Постанова 4854 № 420/6890/18

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6890/18 Головуючий першої інстанції Вовченко О.А. Час та місце ухвалення судового рішення « 14:37», м. Одеса Повний текст судового рішення складений 25.04.2019р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В., за участю секретаря судового засідання Колеснікова-Горобець І.О., представника позивача Базилюка К.В., представника відповідача Коротких О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Уінд» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: 29.12.2018р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) «Трейд Уінд» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 17.12.2018р. №№0056071405 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 653100грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 435400грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 217700грн.; 0056211405 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 587781грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 391854грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 195927грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські правовідносини позивача з контрагентами дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення норм чинного законодавства. Ствердження відповідача про безтоварність спірних господарських операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки документами. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2019р. позов задоволений. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції при вирішені справи обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.10.2018р. по 19.11.2018р. на підставі направлень, працівниками відповідача згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.2 ст.82 ПК України, відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018р., на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 12.10.2018р. №7842, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Трейд Уінд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016р. по 31.12.2017р., валютного законодавства за період з 01.07.2016р. по 31.12.2017р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016р. по 31.12.2017р. За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складений акт №2580/15-32-14-05-38573095 від 26.11.2018р., яким встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135, п.137.1, п.137.3 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, норм п.4, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999р. №318, затвердженого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248, зі змінами та доповненням, пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» (із змінами і доповненнями), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 р. за №85/4306, пп.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 391584грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 391854грн.; п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 435400грн., в тому числі за липень 2016 року - 115086грн., за серпень 2016 року - 134130грн., за вересень 2016 року - 6984грн., за жовтень 2016 року - 72100грн., за листопад 2016 року - 95024грн., за грудень 2016 року - 12076грн. /т.1 а.с.17-82/ На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області 17.12.2018р. винесено податкові повідомлення рішення №№0056071405 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 653100грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 435400грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 217700грн.; 0056211405 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 587781грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 391854грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 195927грн. /т.1 а.с.13-16/ Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 Податкового кодексу України (надалі ПК України). Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» . Відповідно до ст.1 вищезазначеного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За змістом ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Відповідно до наведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Так, згідно з п.138.2 ст. ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Водночас, відповідно до п.198.3 ст.198 ПКу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.12.2018р. №0056211405 ґрунтується на висновках податкового органу про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135, п.137.1, п.137.3 ст.137 Податкового кодексу України, норм п.4, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999р. №318, затвердженого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248, зі змінами та доповненням, пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» (із змінами і доповненнями), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 р. за №85/4306, пп.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 391584грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 391854грн. Податковою перевіркою відображених у рядку 2180 Звіту «Інші операційні витрати», показника за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. у загальній сумі 13148800грн. встановлено, що до складу інших операційних витрат включено: вартість придбаних послуг, матеріалів для фумігації, канцтовари, виплати заробітної плати, відрахування на соціальні заходи, витрати на обслуговування основних засобів, оперативну оренду основних засобів, обслуговування офісної техніки, придбання друкованих виробів, витрати на придбання послуг зв`язку, обслуговування банківських послуг, амортизаційні витрати які пов`язані з веденням господарської діяльності., відсотки по лізингу, бензин, дизельне паливо та інше. Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. в сумі 13148800грн. на підставі документів, наведених у додатку №4 до акта перевірки, встановлено завищення задекларованих ТОВ «Трейд Уінд» показників у рядку 2180 Звіту «Інші операційні витрати» всього в сумі 2176967грн., у тому числі: 2016 рік - 2176967грн. За період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. ТОВ «Трейд Уінд» задекларовано показник «Фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» по рядку 02 Декларації - в сумі 135300грн. Перевіркою повноти визначення показника «Прибутку (збитку) - фінансового результату до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» по рядку 02 декларації за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. встановлено його заниження всього у сумі 2176967грн., у тому числі: 2016 рік - 2176967грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства. /а.с.21-23/ Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.12.2018р. №0056071405 ґрунтується на висновках податкового органу про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, .п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 435400 грн., в тому числі за липень 2016 року - 115086грн., за серпень 2016 року - 134130грн., за вересень 2016 року - 6984грн., за жовтень 2016 року - 72100грн., за листопад 2016 року - 95024грн., за грудень 2016 року - 12076грн. Так, предметом досліджень під час податкової перевірки були фінансово-господарські відносини позивача з наступними контрагентами: ТОВ «Нармада Груп», ТОВ «Боудлер», ТОВ «Трейд Факс», ТОВ «Прімавера Груп», ТОВ «Зернолідер». 24.05.2016р., 01.08.2016р. 22.08.2016р., 02.09.2016р., 17.11.2016р. між ТОВ «Трейд Уінд» (довіритель) та ТОВ «Тренд Факс», ТОВ «Зернолідер», ТОВ «Нармада Груп», ТОВ «Боудлер», ТОВ «Прімавера Груп» (повірений) укладено договори доручення №1/05-2016П, №1/08-2016П, №2/08-2016П, №1/09-2016П, №17/11-2016П, згідно умов яких довіритель доручає, а повірений бере на себе обов`язок від імені та за рахунок довірителя здійснити дії по організації інспектування, здійснення контролю якості вантажу, який надходить до Одеського, Іллічівського, Южного, Білгород-Дністровського морських портів, а саме організувати доставку зразків в лабораторію, організувати роботу по відбору проб с/г культур (п.1.1 договору). Заявка передається довірителем повіреному письмово кур`єром, по факсу чи електронною поштою не пізніше ніж за 3 робочих дні до дати початку виконання зобов`язання повіреним (п.1.2 договору). Довіритель оплачує повіреному вартість організаційних послуг по проведенню сертифікації вантажів довірителя, в національній валюті на розрахунковий рахунок повіреного. Вартість послуг при виконанні зобов`язань по договору: а) організація робіт по відбору проб с/г культур 1560грн., в т.ч. ПДВ; б) організація доставки зразків в лабораторію 2640грн., в т.ч. ПДВ (п.4.3 договору). Датою виконання доручення є дата підписання акта прийому-передачі послуг (п.4.6 договору). /т.1 а.с.115-117, 130-132, 141-143, 166-168, 172-174/ На підтвердження реальності виконання договору від 24.05.2016р. №1/05-2016П укладеного з ТОВ «Тренд Факс» позивачем надано до суду: акти надання послуг №1/07 від 01.07.2016р., №3/07 від 15.07.2016р., №4/07 від 22.07.2016 року, №№5/07, 6/07 від 25.07.2016р., №7/07 від 29.07.2016р., №8/08 від 01.08.2016р., №9/08 від 03.08.2016р., №10/08 від 03.08.2016р. /т.1 а.с.149, 152, 154, 157, 158, 160-163/; платіжні доручення №627 від 04.07.2016р., №643 від 07.07.2016р., №677 від 21.07.2016р., №682 від 25.07.2016р., №686 від 27.07.2016р., №703 від 04.08.2016р., №704 від 04.08.2016р., №730 від 08.08.2016р. /т.1 а.с.150, 151, 153, 155, 156,159,164, 165/; податкові накладні №4 від 06.07.2016р., №87 від 29.07.2016р., №1 від 01.07.2016р., №16 від 15.07.2016р., №26 від 22.07.2016р., №27 від 25.07.2016р., №28 від 25.07.2016р., №5 від 01.08.2016р., №6 від 03.08.2016р,, №7 від 03.08.2016р. з доказами їх реєстрації в ЄРПН. /т.1 а.с.202-218/ На підтвердження реальності виконання договору від 01.08.2016р. №1/08-2016П укладеного з ТОВ «Зернолідер» позивачем надано до суду: рахунки на оплату від 22.08.2016р., 23.08.2016р. /т.1 а.с.188, 190/; акти надання послуг №115 від 22.08.2016р. та №116 від 23.08.2016р. /т.1 а.с.189, 191/; платіжні доручення №787 від 01.09.2016р. та №890 від 06.09.2016р. /т.1 а.с.162/; податкові накладні №32 від 22.08.2016р. та №33 від 23.08.2016р. з доказами їх реєстрації в ЄРПН. /т.1 а.с.233-236/ На підтвердження реальності виконання договору від 22.08.2016р. №2/08-2016П укладеного з ТОВ «Нармада Груп» позивачем надано до суду: акти надання послуг від 06.10.2016р., 17.10.2016р. /т.1 а.с.124, 127/; платіжні доручення №865 від 18.10.2016р., №870 від 21.10.2016р., №854 від 17.10.2016р., №853 від 12.10.2016р. /т.1 а.с.125, 126,128, 129/; податкові накладні №8 від 06.10.2016р., №12 від 17.10.2016р. з доказами їх реєстрації в ЄРПН. /т.1 а.с.194-199/ На підтвердження реальності виконання договору від 02.09.2016р. №1/09-2016П укладеного з ТОВ «Боудлер» позивачем надано до суду: акт надання послуг від 04.10.2016р. /т.1 а.с.133/; платіжні доручення №№840, 842 від 05.10.2016р. /т.1 а.