Постанова 4852 № 182/837/17(6-а/0182/16/2019)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 січня 2020 року м. Дніпросправа № 182/837/17 (6-а/0182/16/2019) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.11.2019 р. у справі № 182/837/17(6-а/0182/16/2019) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - встановив: 24.10.2019 року Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі Заявник) звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, в якій просив змінити спосіб і порядок виконання постанови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 року у справі №182/837/17 шляхом стягнення з Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік, відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплачених сум. Заяву було мотивовано тим, що постановою суду визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 05 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік, відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплачених сум. Судове рішення виконане частково, зокрема, здійснено перерахунок у розмірі 4 450,00 грн. Невиконання рішення в частині нарахування та виплати зазначеної суми заявник обґрунтував відсутністю бюджетних призначень чи асигнувань на цю мету, тому просив заяву задовольнити та змінити спосіб і порядок виконання постанови суду. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, заявник оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі заявник зазначив, що з 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень. Зазначеним законом визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Так, статтею 3 визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Також 06.02.2013 року набрав чинності у новій редакції Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Скаржник не може виконати рішення суду через відсутність бюджетних призначень чи асигнувань на цю мету. Здійснити виплату нарахованих грошових коштів за рішенням суду можливо лише шляхом списання (стягнення) коштів з рахунків державного органу - боржника, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. У даному випадку значення слів "виплатити" та "стягнути" має однакове правове навантаження і не змінює при цьому суть постановленого рішення, а лише визначає порядок і спосіб, за яким можливо буде привести його до фактичного виконання. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Відзиву на апеляційну скаргу скаржника до суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації є боржником у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 182/837/17. Відповідно до розрахунку недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни Дніпропетровського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, позивачу здійснено перерахунок одноразової щорічної допомоги до 5 травня за 2016 рік відповідно до постанови суду у сумі 4450 грн. 00 коп., тобто постанова суду виконана частково в частині нарахування. Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, оскільки: - у Законі України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 5 червня 2012 року № 4901-VI немає заборони виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, у резолютивній частині яких замість слів "стягнути" записано "зобов`язати виплатити", а тому посилання заявника не неможливість виконання рішення суду не можна визнати обґрунтованим; - змінивши спосіб виконання постанови по справі із зобов`язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення конкретної суми цих виплат буде змінено постанову по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Наведена норма КАС України не містить конкретного переліку обставин для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Системний аналіз наведеної правової норми дає підстави дійти до висновку про те, що підставою для встановлення порядку і способу виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належному його виконанню: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. При цьому судове рішення не може бути змінено по суті. Заявлена скаржником зміна способу і порядку виконання постанови суду фактично змінює рішення суду, тобто виходить за межі позовних вимог, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті та суперечить нормам статті 378 КАС України. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року (справа № 21-394а14), який є обов`язковим для урахування судом згідно ч. 5 статті 242 КАС України. Згідно з частинами першою та другою ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 року в справі № 182/837/17 вже визначено спосіб захисту порушеного права позивача та воно підлягає виконанню. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації залишити без задоволення. Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.11.2019 року у справі № 182/837/17(6-а/0182/16/2019) залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.М. Панченко суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко