київської митниці ДФС не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), який би свідчив про обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, а також не зазначено конкретних фактів, які б вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ергопак» (Покупець) та «JIANGSU SHUANGXING tag1 PLASTIC NEW MATERIALS CO., LTD», (Продавець), 25.09.2018 укладено контракт №2509-18 (далі - контракт). У відповідності до п. 1.1 даного контракту, відповідно до умов та положень цього контракту продавець поставляє, а покупець приймає і оплачує Поліетилентерефталатну плівку (ПЕТ). Згідно з п.2.1 контракту кількість, асортимент кожної партії товару, що підлягає поставці за цим контрактом визначаються сторонами в інвойсах. Умовами п.п. 3.1, 3.3, 3.5 контракту визначено, що вартість даного товару складає сума всіх поставок товару. Базис поставки товару CIF Одеса, Україна відповідно до правил Інкотермс 2010. Строк поставки на кожну окрему партію товару визначається в Інвойсі. Після закінчення цього строку, продавець зобов`язаний сплатити покупцю неустойку в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення. Пунктом 3.8 контракту зазначено, що спільно з товаром продавець направляє покупцю оригінали і копії наступних документів: 3 (три) оригінали коносаментів; інвойс (3 оригінал та 4 копії) із зазначенням країни походження; пакувальний лист (1 оригінал та 2 копії) із зазначенням країни походження; сертифікат країни походження із зазначенням країни походження; сертифікат країни походження із зазначенням найменування товару, номер цього контракту і дата його підписання, HS CODE товару оригінал. Для контейнерних перевезень в сертифікаті також має бути вказано кількість вказано кількість місць; сертифікат якості заводу виготовлювача (1 оригінал); експортну декларацію (копія). У відповідності до п.п. 5.1, 5.1.1, 5.1.2 контракту покупець сплачує за товари, що поставляються відповідно до цього контракту, банківським переказом у доларах США на банківський рахунок продавця, зазначений у цьому контракті у такому порядку: авансовий платіж у розмірі 30% вартості товару сплачується протягом 4 банківських днів, з дати отримання та на підставі проформи інвойсу; 70 % вартості товару сплачується після надання факсом копії коносамента, транспортних документів та комерційного інвойсу продавцем. Згідно п.6.4 контракту за порушення продавцем строків поставки товару, останній сплачує покупцю штраф в розмірі 30% від вартості невчасно поставленого товару протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової обґрунтованої вимоги від покупця. На виконання умов вказаного контракту, 25.03.2019 позивачем до Київської митниці ДФС подано декларацію митної вартості №UA125200/2019/615649, в якій у графі 31 для митного оформлення задекларовано товар, а саме: плівка з поліетилентерефталату в рулонах однослойна, неармована, непориста, шириною 600 мм, завтовшки 10-12 мкм: (12 мкм) 15482, 88 кг (128 рулонів) призначена для власного виробництва по виготовленню виробів для господарчих потреб; виробник «JIANGSU SHUANGXING tag1 PLASTIC NEW MATERIALS CO., LTD», країна виробництва: СN; місць - 16 8А/16. У відповідності до графи 44 МД від 25.03.2019 № UA125200/2019/615649, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подано: зовнішньоекономічний договір (контракт) №2509-18 від 25.09.2018; комерційний інвойс (інвойс та/або рахунок фактура) SX/ERGO1901 від 29.01.2019; CMR №6465 від 23.03.2019; Bill of Lading №6204031910 від 04.02.2019; Certificate of origin if the peoples Republic of Chine №19С3208С0040/00035 від 29.01.2019; пакувальний лист №SX/ERGO1901 від 29.01.2019; сертифікат якості від виробника №SX/ERGO1901 від 29.01.2019. Разом з тим, 25.03.2019 ТОВ «Ергопак» від відповідача надійшли електронні повідомлення, згідно яких декларанту необхідно надати до митного органу всі документи, що були підставою для декларування товарів за митною декларацією, а також, враховуючи наявність заниження на нафтопродукти, декларанту необхідно надати калькуляцію виготовлення готового продукту з відображенням числових значень складових митної вартості та вартість сировини в готовому продукті у процентному співвідношенні до загальної вартості товару для встановлення проценту падіння ціни товару пов`язаною з падінням цін на складові сировинних матеріалів. Як наслідок, позивачем надано митному органу додаткові документи в електронному вигляді на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: інвойс-проформу за номером SX/ERG01901 від 22.01.2019, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено або підлягає сплаті за ці товари; експортну декларацію *230120190019519347* країни імпортера - КНР, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено або підлягає сплаті за ці товари; прайс-лист від виробника, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни; платіжні доручення в іноземній валюті №1785 від 23.01.2019 та №1804 від 06.02.2019, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено за товари; страховий поліс, в якому вказано вартість товару + 10% - страховим забезпеченням від вартості товару, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни; експертний висновок Київської ТПП № Ц-309 від 29.03.2019 про контрактну (ринкову) вартість товару; деклараційний лист від виробника про ненадання калькуляції, що є комерційною таємницею та його переклад; лист від ТОВ «Ергопак» №5008 від 29.03.2019 про надання усіх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни товару. Однак, 02 квітня 2019 року відповідачем складено картку відмови №UA125200/2019/00096 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA125200/2019/110009/2, згідно якого завищено вартість за одиницю товару у розмірі 2,00 доларів США за 1 кг, що у сумі становить 31585,08 доларів США, оскільки надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме: - відповідно до п.3.5 контракту 2509-18 від 25.09.2018 продавцем в інвойсі повинен зазначатися строк поставки на кожну окрему партію товару, в поданому до митного оформлення інвойсі зазначена інформація відсутня; - відповідно до п.3.8 контракту 2509-18 від 25.09.2018 продавець повинен надати покупцю сертифікат якості заводу виробника. Зазначений документ, що містить відомості про якісні характеристики товару, що має визначальне значення на загальну ціну товару митному органу не подано; - з наданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів; - у висновку Київської ТПП від 29.03.2019 №Ц-309, згідно якого джерелом інформації яким користувався експерт під час визначення вартості імпортованих товарів є Інтернет ресурси, експертом вказану інформацію, а саме Інтернет пропозиції, не відображено у звіті та додатках до нього; - наданий до митного оформлення прайс лист від 29.01.2019 на конкретних умовах поставки, що за своєю суттю є комерційною пропозицією та не відповідає даті поставки, оскільки проформа датується 22.01.2019; - копію декларації країни відправлення надано до митного оформлення без врахування вимог статті 254 Митного кодексу України; - документ, наданий на підтвердження сплати від 06.02.2019 №1804, підготовлено без дотримання вимог, визначених Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті, що передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку; - банківські платіжні документи надано для підтвердження сплати за імпортований товар містять посилання лише на контракт та не містять реквізитів для ідентифікації оплати даної поставки товару. У подальшому, позивачем подано відповідачу скаргу на рішення Київської митниці ДФС щодо скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125200/2019/110009/2 та повернення надміру сплачених митних платежів в загальній сумі 50517, 48 грн. Листом Київська митниця ДФС від 18.04.2019 №5099//10-70 повідомила позивача про відмову у скасуванні спірного рішення про коригування митної вартості товару. Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки відповідачем не доведено наявність у поданих позивачем документах для визначення митної вартості товару розбіжностей, наявність ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тому рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02.04.2019 № UA125200/2019/110009/2 підлягає скасуванню. Оскільки на час прийняття спірної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень є також протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування. Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У відповідності до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. У той же час, у частині п`ятій статті 53 Митного кодексу України закріплено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Приймаючи рішення про коригування митної вартості, використовуючи резервний метод, відповідач виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості, крім того позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно частини третьої статті 53 МК України. Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Як свідчать матеріали справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стало наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей, зокрема, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та з доданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. В обґрунтування правомірності таких висновків та прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів від 02.04.2019 №UA125200/2019/110009/2, Київська митниця ДФС зазначила, що: 1) відповідно до п.3.5 контракту 2509-18 від 25.09.2018 продавцем в інвойсі повинен зазначатися строк поставки на кожну окрему партію товару, в поданому до митного оформлення інвойсі зазначена інформація відсутня; 2) згідно п.3.8 контракту 2509-18 від 25.09.2018 продавець повинен надати покупцю сертифікат якості заводу виробника. Зазначений документ, що містить відомості про якісні характеристики товару, що має визначальне значення на загальну ціну товару митному органу не надано; 3) з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів; 4) у наданому висновку Київської ТПП від 29.03.2019 №Ц-309, згідно якого джерелом інформації яким користувався експерт під час визначення вартості імпортованих товарів є Інтернет ресурси, експертом вказану інформацію, а саме Інтернет пропозиції, не відображено у звіті та додатках до нього; 5) поданий до митного оформлення прайс лист від 29.01.2019 на конкретних умовах поставки, що за своєю суттю є комерційною пропозицією та не відповідає даті поставки, оскільки проформа датується 22.01.2019; 6) копію декларації країни відправлення представлено до митного оформлення без врахування вимог статті 254 Митного кодексу України; 7) документ, наданий на підтвердження сплати від 06.02.2019 №1804, підготовлено без дотримання вимог, визначених Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті, що передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку; 8) банківські платіжні документи надано для підтвердження сплати за імпортований товар містять посилання лише на контракт та не містять реквізитів для ідентифікації оплати даної поставки товару. При цьому, посилання митниці на неможливість підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів на підставі доданих документів колегія суддів вважає помилковим, так як митниця зобов`язана зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Так, на виконання повідомлення від митного органу позивачем надано відповідачу наступні документи: інвойс-проформу за номером SX/ERG01901 від 22.01.2019, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено або підлягає сплаті за ці товари; експортну декларацію *230120190019519347* країни імпортера - КНР, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено або підлягає сплаті за ці товари; прайс-лист від виробника, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни; платіжні доручення в іноземній валюті №1785 від 23.01.2019 та №1804 від 06.02.2019, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено за товари; страховий поліс, в якому вказано вартість товару + 10% - страховим забезпеченням від вартості товару, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни; експертний висновок Київської ТПП № Ц-309 від 29.03.2019 про контрактну (ринкову) вартість товару; деклараційний лист від виробника про ненадання калькуляції, що є комерційною таємницею та його переклад; лист від ТОВ «Ергопак» №5008 від 29.03.2019 про надання усіх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни товару. Тобто, декларантом надано вичерпний перелік