с.134-135/; податкову накладну №1 від 04.10.2016р. з доказами її реєстрації в ЄРПН. /т.1 а.с.198, 200-201/ На підтвердження реальності виконання договору від 17.11.2016р. №17/11-2016П укладеного з ТОВ «Прімавера Груп» позивачем надано до суду: акти надання послуг №№30-1/11-11, 30-2/11-11, 30/11-11 від 30.11.2016р. /т.1 а.с.169-191/; платіжні доручення, податкові накладні №98, 99, 103 від 30.11.2016р. з доказами їх реєстрації в ЄРПН. /т.1 а.с.226-232/ На підтвердження реальності вищевказаних договорів ТОВ «Трейд Уінд» надало до суду договори, за якими позивач виступає виконавцем по наданню послуг по організації інспектування, здійснення контролю якості вантажу, від 15.03.2016р. №15/03-2016Ф укладеного з ТОВ «Вторметекспорт», від 30.06.2016р. №30/06-2016ФЛ укладеного ТОВ «Флора Ленд», від 09.03.2016р. №15/03-2016Ф укладеного з ТОВ «Реал-Інфо», від 05.08.2016р. №05/08-2016ПС укладеного з ТОВ «Новик Порт Сервис», від 23.11.2016р. №23/11-2016 укладеного з ТОВ «Кищенці», від 04.06.2016р. №04/06-2016ТФ укладеного з ТОВ «Транссервіс 2008», від 19.11.2016р. укладеного з ТОВ «Зерно-Агротрейд». /т.2 а.с.57-59, 114-116, 142-144, 155-157, 162-164, 168-170, 174-176/ До вищезазначених договорів ТОВ «Трейд Уінд» надало акти надання послуг, рахунки на оплату, податкові накладні з доказами їх реєстрації в ЄРПН, а також банківські виписки. /т.2 а.с.60-113, 118-141, 145-154, 158-161, 165-167, 171-173, 177-180, 212-234/ Крім того, на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем на підтвердження спірних господарських операцій з ТОВ «Нармада Груп», ТОВ «Боудлер», ТОВ «Трейд Факс», ТОВ «Прімавера Груп», ТОВ «Зернолідер» надано до суду заявки з організації робіт по відбору проб сільськогосподарських культур та доставки зразків до лабораторії з зазначенням номерів транспортних засобів, дати початку та завершення перевезення, власника вантажу; звіти повіреного щодо виконаних робіт; додатки до актів виконаних робіт. /т.4/ При цьому, апелянтом не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені під час апеляційного перегляду справи первинні документи, надані позивачем та його контрагентами, за змістом відповідають вимогам законодавства, які пред`являються до первинних документів. Доказів недостовірності даних в цих документах апелянтом не представлено. При цьому, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні. Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодний законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності. Крім того, пунктом 123.1 ст.123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Як вбачається з акту перевірки від 26.11.2018р. №2580/15-32-14-05-38573095 контролюючим органом встановлено, що внаслідок документальної позапланової перевірки, за результатами якої складено акт від 05.08.2014р. №4351/15-53-22-3/38573095 позивачу донараховано 464,5 тис. грн. податку на прибуток та 488,9 тис. грн. ПДВ, а внаслідок позапланової перевірки, за результатами якої складено акт від 20.10.2016р. №5354/15-13-14-02/38573095 ТОВ «Трейд Уінд» донараховано по податку на прибуток 7,2 тис. грн., а по ПДВ 957,1 тис. грн. /а.с.18/ Згідно розрахунків штрафних санкцій до податкових повідомлень-рішень від 17.12.2018р. №№0056071405, 0056211405 податковим органом відповідно до ст.123 ПК України застосовано штрафні санкції у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання. Відповідачем зазначено, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Головне управління ДФС в Одеській області враховувало, що позивачу протягом 1095 днів визначалися суми податкового зобов`язання, про що зазначено в акті перевірки від 26.11.2018р. Разом з тим, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2016р. у справі №815/6079/16, залишеною в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р., визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0001591402, №0001601402, №0001611402 від 03.11.2016р. Як вбачається з вищезазначеного судового рішення, вказані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акта перевірки від 20.10.2016р. №5354/15-13-14-02/38573095. Таким чином, на момент винесення оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень від 17.12.2018р. №№0056071405, 0056211405, Головне управління ДФС в Одеській області не мало права застосовувати до позивача штрафні санкції у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування у зв`язку з відсутністю повторного протягом 1095 днів визначення відповідачем ТОВ «Трейд Уінд» збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток. Згідно положень ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначено, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління». В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. З матеріалів справи вбачається, що позивач та його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечується відповідачем. На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та відстрочена апелянту, згідно з ст.133 КАС України, сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача. Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року залишити без змін. Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області на користь Державної судової адміністрації України на рахунок №:312111256026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в розмірі 27919 (вісімдесят п`ять тисяч вісімсот чотирнадцять)грн. 82 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 29.01.2020р. Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.