документів, відтак посилання апелянта на неподання декларантом додаткових документів в повному обсязі є безпідставним. У той же час, неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15. Щодо посилань відповідача у спірному рішенні на відсутність зазначеного строку поставки на кожну окрему партію товару в поданому до митного оформлення інвойсі, що передбачено п.3.5 контракту 2509-18 від 25.08.2018, є таким, що не відповідає дісним обставинам справи, з огляду на наступне. Згідно наданих позивачем пояснень, строк поставки товару не зазначено у комерційному інвойсі так як зазначені умови вказано у проформі інвойсу №SX/ERGO1901 від 22.01.2019, що по своїй суті є аналогічним комерційному інвойсу. У відповідності до умов проформи інвойсу строк доставки товару складає 30 днів з моменту отримання попередньої оплати за товар. Твердження відповідача про ненадання покупцю сертифікату якості заводу виробника, що передбачено п.3.8 контракту 2509-18 від 25.08.2018 є безпідставним, оскільки вказаний сертифікат надано декларантом, про що вказано у графі 44 митної декларації від 25.03.2019 № UA125200/2019/615649. Стосовно використання у висновку Київської ТПП від 29.03.2019 №Ц-309 Інтернет ресурсів, колегія суддів зазначає, що експертом Інтернет пропозиції не відображено ні у звіті та його додатках, та згідно п.54 Національного стандарту №1 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 зібрані вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У той же час, судом попередньої інстанції вірно відмічено, що висновок Торгово-промислової палати є додатковим документом, передбаченим пунктом 8 частини третьої статті 53 Митного Кодексу України, що подається декларантом на вимогу органу доходів і зборів, а саме: висновком про вартісні характеристики товарів, підготовленим спеціалізованими експертними організаціями. Даний доказ лише підтверджує ринкову вартість товару, та не містить розрахунку митної вартості товару з урахуванням її складових за конкретним декларуванням, тому враховується на загальних підставах. Щодо посилання відповідача у спірному рішенні на те, що наданий до митного оформлення прайс-лист не відповідає даті поставки, слід зазначати таке. Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Так, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Оскільки обов`язкових вимог щодо дотримання суб`єктом зовнішньоекономічної при складанні таких документів чинним законодавством не передбачено, тому прайс-лист є документом довільної форми. З огляду на те, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс - листа, тому такий документ може оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд, при цьому жодна інформація, викладена в прайс - листі не може суперечити його суті. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів. Оскільки у відповідності до частини другої статті 53 МК України, прайс - лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів, тому останній може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація. Крім цього, згідно постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 13.03.2017 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс - лист з мотивів його недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів). Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд, тому Київською митницею ДФС безпідставно зроблено висновок про невідповідність прайс-листа даті поставки. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.12.2019 у справі № 420/2315/19. Не знайшли свого підтвердження й посилання апелянта на надання декларантом декларації країни відправлення, оформленої без врахування статті 254 МК України. Так, статтею 254 МК України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Разом з тим, частиною другою статті 53 МК України не віднесено зазначений документ до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів. Крім того, відповідачем у спірному рішенні не конкретизовано, які саме вимоги статті 254 МК України не враховано декларантом при наданні декларації країни відправлення. Також, апелянтом у рішенні про коригування митної вартості зазначено про недотримання наданим документом від 06.02.2019 №1804 вимог, визначених Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку. Однак, відповідачем не наведено відомостей про те, яким саме чином наявність або відсутність таких відміток впливає на визначення митної вартості товару, як і необхідності та обов`язковості їх наявності у наданій копії. Доказів, які б свідчили про недійсність чи підробку платіжного документа від 06.02.2019 №1804, відповідачем до ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції надано не було. Посилання відповідача на те, що банківські платіжні документи, надані для підтвердження оплати за імпортований товар, містять посилання лише на контракт та не містять реквізитів для ідентифікації оплати даної поставки товару, судом першої інстанції правильно відхилено, так як на законодавчому рівні не встановлено обов`язковості зазначення інвойсу у призначенні платежу для ідентифікації платежу. Згідно з частиною третьою статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. При цьому, судом було вірно звернуто увагу, що спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішенні, який свідчив би про обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, не зазначено також конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України. Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. Разом з тим, у спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення та на вимогу відповідача надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару. Посилання Київської митниці ДФС на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі відомості не були зазначені серед зазначених у рішенні обставин, зокрема, в спірному рішенні лише формально окреслено, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, втім, жодним чином не зазначено, які саме. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02.04.2019 № UA 125200/2019/110009/2 є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи, що на час прийняття картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, тому відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук